Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.27
00:58
А новина у мене ось яка:
Я бачив сьогодні зяблика!
А зяблик - то ж вам не шпак,
Не стрінеш його просто так!
Значить, щось трапитись має!
Інакше ж воно не буває!
Точно! Трапиться щось, ну їй богу:
Я бачив сьогодні зяблика!
А зяблик - то ж вам не шпак,
Не стрінеш його просто так!
Значить, щось трапитись має!
Інакше ж воно не буває!
Точно! Трапиться щось, ну їй богу:
2026.05.26
21:30
чого ти брате галасуєш
буряковієш із чого
буття воно війна по суті
піт заливаючий чоло
атож-бо ревність і буремність
агресія відкритий код
нічліг неспокій кров даремно
усюдний набрід навіть зброд
буряковієш із чого
буття воно війна по суті
піт заливаючий чоло
атож-бо ревність і буремність
агресія відкритий код
нічліг неспокій кров даремно
усюдний набрід навіть зброд
2026.05.26
21:04
Це святкування, певно, особливе,
Коли нічого ти уже не ждеш.
Де ж той провидець гострий, прозорливий,
Що розпізнає спадахи пожеж
І катаклізми без всіляких меж?
Цей рік новий стрічаєш у тривозі
Під вибухи і напади брехні.
Коли нічого ти уже не ждеш.
Де ж той провидець гострий, прозорливий,
Що розпізнає спадахи пожеж
І катаклізми без всіляких меж?
Цей рік новий стрічаєш у тривозі
Під вибухи і напади брехні.
2026.05.26
19:58
Якийсь таємний хід у всесвіті знайшов він,
Якийсь таємний хід, якийсь таємний лаз,
І ось малює сни в печері вікопомній,
Оскільки він тепер посмертний богомаз.
І ось малює сни, де на горі високій
Стоїть високий храм, пташина зграя в нім
Кружля довкіл
Якийсь таємний хід, якийсь таємний лаз,
І ось малює сни в печері вікопомній,
Оскільки він тепер посмертний богомаз.
І ось малює сни, де на горі високій
Стоїть високий храм, пташина зграя в нім
Кружля довкіл
2026.05.26
17:59
Душа болить, бо я - жива людина.
Відбиток долі - фуга соль мінор.
Я - сам собі жорстокий прокурор,
Ніколи я не жив "наполовину".
Висвітлює мої страшні провини
Останній шлях, зелений коридор.
Душа болить, бо я - жива людина.
Відбиток долі - фуга соль мінор.
Я - сам собі жорстокий прокурор,
Ніколи я не жив "наполовину".
Висвітлює мої страшні провини
Останній шлях, зелений коридор.
Душа болить, бо я - жива людина.
2026.05.26
15:56
Петро Градов (1925-2003; народився в Україні)
Розстатись жінка вирішить –
не треба дорікань.
Розстатись жінка вирішить –
за це її не гань.
В майбуті, – жінка впевнена, –
Розстатись жінка вирішить –
не треба дорікань.
Розстатись жінка вирішить –
за це її не гань.
В майбуті, – жінка впевнена, –
2026.05.26
15:07
Згарище
Сни вже ніколи не збудуться
Час не дійде до краю
Випробуваннями, мудрістю,
Довгим дитинством у зграї,
Труднощями і болями
Під клекотіння лелеки,
Сни вже ніколи не збудуться
Час не дійде до краю
Випробуваннями, мудрістю,
Довгим дитинством у зграї,
Труднощями і болями
Під клекотіння лелеки,
2026.05.26
13:11
Перший сніг шелестить несміливо,
Посрібливши суворі гаї.
Перший сніг так тендітно й пестливо
Полонить невідомі краї.
Іще стільки снігів перебуде
У житті, як на довгім шляху!
Ці сніги, як великі прелюди
Посрібливши суворі гаї.
Перший сніг так тендітно й пестливо
Полонить невідомі краї.
Іще стільки снігів перебуде
У житті, як на довгім шляху!
Ці сніги, як великі прелюди
2026.05.26
12:46
Ще вірують поети й поетеси
у віще слово Велеса і чесно
у чарівні надії юних літ,
що за літами виглядають весни
і що хоча минуле не воскресне,
чекає їх додому їхній світ.
Але омана ця не означає,
що долі барабан усіх єднає.
у віще слово Велеса і чесно
у чарівні надії юних літ,
що за літами виглядають весни
і що хоча минуле не воскресне,
чекає їх додому їхній світ.
Але омана ця не означає,
що долі барабан усіх єднає.
2026.05.26
11:02
і знову дзеркало криве,
що наче лід ховає правду
і перетворює на радість
холодне, штучне, неживе
немов би зле сухозлиття*,
немов форзац на розвороті
шалу облудної турботи
що наче лід ховає правду
і перетворює на радість
холодне, штучне, неживе
немов би зле сухозлиття*,
немов форзац на розвороті
шалу облудної турботи
2026.05.26
09:41
Сум…
Зупинилося серце чарівної жінки, знакової телеведучої, кінознавиці.
Саме вона у вересні 1995 року першою оголосила: "Вітаємо вас! В ефірі — "Студія 1+1!".
Ми разом вчилися на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевче
2026.05.26
07:09
Усміхаючись приємно,
Жінка каже дуже чемно,
Що складаю я даремно
Щодо неї схеми темні.
І тому вона не рада
Брати участь в маскараді,
Де я точно буду ладен
Швидко звабити принаду...
Жінка каже дуже чемно,
Що складаю я даремно
Щодо неї схеми темні.
І тому вона не рада
Брати участь в маскараді,
Де я точно буду ладен
Швидко звабити принаду...
2026.05.25
22:16
Анатолій Матвійчук
ПРАВО
У ці часи,
Коли зоря кривава
Скрадається
В задимленій імлі,
ПРАВО
У ці часи,
Коли зоря кривава
Скрадається
В задимленій імлі,
2026.05.25
21:46
я розкусив тебе хома
мені промовив голос пітьми
ти прагнеш те чого нема
та губишся у цьому ритмі
я заперечити не зміг
мені подобається згубне
де жах мене поймає де
своє свінгують мідні труби
мені промовив голос пітьми
ти прагнеш те чого нема
та губишся у цьому ритмі
я заперечити не зміг
мені подобається згубне
де жах мене поймає де
своє свінгують мідні труби
2026.05.25
20:56
Під захеканий безум
Атож, локомотиву грець
Неутомний лузер мчить
Стрімголов у смерть
Іще дійний поршень стертий
Б’є парою назад
Поцупив Чарлі важеля
Годі зупинити поїзд
Атож, локомотиву грець
Неутомний лузер мчить
Стрімголов у смерть
Іще дійний поршень стертий
Б’є парою назад
Поцупив Чарлі важеля
Годі зупинити поїзд
2026.05.25
20:44
Тонкі, стрункі, немов казкові птиці,
що прилетіли з дивних берегів,
в саду розквітли іриси-цариці,
ввібравши барви неба і богів.
Їх пелюстки - то шовк м'який і ніжний,
що трепетно колише вітерець.
Ось - фіолетовий, такий розкішний,
а поруч - білий
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що прилетіли з дивних берегів,
в саду розквітли іриси-цариці,
ввібравши барви неба і богів.
Їх пелюстки - то шовк м'який і ніжний,
що трепетно колише вітерець.
Ось - фіолетовий, такий розкішний,
а поруч - білий
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Місіс Анонім (2001) /
Проза
Думки закоханої дівчини
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Думки закоханої дівчини
Підійшовши ззаду, ти обійняв мене за плечі. Повернувшись до тебе, я прихилилася до твоєї шиї. Твої руки почали "гуляти" по моїй спині і твої губи тихенько прошептали: "Як же я сумував". Потім, ти прижав мене до себе з усієї сили, і я була вже не в змозі відійти від тебе. Та я й не хочу. Мрію лише зупинити цей момент на паузу, і бути весь час у твоїх обіймах. Що ж може бути краще? А ні, може. Твої губи доторкнулися моєї шиї, потім до вуха, а потім губ. Земля йде з-під ніг, серце шалено б'ється, і здається, що у всьому світі лише ми і більш нікого. "Ні-ні-ні, продовжуй,твої губи такі, солодкі, пристрасні, гарячі" - лише такі думки у моїй голові, коли ти закінчив поцілунок.
Я відкриваю очі,дивлюсь на тебе. Твої очі стомлені , одяг весь зім’ятий, волосся недбало розтріпане. Знову всю ніч працював. Знову стомлений. Поки ти в душі, я готую тобі гарячу , терпку, міцну каву. Ось вона стоїть на столі, ти вийшов з гарячого душу. Твій торс оголений, на ньому є ще капельки води. Ти підходиш до кави, яка ще не встигла охолонути, береш її в руку, і починаєш саркастично дивитися на мене. В очах видно, що ти щось уже замислив. Ти підходиш до мене і хочеш мене обійняти. Твоє вологе тіло хоче прижатись до мене. І ось між нами залишилося два сантиметри. Я вже відчуваю, як мій одяг весь промокає. Я хочу тебе відштовхнути, але не можу, мої руки в твоїх руках нерухомо зажаті. Коли ти вирішив, що з мене досить, почав пити уже холодну каву.
За вікном почав іти сніг. Випивши каву, ти сказав, щоб я залишалася в тебе, ну а в мене не було вибору. Я хотіла більше бути з тобою. Тоді ти, чомусь переможним тоном промовив, що я роблю тобі мосяж. Нічого нового, все як завжди, я роблю тобі масаж, ти засинаєш, а я поряд з тобою. І скрізь сон ти говориш «Ти моя й більш нічия. Нікому тебе не віддам. Моя Афродіта.»
2018 рік
Я відкриваю очі,дивлюсь на тебе. Твої очі стомлені , одяг весь зім’ятий, волосся недбало розтріпане. Знову всю ніч працював. Знову стомлений. Поки ти в душі, я готую тобі гарячу , терпку, міцну каву. Ось вона стоїть на столі, ти вийшов з гарячого душу. Твій торс оголений, на ньому є ще капельки води. Ти підходиш до кави, яка ще не встигла охолонути, береш її в руку, і починаєш саркастично дивитися на мене. В очах видно, що ти щось уже замислив. Ти підходиш до мене і хочеш мене обійняти. Твоє вологе тіло хоче прижатись до мене. І ось між нами залишилося два сантиметри. Я вже відчуваю, як мій одяг весь промокає. Я хочу тебе відштовхнути, але не можу, мої руки в твоїх руках нерухомо зажаті. Коли ти вирішив, що з мене досить, почав пити уже холодну каву.
За вікном почав іти сніг. Випивши каву, ти сказав, щоб я залишалася в тебе, ну а в мене не було вибору. Я хотіла більше бути з тобою. Тоді ти, чомусь переможним тоном промовив, що я роблю тобі мосяж. Нічого нового, все як завжди, я роблю тобі масаж, ти засинаєш, а я поряд з тобою. І скрізь сон ти говориш «Ти моя й більш нічия. Нікому тебе не віддам. Моя Афродіта.»
2018 рік
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
