ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2018.09.21 22:48
Протягом осінньо-зимового періоду календарного року українців є Три Пречистi – 28 серпня, 21 вересня і 4 грудня. Про них у народi кажуть: ”Перша Пречиста жито засiває, Друга - дощем поливає, а Третя - снігом покриває”. Пiсля Успіння Пресвятої

Шон Маклех
2018.09.21 22:07
День,
Коли хочеться помовчати,
Коли в жовтих автобусах
Дозволяється їздити божевільним**,
Коли осінь лишає на дзеркалі пил,
І можна намалювати пальцями
На його відвертій поверхні
Крислаті пальми Борнео

Ольга Паучек
2018.09.21 13:17
Ніжну душу скував у кайдани,
Для бажання поставив капкан,..
Очі твої - то злі океани,
А слова, як безжальний вулкан...

Все ж я вдячна тобі за синочків,
За моїх пречудових дітей...
А між нас... пересохли струмочки,

Анонім Я Саландяк
2018.09.21 12:42
Аргумент двадцять сім-вісім: точка абсурду...     ... розум має право на абсурд, я так думаю; Кант* - мені здається, всіляко обминає слово абсурдний - Absurditat-absurd-безглуздий... а коли, його ж, “дисципліна доказів” вимагає, від нього ж, відпов

Віта Парфенович
2018.09.21 12:30
Налаштована рішуче, охоплена пристрастю, Ніка вирішила, будь що буде . І якщо навіть красень натякне на секс, вона наперед вирішила, що прийме пропозицію. Їй хотілося шаленої пригоди, сповненої інтриги і новизни. Думки про Гліба заволоділи дівчиною повніс

Світлана Майя Залізняк
2018.09.21 11:14
Занадто доброю - не варто...
Чуже багаття джерґотить.
Тремку мелодію Монмартру
передає вселенська нить.

Мережу вірші блискотючі.
Лелітки досвіду ловіть.
На оксамитові онучі

Марґо Ґейко
2018.09.21 09:27
Він був такий, що міг би і до ста…
Та схибив і пішов у ті квартали,
Де двоє туй у кованих кутах
Небавом синім пологом повстали.

Сукався час, незнано звідкіля,
Вертівся на одвічне мотовило –
Тепер тобою плакало гілля,

Петро Скоропис
2018.09.21 08:39
Ми у лузі гратись в квача охочі,
хоча б не в пальтині, а у сорочці.
А як дощ і сльота пеленою з вікон,
ми, учитись охочі, стидимось хникань.

Ми посібник осилим за назву довгу.
А те, що нам сниться – яві в помогу.
М

Олександр Сушко
2018.09.21 05:08
Без "мусі-пусі" - не життя. а сон,
Ерзац снаги, сироватка чуттєва.
А я блукалець ерогенних зон,
Цю роль заповідала баба Єва.

Її наказ виконую щодня,
Цілунками освячуючи перса.
Сьогодні мавку лагідну б обняв,

Ярослав Чорногуз
2018.09.21 01:52
Очам не вірю: Київ у диму,
Спалахують будівлі і дерева…
І грізний гул по місту усьому,
І літака над садом – тінь сталева.

Чи скине бомби у наступну мить?
Апокаліпсису настала ера?
І чуть: асфальт розтерзаний двигтить –

Ігор Шоха
2018.09.20 21:34
На орду не йди юрбою,
бо орда проклята
всіх потягне за собою
і покаже п’яти.

Краще вийди наодинці
і з усього маху
порахуйся із ординцем

Віта Парфенович
2018.09.20 20:11
Все не стається просто так,
а під надійним неба покривом,
дається успіх, дозвіл, знак,
удачею чи згоди поглядом.
І я гравець у грі буття,
якому двері відчиняються.
Якби ж знаття, яке знаття,
Пригоди де розпочинаються.

Олена Багрянцева
2018.09.20 15:16
І так би сидіти в осінньому вирі удвох за чаєм.
Вдихати повітря, що тягнеться, мов іриска.
Прощатися з літом, підводити жовту риску.
І знати, що вересень все зазвичай прощає…

Отак відчувати вершкові твої долоні.
Збирати у скриню розсипані дні безпе

Анна Віталія Палій
2018.09.20 13:16
Якось батьки зі сином – дванадцятирічним хлопчиком, поверталися з недільної церковної служби. І син, пам’ятаючи проповідь, запитав: – Священик говорив, що вже дуже скоро люди всі разом підуть у Рай, а коли це буде? Тато відповів, що тер

Анна Віталія Палій
2018.09.20 13:13
Троє однокласників – найбільших друзів зі школи, і в дорослому житті зустрічалися та з радістю проводили разом час. Щоправда, один із них, чорнявий, завжди норовив ухилитися, коли йшлося про те, аби вкласти до спільного цілого якісь кошти чи сво

Світлана Майя Залізняк
2018.09.20 11:46
Любити цей світ навчуся.
Забуду лавровий Крим.
Зросійщення, "мусі-пусі"...
Жертовні мангали... дим...

Вагання, мінорний подив.
Стою-роззираюсь... ніч.
Пливуть осяйні колоди
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02

Лариса Пугачук
2016.03.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галина Михайлик / Критика | Аналітика

 Маруся: вижити значить перемогти!*

Відгук на фільм В'ячеслава Бігуна «Маруся» https://www.imdb.com/title/tt5425170/?ref_=ttexrv_exrv_tt

Образ твору Вона називає себе Марусею. Їй поза 80 років. Своє повне ім'я – прізвище, ім'я та по батькові вимовляє з придихом і наче крізь зуби – Свид Марія Федорівна. На запитання, чи відчуває себе щасливою, відповідає, що ні, «ніколи не була». Хоча прожила довге достойне життя, створила сім'ю, разом з чоловіком дала початок великій родині – 5 дітям, 9 онукам, 11 правнукам… Має статус «Мати-героїня».
Чому ж така стримана і неусміхнена ця статечна українська жінка, що гідно сидить, тримаючи натруджені руки на колінах? На дерев'яному фотелі, покритому червоною накидкою, на своєму подвір'ї на фоні зведеної власними руками хати, мов королева у своїх володіннях. Усміхається лише наприкінці фільму – коли її навідують у лікарні найдорожчі – внук і правнук, і коли повертається після лікування у рідні стіни…
Прадавня історія Закарпатського краю. З діда-прадіда її предки були трудівниками на рідній землі. Власними мозолями доробилися до гідних статків. Над їхнім дахом прошуміли різні геополітичні катаклізми першого сорокаріччя ХХ століття. Але прихід сталінського «визволення» у 1944 році жорстоко прокотився по долі цієї міцної селянської родини, і зокрема по долі нашої героїні. Їй тоді було лише 15 років. Дитя-підліток, як на наше нинішнє сприйняття. Одна кохана донечка у батьків після трьох старших синів. Наймолодшенька. Але не білоручка – все робила, що треба було по господарству, бо як інакше могло бути?
Містично-романтичний порятунок її старшим 24-річним парубком із виру гірської річки, женихання, сватання… «Іванку, Іванку, купи ми рум'янку… Бим ся рум'янила… і тебе любила…».
Не судилося. Із річкового виру життя кидає її в жорстокий вир історичних подій. В лічені дні велика родина була розкуркулена, репресована: хто розстріляний, хто вивезений у Сибір, хто помер, не витримавши усього цього, як її батько… Рятуючись від неминучої смерті, вона втікає з рідної Углі у лісисті Вільхівці та виходить заміж за практично незнайомого хлопця, старшого від неї всього на три роки. Змінює прізвище. І далі ці діти, що враз стали дорослими, переїжджають до Округлої, будуються, народжують своїх дітей, працюють не покладаючи рук, аби вивести їх в люди, дати освіту і все необхідне.
Скільки людських доль понівечило і перемололо безжалісне колесо тоталітарного радянського режиму. Табори, заслання, утиски, репресії… Але ті, хто вижив – той переміг! І вона теж вижила – і перемогла. Ціною власного кохання… А щастя – поняття дуже суб'єктивне…
На цьому можна було б і завершувати опис своїх вражень від фільму, але тоді це була би не повна рефлексія – лише по змісту. Адже ще цікавішою, якщо можна порівнювати такі речі, є форма подачі цього змісту, здійснена внуком нашої оповідачки, талановитим кінорежисером В'ячеславом Бігуном.
Автор фільму не викладає матеріал прямолінійно, не дає готових відповідей. Він спонукає глядача мислити, аналізувати, рахувати, співставляти, порівнювати… Хоча б взяти вік героїні: сама вона розказує, що у 1944 їй було 15 років. Нескладна арифметика – і усвідомлюєш і рік народження, і скільки їй зараз, на даний момент…Те саме з чоловіком пані Марії, про професію якого дізнаємося з напису на його фото на серванті, а про вік – з написів на могильній плиті.
Не зважаючи на те, що це автобіографічна розповідь однієї людини, фільм дуже динамічний, у ньому є багато дійових осіб. Це і діти, внуки, правнуки, зяті, невістки, сусіди, односельці. А ще: півники, курочки, курчата, голуби, песики, котики, корівки, мурашки… Статечна розповідь пані Марії плине на фоні яскравих краєвидів мальовничого гірського села Округла, його вуличок, будівель, садів, городів, сіножатей. У постановці кожного кадру відчувається глибока і справжня любов автора фільму до персонажів по той бік об'єктиву.
Ця справжня любов і поетичність викладу виявляється у кінематографічних ілюстраціях розповіді Марусі про її нетривале дівування та несподівано швидке заміжжя: героїня довго розчісує коси, вкладає волосся, пов'язує хустину, і цей відеоряд синхронно накладається на відповідні події її життя…
Першою емоційною кульмінацією фільму для мене стали кадри з її натрудженими руками, які ніжно пестять маленьке курчатко під зворушливий спів пісні «Іванку, Іванку, купи ми рум'янку..». І розумієш, що це ціп'ятко – то вона тоді у свої 15, така ж мила, тендітна і беззахисна перед невблаганним молохом історії…
Початок оповіді про прихід «совітів» накладається на кадри з сіткою-огорожею, і насторожено-лякливим котом за нею. Слова про руйнацію батьківського обійстя ілюструються засушеними листочками на долівці і мурашками, що снують по них, замшілими покрученими стовбурами і гілками дерев… Вражаючі поетично-візуальні метафори…
Поетичні символи-метафори чергуються у фільмі з побутовими сценками, родинними діалогами, кумедними і зворушливими картинами.
Найзворушливіше, що може бути для кожного, і для бабусі Марусі також – це діти. І вони присутні у фільмі у багатьох епізодах: це і помічники старших у щоденних домашніх клопотах, і повзаюча малеча з голою дупкою на задньому плані кадрів, де оповідачка спілкується на камеру, сидячи на кріслі на подвір'ї; це і головна дійова особа (правнук Юстин) у фрагменті відвідин бабусі у лікарні.
Цей фрагмент для мене був другою емоційною кульмінацією фільму. Бо саме тут головна героїня вперше посміхається в кадрі. І саме тут розумієш, що сімейний драматизм продовжується у наступних її поколіннях, бо мама хлопчика чомусь ховається за дверима, і не дуже бажає спілкуватися… «Ідем додому..» рефреном повторює і повторює малюк. І замислюєшся, чи це просто дитя втомилося і хоче додому, чи наполегливо кличе з собою когось, кого йому так не вистачає у тому домі…
Окрема частинка фільму присвячена суворим геофізичним реаліям високогірного села, а саме землетрусу 2015 року та його наслідкам. Маруся якраз перебувала в районній лікарні і не зауважила цього природного лиха, яке суттєво позначилося і на її помешканні. Турбуючись про емоційний стан бабусі, рідня намагається усунути найпомітніші руйнування в хаті, роблять ремонт. Повернувшись додому, вона дивується, і вдруге – сміється. Ця частина фільму наче промовляє, що на кожному відтинку життєвого шляху є свої катаклізми, як не від людей, то від природи. Але з дружньою і турботливою сім'єю все долається, і життя триває…
Характеристика фільму була б не повною, якщо б я не згадала ще і про його музично-звукове оформлення. У фільмі багато звуків життя: щебет птахів, дзюркотіння струмка, голоси тварин, людей, робочі звуки знарядь праці, машин і т.д. А особливо емоційні моменти супроводжуються українськими народними піснями у виконанні самої Марусі, а також Оксани Мухи, Христини Соловій, гурту Rusin Čendeš Orkestra. Інтонаційні та фонографічні акценти лексики останнього, як і говірка головної героїні, створюють неповторний шарм саме Закарпатського краю.
Окремо варто згадати і поліфункціональні титри, які візуально інформують, пояснюють, доповнюють висловлене і водночас розділяють фільм на логічні змістові відтинки.
Охопивши оком усе викладене вище, розумієш, чому така назва фільму – «Маруся». Адже в душі ця жінка на все життя залишилася тою 15-річною Марусею, дитиною, оточеною материнським та батьківським теплом, яка зупинилась на порозі свого кохання, свого особистого щастя… «Щоби були щасливі… Щоби войни не было… Бо коли буде война – все пуйде на нич… всьо на нич…», – цими словами завершується пряма мова героїні.
Кожна людська доля – унікальна по своїй суті. Бо це окремий унікальний світ. І скільки є життєписів з такими вивертами сюжету, на які б не сподобився найфантазійніший сценарист. Але не кожному таланить мати таких нащадків, які б зафільмували все це… Марусі поталанило. Бо В'ячеслав Бігун не просто задокументував на відео її життєвий шлях, а зробив це надзвичайно творчо і неординарно.
Ці мої враження-міркування є далеко не вичерпними щодо висвітлення усіх особливостей та цікавинок фільму. Відомо ж – «краще один раз побачити…», а ще краще – декілька разів.

Галина Виноградська,
Інститут народознавства НАН України

17.06 - 07.07.2018, м. Львів


Цей текст англійською мовою (переклав В"ячеслав Бігун): https://www.imdb.com/title/tt5425170/reviews?ref_=tt_ov_rt


________________________________________________
* Назва відгуку опирається на назву монографії О. Кісь: «Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти». – Львів: Інститут народознавства НАНУ, 2017. – 288 с.


Контекст : http://uzhgorod.net.ua/news/127623 http://karpatvisnuk.com.ua/analytics/marusya-vizhiti-znachit-peremogti.html https://www.imdb.com/title/tt5425170/reviews?ref_=tt_ov_rt



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Контекст http://uzhgorod.net.ua/news/127623 http://karpatvisnuk.com.ua/analytics/marusya-vizhiti-znachit-peremogti.html https://www.imdb.com/title/tt5425170/reviews?ref_=tt_ov_rt
Дата публікації 2018-07-12 01:34:51
Переглядів сторінки твору 192
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.094 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.018 / 5.72)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.813
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ПРО МИСТЕЦТВО
Людина і тоталітаризм, аналітика
Автор востаннє на сайті 2018.09.19 00:09
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-07-12 15:13:59 ]
Хороший твір.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-07-13 11:08:58 ]
Дякую! Як захочете подивитися фільм - звертайтеся про лінк до автора https://www.facebook.com/slavik.bihun?lst=100008197470750%3A575471284%3A1531468531


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-12 18:50:32 ]
дуже ретельно, і захоплено, нмсд

взагалі, історії звичайних людей
не так просто звести до рівня мистецького


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-07-13 11:14:56 ]
Спасибі! Справді захопило. І зміст, і подача.
Тішить, що є в Україні талановиті митці, і роблять якісний продукт.