
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
2025.07.02
03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
2025.07.01
23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
2025.07.01
22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
2025.07.01
21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
2025.07.01
21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це - вперед.
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
2025.07.01
13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
2025.07.01
12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
2025.07.01
10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
2025.07.01
09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
2025.07.01
08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
2025.06.30
21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
2025.06.30
10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
2025.06.30
09:12
Частина друга
Жовч і кров
1930 рік
Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
2025.06.30
08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.
На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.
На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —
2025.06.30
05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2024.05.20
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Тетяна Дігай (1944) /
Рецензії
Володимир Базилевський.Лук Одіссеїв
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Володимир Базилевський.Лук Одіссеїв
Володимир Базилевський.Лук Одіссеїв.Статті, есеї, діалоги.Київ:Ярославів вал,2005.-655 ст.
Як пересувається звук? Його чули пророки. Як пересуваються ангели? Будь-який художник древності знав, що кольорові розводи імітують рух, невловимий людиною. Найдоступніша геометрія цього руху – коло, немає більш точного відображення.
В епатажній смутній атмосфері сучасної літератури ми відвикли від спокійної філософської прози. Гіпертексти, структурно ускладнені, нашаровані тексти, естетика пануючого дисонансу – літературний хаос, що має на меті невтоленну спрагу володіння масовою авдиторією. З`являється феномен переоціненого автора, і в результаті – бліда кисла реакція читача, і пересічні розмови про його нечитабельність.
Я не претендую на всеохватне дослідження, на істину в останній інстанції, яка взагалі неможлива у розмові про живу творчість. Я хочу лише порушити проблему, але проблему, на мій погляд, принципово важливу для розуміння якості і справжності літератури, хоча вона чи не найважче піддається дефініціям, а крім того, має фундаментальні світові й національні дослідження.
Володимир Базилевський уперто і послідовно руйнує стереотипи, пропонує стиль нової художньої практики, яка у своїй суті є оновленою традицією. І вічна метафізична круговерть світової літератури (згадаємо коловий рух ангелів!) цей постулат тільки підтверджує. Безперечно, критик розраховує на підготовленого читача, який його зрозуміє. Автор вибудовує свої статті, опираючись на ґрунтовні знання історії, богослів`я, фольклору, і звичайно, безмежності світової літератури, музики, живопису, пластичних мистецтв.
Есеїстична проза критика виокремлює феномен духу і душі, відкриває таїну майбутнього, в якому немає неминучого «тепер». Вивчення (так-так, саме вивчення) його стилю, мови, світоглядної позиції, оригінального погляду на ніби усім відомі факти – незаперечна школа письменницької майстерності, школа виховання смаку.
Для тих, хто справді потребує якісної інформації, високохудожні тексти автора дають можливість її отримати , а хто більш поінформований – не повинен заскучати. Хтось, можливо, відкриє для себе нове ім`я. Форма спілкування критика з читачем – вільна: авторські коментарі до поезії й прози, літературні портрети, полеміка, інтерв`ю. Тут панують тенденції ігрові, мінливі, вибагливі та одночасно – зважені й об`єктивні. Словесна оболонка не перевантажена банальними афоризмами, заяложеними метафорами – це вільна думка, органічно висловлена вільним словом, свого роду протеїчність при одночасно високому художньому рівні. Жанр справжньої літератури!
Тетяна Дігай.
м. Тернопіль.
Як пересувається звук? Його чули пророки. Як пересуваються ангели? Будь-який художник древності знав, що кольорові розводи імітують рух, невловимий людиною. Найдоступніша геометрія цього руху – коло, немає більш точного відображення.
В епатажній смутній атмосфері сучасної літератури ми відвикли від спокійної філософської прози. Гіпертексти, структурно ускладнені, нашаровані тексти, естетика пануючого дисонансу – літературний хаос, що має на меті невтоленну спрагу володіння масовою авдиторією. З`являється феномен переоціненого автора, і в результаті – бліда кисла реакція читача, і пересічні розмови про його нечитабельність.
Я не претендую на всеохватне дослідження, на істину в останній інстанції, яка взагалі неможлива у розмові про живу творчість. Я хочу лише порушити проблему, але проблему, на мій погляд, принципово важливу для розуміння якості і справжності літератури, хоча вона чи не найважче піддається дефініціям, а крім того, має фундаментальні світові й національні дослідження.
Володимир Базилевський уперто і послідовно руйнує стереотипи, пропонує стиль нової художньої практики, яка у своїй суті є оновленою традицією. І вічна метафізична круговерть світової літератури (згадаємо коловий рух ангелів!) цей постулат тільки підтверджує. Безперечно, критик розраховує на підготовленого читача, який його зрозуміє. Автор вибудовує свої статті, опираючись на ґрунтовні знання історії, богослів`я, фольклору, і звичайно, безмежності світової літератури, музики, живопису, пластичних мистецтв.
Есеїстична проза критика виокремлює феномен духу і душі, відкриває таїну майбутнього, в якому немає неминучого «тепер». Вивчення (так-так, саме вивчення) його стилю, мови, світоглядної позиції, оригінального погляду на ніби усім відомі факти – незаперечна школа письменницької майстерності, школа виховання смаку.
Для тих, хто справді потребує якісної інформації, високохудожні тексти автора дають можливість її отримати , а хто більш поінформований – не повинен заскучати. Хтось, можливо, відкриє для себе нове ім`я. Форма спілкування критика з читачем – вільна: авторські коментарі до поезії й прози, літературні портрети, полеміка, інтерв`ю. Тут панують тенденції ігрові, мінливі, вибагливі та одночасно – зважені й об`єктивні. Словесна оболонка не перевантажена банальними афоризмами, заяложеними метафорами – це вільна думка, органічно висловлена вільним словом, свого роду протеїчність при одночасно високому художньому рівні. Жанр справжньої літератури!
Тетяна Дігай.
м. Тернопіль.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію