ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2020.04.04 20:25
Було це у далекі ті віки,
Що ми про них забули все, що знали.
Лиш душі ті, що по світах літали
У ті часи дісталися-таки
І звідти нам крупинки принесли
Історії, легенди? Я не знаю.
Та, як почув, так переповідаю,
Аби і ви дізнатися змогли.

Нінель Новікова
2020.04.04 19:14
Ти – відлуння забутого гімну
В моїй долі у дикі ці дні,
О, Кармен, як же сумно і дивно,
Що ти знову приснилась мені.
Зовні трепет, якесь шарудіння,
Страхітливі, виснажливі сни,
І твоя здичавіла чарівність –
Як гітара, як бубон весни!

Віктор Кучерук
2020.04.04 19:01
Як стала газета не в моді
І зникло з кишені драже, –
Я думав, що вік мій відходить
Чи з глузду поїхав уже.
Без правил та інших обмежень
На слово, події й місця, –
Щоденно блукаю в мережі
Й ніяк не знаходжу кінця.

Олександр Панін
2020.04.04 14:30
Не вдивляйся
в безодню
темної ночі,
Бо не побачиш
нічого,
Не дивись
у безодню
місячної ночі:

Шон Маклех
2020.04.04 14:23
Я мислю метафорично,
Ти мислиш метафорично,
Ми мислимо метафорично,
Він мислить метафорично,
Вони мислять метафорично.

А тим часом приїхав
Пан Гапличковський

Олександр Сушко
2020.04.04 12:26
На Печерську сієста. Фіскал підраховує скальпи,
Хабарі та пеню для голодних державних ротяк.
Годі мріяти, люди! Хапайте лопати і сапи
Та біжіть на городи - спасайтесь від влади хоч так.

Рік проспав у болоті, цяцянки та облизні в жмені,
На екрані -

Олексій Кацай
2020.04.04 11:19
безглуздий неначебто степ Євразій двохсот
зловлено обрій волоком широт і довгот
витягнуто на мапи і він з-за клітчастих ґрат
ще евклідових координат
упершись в них небом на неевклідовість дивиться
яка і фракталиться й ковилами хилиться
до горби

Микола Соболь
2020.04.04 09:09
На розбитих руках перетворяться рани на шрами.
Бахнув постріл і з неба летить, підвиваючи, смерть.
Чи врятує тебе цього разу молитвою мама?
Та погані думки ще до вибуху вигнані геть.

Зачерствіла душа, дуже рідко з’являються сльози.
Те, що бачили оч

Сергій Губерначук
2020.04.04 09:07
Миготіли жирандолі
у простій сільській стодолі.
На солом’яну голівку,
на солом’яну долівку
воском крапало поволі
сяйво на роздерту дівку.

Ніч мовчала і повчала,

Іван Потьомкін
2020.04.03 21:38
Старий кабан ікла гострив
Об стовбур товстелезний дуба.
Лис молоденький раптом нагодивсь
Й бере на глузи діда:
«Нема мисливців, гончаків не чуть,
А ви марнуєте таку чудову днину...»
«Як станеш старшим,- кабан на те,-
Та, може, й дещо розумнішим,

Євген Федчук
2020.04.03 19:44
Було це в ті часи, як на Русі
Роди князівські без кінця плодились,
Князівства їхні між синів ділились
Та, все одно, не стачило на всіх.
Безперестанку чубились вони
Поміж собою, аби брат у брата
Міг шмат землі для себе відібрати.
Ще й кликали собі з

Олександр Панін
2020.04.03 19:15
Мажор - синок розлігся на дивані,
Розлігся на дивані син-мажор,
В чортячій посміхається нірвані,
В нірвані, чи без неї, все ж - піжон!

"Гей, чортиці,
спокусливі "кицоньки",
Я люблю вас,

Ніна Виноградська
2020.04.03 16:33
Вже плюєм на святе – на молитву, на пісню, на мову,
На батьківський поріг, на криницю і на джерело.
Повторилося те, що вбивало всі наші основи –
Замість жита – бур’ян засівали, і це вже було.

Хоч століття пройшло та не повні від хлібу комори,
Бо за

Анастасія Романюк
2020.04.03 14:31
Замість твоїх обіймів, втопаю в укривалі.
Закрию двері, приспущу гардини
І ляжу спати, щоб думки мої повсталі
Поснули тихо й серце не будили.

Чотири стінки, хоч-не-хоч шалієш.
Безумлю я, од всіх мотивів горопашних,
Та що мені то все, як ти мене пр

Іван Потьомкін
2020.04.03 10:16
У гомін Голосієва, у спомин,
Ставки минувши, висповідь несу.
Іще довкруг оголені дерева,
Травиця назирці іще,
Та вже весни передковічне мрево
Стискає серце в нерозважний щем
І так саднить-розсаджує словами.
Ішов на сповідь, думав

Сергій Губерначук
2020.04.03 08:18
Аби в твої вуста – та й правда..,
я б зосередився на них.
Вони – твоя козирна карта
у грі, де мій затято вдих.

Чим більше ці вуста цілуєш,
чим солодше милуєш їх,
тим швидше зрадженим ти будеш,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30

Влад Дяден
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович (1983) / Проза

 Звук
Однієї ночі я несподівано прокинулася від дивного звуку... цей звук нагадував мені про щось давно забуте. Я визирнула з-під ковдри боязко, ніби боялася побачити щось, що мене може злякати. На кріслі сиділа постать, то була постать жінки, і мені стало страшно... я заплющила очі і, подумавши, що, певно, сплю, знову визирнула з-під ковдри. У кріслі нікого не було, але звук я чула чітко. Висунула ногу і поставила на підлогу, друга нога опинилася теж на підлозі. Пройшла до великої кімнати, її у нас вдома називали «зала». У залі по центру стоїть телевізор, і він увімкнений. Нічого не показує, просто шипить екран, ніби нема антени. Я підійшла до ТВ і хочу вимкнути, натиснувши кнопку. А, ні! Може, кнопка запала, думаю, тягнуся до розетки, аби вимкнути живлення. Але телевізор подовжує працювати... Помічаю прочинене вікно, виходжу на вулицю у нічній сорочці і йду до хвіртки. Хвіртка рипить, коли прочиняю її, виходячи на вулицю, на горизонті бачу ту саму жінку, вона кудись іде. Я не довго думаючи, рукою і силою волі витягую з постелених дорожніх плит одну і вона перетворюється на літаючий транспортний засіб, я сідаю на краєчок цієї плити і, звісивши ноги, мчу на ній повітрям у напрямку незнайомки. Опиняюся у полі, тут багато простору, лечу і милуюся краєвидами, уже навіть забула, за ким і чому гналася. Повертаю назад, мені весело і легко. Плитка стає на своє місце, заходжу на кухню, а там ця загадкова жінка готує вариво. Духмяне, таке, що аж вдихати хочеться, я дивлюся, як це вариво закипає у казані, і розумію, що незнайомка мене не бачить... У кімнаті так же працює телевізор, я думаю, можливо є додаткове джерело енергії, яке живить його, намагаюся розшукати. Жінка накриває на стіл, ставить у двох горнятках ароматний узвар. І коли вона рукою запрошує мене скуштувати, я починаю боятися знову. «Відкрий своє обличчя, покажи мені своє обличчя!»– кажу я їй, але вона не проронивши ані слова на жестах показує, що вуаль скидати не можна. Мене дратує оця невідомість і звук , який випадково змінюється на протяжний. Затяжне «пі» лунає з телевізора, який неможливо вимкнути.
Так лунав телевізор у мому дитинстві, коли я хотіла подивитися мультики, а телекомпанія - обідати. Я хочу побачити, хто там, за вуаллю, яке обличчя сховане за тим шматком повітряного шовку. Я знаю, хто та жінка, знаю, точно знаю, але ще не час, не час дивитися у майбутнє, заглядати туди, куди вхід надійно зачинено. Повертаюся у ліжко, вдаю, що спатиму, я не боюся її, сонце сходить.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-01-09 23:32:57
Переглядів сторінки твору 402
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.540 / 5.5  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 5.420 / 5.5  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.862
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ФЕНТЕЗІ
Автор востаннє на сайті 2019.12.15 14:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-01-10 17:58:24 ]
Цікава розповідь, Віто!
Моторошно і з тим хочеться знати, що буде далі. І фінал мені подобається, недосказаність лишається, кожен побачить те, що хоче побачити. А я не хочу ту вуаль підіймати.
З теплом,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович (Л.П./Л.П.) [ 2019-01-10 19:58:09 ]
Вдячна за прочитання і коментар, )))