
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.19
02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.
Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.
Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,
2025.07.18
22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне
Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.
Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить
В подвір'я забуте й сумне
Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.
Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить
2025.07.18
21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.
Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.
Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,
2025.07.18
17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?
2025.07.18
16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –
2025.07.18
13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник.
Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент
2025.07.18
10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.
***
А косолапе рижого не чує.
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.
***
А косолапе рижого не чує.
2025.07.18
05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.
2025.07.17
22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.
З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.
З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,
2025.07.17
21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.
Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.
Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу
2025.07.17
20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги
2025.07.17
18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.
Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.
Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки
2025.07.17
11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,
2025.07.17
06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.
2025.07.16
23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.
Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.
Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас
2025.07.16
23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.
Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.
Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Сонце Місяць /
Проза
онейроліричне
Хамфрі Боґарт, у позачерговій відпустці, розмислюючи, може то вийти в відставку, посиджує за стійкою, під його правицею кефір, перед шуйцею—борсаліно шляхетного ніжно~ сірого відтінку, а в барнім люстрі з краєвидом на заплічний півморок виринають ширяють маячать тусять провальсовують & провалюються в небуття личини, прикметні й маловживані, чи з якимись репліками чи самодостатньо, анікому нема діла, вже так заведено в цьому салуні
Всякий тут при матеріях—текстурах, Майк Гаммер фліртує зі своєю Шарлоттою в процесі жування пересмажених чікенстейків, поцмулюючи сімнадцять-п’ятнадцять, а докуривши останню зі своїх лакіз, намагається виставити на вінстон відсторонено дадаїстського Френка Зеппу, який диригує магічною кажанячою лапкою, котра на ділі запальничка зіппо. Із кожним порухом лапки ще хтось народжується, хтось умирає, хтось знепада в кататонію
Настає час, дзвонять куранти, б’ють дзиґарі, місцевий Сантаклаус у святковому ступорі марить про кельнерку на ймення Офелія, котра за звичкою спливла й не вернулася звідтіль, двоє горилоподібних ґанґстерів у кінотеатральній манері, один при томпсоні, другий при шпалері з восьмигранним стволом, уперто намагаються гопстопнути д-ра Джекіля, який наразі мімікрує в ментальнім розклáді м-ра Гайда, але всіх їх без упину штовхають
Після тяглої трудової неділі, auctor ego вжеж добросовісно залягає спати мов до весни, або щонайменш до завершення сього сезону, аранжованого рамаданськими флейтами, тамтамами Бонема-Бейкера & все ж за менш аніж три години a.e. знову із вами, не в змозі ніц удіяти щодо. Престаріла парочка, в амплуа Верлена й Рембо, із натяком на підтоптаних Ер. де Монтеск’ю та Марселя нашого Пруста, котра в декадентський спосіб поглумлювалася собі, скидає машкари
зненацька обертаючись улюбленцями публічки проф. д-ром Зіґі Фройдом & проф. д-ром, д-ром К.-Ґ.-Юнґом, поплічником у походеньках, тож Боґарт вітально вишкирюється настрічу неочікуваній трансформації, Фройд привітно розмахує білою панамкою, з якої випурхує теє безсмертне пенсне, Юнґ жеж зіґуючим трохи порухом виловлює артефакт із етеру, маючи твердий зáмір махнути пенсне на той помазок Скліфосовського для гоління, що з експозиції полтавського краєзнавчого поверх забув
тимчасом славетну професуру абордажують зіґфелд ґьолз, запраглі автографів із фіґелями психо~аналітичними, а Тулуз-Лотрек, наступний завсідник, прилаштовується біля Боґарта, витягаючи кишеньковий етюдник, заходиться перемальовувати борсаліно за кефіром & абсентовий виблиск пляшок у барі без дозволу, але та що візьмеш із нього, крім пастелі набору гидотного, тим паче на сцені білява бестія, схожа на Кемерон Діаз, настроєво взявшися до
нев’янyщого шлягеру «Катма щастя», поки віртуальний папір терпить всещозавгодно, без будь-якого ліміту, а це значить, із вами знову незмінно, з облізлою десь~позолотою, софітами, котрі ввімкнулися всупереч законам фізики й приписам електрика, в пику зневірі та профдеформації, вельмишановний бібліоманіяк Просперо, він жеж Санта, він і Фред Гічкок, незрівнянний машиніст κατ`εξοχήν & plus ultra, застигає в позі лелеки, аля Андерсон-Йєн, а ще
сумлінному глядачеві просто в вічі спалахує магній, жадається рейваху, кровиці або томатного соусу, журавлинного морсу на маніжках, або ще драйвовішого неподобства, невже це не вестерн леле, Боґі складає зі своїх великого й решти перстів літеру ı))) барному люстрові, мовляв, будь спок. Опісля чого релаксово добиває свій кефір, розраховується й прощається, власне чому би ні, або ще зовсім не вечір, панí панянки панове, а що вже казати за той бренд нью дей
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
онейроліричне
Хамфрі Боґарт, у позачерговій відпустці, розмислюючи, може то вийти в відставку, посиджує за стійкою, під його правицею кефір, перед шуйцею—борсаліно шляхетного ніжно~ сірого відтінку, а в барнім люстрі з краєвидом на заплічний півморок виринають ширяють маячать тусять провальсовують & провалюються в небуття личини, прикметні й маловживані, чи з якимись репліками чи самодостатньо, анікому нема діла, вже так заведено в цьому салуні
Всякий тут при матеріях—текстурах, Майк Гаммер фліртує зі своєю Шарлоттою в процесі жування пересмажених чікенстейків, поцмулюючи сімнадцять-п’ятнадцять, а докуривши останню зі своїх лакіз, намагається виставити на вінстон відсторонено дадаїстського Френка Зеппу, який диригує магічною кажанячою лапкою, котра на ділі запальничка зіппо. Із кожним порухом лапки ще хтось народжується, хтось умирає, хтось знепада в кататонію
Настає час, дзвонять куранти, б’ють дзиґарі, місцевий Сантаклаус у святковому ступорі марить про кельнерку на ймення Офелія, котра за звичкою спливла й не вернулася звідтіль, двоє горилоподібних ґанґстерів у кінотеатральній манері, один при томпсоні, другий при шпалері з восьмигранним стволом, уперто намагаються гопстопнути д-ра Джекіля, який наразі мімікрує в ментальнім розклáді м-ра Гайда, але всіх їх без упину штовхають
Після тяглої трудової неділі, auctor ego вжеж добросовісно залягає спати мов до весни, або щонайменш до завершення сього сезону, аранжованого рамаданськими флейтами, тамтамами Бонема-Бейкера & все ж за менш аніж три години a.e. знову із вами, не в змозі ніц удіяти щодо. Престаріла парочка, в амплуа Верлена й Рембо, із натяком на підтоптаних Ер. де Монтеск’ю та Марселя нашого Пруста, котра в декадентський спосіб поглумлювалася собі, скидає машкари
зненацька обертаючись улюбленцями публічки проф. д-ром Зіґі Фройдом & проф. д-ром, д-ром К.-Ґ.-Юнґом, поплічником у походеньках, тож Боґарт вітально вишкирюється настрічу неочікуваній трансформації, Фройд привітно розмахує білою панамкою, з якої випурхує теє безсмертне пенсне, Юнґ жеж зіґуючим трохи порухом виловлює артефакт із етеру, маючи твердий зáмір махнути пенсне на той помазок Скліфосовського для гоління, що з експозиції полтавського краєзнавчого поверх забув
тимчасом славетну професуру абордажують зіґфелд ґьолз, запраглі автографів із фіґелями психо~аналітичними, а Тулуз-Лотрек, наступний завсідник, прилаштовується біля Боґарта, витягаючи кишеньковий етюдник, заходиться перемальовувати борсаліно за кефіром & абсентовий виблиск пляшок у барі без дозволу, але та що візьмеш із нього, крім пастелі набору гидотного, тим паче на сцені білява бестія, схожа на Кемерон Діаз, настроєво взявшися до
нев’янyщого шлягеру «Катма щастя», поки віртуальний папір терпить всещозавгодно, без будь-якого ліміту, а це значить, із вами знову незмінно, з облізлою десь~позолотою, софітами, котрі ввімкнулися всупереч законам фізики й приписам електрика, в пику зневірі та профдеформації, вельмишановний бібліоманіяк Просперо, він жеж Санта, він і Фред Гічкок, незрівнянний машиніст κατ`εξοχήν & plus ultra, застигає в позі лелеки, аля Андерсон-Йєн, а ще
сумлінному глядачеві просто в вічі спалахує магній, жадається рейваху, кровиці або томатного соусу, журавлинного морсу на маніжках, або ще драйвовішого неподобства, невже це не вестерн леле, Боґі складає зі своїх великого й решти перстів літеру ı))) барному люстрові, мовляв, будь спок. Опісля чого релаксово добиває свій кефір, розраховується й прощається, власне чому би ні, або ще зовсім не вечір, панí панянки панове, а що вже казати за той бренд нью дей
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію