ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.18
21:11
Рецензія на поетичну збірку Миколи Грицая "Під музику дощу")
Буває так, коли тебе зачепить за живе чиєсь слово і ти уже знаходишся у його колі, воно невидимими нитками тримає тебе на відстані і ти не можеш звільнитися від нього, а заглиблюєшся все бі
2024.03.18
13:46
Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
2024.03.18
08:49
Поміж ромашок-штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
2024.03.18
05:40
Защеміло серце від сигналу
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
2024.03.18
05:14
Після слів: «Сьогодні прибирання» –
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
2024.03.18
01:03
У пульсі відіб'ється кожна мить,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
2024.03.18
00:16
Гроші від торгівлі нафтою пахнуть на диво бездоганно.
Коли у політиків мовкне розум, говорять гармати.
Тим, хто перекроює кордони, треба розкроїти голову.
Коли тузом стає шестірка – усі козирі зарання биті.
У гіганта мислі усе інше мізерне.
2024.03.17
19:32
Коли сказав мені «перетерпи»,
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
2024.03.17
18:57
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
2024.03.17
18:45
Чи можна, люди, все оте простити,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
2024.03.17
18:06
У час стрімкий , шалений, час смартфонів
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
2024.03.17
15:28
Прокинься синку! Час уже вставати! –
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
2024.03.17
15:23
Переважна більшість людей не знає як пишуться закони, хто і як їх насправді приймає. Приходять раз на кілька років до виборчих урн, кинули папірця з прізвищами уподобаних улюбленців та й усе. Але законодавство має свою специфіку та правила.
Перший раз я
2024.03.17
11:22
Чомусь на Галину Украйну не поширюється вимога: публікувати за добу в режимі «афішувати публікацію» не більше, ніж один твір!
Майже щодня бачу аж кілька її шедеврів, яких, до речі, практично ніхто й не читає.
Та сама історія, що й з Олександром Сушком:
2024.03.17
06:49
Спаде вода і знову будуть луки,
травою освіжиться оболонь.
Настане час, візьму сюди онуків,
нехай нап’юся сонця із долонь.
Бо, що вони у стольнім граді бачать?
Куди не кинеш оком скрізь асфальт.
Чи, то пощезла нація козача,
чи душі скам’яніли на ба
травою освіжиться оболонь.
Настане час, візьму сюди онуків,
нехай нап’юся сонця із долонь.
Бо, що вони у стольнім граді бачать?
Куди не кинеш оком скрізь асфальт.
Чи, то пощезла нація козача,
чи душі скам’яніли на ба
2024.03.17
05:49
Темно-сині ночі,
Стрічі до світань, -
Думи парубочі,
Повні сподівань.
Не забулись досі
Весняні гаї
І в рудім волоссі
Пальці рук моїх.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Стрічі до світань, -
Думи парубочі,
Повні сподівань.
Не забулись досі
Весняні гаї
І в рудім волоссі
Пальці рук моїх.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Вадим Василенко /
Рецензії
Національна детермінанта Наталки Поклад. Дещо про сучасну поезію для дітей
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Національна детермінанта Наталки Поклад. Дещо про сучасну поезію для дітей
Не буде перебільшенням сказати, що поезія для дітей в Україні найменш поцінована сучасними критикою та літературознавством, попри те, що проблема художності та змістовності творів, написаних для наймолодших, – можливо, одна з визначальних. Інше питання, крім нероздільності ЯК писати і про ЩО, – ідея, яку автор вкладає у той або той твір, книжку. Відсторонення чи неуважність критиків до літератури для дітей (не дитячої літератури!) як теми несерйозної чи не вартої уваги відкривають дорогу арміям графоманів, тож книги фахового письменника нерідко розчиняються серед видань, названих літературою (особливо літературою для дітей). Ігнорування проблеми призначення книжки, написаної для дітей (якщо, звичайно, це призначення не обмежено гонораром від замовника чи видавця, або претензією на роль автора) ставлять під сумнів і підважують те, що ми називаємо літературою загалом і літературою для дітей зокрема. До того ж відсутність універсального літературного часопису для дітей (не лише Інтернет-видань), брак досліджень літератури, написаної для дітей, поглиблюють цю проблему. Звісно, коло питань можна розширити, однак чи варто сподіватися вмістити їх у декілька абзаців або відповісти принаймні на одне з них вичерпно? Усе ж, я спробую зупинитися на проблемі призначення твору – питанні ЩО, зазначивши, що це питання не виключає ЯК.
Поезія Наталки Поклад, написана для дітей, як і загалом цей пласт сучасної поезії, несправедливо обійдена критикою, попри те, що не лише доповнює, а й увиразнює творче обличчя письменниці. Ошатно видані, збірки поезій «Ластівчин привіт», «Чарівні шовковиці», «Веселі віршики», «Небилиці», «Ходить червень-чародій», завдяки талановитим художницям (зокрема Софії Скачко та Яни Кернер-Вернер), підкуповують своєю візуальністю – розкішшю образів і кольорів, але при цьому не розчаровують поетичною майстерністю авторки. Мова поезій Наталки Поклад – жива, зрозуміла для найменшого читача, при цьому не кульгає на штучність вислову, підробленість рим, не позбавлена краси та мелодійності, а добірність фраз видають руку зрілої письменниці, для якої поезія, призначена для дітей, – тема, звісно, важлива, але не єдина. Крім того, художня мова Наталки Поклад вирізняється музичністю та мальовничістю, особливо в пейзажній ліриці, – здається, авторка не пише, а вимальовує слова та образи, наспівує мотиви з усної народної творчості. Фольклор, до якого Наталка Поклад проявляє особливу увагу та пошану, органічно входить у мову авторки, іноді дивуючи художніми відкриттями. Цьому сприяють, зокрема, художні гіперболи, демінутиви, повтори, звуконаслідування, гра слів, елементи лічилки та загадки, що пов’язують жартівливе із серйозним, а поезію із грою. Загалом гумор і гра – ще два аспекти поезій Наталки Поклад, варті уваги. Однак, користуючись художніми засобами народної поезії, авторка відмовляється від наслідувань усної народної творчості чи стилізації під фольклор. Національний колорит – визначальна риса поезій для дітей Наталки Поклад – відчувається як щось органічне, що виростає з образів, висловів – те, що вкорінено в мові письменниці, але водночас укорінює в неї свого наймолодшого читача (вчитаймося у ці новотвори – «кобзарює літо», «книжковечір», «серце розпогодь»).
Звісно, Наталка Поклад ні в чому не відступила від тем і образів, типових для кожного автора, що пише поезії для наймолодших. Це – твори, що розкривають закони природи, збагачують знаннями про землю, кліматичні та погодні зміни, пори року та дні тижня, прищеплюють любов до квітів, дерев і птахів. Однак гуманістичний тон – людинолюбство, світ природи – не самоціль для авторки. Це радше тло, на якому проступають образи, вкорінені не в абстрактне, а дуже конкретне – ментальність і мову, адже письменниці йдеться про любов не до світу загалом (хоч у неї «повен світ любові»), а насамперед до українського світу й української дитини. Чи звужує це художнє значення та обмежує пізнавальний потенціал поезій, чи навпаки – розширює його? Поезія для дітей Наталки Поклад занурена в національну стихію – через назви свят, винесених у центральну позицію (Стрітення, Вербна Неділя, Благовіщеня, Іллі, Зелені Свята тощо), вірувань (русалка, ірій, Ілля на колісниці), атрибутів одягу («сива шапка набакир», «вишиваночка-сорочка»), національних і ритуальних страв (паски, крашанки), проекцій ідеальних образів (козак Андрій, україночка Олена), що викликає у наймолодшого читача більше запитань, аніж дає відповідей. При цьому увага до національного, україноцентризм – питома риса творів не лише призначених дітям, а загалом визначальна для творчості Наталки Поклад. У творах, адресованих дітям, письменниця не замикає, а розмикає коло питань, не звужує, а розширює світ, не вшир, а вглиб, апелюючи до самопізнання та впізнавання себе у світі. Звернення до свого наймолодшого читача – манера спілкування автора-поета з дітьми-читачами – не риторична фігура: читач не знайде в Наталки Поклад ні заклику, ні знаку оклику, (за)пересторог або моралізаторського тону, повчань, типових для авторів, які обирають голос повчальника, а не співрозмовника, вихователя, а не споглядача. Натомість, голос, який Наталка Поклад обирає для розмови, підкорює читача щирістю та безпосередністю, але майстерність цього голосу – не в спрощенні, а в глибокому знанні рідної мови – від фонетики до стилістики, адже до книг, призначених дітям, авторка дійшла після понад десятка книг із тем далеко не дитячих. Чи не тому в поезії Наталки Поклад, призначеній дітям, не проступає штучності, нарочитої інфантильності – авторка грає з наймолодшим читачем у комбінації слів і звуків, але, попри це, зостається відстороненою – як дорослий, що підносить дитину до дзеркала.
