
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2022.05.23
05:53
Вітер носом ткнувся в шибку,
А в кімнату не проник,
Хоч підводився на дибки
І брикався, наче бик.
Він, як пес, і вив, і скиглив,
Та ялозив скло, мов вуж, –
Шарпав сутінки застиглі,
Шаленіючи чимдуж.
А в кімнату не проник,
Хоч підводився на дибки
І брикався, наче бик.
Він, як пес, і вив, і скиглив,
Та ялозив скло, мов вуж, –
Шарпав сутінки застиглі,
Шаленіючи чимдуж.
2022.05.22
21:46
На іклах ветхих лисих жриць
пронумеровано народи.
А наші люди – в морі птиць
Свободи!
Рушаймо, браття, на Майдан,
де проростає горде слово!
Точімо плуг зорати лан,
пронумеровано народи.
А наші люди – в морі птиць
Свободи!
Рушаймо, браття, на Майдан,
де проростає горде слово!
Точімо плуг зорати лан,
2022.05.22
21:12
Невпевнений, що ти мене почуєш
Яким би словом і хто б не пригвоздив,
Ти будеш відковирювати збрую,
Бо надто вже себе не дозвіздив…
Талантом поетичним обладаєш…
Та щось людське в тобі геть зогнило…
Хоч ув-вісні, надіюся, не лаєш
Усе що не збулося і
Яким би словом і хто б не пригвоздив,
Ти будеш відковирювати збрую,
Бо надто вже себе не дозвіздив…
Талантом поетичним обладаєш…
Та щось людське в тобі геть зогнило…
Хоч ув-вісні, надіюся, не лаєш
Усе що не збулося і
2022.05.22
20:28
Сидить дід старий на лавці, спочива,
Похилилась його сива голова.
Я спинився, щоб дорогу розпитать
І даремно у трьох соснах не блукать.
Підійшов: - Добридень, діду! Як діла?
Чи туди мене дорога привела?
- А куди ти саме, синку, поспішав?
Сядь, поси
Похилилась його сива голова.
Я спинився, щоб дорогу розпитать
І даремно у трьох соснах не блукать.
Підійшов: - Добридень, діду! Як діла?
Чи туди мене дорога привела?
- А куди ти саме, синку, поспішав?
Сядь, поси
2022.05.22
19:24
Вісімдесят восьмий вже…
Неділя
І не втекти від сліз
і болю
Туди вже пізно… а там - бадилля
З доріг усіх одна
в неволю…
Молюсь до Бога… Невчасно старість…
Неділя
І не втекти від сліз
і болю
Туди вже пізно… а там - бадилля
З доріг усіх одна
в неволю…
Молюсь до Бога… Невчасно старість…
2022.05.22
18:41
До віків уже дев'ятий рік
додає історія навали
дикого сусіда-канібала
і у течії кривавих рік,
поки люди пізнають вандала,
мову поневолює язик.
Йде ідеологія у маси
додає історія навали
дикого сусіда-канібала
і у течії кривавих рік,
поки люди пізнають вандала,
мову поневолює язик.
Йде ідеологія у маси
2022.05.22
17:08
у моїй глушині… на моєму дні
де ілюзія тиші – лишня…
де дерева шепочуть-шепочуть мені
ти у сні… ти у сні… ти вже не на війні…
і цвіте у саду моя вишня…
і буяє бузок… і конвалій разок…
і усе таке дивно колишнє…
і блукає мій брат в лабіринті казок
де ілюзія тиші – лишня…
де дерева шепочуть-шепочуть мені
ти у сні… ти у сні… ти вже не на війні…
і цвіте у саду моя вишня…
і буяє бузок… і конвалій разок…
і усе таке дивно колишнє…
і блукає мій брат в лабіринті казок
2022.05.22
16:34
Споглядання поцяткованих шпаків-пересмішників
Нагадує сині квіти гонорової гортензії
Коли сірі тіні почвар-троглодитів
Сунуть зі сходу – здичавілого. Темного. Непробудимого.
А дух громадить ірландські башти,
Що нагадують мінарети Ататюрка.
Чому? Чом
Нагадує сині квіти гонорової гортензії
Коли сірі тіні почвар-троглодитів
Сунуть зі сходу – здичавілого. Темного. Непробудимого.
А дух громадить ірландські башти,
Що нагадують мінарети Ататюрка.
Чому? Чом
2022.05.22
14:52
О полудню квітневий, ти посій
емоції і прагнення у пам’ять,
а відпочинеш уночі, бо ці
рослинки, як
мандрівника і лірника, цікавлять
і спалюють, і створюють мене,
і генерують мрії незгасимі.
емоції і прагнення у пам’ять,
а відпочинеш уночі, бо ці
рослинки, як
мандрівника і лірника, цікавлять
і спалюють, і створюють мене,
і генерують мрії незгасимі.
2022.05.22
10:54
Дай-но косу розплету тобі.
Дзюркотять у спеку водограї.
Двадцять три години у добі
шістдесят хвилин не вистачає.
Звідси метушіння у людей
вічні: поспіх, біготня, ревіння…
Та ніхто ніколи і ніде
в заметні ще не знайшов спасіння.
Дзюркотять у спеку водограї.
Двадцять три години у добі
шістдесят хвилин не вистачає.
Звідси метушіння у людей
вічні: поспіх, біготня, ревіння…
Та ніхто ніколи і ніде
в заметні ще не знайшов спасіння.
2022.05.22
10:54
Дай-но косу розплету тобі.
Дзюркотять у спеку водограї.
Двадцять три години у добі
шістдесят хвилин не вистачає.
Звідси метушіння у людей
вічні: поспіх, біготня, ревіння…
Та ніхто ніколи і ніде
в заметні ще не знайшов спасіння.
Дзюркотять у спеку водограї.
Двадцять три години у добі
шістдесят хвилин не вистачає.
Звідси метушіння у людей
вічні: поспіх, біготня, ревіння…
Та ніхто ніколи і ніде
в заметні ще не знайшов спасіння.
2022.05.22
08:38
Дикі люди на землі,
Хочуть миру — йдуть війною.
Параноїк у Москві
Заливає небо кров'ю.
Нелюди, гвалтівники,
Виродки і байстрючата.
Дідька вірні гайдуки* —
Хочуть миру — йдуть війною.
Параноїк у Москві
Заливає небо кров'ю.
Нелюди, гвалтівники,
Виродки і байстрючата.
Дідька вірні гайдуки* —
2022.05.22
05:40
Ще не минула довга ніч,
Іще світання не настало,
Адже іде жорстока січ
І повне знищення навали.
За горе сивої рідні
Мстимося ворогу завзято, –
Була б смола, то в казані
Зашваркотали б орків п’яти.
Іще світання не настало,
Адже іде жорстока січ
І повне знищення навали.
За горе сивої рідні
Мстимося ворогу завзято, –
Була б смола, то в казані
Зашваркотали б орків п’яти.
2022.05.21
23:20
– Здоров будь нам, пане Чалий!
Чим ти опечаливсь?
Маєш хату – палац справжній,
Дружину нівроку.
Вже й на батька-запорожця дивишся звисока.
Може, тобі, любий Саво, не стачає слави?
Мо’ рука уже не здужа козаків арканить,
Щоб ходити серед шляхти
Чим ти опечаливсь?
Маєш хату – палац справжній,
Дружину нівроку.
Вже й на батька-запорожця дивишся звисока.
Може, тобі, любий Саво, не стачає слави?
Мо’ рука уже не здужа козаків арканить,
Щоб ходити серед шляхти
2022.05.21
19:54
Наші зорі ворогу не сяють
(зчитують його координати)
зорепади світлом водограю
вказують політ снарядам НАТО…
Happy End уже не за горами.
Смажить орків «Джавелін» у танку.
Подзвони, кацапчику, до мами
і скажи, що ти спалив їй парку.
(зчитують його координати)
зорепади світлом водограю
вказують політ снарядам НАТО…
Happy End уже не за горами.
Смажить орків «Джавелін» у танку.
Подзвони, кацапчику, до мами
і скажи, що ти спалив їй парку.
2022.05.21
18:37
Завтрашній день освячений кров’ю
Хто б там і як там, ми дійсно - круті
Квартали розкреслені…
Боже - здоров’я
В ясну погоду і у сльоті
Перемалюєм… переіначем
Метр за метром…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хто б там і як там, ми дійсно - круті
Квартали розкреслені…
Боже - здоров’я
В ясну погоду і у сльоті
Перемалюєм… переіначем
Метр за метром…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2022.04.12
2022.03.19
2022.03.12
2022.03.09
2022.02.01
2021.11.08
2021.09.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Лиса гора
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лиса гора
Дзвінок по смартфону відволік мою увагу від написання чергового опусу про кохання. Шукав риму до слова «циці». А це потребує особливої концентрації уваги. Уява мусить виразно виопуклити ті бездоганні витвори мистецтва, якими обдарувала жінок щедра природа, і знайти найвлучніший епітет для цієї неземної краси.
- Альо,- роздратовано кажу у слухавку, - я слухаю.
- Привіт, це я,- забурчало у відповідь. – Пусти до хати, я вже на порозі,- захлипав непрошений гість.
Не люблю я такого – без попередження лізти в мою барлогу. Нічна відьма порозкидала мої шкарпетки по всій квартирі, ліжко неприбране і тхне молодою мавкою яка із запізненням побігла на роботу, на кухні гора немитого посуду, а на столі покотьолом жіночі причандали для шпаклювання ликів.
Анциболот винувато топтався на порозі, його ліве око заплило, вухо було прокушене, а п’ятак розпух до розмірів голови. Обламані ріжки гаспидяка тримав у руці та гірко плакав. Моє невдоволення як корова язиком злизала: ще б пак – найліпшого друга жорстоко відлупцювали і він прийшов зализувати вави до єдиної близької в усьому світі людини.
Я допоміг йому роздягнутися, одніс на руках до ліжка, витер заюшеного зеленою кров'ю писка і поклав на його лоба капустяний лист, одірваний з качанистої, яку надумав зварити і увечері приготувати голубці.
Гаспид непорушно лежав і тихо стогнав. Хутенько пішов на кухню, віднайшов бодягу, взяк кухлика з водою і повернувся до кумпана. Акуратно втираючи розм'яклу кашку у посинілі та напухлі місця намагався аби пекуча суміш не потрапила в очі. Хоча приятель і чорт, регенерує дуже швидко, але болить йому так само як і нам – грішникам окаянним.
Далі пішла в хід важка органічна природна хімія: мандрагора та пурпурний окопник, у поєднанні з порошком гриба Amanita regalis та чудодійної рослини Hyoscyamus безвідмовно діють на покращення стану лукавих, гаргар, лісниць та русалок. Ще один інгредієнт, який я додав у декокт, дає побічні ефекти. Пацієнта необхідно міцно пеленати і обв’язувати мозуззям, особливо якщо у кімнаті знаходяться молоді дівчата. В цілях безпеки називати його не буду, оскільки діток нині цікавлять креативні способи знущання над своїми однолітками. Вони випадково можуть прочитати вищезазначений рецепт, приготувати узвар і підлити в каву вчительці української мови наприклад.
Нечистий чхав, крутив рилом, одбрикувався, з вух почав валувати сизуватий димок, а я насильно заливав у його пельку те страхіття.
Згодом гевала почало трусити, тілом пробігла судома, він у знетямі тричі поспіль пробурмотів отченаш і провалився в глибокий наркотичний сон.
А я до ранку встиг дострочити еротичний вінок сонетів і навіть почистити зуби.
- То шо сталося? – запитав у гаспида, коли той прочуняв.
- Заскочив учора на Лису гору землі замовленої трохи набрати. Найкраще її копати в північній частині гори, там де колись були шибениці для виконання вироків над державними злочинцями. Після виконання вироку кат закопував тіла неподалік шибениць. Нині, ще можна спостерігати вириті могили. Сам знаєш. А праворуч давнє капище Дажбоже, простим смертним невидиме. Землиця там аж дрижить від нечистої сили, сам знаєш. Прибрьохав - а там циганський табір! Місце, де земелька чаклунська - зайняте. Прямо на святому місці намет бродячого ромала із сімейством!
Що робити? Як достукатися до цієї ватаги? То я з кущів і почав співати гімн циганський:
Джелем, джелем, лунгонэ дромэнса,
Маладилэм бахталэ ромэнса,
Джелем, джелем, лунгонэ дромэнса,
Маладилэм бахталэ ромэнса.
Ай, ромалэ, ай, чавалэ!
Ай, ромалэ, ай, чавалэ!
Вискочили з наметів потерчата і як заверещать: « Бенг рогЕнса! Бенг рогенса! Чорт з Рогами!»
Не згледівся, а наді мною дідок із сокирою завис. Поглянув на мене сивий ромал, посміхнувся і весело сказав: «Джюкел джюклес на хала – пес собаку не вкусить!» і запросив у гості.
Гарно ми погомоніли, довідався на яких цвинтарях краще збирати їжу на могилах на Пасху, та на «гробки», до кого можна звозити поцуплені речі, де є безхозні поля з коноплями. Обіцяв зводити на луг за Бортницькою станцією аерації. От там житуха! Тільки йти треба гуртом, бо місцеві наркомани можуть і шилом проштрикнути .
Ну, а я подарував йому свою вишиванку, яку ношу ось уже четвертий рік. Сам знаєш – зараз це найнеобхідніша річ для маскування. І хай у тебе пейси аж до землі повідростали, хай чалмою розміром із виварку обмотано голову, але коли вдягнеш вишиванку – ти свій. Патріот, одним словом.
Чавале вислухав моє прохання і наказав діткам пересунути намета. І щойно я почав ратицями довбати землю, як налетіла зграя місцевих визволителів з організації С14 з палицями та в балаклавах.
Ой, дарма я зняв вишиванку! Били мене так, як чорти б’ють грішників у пеклі. А у фіналі хтось із розмаху вгатив у мій огузок чоботом і я покотився схилом аж до Дніпра.
В метро мене не пустили, думали якийсь бомж. Довелося пішки йти манівцями до твоєї садиби.
- А нащо земля знадобилася?
- Подарунок тобі хотів зробити.
- Який саме,- зацікавив мене чортяка.
- Якщо цю земельку на Івана Купайла рівно о другій ночі втирати в десна, то виростуть нові зуби. Примовляння дізнався у приятельки, тієї що виє ночами над Довбичкою. А ти співак, тобі на люди беззубим показуватися не можна.
Що на це сказати? Розчулив він мене, я навіть сльозу пустив. Кажу:
- Друже, я й беззубий тебе любитиму.
Обережно притулив побиту голову чортяки до своїх грудей і кріпко поцілував у ще припухле рило. І подумав: якими б не були істоти ззовні, але їхня справжня сутність ховається у їхніх душах. А душа мого товариша сяє і вночі, і вдень.
16.01.2019р.
- Альо,- роздратовано кажу у слухавку, - я слухаю.
- Привіт, це я,- забурчало у відповідь. – Пусти до хати, я вже на порозі,- захлипав непрошений гість.
Не люблю я такого – без попередження лізти в мою барлогу. Нічна відьма порозкидала мої шкарпетки по всій квартирі, ліжко неприбране і тхне молодою мавкою яка із запізненням побігла на роботу, на кухні гора немитого посуду, а на столі покотьолом жіночі причандали для шпаклювання ликів.
Анциболот винувато топтався на порозі, його ліве око заплило, вухо було прокушене, а п’ятак розпух до розмірів голови. Обламані ріжки гаспидяка тримав у руці та гірко плакав. Моє невдоволення як корова язиком злизала: ще б пак – найліпшого друга жорстоко відлупцювали і він прийшов зализувати вави до єдиної близької в усьому світі людини.
Я допоміг йому роздягнутися, одніс на руках до ліжка, витер заюшеного зеленою кров'ю писка і поклав на його лоба капустяний лист, одірваний з качанистої, яку надумав зварити і увечері приготувати голубці.
Гаспид непорушно лежав і тихо стогнав. Хутенько пішов на кухню, віднайшов бодягу, взяк кухлика з водою і повернувся до кумпана. Акуратно втираючи розм'яклу кашку у посинілі та напухлі місця намагався аби пекуча суміш не потрапила в очі. Хоча приятель і чорт, регенерує дуже швидко, але болить йому так само як і нам – грішникам окаянним.
Далі пішла в хід важка органічна природна хімія: мандрагора та пурпурний окопник, у поєднанні з порошком гриба Amanita regalis та чудодійної рослини Hyoscyamus безвідмовно діють на покращення стану лукавих, гаргар, лісниць та русалок. Ще один інгредієнт, який я додав у декокт, дає побічні ефекти. Пацієнта необхідно міцно пеленати і обв’язувати мозуззям, особливо якщо у кімнаті знаходяться молоді дівчата. В цілях безпеки називати його не буду, оскільки діток нині цікавлять креативні способи знущання над своїми однолітками. Вони випадково можуть прочитати вищезазначений рецепт, приготувати узвар і підлити в каву вчительці української мови наприклад.
Нечистий чхав, крутив рилом, одбрикувався, з вух почав валувати сизуватий димок, а я насильно заливав у його пельку те страхіття.
Згодом гевала почало трусити, тілом пробігла судома, він у знетямі тричі поспіль пробурмотів отченаш і провалився в глибокий наркотичний сон.
А я до ранку встиг дострочити еротичний вінок сонетів і навіть почистити зуби.
- То шо сталося? – запитав у гаспида, коли той прочуняв.
- Заскочив учора на Лису гору землі замовленої трохи набрати. Найкраще її копати в північній частині гори, там де колись були шибениці для виконання вироків над державними злочинцями. Після виконання вироку кат закопував тіла неподалік шибениць. Нині, ще можна спостерігати вириті могили. Сам знаєш. А праворуч давнє капище Дажбоже, простим смертним невидиме. Землиця там аж дрижить від нечистої сили, сам знаєш. Прибрьохав - а там циганський табір! Місце, де земелька чаклунська - зайняте. Прямо на святому місці намет бродячого ромала із сімейством!
Що робити? Як достукатися до цієї ватаги? То я з кущів і почав співати гімн циганський:
Джелем, джелем, лунгонэ дромэнса,
Маладилэм бахталэ ромэнса,
Джелем, джелем, лунгонэ дромэнса,
Маладилэм бахталэ ромэнса.
Ай, ромалэ, ай, чавалэ!
Ай, ромалэ, ай, чавалэ!
Вискочили з наметів потерчата і як заверещать: « Бенг рогЕнса! Бенг рогенса! Чорт з Рогами!»
Не згледівся, а наді мною дідок із сокирою завис. Поглянув на мене сивий ромал, посміхнувся і весело сказав: «Джюкел джюклес на хала – пес собаку не вкусить!» і запросив у гості.
Гарно ми погомоніли, довідався на яких цвинтарях краще збирати їжу на могилах на Пасху, та на «гробки», до кого можна звозити поцуплені речі, де є безхозні поля з коноплями. Обіцяв зводити на луг за Бортницькою станцією аерації. От там житуха! Тільки йти треба гуртом, бо місцеві наркомани можуть і шилом проштрикнути .
Ну, а я подарував йому свою вишиванку, яку ношу ось уже четвертий рік. Сам знаєш – зараз це найнеобхідніша річ для маскування. І хай у тебе пейси аж до землі повідростали, хай чалмою розміром із виварку обмотано голову, але коли вдягнеш вишиванку – ти свій. Патріот, одним словом.
Чавале вислухав моє прохання і наказав діткам пересунути намета. І щойно я почав ратицями довбати землю, як налетіла зграя місцевих визволителів з організації С14 з палицями та в балаклавах.
Ой, дарма я зняв вишиванку! Били мене так, як чорти б’ють грішників у пеклі. А у фіналі хтось із розмаху вгатив у мій огузок чоботом і я покотився схилом аж до Дніпра.
В метро мене не пустили, думали якийсь бомж. Довелося пішки йти манівцями до твоєї садиби.
- А нащо земля знадобилася?
- Подарунок тобі хотів зробити.
- Який саме,- зацікавив мене чортяка.
- Якщо цю земельку на Івана Купайла рівно о другій ночі втирати в десна, то виростуть нові зуби. Примовляння дізнався у приятельки, тієї що виє ночами над Довбичкою. А ти співак, тобі на люди беззубим показуватися не можна.
Що на це сказати? Розчулив він мене, я навіть сльозу пустив. Кажу:
- Друже, я й беззубий тебе любитиму.
Обережно притулив побиту голову чортяки до своїх грудей і кріпко поцілував у ще припухле рило. І подумав: якими б не були істоти ззовні, але їхня справжня сутність ховається у їхніх душах. А душа мого товариша сяє і вночі, і вдень.
16.01.2019р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію