Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.07
21:14
Немає віроломнішої віри
як віра малоросів і орди.
Не хижі звірі,
а царі-кумири
юрби – причина чорної біди.
***
Неписані закони для совдепії
як віра малоросів і орди.
Не хижі звірі,
а царі-кумири
юрби – причина чорної біди.
***
Неписані закони для совдепії
2026.09.07
20:44
Чому із звідусюд далеких
Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло
Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло
2026.09.07
20:15
ось і надвечіря
дощик покропив
вицвіле ганчіря
звисле з проводів
піднебесні риби
сунуть далі геть
комунальник
сивий
дощик покропив
вицвіле ганчіря
звисле з проводів
піднебесні риби
сунуть далі геть
комунальник
сивий
2026.09.07
18:24
Святе догорає обійстя,
а ти загубилась в тумані.
Не бійся, рідненька, не бійся,
від зостраху серце зів'яне.
Я знаю, що важко втрачати
набуті скарби мозолями —
дитячу колиску, санчата,
а ти загубилась в тумані.
Не бійся, рідненька, не бійся,
від зостраху серце зів'яне.
Я знаю, що важко втрачати
набуті скарби мозолями —
дитячу колиску, санчата,
2026.09.07
17:23
Вересня кроки спекотні, як влітку,
Сонце палає до втоми щодня.
Бабине літо накинуло сітку,
Те павутиння йому, мов броня.
Ягідки чорні смачної ожини
В лісі осіннім, мов очі блищать.
Терен з колючками попід стежину,
Сонце палає до втоми щодня.
Бабине літо накинуло сітку,
Те павутиння йому, мов броня.
Ягідки чорні смачної ожини
В лісі осіннім, мов очі блищать.
Терен з колючками попід стежину,
2026.09.07
16:46
Хильнув — і позбувся болю.
А може, позбувся себе?
І хтось замість тебе долю
скеровує вже: цоб-цабе.
На інше чекати годі.
«В обійми бери, сатано!»
Що зараз буде, що потім
А може, позбувся себе?
І хтось замість тебе долю
скеровує вже: цоб-цабе.
На інше чекати годі.
«В обійми бери, сатано!»
Що зараз буде, що потім
2026.09.07
14:08
Вода розлилася в долини.
Мовчання панує в степах.
І правда тополі й калини
Кричить, як поранений птах.
Чекаємо світлої днини,
Яка відкидатиме страх.
Вода розлилася степами,
Мовчання панує в степах.
І правда тополі й калини
Кричить, як поранений птах.
Чекаємо світлої днини,
Яка відкидатиме страх.
Вода розлилася степами,
2026.09.07
13:38
Холодний бовдур
Скляної печі,
Рукою злидня
Під плач малечі,
Ще теплій миші —
Шпаркій, голодній —
Даруй зернину,
Як преподобний!
Скляної печі,
Рукою злидня
Під плач малечі,
Ще теплій миші —
Шпаркій, голодній —
Даруй зернину,
Як преподобний!
2026.09.07
09:48
Старі бульбульці - публіка нервова,
Вони самі для себе сомельє.
Глитають чикилдиху із полови,
Носи вмочають потім в олів'є.
Сивуха з часником - найліпша страва ,
А шнапс із пивом - це делікатес!
За штоф винця кумасю кум вкривавив,
Вони самі для себе сомельє.
Глитають чикилдиху із полови,
Носи вмочають потім в олів'є.
Сивуха з часником - найліпша страва ,
А шнапс із пивом - це делікатес!
За штоф винця кумасю кум вкривавив,
2026.09.07
07:43
Занадився тхір
У бабусин двір, -
Уночі проник
Знову у курник.
Ухопив курча
І мерщій помчав
Звично до нори,
Де малі тхори
У бабусин двір, -
Уночі проник
Знову у курник.
Ухопив курча
І мерщій помчав
Звично до нори,
Де малі тхори
2026.09.07
07:40
ЦИКЛ V: АНТИЧНИЙ СВІТ (ТРОЯ-ІЛІАДА)
ГЕКТОР І АНДРОМАХА: Захід сонця над Іліоном
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Гектор – царевич, вождь троянського війська, надія Іліона, щит і жертовна кров троянського роду
ГЕКТОР І АНДРОМАХА: Захід сонця над Іліоном
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Гектор – царевич, вождь троянського війська, надія Іліона, щит і жертовна кров троянського роду
2026.09.07
03:17
Ми всі складаємось з нічого,
Із вакууму, пустоти.
І тільки наша віра в Нього
Нас робить гідними мети.
Наше життя- то плід реакцій,
Плюсів та мінусів зв'язок,
Розділення на сотні фракцій
Із вакууму, пустоти.
І тільки наша віра в Нього
Нас робить гідними мети.
Наше життя- то плід реакцій,
Плюсів та мінусів зв'язок,
Розділення на сотні фракцій
2026.09.06
20:46
Відшуміла епоха на нас поглядає здаля.
Ці актори давно відіграли улюблені ролі.
Залишається тінь відлітаючого журавля,
Ніби спалах важкої, тремкої юдолі.
Залишаються фільми. У вічність паролю нема.
Залишається дух, у епоху закутий.
Ця енергія нас
Ці актори давно відіграли улюблені ролі.
Залишається тінь відлітаючого журавля,
Ніби спалах важкої, тремкої юдолі.
Залишаються фільми. У вічність паролю нема.
Залишається дух, у епоху закутий.
