Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.07
22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
2026.04.07
20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом
2026.04.07
20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким
04.26
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким
04.26
2026.04.07
19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати
2026.04.07
18:59
І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця
2026.04.07
18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.
Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.
Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест
2026.04.07
18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.
Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.
Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн
2026.04.07
11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло
2026.04.07
08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування
2026.04.06
19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин
2026.04.06
18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув
На Південь курс, через кордон
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув
На Південь курс, через кордон
2026.04.06
18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім
дім на пагорбі
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім
дім на пагорбі
2026.04.06
17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.
Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.
Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п
2026.04.06
16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.
Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.
Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце
2026.04.06
15:53
Сергій Островой (1911-2005)
У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;
замети нагортала,
У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;
замети нагортала,
2026.04.06
11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…
В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…
Нам повернули лиш тіла,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…
Нам повернули лиш тіла,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Іншомовна поезія
Станіслав Єжи Лєц "Думки непричесані"
Протягом усього життя не вдалось йому стояти під ганебним стовпом громадської думки.
В домі повішеного не говорять про вірьовку. А в домі ката?
Боги лишають по собі гідність і вірних.
Рак червоніє по смерті. Яка ж гідна прикладу делікатність у жертви.
Сам бачив раз диво. Було це, як обійшлося без див.
Помилка стає помилкою, коли народжується як правда.
Чи можна за плоскостопності носити шпори? Можна. Але не слід дзвонити ними.
Пам’ятайте, якщо чорт хоче вдарити когось, то ніколи не зробить це своїм кінським копитом, а тільки людською ногою.
Руйнуючи пам’ятники, лишайте цоколі. Завжди знадобляться.
Снилось страхіття. Приріст бюрократів у країні, де щойно ліквідовано неписьменність.
Воскреснути можуть тільки трупи.Живим важко.
На жодному годиннику не знайдеш стрілки до життя.
Усе в руках людини. Для цього треба їх часто мити.
Факт завжди буде голий, хай і зодягнеться за останньою модою.
Дурість – мати злочину. Але батьки – часто геніальні.
Снилась дійсність. З якою ж полегкістю проснувся.
Волію напис «Вхід заборонено» аніж «Нема виходу».
«Відчуваю, що ростуть у мене крила!»- сказала миша. «І що ж з цього, пане кажане?»
Будьте уважні, сатирики! І в кривому дзеркалі гієни гострять свої зуби.
Якби смерть можна було одіспати.
Коли міт зіткнеться з мітом – це буде справжнє зіткнення.
До глибокої думки треба видертись.
А, може, Бог обрав мене атеїстом?
Якщо без хребта, не вилазь зі шкіри.
Навіть на троні протирають штани.
Дай корові хоч какао, не видоїш шоколаду.
Вікно у світ можна затулити газетою.
Часами болото робить враження глибочіні.
Волю не можгна удавати.
Думки скачуть, як блохи, з людини на людину. Але не всіх гризуть.
Знаю, відкіль легенда про багатство юдеїв. Вони за все платять.
«Настрахаю його тільки пальцем»,- сказав, поклавши його на спусковий крючок.
Коням і закоханим інакше пахне сіно.
По-різному можна ділити людей. Це відомо. Можна на людей і нелюдів. «А я ділю їх на голови й тулуби»,- сказав здивований кат.
Дивна людина. Інколи, страждаючи як приречений на згин, у каменоломні набачить якийсь блок із граніту на власний пам’ятник.
Якби можна було доїти ще й офірного цапа.
Навіть у мовчанці були в нього граматичні помилки.
Не говори про людину погано. Вона підслухує в тобі.
Чи з ока Провидіння стікала коли-небудь сльоза?
Прекрасна брехня? Увага! Це вже творчість.
Хто б одружився на волі, щоб була вона плідною?
Нелегко жити по смерті. Інколи на це треба витратити ціле життя.
Не відчиняй двері тим, хто відчиняє їх і без твого дозволу.
Не сходьмо з глузду, не заплативши попередньо.
Не переповідайте свої сни. А що як до влади прийдуть фрейдисти?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц "Думки непричесані"
Протягом усього життя не вдалось йому стояти під ганебним стовпом громадської думки.
В домі повішеного не говорять про вірьовку. А в домі ката?
Боги лишають по собі гідність і вірних.
Рак червоніє по смерті. Яка ж гідна прикладу делікатність у жертви.
Сам бачив раз диво. Було це, як обійшлося без див.
Помилка стає помилкою, коли народжується як правда.
Чи можна за плоскостопності носити шпори? Можна. Але не слід дзвонити ними.
Пам’ятайте, якщо чорт хоче вдарити когось, то ніколи не зробить це своїм кінським копитом, а тільки людською ногою.
Руйнуючи пам’ятники, лишайте цоколі. Завжди знадобляться.
Снилось страхіття. Приріст бюрократів у країні, де щойно ліквідовано неписьменність.
Воскреснути можуть тільки трупи.Живим важко.
На жодному годиннику не знайдеш стрілки до життя.
Усе в руках людини. Для цього треба їх часто мити.
Факт завжди буде голий, хай і зодягнеться за останньою модою.
Дурість – мати злочину. Але батьки – часто геніальні.
Снилась дійсність. З якою ж полегкістю проснувся.
Волію напис «Вхід заборонено» аніж «Нема виходу».
«Відчуваю, що ростуть у мене крила!»- сказала миша. «І що ж з цього, пане кажане?»
Будьте уважні, сатирики! І в кривому дзеркалі гієни гострять свої зуби.
Якби смерть можна було одіспати.
Коли міт зіткнеться з мітом – це буде справжнє зіткнення.
До глибокої думки треба видертись.
А, може, Бог обрав мене атеїстом?
Якщо без хребта, не вилазь зі шкіри.
Навіть на троні протирають штани.
Дай корові хоч какао, не видоїш шоколаду.
Вікно у світ можна затулити газетою.
Часами болото робить враження глибочіні.
Волю не можгна удавати.
Думки скачуть, як блохи, з людини на людину. Але не всіх гризуть.
Знаю, відкіль легенда про багатство юдеїв. Вони за все платять.
«Настрахаю його тільки пальцем»,- сказав, поклавши його на спусковий крючок.
Коням і закоханим інакше пахне сіно.
По-різному можна ділити людей. Це відомо. Можна на людей і нелюдів. «А я ділю їх на голови й тулуби»,- сказав здивований кат.
Дивна людина. Інколи, страждаючи як приречений на згин, у каменоломні набачить якийсь блок із граніту на власний пам’ятник.
Якби можна було доїти ще й офірного цапа.
Навіть у мовчанці були в нього граматичні помилки.
Не говори про людину погано. Вона підслухує в тобі.
Чи з ока Провидіння стікала коли-небудь сльоза?
Прекрасна брехня? Увага! Це вже творчість.
Хто б одружився на волі, щоб була вона плідною?
Нелегко жити по смерті. Інколи на це треба витратити ціле життя.
Не відчиняй двері тим, хто відчиняє їх і без твого дозволу.
Не сходьмо з глузду, не заплативши попередньо.
Не переповідайте свої сни. А що як до влади прийдуть фрейдисти?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
