Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Рецензії
Горизонт подій. Обрана поезія та проза. Рецензії
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Горизонт подій. Обрана поезія та проза. Рецензії
Друзі! Радий сповістити, що нещодавно вийшла моя нова книга "Горизонт подій. Обрана поезія та проза".
Книга- номінант Всеукраїнського конкурсу "Краща книга України", Держкомтелерадіо, 2018
Видавництво Друкарський двір Федорова, Київ, 240 сторінок, літературно-художнє видання, жорстка обкладинка, прекрасні оформлення та якість друку, авторські ілюстрації
Розділи
Громадянська та воєнна лірика
Філософська лірика
Притчі
Містична лірика
Любовна лірика
Еротична лірика
Маленькі поеми
Проза
Вартість примірника 150 грн.
Від себе додам- книга різнопланова і цікава.
Усім бажаючим придбати, звертатись у пошту sergiani@ukr.net
РЕЦЕНЗІЇ
Сергій Сокольник - поет з характером. Таких сьогодні мало в літературі. Не кожному під силу відстоювати власну точку зору мудрим, виваженим, талановитим Словом. Часом холодний і різкий, часом до сліз романтичний і ніжний.
Він однаково майстерно застосовує в творчості як силабо-тонічний принцип віршування, так і верлібр. Окремі поезії стають піснями, які хочеться наспівувати. Окремі слова стають афоризмами, які хочеться цитувати.Вірші, цикли, поеми написані авторською вправною рукою, цікаво і своєрідно.
Справжній поет не лише сам живе у своїх творах. Кожна його книга - храм душі з широко відкритими перед читачем дверима. Заходьте в цей дім - знайомтеся з поетичним авторським скарбом, вдумуйтеся, аналізуйте. Вам тут завжди раді. Це відчувається вже з перших прочитаних рядків.
Тетяна Череп- Пероганич, письменниця
У всі часи в душах людей нуртують неабиякі пристрасті, буяють потаємні фантазії, та сміливості проявити їх хоча б у творчості вистачає далеко не кожному. Наважитись на подібне може виключно непересічна людина з багатим життєвим досвідом і власним оригінальним світоглядом. Знайомлячись із творчістю Серго Сокольника, харизматичного і яскравого автора, хочеться відзначити, що він розуміється на психології людей із різних часів, тому вдало змальовує ситуації з життя як Стародавнього світу, так і сучасності, створюючи нешаблонну поезію ХХІ століття. Вдаючись до різних систем та складних прийомів віршування, зокрема використовуючи рими-переноси, перехід теми, автор книги розповідає нам історії про … нас. Прості та складні, зухвалі і витончені, іноді зі смутком, іноді з гумором. Тому вони й викликають жваве обговорення на літературних сайтах і творчих зустрічах. У дзеркалі поезії Серго Сокольника немає викривлень, його герої, як і ми, недосконалі й досконалі водночас. Переживши катарсис від уявлення та усвідомлення прочитаного, починаєш краще розуміти себе і життя з усіма його протиріччями, аналогіями та містичними несподіванками. Тож раджу і вам збагатити світ своєї уяви прочитавши книгу Серго Сокольника “Горизонт подій”.
Світлана Соболевська, письменниця
Серго Сокольник із тих авторів, повз яких неможливо пройти, не озирнувшись… а якщо озирнувся, то вже неможливо забути. Здається, що автор, народжуючи чергового вірша, неначе йде в бій, і підкорює вершини поетичної майстерності так, «немов рубіж останній». Військова тема в поезії автора займає важливе місце, і це не дивує, адже йому, як і героям його творів, довелося відчути на собі весь біль війни. Саме тому його вірші живі і пекучі, саме тому кожне слово несе в собі неймовірну силу:
Смак полину гіркий,
І не гоїть запалені рани
Ця земля, у якій
Визріватимуть чорні тюльпани…
Автору, як і кожному, хто вважає себе українцем, небайдужа доля Батьківщини «Куди твій шлях лежить, країно/ Величних предків, давніх Вір?». Патріот, інтелектуал, воїн… і це ще не всі грані цієї надзвичайної людини. У своїй філософській ліриці автор шукає відповідь на запитання «хто ми?» і «навіщо прийшли у цей світ?» - «ким постали на грані зими/ ми, оголені, мов перед Богом?».
