
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.02
21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
2025.07.02
17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
2025.07.02
03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
2025.07.01
23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
2025.07.01
22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
2025.07.01
21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
2025.07.01
21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це - вперед.
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
2025.07.01
13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
2025.07.01
12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
2025.07.01
10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
2025.07.01
09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
2025.07.01
08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
2025.06.30
21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
2025.06.30
10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
2025.06.30
09:12
Частина друга
Жовч і кров
1930 рік
Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Сонце Місяць /
Проза
albedo
Дивись, кажу, ось таким був початок світу сього, з його чудесами, із розкошами його незліченними. Що їх осягнути годі, навіть якби спромігся, те забрало б чималий шмат життя, а тим часом їх побільшало би в рази. Але тепер ніч надворі, хтось іще помре цеї ночі, може навіть із рідних—знайомих, а ти продовжуватимеш спілкуватися з ними, все як досі, не зважаючи. І навіть коли самі вони говоритимуть поспіль, насправді я був помер, чи була померла, там-то & тоді-от, ти продовжуватимеш спілкуватись, із ними.
У згадувану ніч, із останніх ночей календарної осені, кількаденний дощ обертається на снігопад & поезію, принагідний ліричний суб’єкт заживає ієратичних чуттів, позираючи з домашнього затишку через меланхолійну заметіль у жовтогарячому світлі вуличних ламп, а зовсім неподалік, уздовж фасаду поснулого мовчазного будинку, слід у слід, зневіряються тіні, на зустріч із початком світу сього, з його чудесами.
Він & вона, гідні симпатії герої quasi, між тінями анітрохи незгіршими, що їх споглядатимеш, міркуватимеш або мріятимеш, тінь-вона замовляє через віконце в нічній кондитерській два глінтвейни, хай всього-навсього зігрітий виноградний сік із ложкою гвоздики, яка там ані до чого, а згодом прислухається, як тінь-він розважує про & контра військового стану, упровадженого вряди-годи, перетинаючи проспекти майдани провулки зупинки міського транспорту, проз політоту з лайт-боксів, чи мегазнижки сезонні.
І ще він: бач, я зовсім не цим, напевно, мав займатись у свому житті, але колись був забажав оттак, на краще чи гірше, недовідомо. Чого я сягнув— сприймати будь-що начеб то текст або, скажімо, арт. Й нема інакшого бога, окрім невідомості, нема інакшого майбуття, окрім іще невідомих нас, продовжень не то повернень. І пси недолі, що виють, виють усюди й ніде.
І сніг, котрий розтане вже за годину, або для цієї лірики жодного смислу не містить завтрашній будень, а щодо післязавтра— тут він змовкає, роззираючись, куди би подіти, куди б покинути спорожненого картонного келішка, спогадуючи сновидіння, в котрому чужа старезна жінка, її заплющені очі, може й сліпі, яка все бурмоче, швидко & ледь чутно, чи молиться, незрозумілі слова, чи то невідома мова, чи проговорювання навспак, enfin———
Час розлучатися заздалегідь із вами, щеме примар карнавальних, післяслово на закриття сезону штукарського, спадний місяцю, ретроградний меркурію, тліне листяний у віршах розвіяний, жесте до мли нуарної, згасаючі вікна, анонімні тіні, перший снігу наскоро просочений брудом незламним, індиферентні сузірʼя понад початком світу сього, з чудесами & розкошами незліченними, що осягнути годі.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
albedo
Дивись, кажу, ось таким був початок світу сього, з його чудесами, із розкошами його незліченними. Що їх осягнути годі, навіть якби спромігся, те забрало б чималий шмат життя, а тим часом їх побільшало би в рази. Але тепер ніч надворі, хтось іще помре цеї ночі, може навіть із рідних—знайомих, а ти продовжуватимеш спілкуватися з ними, все як досі, не зважаючи. І навіть коли самі вони говоритимуть поспіль, насправді я був помер, чи була померла, там-то & тоді-от, ти продовжуватимеш спілкуватись, із ними.
У згадувану ніч, із останніх ночей календарної осені, кількаденний дощ обертається на снігопад & поезію, принагідний ліричний суб’єкт заживає ієратичних чуттів, позираючи з домашнього затишку через меланхолійну заметіль у жовтогарячому світлі вуличних ламп, а зовсім неподалік, уздовж фасаду поснулого мовчазного будинку, слід у слід, зневіряються тіні, на зустріч із початком світу сього, з його чудесами.
Він & вона, гідні симпатії герої quasi, між тінями анітрохи незгіршими, що їх споглядатимеш, міркуватимеш або мріятимеш, тінь-вона замовляє через віконце в нічній кондитерській два глінтвейни, хай всього-навсього зігрітий виноградний сік із ложкою гвоздики, яка там ані до чого, а згодом прислухається, як тінь-він розважує про & контра військового стану, упровадженого вряди-годи, перетинаючи проспекти майдани провулки зупинки міського транспорту, проз політоту з лайт-боксів, чи мегазнижки сезонні.
І ще він: бач, я зовсім не цим, напевно, мав займатись у свому житті, але колись був забажав оттак, на краще чи гірше, недовідомо. Чого я сягнув— сприймати будь-що начеб то текст або, скажімо, арт. Й нема інакшого бога, окрім невідомості, нема інакшого майбуття, окрім іще невідомих нас, продовжень не то повернень. І пси недолі, що виють, виють усюди й ніде.
І сніг, котрий розтане вже за годину, або для цієї лірики жодного смислу не містить завтрашній будень, а щодо післязавтра— тут він змовкає, роззираючись, куди би подіти, куди б покинути спорожненого картонного келішка, спогадуючи сновидіння, в котрому чужа старезна жінка, її заплющені очі, може й сліпі, яка все бурмоче, швидко & ледь чутно, чи молиться, незрозумілі слова, чи то невідома мова, чи проговорювання навспак, enfin———
Час розлучатися заздалегідь із вами, щеме примар карнавальних, післяслово на закриття сезону штукарського, спадний місяцю, ретроградний меркурію, тліне листяний у віршах розвіяний, жесте до мли нуарної, згасаючі вікна, анонімні тіні, перший снігу наскоро просочений брудом незламним, індиферентні сузірʼя понад початком світу сього, з чудесами & розкошами незліченними, що осягнути годі.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію