ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Богдан Манюк
2021.10.22 17:22
Частина перша 10. Перед сутінками пролетів над Гулаком аероплан — заледве не торкався верхів'я дерев. Незвичний гул спочатку налякав, а потім вихопив з усіх домівок дорослих і малих.

Ігор Герасименко
2021.10.22 16:09
Не повірите, не жаль,
що не побував на морі.
І нехай тепер надворі

листопад. Проте не падали,
а махали плавниками
й опускались на пісок
із гілок берізки, липки

Марія Дем'янюк
2021.10.22 13:18
Ой, летіть-летіть до неї,
Листочки кленові,
І жовтенькі й червоненькі,
Жовто-пурпурові,
Щоб ялинка увібралась
В золоті прикраси,
Що засяють, мов гирлянди,
На сонці одразу.

Тетяна Левицька
2021.10.22 10:53
Щиро Бога прославляєм,
З чортом на колінах,
Чи не варті й крихти раю?
В пеклі — Україна.
Схід не визнає провини,
Захід у Європі.
Наша славна Батьківщина
Вже давно в цейтноті.

Віктор Кучерук
2021.10.22 05:44
Небеса розпустили нюні
І замовк приголомшено світ, –
Лише вітер торкає струни
Крапельками зволожених віт.
Лише грають стальною блестю
Метушливі, як діти, струмки,
Оминаючи перехрестя
Чи долаючи їх навпрошки.

Богдан Манюк
2021.10.21 20:36
Частина перша 7. Марія почула, як ценькнула дверна клямка. Хтось нерішуче переступав з ноги на ногу в сінях, забувши зачинити за собою вхідні двері, але одразу зачинив, коли загавкав

Євген Федчук
2021.10.21 19:44
По смерти же святаго мало лтъ миноу, прiиде рать велика роусскаа изъ Новаграда князь Бравлинъ силенъ зло, плни отъ Корсоуня и до Корча, съ многою силою прiиде к Соурожу, за 10 дьнiй бишася зл межоу себе.
Життіє Стефана Сурожського

І ми б

Тетяна Левицька
2021.10.21 11:30
Поруч йдемо серед тихих хрущовок за руки,
і прохолода вечірня пронизує нас.
Сонце визбирують у далині чорні круки,
серце наструнчуєш на незабутній романс.

Листя сухе шарудить наче миша полівка,
ще не чіпляється пакісно до підошов.
Щемна розмова,

Іван Потьомкін
2021.10.21 11:19
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Петро Скоропис
2021.10.21 11:11
Прикордонна купини вода напува,
і трава прикордонна печеться.
І тамує солдат святотатні слова,
і потали поет стережеться.

Над водою в тумані заціп чатовий,
і душа не волає уголос.
Лише осені – в поміч немозі німій

Микола Соболь
2021.10.21 07:28
Опів на п’яту плачуть ліхтарі,
шматує вітер неопале листя…
Спокутати б сьогодні до зорі
свої гріхи набуті перед містом.
Мабуть, і все. Хай жовтень догорить.
Не буде листопадові спокуси,
а грудень усвідомлюючи мить
розбурхає зимові сніготруси

Віктор Кучерук
2021.10.21 05:35
Стихле водосховище безкрає
Стало засинати від нудьги, –
В барвах листопада потопають
Вишгородські кручі й береги.
Поруділе, жовте, багрянисте,
Як пожежі іскри звіддалі, –
Опадає шурхотливе листя
І володарює на землі.

Богдан Манюк
2021.10.20 20:44
Частина перша 4. Батька і вуйка Семена Кася знайшла у льосі під клунею, куди їх, зв'язаних, укинули грабіжники. Якби не стогнали, довго, напевно, шукала б, а так усе з'ясувала хутко: і т

Олександр Сушко
2021.10.20 17:54
Журба. Мовчать в осмуті янь і цінь.
У темряві - альков, садок, вітальня ..
Остання мить стікає по щоці
Сльозою кришталевою кохання.

А ось і Лети чорні береги
Дійшов до неї, врешті, перебендя.
Ця смерть - не покарання за гріхи,

Марія Дем'янюк
2021.10.20 10:21
А смачний із медом коржик
Так і проситься у кошик,
Бо Тетянка йде до бабці
Копирсатися на грядці,
Полуницю поливати
І з бабусею чаювати.
Гарні слухати поради,
Їм онука дуже рада,

Віктор Кучерук
2021.10.20 07:56
Випадкова зустріч на вокзалі.
Німота між “Здрастуй!..” і “Бувай...”,
Бо слова всілякі пропадали
У душі вдоволеній украй.
Хоя я не запитував нічого,
І про себе мало що казав, –
Погляди єднались, мов дороги
Ті, що залишилися позад.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Марія Артамонова
2021.09.11

Алекс Міс
2021.07.31

Конрад Ренегат
2021.07.14

Наталія Чумак
2021.03.31

Іван Іванченко
2021.01.05

Марина Олексіївна
2020.12.03

Зозулько Зузулько
2020.10.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Пісня
Ох чудасія наше життя-буття! Інколи проходиш повз парадокси і не задумуєшся як таке може бути. Ось наприклад, таке : з весни і до пізньої осені мало не щодня працюю на городі, поливаю зелені насадження, пасинкую, удобрюю, пильную від хвороб, слідкую за сівозміною, відганяю любителів пожувати на халяву доглянуті рослини, збираю врожай та правильно його зберігаю, аби потім все те з’їсти і з весни повторити цей цикл заново. «І де тут глибинний смисл?» – запитає дехто. Потрібні пояснення? Гаразд.
Любов до природи всотав, мабуть, з молоком матері, бо скільки себе пам'ятаю наша сім'я увесь час мала власний шматок землі . Спочатку це були бабусині сотки городу, на яких я проводив частину свого дитинства. І ліс, у який із дідусем ходив мало не щодня. Завдяки матері знаю більшу частину рослин, які ростуть у наших широтах, а завдяки дідові – назви усіх дерев та кущів. Тепер маю власну землю, де відчуваю себе на своєму місці.
Скільки праці потрібно аби виростити власними руками щось путнє! Скільки любові до живого треба мати аби терпеливо доглядати за неказистими напочатку весни сходами.
Щовесни лісгоспи набирають людей для насадження нових зелених посадок навзамін вирубаних. Аби посадити гектар лісу треба тиждень щодня з ранку до вечора погупати кілком по виораних борознах, а потім аккуратно посадити однорічні саджанці. Як правило лісники працюють у парі: чоловік довбає ями, а жінка укорінює саджанці. І якщо рік не буде сухотним, та не з’явиться якоїсь пошесті - масового вильоту майського жука чи спалаху розмноження соснової гусіні, то ліс поволі зашелестить кронами, туди почнуть прилітати птахи, виростуть грибниці і гола земля перетвориться на житло для міріад маленьких створінь. Нині навчився пророщувати спори білих грибів прямо в діброві. Але про це розмова іншим разом.
А чого коштує виростити власними руками сад! І протягом усього життя доглядати за ним, як за малою дитиною. Кожне деревце напочатку потребує постійного догляду. Вчасно не побризкав настоєм із бору – зав’язі буде мало, не вніс добрива – опаде цвіт, а потім і плоди обсиплються, не полив – може засохнути гілка, невчасно побілив – і стовбури можуть потріскатися. Ослаблені рослини як магнітом притягують до себе шкідників та хвороби, тож кожен путній садівник пильнує аби все було в порядку.
І кожному дереву або рослині давай свою дієту або пишний харч. Хочеш аби плодоносили вишні та черешні – обов’язково повапнуй під кронами грунт, кортить гарного врожаю полуниці – щодва тижні годуй їх настоєм коров’яку та кропиви. Аби правильно формувалися часник та цибуля – не лінуйся їх посипати попелом. І так для кожної рослини, для кожного кущика.
А скільки поглядів у небо щодня кидає хлібороб та городник! Кожну хмарину на небі піддано грунтовному аналізу: чи крапне з неї благословенна волога, чи пробіжить краєчком, минаючи обвітрені суховієм ниви, а чи впаде лютим нищівним градом, який змете усе живе з лиця землі. А, може, прикриє поле хмарними покровами від палючого сонця?
Ось тому тільки та людина, яка живе у цьому світі, допомагає братам своїм зеленим жити і цвісти може глибоко зрозуміти красу цього казкового царства.
Читаючи поезії деяких майстрів слова, у яких природа виступає об'єктом любування пейзажами, у створення яких митець не доклав жодних зусиль - стає сумно. Брехлива та поезія. Недостовірна. Неповна. Бо виростити дуба і написати про нього пісню, чи посидіти під дубом з годинку і писнути про нього елегію – дві великі різниці. Принаймні для мене. Оцю олжу, оцю непомітну сторонньому оку різницю бачу наскрізь.
Скоро лютий. Усередині місяця, під час відлиги, необхідно обрізати виноград та повапнувати стовбури дерев. У березні буде пізно: сонячне проміння у купі з вологою та заморозками можуть пошкодити сад, і я почую як він заплаче. Той тихий голос, схожий на звук флейти, буде стрічати мене під час його відвідин щоранку аж до середини літа, допоки не перестане текти глей.
Та мій сад співає! І коли я обережно торкаюся гілок дерев , то ясно чую :
- Здрастуй, господарю! Посидь біля нас, послухай як ми співаємо!
А потім, коли одзвенить останній аккорд цієї фантастично прекрасної пісні я беру перо і пишу: те що чув, те що бачив, те що відчував.

27.01.2019р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-01-27 07:46:27
Переглядів сторінки твору 1315
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.186 / 5.5  (4.968 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.185 / 5.5  (4.970 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.794
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.10.15 10:18
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Швець (Л.П./Л.П.) [ 2019-01-27 08:50:21 ]
А чого коштує виростити власними руками сад!
Це дійсно так,задоволення !

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-01-27 10:32:50 ]
Ви праві, пані Тамаро. Наші думки суголсні.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-01-27 09:29:24 ]
З неабиякою увагою й зацікавленням одним подихом прочитав страшенно корисне оповіданко-інструкцію. Щоправда, не згоден в тому, що для відтворення замилування природою конче необхідно працювати й дотримуватися всього того, що так скрупульозно виклав автор.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-01-27 10:35:20 ]
Необов'язково, звісно. Але вибачте авторові його творчий суб'єктивізм. Він був і в ролі пасивного споглядальника, і активного творця. В цьому випадку віддав перевагу останньому

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-01-27 12:03:56 ]
Честь і хвала Вам!
Відверто кажучи, заздрю, бо й сам люблю допомагати Природі. Поки що квітами, які звеселяють мою садибу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-01-27 17:24:36 ]
Це теж чуводо. Вони живі, як і люди.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2019-01-27 21:59:35 ]
Багато людей будуть Вам вдячні, якщо продовжите цю тему. Знайшов для себе кілька корисних порад, хоч теж з дитинства при землі і знаю як власними руками на голому місці побудувати будинок, виростити сад, утримувати пасіку. Зі свого горба любуюсь маєтками бувшого міністра. Паралельні світи існують, але краще з ними не перетинатись на рівні спілкування.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2019-01-28 11:24:33 ]
Перепрошую, але адміністрація змушена була видалити ряд бойових коментарів, вони зайві в контексті нашої любові до природи. Кожен має право на свої творчі прояви. Акцентуємо увагу не на минулих проблемах, а на майбутніх і нинішніх досягненнях.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-01-28 11:37:54 ]
Незгоден з Вами. Хай буде. Як мені потім мемуари писати? Класиків цитувати? Для історії хай все збережеться.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2019-01-28 13:43:33 ]
Це ж на всіх авторів тут впливає, це недобре.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-01-28 16:34:44 ]
Хай у мене пише. Це нормально.