Ще одна риса, яка посилює національну стихію у творах Наталки Поклад, призначених дітям, – це світоглядний оптимізм, піднесений, радісний настрій малого героя чи героїні, перейнятих красою світу. Наталка Поклад уникає песимістичних настроїв, навіть коли веде мову про осінній мінор, відмирання природи, вона радше заслухана в тишу, задивлена в сон дерев або трав. Пейзажність, можливо, найвиразніша риса творів для дітей Наталки Поклад – і в цьому вона тяжіє до художньої традиції українських класиків, які писали для наймолодших, – Олександра Олеся, Олени Пчілки, Марійки Підгірянки, Наталі Забіли й інших, а також своїх сучасників – Ганни Чубач, Тамари Коломієць, Галини Кирпи й інших, іноді виказуючи навіть залежність від цієї традиції. Образи зораних полів і городів, збирання горіхів, корівок і пастушка, впізнавані радше читачеві з села, а не міста – міський пейзаж, натомість, перебуває поза лаштунками уваги й, можливо, авторка його ще розгорне? Усе ж, пейзаж у Наталки Поклад – це не тло, а дія, бо дерева, звірі, птахи, пори року – такі ж повноцінні учасники життя, як і малі герої чи героїні.
Книги для дітей Наталки Поклад уже протестовані наймолодшим читачем – вони є в книжкових крамницях, бібліотеках, на Інтернет-ресурсах, але, попри запит читача, потребують оцінок критики – насамперед для розуміння сучасної літератури для дітей і художніх здобутків авторки. Звісно, багаторічні поетичний, прозовий, редакторський, упорядницький досвіди Наталки Поклад забезпечують її поезії для дітей художній смак, філігранність мови, гармонію змісту й форми, глибину почуттів, поєднану із глибиною розуміння. Утім, визначальною рисою, яка робить вірші Наталки Поклад, призначені дітям, впізнаваними, – це наскрізний україноцентризм, не декларативний, а латентний, трансформований в окремі образи, символи, вислови, якими письменниця творить своє незриме, але захисне коло українського світу.
Виголошено на літературно-мистецькому заході з нагоди Дня захисту дітей, 1 червня 2018 р.
Поезія Наталки Поклад, написана для дітей, як і загалом цей пласт сучасної поезії, несправедливо обійдена критикою, попри те, що не лише доповнює, а й увиразнює творче обличчя письменниці. Ошатно видані, збірки поезій «Ластівчин привіт», «Чарівні шовковиці», «Веселі віршики», «Небилиці», «Ходить червень-чародій», завдяки талановитим художницям (зокрема Софії Скачко та Яни Кернер-Вернер), підкуповують своєю візуальністю – розкішшю образів і кольорів, але при цьому не розчаровують поетичною майстерністю авторки. Мова поезій Наталки Поклад – жива, зрозуміла для найменшого читача, при цьому не кульгає на штучність вислову, підробленість рим, не позбавлена краси та мелодійності, а добірність фраз видають руку зрілої письменниці, для якої поезія, призначена для дітей, – тема, звісно, важлива, але не єдина. Крім того, художня мова Наталки Поклад вирізняється музичністю та мальовничістю, особливо в пейзажній ліриці, – здається, авторка не пише, а вимальовує слова та образи, наспівує мотиви з усної народної творчості. Фольклор, до якого Наталка Поклад проявляє особливу увагу та пошану, органічно входить у мову авторки, іноді дивуючи художніми відкриттями. Цьому сприяють, зокрема, художні гіперболи, демінутиви, повтори, звуконаслідування, гра слів, елементи лічилки та загадки, що пов’язують жартівливе із серйозним, а поезію із грою. Загалом гумор і гра – ще два аспекти поезій Наталки Поклад, варті уваги. Однак, користуючись художніми засобами народної поезії, авторка відмовляється від наслідувань усної народної творчості чи стилізації під фольклор. Національний колорит – визначальна риса поезій для дітей Наталки Поклад – відчувається як щось органічне, що виростає з образів, висловів – те, що вкорінено в мові письменниці, але водночас укорінює в неї свого наймолодшого читача (вчитаймося у ці новотвори – «кобзарює літо», «книжковечір», «серце розпогодь»).
Звісно, Наталка Поклад ні в чому не відступила від тем і образів, типових для кожного автора, що пише поезії для наймолодших. Це – твори, що розкривають закони природи, збагачують знаннями про землю, кліматичні та погодні зміни, пори року та дні тижня, прищеплюють любов до квітів, дерев і птахів. Однак гуманістичний тон – людинолюбство, світ природи – не самоціль для авторки. Це радше тло, на якому проступають образи, вкорінені не в абстрактне, а дуже конкретне – ментальність і мову, адже письменниці йдеться про любов не до світу загалом (хоч у неї «повен світ любові»), а насамперед до українського світу й української дитини. Чи звужує це художнє значення та обмежує пізнавальний потенціал поезій, чи навпаки – розширює його? Поезія для дітей Наталки Поклад занурена в національну стихію – через назви свят, винесених у центральну позицію (Стрітення, Вербна Неділя, Благовіщеня, Іллі, Зелені Свята тощо), вірувань (русалка, ірій, Ілля на колісниці), атрибутів одягу («сива шапка набакир», «вишиваночка-сорочка»), національних і ритуальних страв (паски, крашанки), проекцій ідеальних образів (козак Андрій, україночка Олена), що викликає у наймолодшого читача більше запитань, аніж дає відповідей. При цьому увага до національного, україноцентризм – питома риса творів не лише призначених дітям, а загалом визначальна для творчості Наталки Поклад. У творах, адресованих дітям, письменниця не замикає, а розмикає коло питань, не звужує, а розширює світ, не вшир, а вглиб, апелюючи до самопізнання та впізнавання себе у світі. Звернення до свого наймолодшого читача – манера спілкування автора-поета з дітьми-читачами – не риторична фігура: читач не знайде в Наталки Поклад ні заклику, ні знаку оклику, (за)пересторог або моралізаторського тону, повчань, типових для авторів, які обирають голос повчальника, а не співрозмовника, вихователя, а не споглядача. Натомість, голос, який Наталка Поклад обирає для розмови, підкорює читача щирістю та безпосередністю, але майстерність цього голосу – не в спрощенні, а в глибокому знанні рідної мови – від фонетики до стилістики, адже до книг, призначених дітям, авторка дійшла після понад десятка книг із тем далеко не дитячих. Чи не тому в поезії Наталки Поклад, призначеній дітям, не проступає штучності, нарочитої інфантильності – авторка грає з наймолодшим читачем у комбінації слів і звуків, але, попри це, зостається відстороненою – як дорослий, що підносить дитину до дзеркала.
Ще одна риса, яка посилює національну стихію у творах Наталки Поклад, призначених дітям, – це світоглядний оптимізм, піднесений, радісний настрій малого героя чи героїні, перейнятих красою світу. Наталка Поклад уникає песимістичних настроїв, навіть коли веде мову про осінній мінор, відмирання природи, вона радше заслухана в тишу, задивлена в сон дерев або трав. Пейзажність, можливо, найвиразніша риса творів для дітей Наталки Поклад – і в цьому вона тяжіє до художньої традиції українських класиків, які писали для наймолодших, – Олександра Олеся, Олени Пчілки, Марійки Підгірянки, Наталі Забіли й інших, а також своїх сучасників – Ганни Чубач, Тамари Коломієць, Галини Кирпи й інших, іноді виказуючи навіть залежність від цієї традиції. Образи зораних полів і городів, збирання горіхів, корівок і пастушка, впізнавані радше читачеві з села, а не міста – міський пейзаж, натомість, перебуває поза лаштунками уваги й, можливо, авторка його ще розгорне? Усе ж, пейзаж у Наталки Поклад – це не тло, а дія, бо дерева, звірі, птахи, пори року – такі ж повноцінні учасники життя, як і малі герої чи героїні.
Книги для дітей Наталки Поклад уже протестовані наймолодшим читачем – вони є в книжкових крамницях, бібліотеках, на Інтернет-ресурсах, але, попри запит читача, потребують оцінок критики – насамперед для розуміння сучасної літератури для дітей і художніх здобутків авторки. Звісно, багаторічні поетичний, прозовий, редакторський, упорядницький досвіди Наталки Поклад забезпечують її поезії для дітей художній смак, філігранність мови, гармонію змісту й форми, глибину почуттів, поєднану із глибиною розуміння. Утім, визначальною рисою, яка робить вірші Наталки Поклад, призначені дітям, впізнаваними, – це наскрізний україноцентризм, не декларативний, а латентний, трансформований в окремі образи, символи, вислови, якими письменниця творить своє незриме, але захисне коло українського світу.
Виголошено на літературно-мистецькому заході з нагоди Дня захисту дітей, 1 червня 2018 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"«Приватний апокаліпсис»: хроніка окупації крізь скельця калейдоскопа"
• Перейти на сторінку •
"Три записи в блокноті"
• Перейти на сторінку •
"Три записи в блокноті"
Про публікацію