Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.19
21:02
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2026.06.19
20:56
За спогадом летять думки
туди, на стежку ту знайому,
туди, де стигнуть колоски
у полі, недалеко дому.
Пшеничне поле. В тихий сум
знов починає огортати.
Це поле в серці я несу,
туди, на стежку ту знайому,
туди, де стигнуть колоски
у полі, недалеко дому.
Пшеничне поле. В тихий сум
знов починає огортати.
Це поле в серці я несу,
2026.06.19
19:13
Колись давно, коли світ ще був молодим і білі хмари називали островами в синьому морі, а не шматками алабамської вати, які хтось (можливо, чорношкірий всезнайка Джо) спересердя підкинув в гору, я познайомився зі старим дідом на ім’я Годі. На відміну від Ґ
2026.06.19
16:39
о серце моє...
1.
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
1.
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
2026.06.19
15:46
Навколо світ - як молитовний спів,
Де кожен подих серце хмелем поїть.
У тихім надвечір'ї між дубів
Застигло літо в золотім спокої.
Таких солодких, трепетних ночей,
Такого шовку у високих травах,
Такого блиску зоряних очей
Де кожен подих серце хмелем поїть.
У тихім надвечір'ї між дубів
Застигло літо в золотім спокої.
Таких солодких, трепетних ночей,
Такого шовку у високих травах,
Такого блиску зоряних очей
2026.06.19
12:50
Закінчився ярмарок. Блазні спочили,
Стоять у чеканні старезних карет.
Вони спромоглися на гордий учинок
І вже декламують прадавній сонет.
Лютують кати у сваволі безчинства.
Замовк неприкаяний ніжний кларнет.
Закінчився ярмарок. Стухлі ідеї
Стоять у чеканні старезних карет.
Вони спромоглися на гордий учинок
І вже декламують прадавній сонет.
Лютують кати у сваволі безчинства.
Замовк неприкаяний ніжний кларнет.
Закінчився ярмарок. Стухлі ідеї
2026.06.19
12:10
Інерційне чекання того, на що чекаєш, здається безкінечною піснею зоряного неба, жодного куплета якої ти можеш не почути. Та твоя наука чекання не знає ні мойр, ні Кайроса, ні Гамлета. Тут не стежать за стрілками годинника. Тут обслуговують той механізм,
2026.06.19
08:19
стояв мовчав дивився
на останній
багряний кленовий листок
на дереві під під’їздом
думаючи про своє
про листок хай останній
який ще
повисить ще нічо ще ого
на останній
багряний кленовий листок
на дереві під під’їздом
думаючи про своє
про листок хай останній
який ще
повисить ще нічо ще ого
2026.06.19
07:02
Вогнем негаснучим москва
Охоплена місцями, -
Лягла завіса димова,
Як Божий гнів, на храми.
Зійшла покара із небес
На москалів за вчинки,
Що спонукали світ увесь
Здійснить переоцінку
Охоплена місцями, -
Лягла завіса димова,
Як Божий гнів, на храми.
Зійшла покара із небес
На москалів за вчинки,
Що спонукали світ увесь
Здійснить переоцінку
2026.06.19
06:21
Жвріє вогник знеднілого сонця за містом -
встигну іще присмалити цигарку думок.
Вітер лабає на кабелях пісню джазисту,
свінг одтанцьовує - скок- йому все - перескок.
Не поспішаю сьогодні. Запаривши м'яти,
ковзаю поглядом з лоджії -з лету птахів.
встигну іще присмалити цигарку думок.
Вітер лабає на кабелях пісню джазисту,
свінг одтанцьовує - скок- йому все - перескок.
Не поспішаю сьогодні. Запаривши м'яти,
ковзаю поглядом з лоджії -з лету птахів.
2026.06.19
06:18
Коли облітала акація біла
і падав додолу обпечений цвіт,
я невиліковно любов'ю хворіла,
бо ліків від неї не вигадав світ.
Світилися очі небесним опалом,
шалено у грудях вистукував пульс.
Та Єва в мені крізь віки воскресала
і падав додолу обпечений цвіт,
я невиліковно любов'ю хворіла,
бо ліків від неї не вигадав світ.
Світилися очі небесним опалом,
шалено у грудях вистукував пульс.
Та Єва в мені крізь віки воскресала
2026.06.18
22:09
Танець у піску на морі ]
Атож, ось і ми, а точніш, ось і я, сам-один
Видимі речі, які були спільними, о давніше
Пам’ять розтягується, я вражений, чому би ні
Бо це був прегарний час, я сміявся
Часи змінилися, недосяжна ти, я не можу скаржитись
Були
Атож, ось і ми, а точніш, ось і я, сам-один
Видимі речі, які були спільними, о давніше
Пам’ять розтягується, я вражений, чому би ні
Бо це був прегарний час, я сміявся
Часи змінилися, недосяжна ти, я не можу скаржитись
Були
2026.06.18
20:12
Коли війна закінчилась, москалі завзято
Узялись про перемоги книжечки писати.
Тонни книжок написали про Московську битву,
Як їм удалося вперше ворога розбити,
Сталінградську, Курську, звісно, про взяття Берліна,
Як поставили фашистів вони на коліна.
Узялись про перемоги книжечки писати.
Тонни книжок написали про Московську битву,
Як їм удалося вперше ворога розбити,
Сталінградську, Курську, звісно, про взяття Берліна,
Як поставили фашистів вони на коліна.
2026.06.18
20:04
Війни невигойні стигмати.
Печаль Арахна тче і тче.
Виходить на узвишшя Мати
І руку прикладає до очей.
Кого там надивляє, – не питайте.
Про те в нас знають навіть малюки...
...Війни невигойні стигмати,
Невжеж ви оселились навіки?
Печаль Арахна тче і тче.
Виходить на узвишшя Мати
І руку прикладає до очей.
Кого там надивляє, – не питайте.
Про те в нас знають навіть малюки...
...Війни невигойні стигмати,
Невжеж ви оселились навіки?
2026.06.18
14:21
Лютує сіре небо грозове.
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.
Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.
Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять
2026.06.18
12:57
Ми зійшлися, щоб множився рід,
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.
Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.
Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сонце Місяць /
Проза
онейроліричне
Хамфрі Боґарт, у позачерговій відпустці, розмислюючи, може то вийти в відставку, посиджує за стійкою, під його правицею кефір, перед шуйцею—борсаліно шляхетного ніжно~ сірого відтінку, а в барнім люстрі з краєвидом на заплічний півморок виринають ширяють маячать тусять провальсовують & провалюються в небуття личини, прикметні й маловживані, чи з якимись репліками чи самодостатньо, анікому нема діла, вже так заведено в цьому салуні
Всякий тут при матеріях—текстурах, Майк Гаммер фліртує зі своєю Шарлоттою в процесі жування пересмажених чікенстейків, поцмулюючи сімнадцять-п’ятнадцять, а докуривши останню зі своїх лакіз, намагається виставити на вінстон відсторонено дадаїстського Френка Зеппу, який диригує магічною кажанячою лапкою, котра на ділі запальничка зіппо. Із кожним порухом лапки ще хтось народжується, хтось умирає, хтось знепада в кататонію
Настає час, дзвонять куранти, б’ють дзиґарі, місцевий Сантаклаус у святковому ступорі марить про кельнерку на ймення Офелія, котра за звичкою спливла й не вернулася звідтіль, двоє горилоподібних ґанґстерів у кінотеатральній манері, один при томпсоні, другий при шпалері з восьмигранним стволом, уперто намагаються гопстопнути д-ра Джекіля, який наразі мімікрує в ментальнім розклáді м-ра Гайда, але всіх їх без упину штовхають
Після тяглої трудової неділі, auctor ego вжеж добросовісно залягає спати мов до весни, або щонайменш до завершення сього сезону, аранжованого рамаданськими флейтами, тамтамами Бонема-Бейкера & все ж за менш аніж три години a.e. знову із вами, не в змозі ніц удіяти щодо. Престаріла парочка, в амплуа Верлена й Рембо, із натяком на підтоптаних Ер. де Монтеск’ю та Марселя нашого Пруста, котра в декадентський спосіб поглумлювалася собі, скидає машкари
зненацька обертаючись улюбленцями публічки проф. д-ром Зіґі Фройдом & проф. д-ром, д-ром К.-Ґ.-Юнґом, поплічником у походеньках, тож Боґарт вітально вишкирюється настрічу неочікуваній трансформації, Фройд привітно розмахує білою панамкою, з якої випурхує теє безсмертне пенсне, Юнґ жеж зіґуючим трохи порухом виловлює артефакт із етеру, маючи твердий зáмір махнути пенсне на той помазок Скліфосовського для гоління, що з експозиції полтавського краєзнавчого поверх забув
тимчасом славетну професуру абордажують зіґфелд ґьолз, запраглі автографів із фіґелями психо~аналітичними, а Тулуз-Лотрек, наступний завсідник, прилаштовується біля Боґарта, витягаючи кишеньковий етюдник, заходиться перемальовувати борсаліно за кефіром & абсентовий виблиск пляшок у барі без дозволу, але та що візьмеш із нього, крім пастелі набору гидотного, тим паче на сцені білява бестія, схожа на Кемерон Діаз, настроєво взявшися до
нев’янyщого шлягеру «Катма щастя», поки віртуальний папір терпить всещозавгодно, без будь-якого ліміту, а це значить, із вами знову незмінно, з облізлою десь~позолотою, софітами, котрі ввімкнулися всупереч законам фізики й приписам електрика, в пику зневірі та профдеформації, вельмишановний бібліоманіяк Просперо, він жеж Санта, він і Фред Гічкок, незрівнянний машиніст κατ`εξοχήν & plus ultra, застигає в позі лелеки, аля Андерсон-Йєн, а ще
сумлінному глядачеві просто в вічі спалахує магній, жадається рейваху, кровиці або томатного соусу, журавлинного морсу на маніжках, або ще драйвовішого неподобства, невже це не вестерн леле, Боґі складає зі своїх великого й решти перстів літеру ı))) барному люстрові, мовляв, будь спок. Опісля чого релаксово добиває свій кефір, розраховується й прощається, власне чому би ні, або ще зовсім не вечір, панí панянки панове, а що вже казати за той бренд нью дей
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
онейроліричне
Хамфрі Боґарт, у позачерговій відпустці, розмислюючи, може то вийти в відставку, посиджує за стійкою, під його правицею кефір, перед шуйцею—борсаліно шляхетного ніжно~ сірого відтінку, а в барнім люстрі з краєвидом на заплічний півморок виринають ширяють маячать тусять провальсовують & провалюються в небуття личини, прикметні й маловживані, чи з якимись репліками чи самодостатньо, анікому нема діла, вже так заведено в цьому салуні
Всякий тут при матеріях—текстурах, Майк Гаммер фліртує зі своєю Шарлоттою в процесі жування пересмажених чікенстейків, поцмулюючи сімнадцять-п’ятнадцять, а докуривши останню зі своїх лакіз, намагається виставити на вінстон відсторонено дадаїстського Френка Зеппу, який диригує магічною кажанячою лапкою, котра на ділі запальничка зіппо. Із кожним порухом лапки ще хтось народжується, хтось умирає, хтось знепада в кататонію
Настає час, дзвонять куранти, б’ють дзиґарі, місцевий Сантаклаус у святковому ступорі марить про кельнерку на ймення Офелія, котра за звичкою спливла й не вернулася звідтіль, двоє горилоподібних ґанґстерів у кінотеатральній манері, один при томпсоні, другий при шпалері з восьмигранним стволом, уперто намагаються гопстопнути д-ра Джекіля, який наразі мімікрує в ментальнім розклáді м-ра Гайда, але всіх їх без упину штовхають
Після тяглої трудової неділі, auctor ego вжеж добросовісно залягає спати мов до весни, або щонайменш до завершення сього сезону, аранжованого рамаданськими флейтами, тамтамами Бонема-Бейкера & все ж за менш аніж три години a.e. знову із вами, не в змозі ніц удіяти щодо. Престаріла парочка, в амплуа Верлена й Рембо, із натяком на підтоптаних Ер. де Монтеск’ю та Марселя нашого Пруста, котра в декадентський спосіб поглумлювалася собі, скидає машкари
зненацька обертаючись улюбленцями публічки проф. д-ром Зіґі Фройдом & проф. д-ром, д-ром К.-Ґ.-Юнґом, поплічником у походеньках, тож Боґарт вітально вишкирюється настрічу неочікуваній трансформації, Фройд привітно розмахує білою панамкою, з якої випурхує теє безсмертне пенсне, Юнґ жеж зіґуючим трохи порухом виловлює артефакт із етеру, маючи твердий зáмір махнути пенсне на той помазок Скліфосовського для гоління, що з експозиції полтавського краєзнавчого поверх забув
тимчасом славетну професуру абордажують зіґфелд ґьолз, запраглі автографів із фіґелями психо~аналітичними, а Тулуз-Лотрек, наступний завсідник, прилаштовується біля Боґарта, витягаючи кишеньковий етюдник, заходиться перемальовувати борсаліно за кефіром & абсентовий виблиск пляшок у барі без дозволу, але та що візьмеш із нього, крім пастелі набору гидотного, тим паче на сцені білява бестія, схожа на Кемерон Діаз, настроєво взявшися до
нев’янyщого шлягеру «Катма щастя», поки віртуальний папір терпить всещозавгодно, без будь-якого ліміту, а це значить, із вами знову незмінно, з облізлою десь~позолотою, софітами, котрі ввімкнулися всупереч законам фізики й приписам електрика, в пику зневірі та профдеформації, вельмишановний бібліоманіяк Просперо, він жеж Санта, він і Фред Гічкок, незрівнянний машиніст κατ`εξοχήν & plus ultra, застигає в позі лелеки, аля Андерсон-Йєн, а ще
сумлінному глядачеві просто в вічі спалахує магній, жадається рейваху, кровиці або томатного соусу, журавлинного морсу на маніжках, або ще драйвовішого неподобства, невже це не вестерн леле, Боґі складає зі своїх великого й решти перстів літеру ı))) барному люстрові, мовляв, будь спок. Опісля чого релаксово добиває свій кефір, розраховується й прощається, власне чому би ні, або ще зовсім не вечір, панí панянки панове, а що вже казати за той бренд нью дей
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
