ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віта Парфенович
2018.06.25 14:32
Я прийшла у цей світ не випадково. Як і народилася не сином, а донею. Жіноча стать була мені надана для того, щоб осягнути, усвідомити – діти не з’являються просто так. Душі, послані на землю, заради того, щоб у тілесному втіленні відчути на власній шкір

Сонце Місяць
2018.06.25 04:02
Бачу, на сході темний місяць
Навстріч нам біда йде
Бачу, трус землі й зірниці
Бачу, є & буде зле

Не ходи ніде
Загибель жде тебе
Місяць темний сходить ген

Ярослав Чорногуз
2018.06.25 00:25
Купальський вечір холодом війнув
І всю природу трохи запечалив…
Лише далеку хмару осяйну
Лишив світити усміхом опалу.

А буйнотрав`я обійма навкруг
В оцих місцях, красою осіянних.
І сонце вже завершує свій круг,

Анастасія Поліщук
2018.06.24 22:19
Не дивись, що небо непокоїться,
І не думай - не твої гріхи
Змушують і блискавки, і рокоти
Грозове полотнище прясти
Без перерви.
Ти не перший вигадав
Крок за грань, у простори без меж,
Де немає правил - там невидано,

Володимир Бойко
2018.06.24 19:08
Владарюють наддержави,
Світ провадять до могили,
Де немає сили права,
Домінує право сили.

Олександр Сушко
2018.06.24 16:33
Пегас над сажем описав криву
Й чкурнув зі мною в небо як ракета.
Вдягну смирення каптур на главу,
Відстану від "блискучого" поета.

Для тонусу зробив йому укол,
Але сатира сказ не поборола:
Із вим'я вже не крапле молоко,

Олена Лоза
2018.06.24 13:21
Ми були в селі у діда.
В літній полудень жаркий,
Чи то пак, перед обідом
Прилетів на липу рій...
В діда часто гостювали
І, коли не мали справ,
Завжди ми спостерігали,
Як дідусь наш працював.

Олена Лоза
2018.06.24 13:19
На Свят - вечір
У душах поселяться
Спокій і мир,
І любов переможе,
Загояться давні рани.
У будинках сільських
І мільйонах звичайних квартир
Однією надією світлою

Микола Дудар
2018.06.24 11:21
Коли я віз ЇЇ в лікарню
Посеред вимушеного страху
Мені нашіптували: - Марно…
Ні, вам не сюди, це - Божа птаха
І я повіз ЇЇ на цвинтар
Відносно дозволу релігії
Мені сказали: - Ось вам бритва
Пройдіться трохи понад віями…

Олександра Камінчанська
2018.06.24 00:45
шалений вік летовищ і торговища –
кудись летять, крамують, десь крадуть.
між молитов набожника і покруча,
немов гриби, святилища ростуть.
і невідомо Боже чи не Богове,
оте усе в золочених вбраннях.
то лиш до свят – поезіями, догмами,
а далі: хто ку

Ярослав Чорногуз
2018.06.24 00:31
Неначе в задницю оса,
Вкусила, мовби хмар омана.
Поблякли раптом небеса,
Немовби очі в графомана.

Йому неначе, мовби, мов
І наче стало - ніби мати...
Збагнув - дурницю він впоров -

Ігор Шоха
2018.06.23 21:28
Я уночі чатую площу.
А ти сльозу мою утри,
коли дощі мене полощуть
і не висушують вітри.
                                    Кого,
кого побачу на світанні,
коли твої розтанули сліди?
                                    Чого,

Володимир Бойко
2018.06.23 20:42
Хазяїн мій мене на шанував,
Не чув, не бачив, не хотів і знати,
Проте мене він, як вогню, боявсь,
Ненавидів похмуро і затято.

Як перед ним я голову схиляв,
Йому здавалось: посмішку ховаю,
Як плакати мене він спонукав,

Микола Дудар
2018.06.23 20:20
Не жури і пробач, що проліз крізь затвірок
Екскурсійний заплив на столичну красу
Хай загнали у стрій і водили як звіра
Хай крутили по колу наче літо осу…
Ти гнучкий як і батько, як мати, як Травень…
Свій окремий підручник… і свій Поводир
Ти злітаєш

Леся Геник
2018.06.23 16:55
Цей дощ затягнувся надовго.
Небесний розгойдано дзвін.
Втонула в калюжах дорога.
І річка набрала розгін.

Вдягнулися гори в корону
важких нерозчесаних хмар.
З горішнього стиглого лона

Олександр Сушко
2018.06.23 15:02
Кохану муха укусили,
Чи, гейби, зголоднілий гедзь.
Од гніву стала синя мила!
Вже думав, що ухопить грець.

Сказав: - Дружино, годі, пробі!
Не варто брать пера до рук!
Немовби, начебто і мовби
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Александра Макуха
2018.06.14

Ясен Лад
2018.06.08

Юлія Джа
2018.05.24

Настя Камінська
2018.05.20

Лія Олексієнко
2018.04.20

Володимир Дубровський
2018.03.23

Тамара Швець
2018.03.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Фрина и академик Филатов

Не знаю, как у кого, у меня сюжет рассказа чаще всего связан с каким-то событием.
Так было и на этот раз. Накануне мне сделали операцию катаракты, а сегодня, когда сняли повязку, нужно было закапывать левый глаз.
Супруга ушла на работу и попросила соседку помочь мне.
«Только сейчас, -начала она, приступив к процедуре,- вспомнила свою хорошую знакомую по Харькову – Фрину Львовну . Кстати офтальмолога.
Как и у многих людей, у меня в том числе, у соседки всегда была какая-то история, пришедшая по ассоциации с настоящим. И вот что я услышал, держа закрытым левый глаз.
…Диплом врача и направление в госпиталь Фрина получила в первые дни войны. И не к кому-то, а к самому академику Владимиру Петровичу Филатову – тогдашнему светилу офтальмологии.
«Учти, предупредил кто-то из доброжелателей-соплеменников,- что шеф твой страшный антисемит. У него в институте было что-то наподобие церквушки. Да и сейчас в госпитале, стены увешаны иконами. Так что не проговорись, что ты – аидка».
То ли потому, что в непростых условиях войны, когда до изнеможения приходилось простаивать в операционной, было не до расовых вопросов, то ли потому, что белокурая девушка внешне не была похожа на еврейку, ей удавалось не только скрывать свое семитское происхождение, но всякий раз академик требовал, чтобы ассистенткой была непременно Фрина.
Но вот война окончилась. А торжественным аккордом ее стал Парад Победы. Пришла разнарядка на участие в нем и в госпиталь. Филатов пригласил к себе Фрину и за чаем сообщил, что она одна поедет в Москву представлять коллектив.
Вспоминали военные будни, а когда настало время прощаться, по-отечески глядя в лицо собеседницы, Владимир Петрович заметил: «Думаете, я не знал, что вы еврейка?- и после короткой паузы произнес как что-то давно выношенное: «По мне, так скрипачами, как и врачами пусть будут евреи. У них это прекрасно получается». И, как бы предчувствуя, что ассистентка может не вернуться, уже у порога добавил: « Вы же не вздумайте после Москвы оставить меня. Продолжим работать вместе и в Одессе».
При всем уважении к академику Фрина Львовна Заславская решила все же возвратиться в родной Харьков, где заслужила уважение и почет как детский офтальмолог.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-05-26 12:04:44
Переглядів сторінки твору 104
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.937 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.010 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2018.06.25 04:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-05-26 12:19:04 ]
Мастерски ...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2018-05-27 11:56:17 ]
..."что шеф твой страшный антисемит"... - подібні твердження - мою логіку - завжди заводили в тупик своїм подвійним запереченням - як ото поширене: нічого немаю: маю?.. страшний антисиміт: або - симіт!.. або ж: нестрашний!.. А коли в наукових публікаціях... Я розумію - що я не розумію... цю прозу... і це мене тішить... аж заходить на матеріальне: я немаю нічого! - і таки має... усе!
Вибачте - не хочу Вас дістати... чесно...