Подібно до Омара Хайяма, автору вдається переплести мудрість та іронію, посміятися над світом і над самим собою «Хай минуле завиє. Минуле не клич/ у майбутнє, бо стане минулим воно./ Отак-о каламбурю. А винне - вино».
Поет-романтик, поет-лірик - закоханий у поезію, закоханий у життя, закоханий у таємничу жіночу красу «Ах, оголені плечі у червонім сукні!..». Інтимна лірика автора насичена еротизмом і переносить читача туди «де смарагдова ніч лоскотатиме лоно…/ І розтоплена пічка холоне… Холоне…», бо «я не хочу нікого, крім тебе…/ Не хочу нікого…/ Двох світів поєднання потреба…».
Кохання – що ж це таке? Віками поети шукають відповідь і віками шукатимуть:
Бо любов- Божий Дар,
І страждання, І втома, І кара,
Мов живильна вода
Хай для нас залишається Даром.
Любовна поезія автора, неначе «дотик ніжно-солодкої муки…» - це і сповідь коханця, і перше освідчення закоханого. Це і політ над прірвою, і неймовірна насолода. Біль за минулим, і стежка в майбутнє. Єднання тіл і єднання душ:
Поринемо без вороття
У всесвіт чуттєвості таїн,
І в шалі тантричнім злиття
Єднання зі світом пізнаєм...
Ось такий він, Серго Сокольник – поет, патріот, інтелектуал, воїн, філософ, романтик. Перегорніть сторінку і ви поринете у його Всесвіт – загадковий, містичний, шалений, сповнений таїнством Її Величності Поезії.
Таїсія Цибульська, письменниця
Книга- номінант Всеукраїнського конкурсу "Краща книга України", Держкомтелерадіо, 2018
Видавництво Друкарський двір Федорова, Київ, 240 сторінок, літературно-художнє видання, жорстка обкладинка, прекрасні оформлення та якість друку, авторські ілюстрації
Розділи
Громадянська та воєнна лірика
Філософська лірика
Притчі
Містична лірика
Любовна лірика
Еротична лірика
Маленькі поеми
Проза
Вартість примірника 150 грн.
Від себе додам- книга різнопланова і цікава.
Усім бажаючим придбати, звертатись у пошту sergiani@ukr.net
РЕЦЕНЗІЇ
Сергій Сокольник - поет з характером. Таких сьогодні мало в літературі. Не кожному під силу відстоювати власну точку зору мудрим, виваженим, талановитим Словом. Часом холодний і різкий, часом до сліз романтичний і ніжний.
Він однаково майстерно застосовує в творчості як силабо-тонічний принцип віршування, так і верлібр. Окремі поезії стають піснями, які хочеться наспівувати. Окремі слова стають афоризмами, які хочеться цитувати.Вірші, цикли, поеми написані авторською вправною рукою, цікаво і своєрідно.
Справжній поет не лише сам живе у своїх творах. Кожна його книга - храм душі з широко відкритими перед читачем дверима. Заходьте в цей дім - знайомтеся з поетичним авторським скарбом, вдумуйтеся, аналізуйте. Вам тут завжди раді. Це відчувається вже з перших прочитаних рядків.
Тетяна Череп- Пероганич, письменниця
У всі часи в душах людей нуртують неабиякі пристрасті, буяють потаємні фантазії, та сміливості проявити їх хоча б у творчості вистачає далеко не кожному. Наважитись на подібне може виключно непересічна людина з багатим життєвим досвідом і власним оригінальним світоглядом. Знайомлячись із творчістю Серго Сокольника, харизматичного і яскравого автора, хочеться відзначити, що він розуміється на психології людей із різних часів, тому вдало змальовує ситуації з життя як Стародавнього світу, так і сучасності, створюючи нешаблонну поезію ХХІ століття. Вдаючись до різних систем та складних прийомів віршування, зокрема використовуючи рими-переноси, перехід теми, автор книги розповідає нам історії про … нас. Прості та складні, зухвалі і витончені, іноді зі смутком, іноді з гумором. Тому вони й викликають жваве обговорення на літературних сайтах і творчих зустрічах. У дзеркалі поезії Серго Сокольника немає викривлень, його герої, як і ми, недосконалі й досконалі водночас. Переживши катарсис від уявлення та усвідомлення прочитаного, починаєш краще розуміти себе і життя з усіма його протиріччями, аналогіями та містичними несподіванками. Тож раджу і вам збагатити світ своєї уяви прочитавши книгу Серго Сокольника “Горизонт подій”.
Світлана Соболевська, письменниця
Серго Сокольник із тих авторів, повз яких неможливо пройти, не озирнувшись… а якщо озирнувся, то вже неможливо забути. Здається, що автор, народжуючи чергового вірша, неначе йде в бій, і підкорює вершини поетичної майстерності так, «немов рубіж останній». Військова тема в поезії автора займає важливе місце, і це не дивує, адже йому, як і героям його творів, довелося відчути на собі весь біль війни. Саме тому його вірші живі і пекучі, саме тому кожне слово несе в собі неймовірну силу:
Смак полину гіркий,
І не гоїть запалені рани
Ця земля, у якій
Визріватимуть чорні тюльпани…
Автору, як і кожному, хто вважає себе українцем, небайдужа доля Батьківщини «Куди твій шлях лежить, країно/ Величних предків, давніх Вір?». Патріот, інтелектуал, воїн… і це ще не всі грані цієї надзвичайної людини. У своїй філософській ліриці автор шукає відповідь на запитання «хто ми?» і «навіщо прийшли у цей світ?» - «ким постали на грані зими/ ми, оголені, мов перед Богом?».
Подібно до Омара Хайяма, автору вдається переплести мудрість та іронію, посміятися над світом і над самим собою «Хай минуле завиє. Минуле не клич/ у майбутнє, бо стане минулим воно./ Отак-о каламбурю. А винне - вино».
Поет-романтик, поет-лірик - закоханий у поезію, закоханий у життя, закоханий у таємничу жіночу красу «Ах, оголені плечі у червонім сукні!..». Інтимна лірика автора насичена еротизмом і переносить читача туди «де смарагдова ніч лоскотатиме лоно…/ І розтоплена пічка холоне… Холоне…», бо «я не хочу нікого, крім тебе…/ Не хочу нікого…/ Двох світів поєднання потреба…».
Кохання – що ж це таке? Віками поети шукають відповідь і віками шукатимуть:
Бо любов- Божий Дар,
І страждання, І втома, І кара,
Мов живильна вода
Хай для нас залишається Даром.
Любовна поезія автора, неначе «дотик ніжно-солодкої муки…» - це і сповідь коханця, і перше освідчення закоханого. Це і політ над прірвою, і неймовірна насолода. Біль за минулим, і стежка в майбутнє. Єднання тіл і єднання душ:
Поринемо без вороття
У всесвіт чуттєвості таїн,
І в шалі тантричнім злиття
Єднання зі світом пізнаєм...
Ось такий він, Серго Сокольник – поет, патріот, інтелектуал, воїн, філософ, романтик. Перегорніть сторінку і ви поринете у його Всесвіт – загадковий, містичний, шалений, сповнений таїнством Її Величності Поезії.
Таїсія Цибульська, письменниця
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
