
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.02.22
11:25
Притулити це літо
до грудей, до чола.
(Поколовшись об трави,
скажу: «Ну і хай» собі).
Відгриміла декада
грозова-дощова,
і сусідські порічки
до грудей, до чола.
(Поколовшись об трави,
скажу: «Ну і хай» собі).
Відгриміла декада
грозова-дощова,
і сусідські порічки
2019.02.22
10:31
Автобусних фільмів дорожній вертеп
Транслює водій для усіх пасажирів.
Позаду лишилися Умань і Київ.
За вікнами сонцем доглянутий степ.
Редактору титрів не зайвий лікнеп.
І хто йому їх написати довірив?
Автобусних фільмів дорожній вертеп
Транслює водій для усіх пасажирів.
Позаду лишилися Умань і Київ.
За вікнами сонцем доглянутий степ.
Редактору титрів не зайвий лікнеп.
І хто йому їх написати довірив?
Автобусних фільмів дорожній вертеп
2019.02.22
07:23
Хоч ще зими студений подих,
Як тінь, остуджує чоло, -
Сніг перевтілює у воду
В землі пробуджене тепло.
Воно уїдливо, зісподу
Руйнує гори кучугур
І рветься швидко на свободу,
Як світла радість із зажур.
Як тінь, остуджує чоло, -
Сніг перевтілює у воду
В землі пробуджене тепло.
Воно уїдливо, зісподу
Руйнує гори кучугур
І рветься швидко на свободу,
Як світла радість із зажур.
2019.02.21
22:17
НедОгарок.
***маленька андеграундна сюрреалістична літературна поема.***
Це вітер виє чи вовчиця
Крізь морок ночі? Голова
Болить... Мені будинок сниться,
В якому Творчість прожива.
Цей дім осіб прийма солідних,
***маленька андеграундна сюрреалістична літературна поема.***
Це вітер виє чи вовчиця
Крізь морок ночі? Голова
Болить... Мені будинок сниться,
В якому Творчість прожива.
Цей дім осіб прийма солідних,
2019.02.21
21:01
Що обирати? Вбийте – не пойму,
що діється? Яке то євре-рило
ще націю зі сцени не дурило,
а ми іще не хлопали йому?
І хлопаємо – іноді очима,
долонями, і вухами інде,
і нібито не знаємо причини,
що діється? Яке то євре-рило
ще націю зі сцени не дурило,
а ми іще не хлопали йому?
І хлопаємо – іноді очима,
долонями, і вухами інде,
і нібито не знаємо причини,
2019.02.21
19:31
І все ж – нехай війна й руїна! –
я твердо вірю: від Землі
до зір летітимуть невпинно
стрімкі космічні кораблі.
І з України, й з Сент-Люсії,
з Непалу, Гани, й Мексики…
І навіть, може, із Росії,
я твердо вірю: від Землі
до зір летітимуть невпинно
стрімкі космічні кораблі.
І з України, й з Сент-Люсії,
з Непалу, Гани, й Мексики…
І навіть, може, із Росії,
2019.02.21
19:19
Хоч натомлене серце збивається з ритму,
І невпинно холоне,спустошена часом, душа, -
Я вдивляюся в світ до цих пір ненаситно,
Як у небо високе з гніздечка невміле пташа.
Сотні раз намагався безсило присісти,
Дати спокій собі і не бути комусь тягарем,
І невпинно холоне,спустошена часом, душа, -
Я вдивляюся в світ до цих пір ненаситно,
Як у небо високе з гніздечка невміле пташа.
Сотні раз намагався безсило присісти,
Дати спокій собі і не бути комусь тягарем,
2019.02.21
14:10
Зважуватись, зважувать, вагатися...
Дійте і не бійтесь помилятися!
Дійте і не бійтесь помилятися!
2019.02.21
08:58
Мчать життя коліщата,
а ти в чорній габі.
Будеш інших прощати -
то пробачиш собі.
Віра втратила крила
від жури і сльоти,
якби Бога молила,
не пила б самоти.
а ти в чорній габі.
Будеш інших прощати -
то пробачиш собі.
Віра втратила крила
від жури і сльоти,
якби Бога молила,
не пила б самоти.
2019.02.21
06:08
Анумо у сторону жарти,
Бо тема серйозна, ще та:
Ніхто не уміє кохати,
Лиш пишуть,- у цьому й біда.
Не ходиш наліво під верби
Із сонмищем лакомих гейш.
Тому що Ерота не треба,
Бо тема серйозна, ще та:
Ніхто не уміє кохати,
Лиш пишуть,- у цьому й біда.
Не ходиш наліво під верби
Із сонмищем лакомих гейш.
Тому що Ерота не треба,
2019.02.21
00:19
Ми зустрінемося навесні,
Як розтане остання сніжина,
Я мов лебідь до тебе полину
Наяву, не лише уві сні…
Ми зустрінемося навесні.
Ми зустрінемося навесні,
І підемо в зелену діброву -
Як розтане остання сніжина,
Я мов лебідь до тебе полину
Наяву, не лише уві сні…
Ми зустрінемося навесні.
Ми зустрінемося навесні,
І підемо в зелену діброву -
2019.02.20
21:47
Вода холодна? Крижана?
- Гаряча:
Палючими слізьми
Небесна плаче...
Мороз лютневий.
Мокра одежина.
Та Пломінь Гідності
Палає без упину.
- Гаряча:
Палючими слізьми
Небесна плаче...
Мороз лютневий.
Мокра одежина.
Та Пломінь Гідності
Палає без упину.
2019.02.20
20:46
Навмисне коло товаришів не ширив.
Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
Кому іще далеко так до вирію,
Відкіль вертаються лиш спомином гірким?»
Не був святим, та й не надміру грішним.
Не зносив сліз, порожніх слів невтішних.
Просив, щоб не поклали у
Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
Кому іще далеко так до вирію,
Відкіль вертаються лиш спомином гірким?»
Не був святим, та й не надміру грішним.
Не зносив сліз, порожніх слів невтішних.
Просив, щоб не поклали у
2019.02.20
17:16
тому що дощ, хтось бо хотів дощу
лети ускрізь, не обертайся, птахо
розвидіти надміру досхочу
усе згадати & забути інше шляхом
вже не зустрінемся ніколи, не бентеж
мене, сентиментальщино погодня
у перспективі жодних снів егеж
лети ускрізь, не обертайся, птахо
розвидіти надміру досхочу
усе згадати & забути інше шляхом
вже не зустрінемся ніколи, не бентеж
мене, сентиментальщино погодня
у перспективі жодних снів егеж
2019.02.20
06:26
І нащо моя дружина поперлася у районне управління за субсидією? Нащо псувала свої нерви, виклянчуючи у мертвонародженого викидня - міністерства соціальної політики - куцу матеріальну допомогу для закупівлі дрівцят на зиму та на електроенергію?
Це минулог
2019.02.20
00:14
Звільни мене від самоти
Цілунками і сміхом,
Адже натхненню не прийти
Без радості та втіхи.
Від болю душу увільни
Очікуваним словом, –
Щоб став окриленим я ним
У діях і розмовах.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Цілунками і сміхом,
Адже натхненню не прийти
Без радості та втіхи.
Від болю душу увільни
Очікуваним словом, –
Щоб став окриленим я ним
У діях і розмовах.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2016.03.01
2016.02.29
2015.05.16
2015.03.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Тетяна Дігай (1946) /
Рецензії
Володимир Базилевський.Лук Одіссеїв
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Володимир Базилевський.Лук Одіссеїв
Володимир Базилевський.Лук Одіссеїв.Статті, есеї, діалоги.Київ:Ярославів вал,2005.-655 ст.
Як пересувається звук? Його чули пророки. Як пересуваються ангели? Будь-який художник древності знав, що кольорові розводи імітують рух, невловимий людиною. Найдоступніша геометрія цього руху – коло, немає більш точного відображення.
В епатажній смутній атмосфері сучасної літератури ми відвикли від спокійної філософської прози. Гіпертексти, структурно ускладнені, нашаровані тексти, естетика пануючого дисонансу – літературний хаос, що має на меті невтоленну спрагу володіння масовою авдиторією. З`являється феномен переоціненого автора, і в результаті – бліда кисла реакція читача, і пересічні розмови про його нечитабельність.
Я не претендую на всеохватне дослідження, на істину в останній інстанції, яка взагалі неможлива у розмові про живу творчість. Я хочу лише порушити проблему, але проблему, на мій погляд, принципово важливу для розуміння якості і справжності літератури, хоча вона чи не найважче піддається дефініціям, а крім того, має фундаментальні світові й національні дослідження.
Володимир Базилевський уперто і послідовно руйнує стереотипи, пропонує стиль нової художньої практики, яка у своїй суті є оновленою традицією. І вічна метафізична круговерть світової літератури (згадаємо коловий рух ангелів!) цей постулат тільки підтверджує. Безперечно, критик розраховує на підготовленого читача, який його зрозуміє. Автор вибудовує свої статті, опираючись на ґрунтовні знання історії, богослів`я, фольклору, і звичайно, безмежності світової літератури, музики, живопису, пластичних мистецтв.
Есеїстична проза критика виокремлює феномен духу і душі, відкриває таїну майбутнього, в якому немає неминучого «тепер». Вивчення (так-так, саме вивчення) його стилю, мови, світоглядної позиції, оригінального погляду на ніби усім відомі факти – незаперечна школа письменницької майстерності, школа виховання смаку.
Для тих, хто справді потребує якісної інформації, високохудожні тексти автора дають можливість її отримати , а хто більш поінформований – не повинен заскучати. Хтось, можливо, відкриє для себе нове ім`я. Форма спілкування критика з читачем – вільна: авторські коментарі до поезії й прози, літературні портрети, полеміка, інтерв`ю. Тут панують тенденції ігрові, мінливі, вибагливі та одночасно – зважені й об`єктивні. Словесна оболонка не перевантажена банальними афоризмами, заяложеними метафорами – це вільна думка, органічно висловлена вільним словом, свого роду протеїчність при одночасно високому художньому рівні. Жанр справжньої літератури!
Тетяна Дігай.
м. Тернопіль.
Як пересувається звук? Його чули пророки. Як пересуваються ангели? Будь-який художник древності знав, що кольорові розводи імітують рух, невловимий людиною. Найдоступніша геометрія цього руху – коло, немає більш точного відображення.
В епатажній смутній атмосфері сучасної літератури ми відвикли від спокійної філософської прози. Гіпертексти, структурно ускладнені, нашаровані тексти, естетика пануючого дисонансу – літературний хаос, що має на меті невтоленну спрагу володіння масовою авдиторією. З`являється феномен переоціненого автора, і в результаті – бліда кисла реакція читача, і пересічні розмови про його нечитабельність.
Я не претендую на всеохватне дослідження, на істину в останній інстанції, яка взагалі неможлива у розмові про живу творчість. Я хочу лише порушити проблему, але проблему, на мій погляд, принципово важливу для розуміння якості і справжності літератури, хоча вона чи не найважче піддається дефініціям, а крім того, має фундаментальні світові й національні дослідження.
Володимир Базилевський уперто і послідовно руйнує стереотипи, пропонує стиль нової художньої практики, яка у своїй суті є оновленою традицією. І вічна метафізична круговерть світової літератури (згадаємо коловий рух ангелів!) цей постулат тільки підтверджує. Безперечно, критик розраховує на підготовленого читача, який його зрозуміє. Автор вибудовує свої статті, опираючись на ґрунтовні знання історії, богослів`я, фольклору, і звичайно, безмежності світової літератури, музики, живопису, пластичних мистецтв.
Есеїстична проза критика виокремлює феномен духу і душі, відкриває таїну майбутнього, в якому немає неминучого «тепер». Вивчення (так-так, саме вивчення) його стилю, мови, світоглядної позиції, оригінального погляду на ніби усім відомі факти – незаперечна школа письменницької майстерності, школа виховання смаку.
Для тих, хто справді потребує якісної інформації, високохудожні тексти автора дають можливість її отримати , а хто більш поінформований – не повинен заскучати. Хтось, можливо, відкриє для себе нове ім`я. Форма спілкування критика з читачем – вільна: авторські коментарі до поезії й прози, літературні портрети, полеміка, інтерв`ю. Тут панують тенденції ігрові, мінливі, вибагливі та одночасно – зважені й об`єктивні. Словесна оболонка не перевантажена банальними афоризмами, заяложеними метафорами – це вільна думка, органічно висловлена вільним словом, свого роду протеїчність при одночасно високому художньому рівні. Жанр справжньої літератури!
Тетяна Дігай.
м. Тернопіль.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію