Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.07
18:07
Шипшина достигає в тиші листопаду,
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
Вона вже не шукає весняну розраду,
Бо знає: все минає - біль і час чудес.
Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лис
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
Вона вже не шукає весняну розраду,
Бо знає: все минає - біль і час чудес.
Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лис
2026.10.07
15:20
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.
2026.10.07
14:41
Нехай минають ця сльота,
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.
2026.10.07
11:37
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.
Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.
Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...
2026.10.07
06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.
2026.10.06
23:23
Старий розповідав казки
Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків
Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків
2026.10.06
22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву
2026.10.06
22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні
2026.10.06
22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе
2026.10.06
18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.
2026.10.06
13:59
Пам'яті Віталія Коротича
Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.
Колись він був трибун, глашатай, лицар
Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.
Колись він був трибун, глашатай, лицар
2026.10.06
12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.
Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.
Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,
2026.10.06
12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!
Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!
Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,
2026.10.06
10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?
2026.10.06
07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.
2026.10.05
23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Александра Макуха (1998) /
Проза
Нічний час відвертості
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нічний час відвертості
Вона вже давно сиділа за робочим столом у своїй спальні і дивилась в ноутбук. Power Point презентація від цього споглядання, звичайно, сама себе не зробила, проте Іра все ще на це сподівалась. Це досить дивно, адже здавати цю роботу вона мала до другої пари, а вже була, на секундочку, четверта година ранку.
Дівчина майже лежала на стільці, час від часу поглядаючи на безлюдну вулицю за вікном. Нічний час її завжди вабив. Таке відчуття, що ця пора загострює почуття і ти починаєш ставитись до всього радикальніше. Вночі часто приймаються важливі рішення, типу «завтра точно почну правильно харчуватись, куплю абонемент в зал і зроблю натуральну маску для волосся», або «з сьогоднішнього дня почну відкладати кошти на те, щоб переїхати в інше місто/країну/планету». Звичайно, після короткого сну в дві-три години, по дорозі на навчання вона вже не згадувала про свої нічні обіцянки. Але, ніч - завжди особливий час для думок і аналізу свого життя. І щоразу після аналізу Ірі хотілося втекти далеко від власного життя, яке вона проживає зовсім не так, як хоче.
Отже, час спливає, а на екрані її ноутбука Power Point презентація на 11 слайдів: на першому – тема роботи, на другому – пусто, про третій і решту, гадаю, можна не уточнювати. «Проте, - сказала вона собі, - я підібрала гарний фон». Зробити більше у неї не має ні сил, ні бажання, тому вона налила чашку не дуже смачної кави і задивилась у вікно. Тим часом її мозок заповнили сотні думок, все далі відволікаючи її від провального завдання. В навушниках голосно грала музика, Іра трохи ворушила плечами в ритм, а її вуста повторювали давно вивчені слова пісні. Іноді доводилось поводити мишкою, аби екран не згас, проте жодних змін презентація не зазнала.
І ось у неї є шанс побачити ще один схід сонця, а трохи пізніше почути, як у сусідній кімнаті лунає будильник і батьки починають збиратись на роботу. Через деякий час, мама спробує зайти в її кімнату, але двері надійно замкнені. Батьки не стануть її будити, знаючи що їй аж на десяту, а таки гарна донька не зможе проспати. «Іра в нас дуже хороша дівчинка, відмінниця, на бюджеті вчиться, ось скоро червоний диплом отримає, заміж вийде, роботу знайде, внуків нам народить…Ах щаслива…»
Вона намагалась не думати про те, чого вона дійсно хоче. Сценарій її життя був написаний задовго до Іриного народження. Зараз їй доводиться лише грати свою роль, вивчаючи напам’ять усі репліки. Іноді й дійсно нестерпно хочеться зібрати рюкзак найнеобхідніших речей і втекти настільки далеко, щоб тебе там ніколи не знайшли. Але на годиннику дев’ята ранку, дівчина вже одяглась, кладе конспект в сумку і закриває за собою двері.
На столі ноутбук з майже пустою Power Point презентацією, чашка з рештками кави, заплутані навушники. В пустій кімнаті пахне Іриними парфумами і все ще відчутна магія ночі, а в особливих місцях навіть лишились частинки її найщиріших думок.
2018 рік
Дівчина майже лежала на стільці, час від часу поглядаючи на безлюдну вулицю за вікном. Нічний час її завжди вабив. Таке відчуття, що ця пора загострює почуття і ти починаєш ставитись до всього радикальніше. Вночі часто приймаються важливі рішення, типу «завтра точно почну правильно харчуватись, куплю абонемент в зал і зроблю натуральну маску для волосся», або «з сьогоднішнього дня почну відкладати кошти на те, щоб переїхати в інше місто/країну/планету». Звичайно, після короткого сну в дві-три години, по дорозі на навчання вона вже не згадувала про свої нічні обіцянки. Але, ніч - завжди особливий час для думок і аналізу свого життя. І щоразу після аналізу Ірі хотілося втекти далеко від власного життя, яке вона проживає зовсім не так, як хоче.
Отже, час спливає, а на екрані її ноутбука Power Point презентація на 11 слайдів: на першому – тема роботи, на другому – пусто, про третій і решту, гадаю, можна не уточнювати. «Проте, - сказала вона собі, - я підібрала гарний фон». Зробити більше у неї не має ні сил, ні бажання, тому вона налила чашку не дуже смачної кави і задивилась у вікно. Тим часом її мозок заповнили сотні думок, все далі відволікаючи її від провального завдання. В навушниках голосно грала музика, Іра трохи ворушила плечами в ритм, а її вуста повторювали давно вивчені слова пісні. Іноді доводилось поводити мишкою, аби екран не згас, проте жодних змін презентація не зазнала.
І ось у неї є шанс побачити ще один схід сонця, а трохи пізніше почути, як у сусідній кімнаті лунає будильник і батьки починають збиратись на роботу. Через деякий час, мама спробує зайти в її кімнату, але двері надійно замкнені. Батьки не стануть її будити, знаючи що їй аж на десяту, а таки гарна донька не зможе проспати. «Іра в нас дуже хороша дівчинка, відмінниця, на бюджеті вчиться, ось скоро червоний диплом отримає, заміж вийде, роботу знайде, внуків нам народить…Ах щаслива…»
Вона намагалась не думати про те, чого вона дійсно хоче. Сценарій її життя був написаний задовго до Іриного народження. Зараз їй доводиться лише грати свою роль, вивчаючи напам’ять усі репліки. Іноді й дійсно нестерпно хочеться зібрати рюкзак найнеобхідніших речей і втекти настільки далеко, щоб тебе там ніколи не знайшли. Але на годиннику дев’ята ранку, дівчина вже одяглась, кладе конспект в сумку і закриває за собою двері.
На столі ноутбук з майже пустою Power Point презентацією, чашка з рештками кави, заплутані навушники. В пустій кімнаті пахне Іриними парфумами і все ще відчутна магія ночі, а в особливих місцях навіть лишились частинки її найщиріших думок.
2018 рік
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