Ця енергія нас
2026.09.06
19:12
Перегортаю я альбом світлин з дитинства,
І знову зайчик сонячний стрибає.
Думки летять лелеками біля хатини,
В якій співає мати : баю, баю...
А потім білу ризу одягне світанок,
Щасливі йдемо у пшеничне поле.
Радію я землі заквітчаній, коханій,
І знову зайчик сонячний стрибає.
Думки летять лелеками біля хатини,
В якій співає мати : баю, баю...
А потім білу ризу одягне світанок,
Щасливі йдемо у пшеничне поле.
Радію я землі заквітчаній, коханій,
2026.09.06
18:52
«Ти дослухайся звітних!» —
Шерхотіла у простір канва.
Неупинно тремтить
На обличчях життя бахрома
Білим сріблом завчасним,
Якого не в змозі спинить
Над рубіновим тлом
Злих думок відокремлена хіть…
Шерхотіла у простір канва.
Неупинно тремтить
На обличчях життя бахрома
Білим сріблом завчасним,
Якого не в змозі спинить
Над рубіновим тлом
Злих думок відокремлена хіть…
2026.09.06
16:41
Здавалося, що усе добре йшло.
Хоч на душі його тривожно було,
Мов небезпеку та якусь відчула.
Десь бойовище у степу гуло.
Монголи налетіли, але їх
Вдалося досить легко відігнати,
Взялись коней із криками вертати
І то у війську запалило всіх.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хоч на душі його тривожно було,
Мов небезпеку та якусь відчула.
Десь бойовище у степу гуло.
Монголи налетіли, але їх
Вдалося досить легко відігнати,
Взялись коней із криками вертати
І то у війську запалило всіх.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Місіс Анонім (2001) /
Проза
Думки закоханої дівчини
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Думки закоханої дівчини
Підійшовши ззаду, ти обійняв мене за плечі. Повернувшись до тебе, я прихилилася до твоєї шиї. Твої руки почали "гуляти" по моїй спині і твої губи тихенько прошептали: "Як же я сумував". Потім, ти прижав мене до себе з усієї сили, і я була вже не в змозі відійти від тебе. Та я й не хочу. Мрію лише зупинити цей момент на паузу, і бути весь час у твоїх обіймах. Що ж може бути краще? А ні, може. Твої губи доторкнулися моєї шиї, потім до вуха, а потім губ. Земля йде з-під ніг, серце шалено б'ється, і здається, що у всьому світі лише ми і більш нікого. "Ні-ні-ні, продовжуй,твої губи такі, солодкі, пристрасні, гарячі" - лише такі думки у моїй голові, коли ти закінчив поцілунок.
Я відкриваю очі,дивлюсь на тебе. Твої очі стомлені , одяг весь зім’ятий, волосся недбало розтріпане. Знову всю ніч працював. Знову стомлений. Поки ти в душі, я готую тобі гарячу , терпку, міцну каву. Ось вона стоїть на столі, ти вийшов з гарячого душу. Твій торс оголений, на ньому є ще капельки води. Ти підходиш до кави, яка ще не встигла охолонути, береш її в руку, і починаєш саркастично дивитися на мене. В очах видно, що ти щось уже замислив. Ти підходиш до мене і хочеш мене обійняти. Твоє вологе тіло хоче прижатись до мене. І ось між нами залишилося два сантиметри. Я вже відчуваю, як мій одяг весь промокає. Я хочу тебе відштовхнути, але не можу, мої руки в твоїх руках нерухомо зажаті. Коли ти вирішив, що з мене досить, почав пити уже холодну каву.
За вікном почав іти сніг. Випивши каву, ти сказав, щоб я залишалася в тебе, ну а в мене не було вибору. Я хотіла більше бути з тобою. Тоді ти, чомусь переможним тоном промовив, що я роблю тобі мосяж. Нічого нового, все як завжди, я роблю тобі масаж, ти засинаєш, а я поряд з тобою. І скрізь сон ти говориш «Ти моя й більш нічия. Нікому тебе не віддам. Моя Афродіта.»
2018 рік
Я відкриваю очі,дивлюсь на тебе. Твої очі стомлені , одяг весь зім’ятий, волосся недбало розтріпане. Знову всю ніч працював. Знову стомлений. Поки ти в душі, я готую тобі гарячу , терпку, міцну каву. Ось вона стоїть на столі, ти вийшов з гарячого душу. Твій торс оголений, на ньому є ще капельки води. Ти підходиш до кави, яка ще не встигла охолонути, береш її в руку, і починаєш саркастично дивитися на мене. В очах видно, що ти щось уже замислив. Ти підходиш до мене і хочеш мене обійняти. Твоє вологе тіло хоче прижатись до мене. І ось між нами залишилося два сантиметри. Я вже відчуваю, як мій одяг весь промокає. Я хочу тебе відштовхнути, але не можу, мої руки в твоїх руках нерухомо зажаті. Коли ти вирішив, що з мене досить, почав пити уже холодну каву.
За вікном почав іти сніг. Випивши каву, ти сказав, щоб я залишалася в тебе, ну а в мене не було вибору. Я хотіла більше бути з тобою. Тоді ти, чомусь переможним тоном промовив, що я роблю тобі мосяж. Нічого нового, все як завжди, я роблю тобі масаж, ти засинаєш, а я поряд з тобою. І скрізь сон ти говориш «Ти моя й більш нічия. Нікому тебе не віддам. Моя Афродіта.»
2018 рік
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
