Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.12
10:31
Піддійди сюди тихенько
Роздивись, не пожалкуєш
Тут і білі, і опеньки
Не спіши, ще поцілуєш…
Хтось садив, а ми збираєм
Ось би встрітить слід провидця
Ти диви, природа дбає
Берем ще і ще — згодиться
Роздивись, не пожалкуєш
Тут і білі, і опеньки
Не спіши, ще поцілуєш…
Хтось садив, а ми збираєм
Ось би встрітить слід провидця
Ти диви, природа дбає
Берем ще і ще — згодиться
2025.11.12
08:53
Пам'яті сестри
Людмили
Сил нема спинити,
Хоч я так хотів, -
Метушливі миті
Найкоротших днів.
Квапляться аж надто
Людмили
Сил нема спинити,
Хоч я так хотів, -
Метушливі миті
Найкоротших днів.
Квапляться аж надто
2025.11.11
23:09
Накуй зозуленько роки ті
де все цвіте у оксамиті,
де почуття несамовиті,
де Сонце гріє, ще в зеніті,
і сяє золотом в блакиті.
Щасливі люди тої миті,
бо наслідки гріха відмиті,
ех, відати б, що люди ми ті.
де все цвіте у оксамиті,
де почуття несамовиті,
де Сонце гріє, ще в зеніті,
і сяє золотом в блакиті.
Щасливі люди тої миті,
бо наслідки гріха відмиті,
ех, відати б, що люди ми ті.
2025.11.11
22:06
Осінь - час збирати каміння,
важке, мов голова Чингісхана.
Осінь - час підбивати підсумки,
але рахівницю
засипало листям.
Терези зламалися і заіржавіли.
Осінь - час збирати ідоли
на дикому зарослому полі.
важке, мов голова Чингісхана.
Осінь - час підбивати підсумки,
але рахівницю
засипало листям.
Терези зламалися і заіржавіли.
Осінь - час збирати ідоли
на дикому зарослому полі.
2025.11.11
19:39
Цей нестямний час
Видиш як округ тебе міняють маски
Цей нестямний час
І робиш те чому нема ще назви
Щодо любові твоєї
Хоч у негоду хоч би у розмай
Цей нестямний час 4x
Видиш як округ тебе міняють маски
Цей нестямний час
І робиш те чому нема ще назви
Щодо любові твоєї
Хоч у негоду хоч би у розмай
Цей нестямний час 4x
2025.11.11
19:33
Бабине літо пішло по-англійськи —
не набулися достатньо із ним.
Листя опале танком одаліски
губить красу в арабесках чудних.
Вже листопад скинув тоги багряні,
красень бульвар на очах облисів.
День статуеткою із порцеляни
брякнувся ниць. А ти дуже х
не набулися достатньо із ним.
Листя опале танком одаліски
губить красу в арабесках чудних.
Вже листопад скинув тоги багряні,
красень бульвар на очах облисів.
День статуеткою із порцеляни
брякнувся ниць. А ти дуже х
2025.11.11
18:09
Знов клята меланхолія крадеться,
Мене всього зміїно обпліта --
Немов на мури власної фортеці
Повзе гидка безбожна чорнота.
І без драбин залазить у шпарини,
Просочується в пори тіла скрізь.
Здається, що душа ось-ось порине
Мене всього зміїно обпліта --
Немов на мури власної фортеці
Повзе гидка безбожна чорнота.
І без драбин залазить у шпарини,
Просочується в пори тіла скрізь.
Здається, що душа ось-ось порине
2025.11.11
18:05
До вчительки питання має Таня:
- Скажіть, для чого в кенгуру кишеня?
Хитрує вчителька, їй трохи дивно:
- А врешті ти як думаєш, дитино?
Не знає, що сказати їй маленька:
- Якщо, напевно, буде небезпека,
Коли страшне щось може часом статись,-
В кише
- Скажіть, для чого в кенгуру кишеня?
Хитрує вчителька, їй трохи дивно:
- А врешті ти як думаєш, дитино?
Не знає, що сказати їй маленька:
- Якщо, напевно, буде небезпека,
Коли страшне щось може часом статись,-
В кише
2025.11.11
16:24
І пішов він розшукувать
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді хтось прошептав парадоксальне:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді хтось прошептав парадоксальне:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.
2025.11.11
10:20
Сколобочився під ранок
Обстріл знову… страхи… жуть
По-звірячому, неждано
Хто б мичав, сучари суть…
То про братство, то про дружбу
То про вічную любов
Схаменися, сучо… нужбо
Без ніяких там умов…
Обстріл знову… страхи… жуть
По-звірячому, неждано
Хто б мичав, сучари суть…
То про братство, то про дружбу
То про вічную любов
Схаменися, сучо… нужбо
Без ніяких там умов…
2025.11.11
10:11
Жовтневі сонячні ванни
приймає, радіючи, листя.
Це осені притаманно,
якщо подивитись зблизька
в її золотаві очі,
у їх глибину бурштинну,
там скрите тепло пророчить
природньо назрілі зміни.
приймає, радіючи, листя.
Це осені притаманно,
якщо подивитись зблизька
в її золотаві очі,
у їх глибину бурштинну,
там скрите тепло пророчить
природньо назрілі зміни.
2025.11.11
10:04
Десь там, далеко, а не тут, в рову,
Шерхоче осінь жовтим падолистом.
Чи мертвий, а чи досі ще живу...
В житейських справах геть немає змісту.
Холодна тиша гірша за громи,
Ні лагоди, ні сну - липка тривога.
Лишилося півкроку до зими,
Шерхоче осінь жовтим падолистом.
Чи мертвий, а чи досі ще живу...
В житейських справах геть немає змісту.
Холодна тиша гірша за громи,
Ні лагоди, ні сну - липка тривога.
Лишилося півкроку до зими,
2025.11.11
06:57
Артур Курдіновський
Приходили в моє життя...
Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.
А я ходив і витирав
Приходили в моє життя...
Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.
А я ходив і витирав
2025.11.10
23:45
Осінній день, осінній день,
Сміється – вже ріденьке – листя.
Немов замріяних пісень
Сяйнули блискітки вогнисті.
Озерна рінь, озерна рінь
Несе своє текуче срібло,
Вібрує чарами… Вгорі
Сміється – вже ріденьке – листя.
Немов замріяних пісень
Сяйнули блискітки вогнисті.
Озерна рінь, озерна рінь
Несе своє текуче срібло,
Вібрує чарами… Вгорі
2025.11.10
22:37
Щоб троянди рук твоїх не зранили,
Я шипи безжально відривав...
Невтямки, чому мене ти зрадила,
Як для того привід не давав?
Ти у вазу квіти ті поставила
І бентежно погляд відвела...
Так, любов не втиснути у правила –
Я шипи безжально відривав...
Невтямки, чому мене ти зрадила,
Як для того привід не давав?
Ти у вазу квіти ті поставила
І бентежно погляд відвела...
Так, любов не втиснути у правила –
2025.11.10
22:14
Закинуте подвір'я,
як думки, які давно згасли,
як мрії, перетворені на попіл,
зарослі травою.
Закинуте подвір'я
обростає самотністю,
тривогою і відчаєм.
Закинуте подвір'я,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...як думки, які давно згасли,
як мрії, перетворені на попіл,
зарослі травою.
Закинуте подвір'я
обростає самотністю,
тривогою і відчаєм.
Закинуте подвір'я,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Поміж ілюзій на фейсбуці
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Поміж ілюзій на фейсбуці
ЩОДО ПРИМІТИВІЗМУ – ПРО ФОТОШОПИС...
... а от вам про мій інтерес до простого-примітивного (в зображенні загалом)... що актуально у “нинішньому комп’ютер-інтернет-facebook ” - такий, наприклад, діалог:
- Ярослав Саландяк: ... то ж... у фотошопі!!!
- Лариса Петрова: Саме так. Примітивно, але... без питань...
- Ярослав Саландяк: ... вірно - під термін "примітивний" підпадає - отже... без страху... на фейсбуці... бажаю... пересІчно про неперЕсічне...
04.05.2018 р.
... а далі спробую УРОКОМ ФОТОШОПУ... завести в “примітивний ” ліс ІЛЮЗІЙ – зразок римованого тексту Лариси Петрової:
Немає слів... Розбіглися кудись
Епітети, метафори і рими.
В якісь краї далекі подались
Шукати карколомного екстріму.
Їм тісно у зашореній добі -
В матеріально ненаситнім світі.
Вони таять сакральний скарб в собі
І вічності непересічні миті.
В них криються секрети майбуття,
Наснага вічним полум"ям палає.
У них своє просвітлене життя,
В якому місця марноті немає.
Таїться в них безмежність почуттів,
Які дано лиш обраним відчути.
Слова ті кожен слухати б схотів,
Але не кожен здатний їх почути.
Із збірки " На крилах сонячної мрії", 2017
... додавши до “о-цього лісу-неба кожного дерева-лісу кожного листочка” ще цього тексту – і отже...
Кант утверджує синтетичне – а синтетичне – складене з простого – а складене не складне... бо простого небуває... а далі, хотілось-би, витлумачити собі-самому все - спрощене але не просте...
15.02.2019 р.
...НЕМА РІЗНИЦІ... ПОМІЖ ІЛЮЗІЙ... варіант...
1. ПРАВИЛО ФОТОШОПИСУ-ЖИВОПИСУ: мова про зображення понять...
... загалом то-так ведеться віддавна – начебто матерія - то реальне, а поняття (ідея) – зрозуміло – і-лю-зія!.. аж філософія дійшла до Канта а фізика прийшла до кванта і усе поставилося на місця...
... УСЕ ІЛЮЗІЯ зрештою - дивись в комп’ютері – а хоч-би-на фейсбук!.. а?..
... а торкнувши фарб реального живопису - і тільки того... решта-все-однак... у квантах Канта мої (твої) голови... чи у байтах квантів канта мого (твого) комп’ютера... тобто: у мого (твого) Канта квантів (одиниць мислення)... вловивши іронію Ейнштейнової відносності – у фотошопі... тобто: у межах мої (твої) компетенції (на сьогодні) дій зі зображеннями у комп’ютері...
ОТЖЕ НИНІ (по за часом-завжди - хоч в інших термінах) згідно загальної відносності: УСЯКИЙ ЖИВОПИС ТО ФОТОШОПИС!
2. ЗРОЗУМІЛО ЩО ЦЕ Є: провокація...
... ще мить назад це називалося: література та мистецтвознавство... і тоннами паперу та фарби не-обійшлося-би... але однак ідеалізм та матеріалізм... звелись (сьогодні) до компо-вордо-фотошопо-інтернету... а мені треба звести все до Бога - до одного (якогось) терміну: фо-то-шо-пису... тобто Канта та кванта!.. чи квантового Канта... та – зрештою – хоч це уже не тонни чогось, а якісь там байти чогось – всеодно-багато... надто: тобто-тобі варто бути готовим – завжди - до того... що то провокація (щонайменше – термінологічна) і як собі ти хочеш: розглядай той “фотошопис” як живопис - чи як собі хочеш... я ж – власне – задоволення свого не обмину-у-у... допоки мій Кант - вже в фотошопі... ще-шкребеться...
ПРИМІТКА: ...“В мистецтві його є вже кубічне розчленування живого буття. Гоголь бачив уже тих чудовиськ, котрих пізніше художньо побачив Пікассо...” - каже Микола Бердяєв – “Гоголь в російській революції” (1918 р.).
“Мистецтво не відтворює дійсности, ані її не перетворює, як хочуть другі, а лише створює окрему дійсність...”- каже Богдан-Ігор Антонич – “Національне мистецтво (спроба ідеалістичної системи мистецтва)”. 1933р.
25.01.2019 р.
3.УСЕ ВЖЕ БУЛО... сказано... давно – власне усе – що є – є зараз... саме тому - що все було... з самого початку було... мов неспростовне звинувачення в некомпетентності: Бог знає краще – завжди!..
...і завжди є межа просто-елементарно-примітивного – за котрою ти – яким - компетентним би ти був най!.. ти уже – далі - не компетентний - лиш один квантик канта!.. сам... як одиниця...
26.01.2019 р.
4.ТЕОРІЯ ПРИМІТИВІЗМУ В ЖИВОПИСІ-ФОТОШОПИСІ...
НЕМА-Є ПРОСТОГО!.. каже Кант...
ВСЕ ВІДНОСНО!.. каже Ейнштейн...
І ЩО Я НЕЗНАЮ!.. знає Сократ...
... а “... мій жук... вже шкрібся у комп’ютері – в фотошопі!..” і це уже зробилось (сьогодні) визначальним для свідомості моєї-всіх і космосу, бо – коли - в “реалістичному” живописі – реальність будувалася (й будується) на властивості фарби висихати і Володя, у своєму, лісі тішився - тією миттю - коли болото олійної фарби та болото його любимої, лісової, калюжі були мокрими (ще й в “нефотошопі” його голови)... якусь мить... але вже колір в моїм “фотошопі нефотошопу”... і як собі хоче - тепер... і що живопис і фотошопис... а фотошоп-п-ис космосу... мов новий поверх надбудови в небесах... “живопису” потребує подальшого вирішення термінологічної проблеми – щоб можна говорити - далі-щось про щось в космосі - поняттями лісу під терміном тіней в поняттях неба дерев... листочків лісу...
- а мої кості... однако ляжуть в сиру землю – фундаменту – надіюся...
3.ТЕОРІЯ ПРИМІТИВІЗМУ В ЖИВОПИСІ...
НЕМА-Є ПРОСТОГО!.. каже Кант...
ВСЕ ВІДНОСНО!.. каже Ейнштейн...
І ЩО Я НЕЗНАЮ!.. знає Сократ...
... а мова – тут – йде про живопис – а живопис то є фарба – котра є – тут - згідно Pinchuk-Ulyanich: один “ляп ” живої фарби і, згідно мови: “про так званий реалістичний метод у живописі: коли Володя приходив на урок... прямо з лісу...” - “Хоч мій жук, тоді, вже шкрібся у комп’ютері – в фотошопі!..”
... бо актуальним у живописі є Антоничеве: “СТВОРЮЄ ОКРЕМУ ДІЙСНІСТЬ.”*
*“Мистецтво не відтворює дійсности, ані її не перетворює, як хочуть другі, а лише створює окрему дійсність.”
Стаття: Богдан-Ігор Антонич Національне мистецтво (спроба ідеалістичної системи мистецтва). 1933р. (передрук в журн. Образотворче мистецтв 1993 р. ном. 3-4.)
2.ТЕОРІЯ ПРИМІТИВІЗМУ В ЖИВОПИСІ...
НЕМА-Є ПРОСТОГО!.. каже Кант...
ВСЕ ВІДНОСНО!.. каже Ейнштейн...
... здавалося зрозуміло є: що все відносно!.. як тільки-но з’явилося в свідомості щось ще... і уже – з тої миті - мусило все бути відносно... або – як Сократ узагальнив: що він не знає!.. що то є...
А Кант каже, що: нема-є просто...
А Ейнштейн, що: то є відносно...
... і я визнаЮ: беззаперечно відносно!.. нема-є просто!.. що я незнаю!.. розглядаючи у Гайдара в відносності двох його зображень: “… поміж (по за) реальних фарб... мов якесь особисте життя тіней дерев лісу!.. так наче дерева мають власне небо... що кожне дерево – ніби - має власне небо!..” і що в відносності нема-є просто!.. що я не знаю чогось поза відносним... що розглядаючи: природа одних дерев (“Осені...”) гаряча... на тлі холодного решти одного; а природа інших дерев (“Втечі...”) якась холодна на тлі сліпучого (поряд сонця) решти іншого; ... і що (завжди) тут... я бачу якусь відносність... найперше (і-не-інакше) власну ж...
1.ТЕОРІЯ ПРИМІТИВІЗМУ В ЖИВОПИСІ...
НЕМА-Є ПРОСТОГО!.. каже Кант...
ВСЕ ВІДНОСНО!.. каже Ейнштейн...
А - хай це не буде зрозумілим... чому так є?..
... колись - завжди - наближаючись до лісу... пригадую – він (ліс) мене лякав своїми тінями – звіддалік... а увійшовши... в ліс – губилась решта світу... в відносності тіней... вже свідомості...
...якось-так далі – по життю – виринали цікаві – всілякі - поєднання всього світу і тих тіней... та різних поєднань контрастних... і переходів...
... здивувався знайшовши у Гайдара таке поєднання поміж реальних фарб... мов якесь особисте життя тіней дерев лісу!.. так наче дерева мають власне небо... що кожне дерево – ніби - має власне небо!.. згідно Ейнштейнової відносності - “одного кванта Канта “ інтелекту – першого “одного ляпа фарби Pinchuk-Ulyanich ” матерії... і все-те в понятті лісу Володі (Федорчука) - що мою свідомість вивело по за поняття страху... де кожен листочок має свій ліс...
...коли-якщо хтось-щось зрозумів – можете мені не казати... будь-ласка!..
...бо мені треба переглянути... ще (не один) раз...
себе самого...
найперше...
0.ТЕОРІЯ ПРИМІТИВІЗМУ В ЖИВОПИСІ...
...ВСЕ ЩЕ ПРОСТО!..
ТИ (Я)... І НЕБО ТВОЄ!.. мої (що-раз нові) кості лягають в землю... а “ фарба – ви-си-ха-є!..” – згідно природи живопису... залишаючи невисохлим болото в лісі - а хай ілюзією...
18.01.2019 р.
19.01.2019 р.
20.01.2019 р.
22.01.2019 р.
26.01.2019 р.
04.02.2019 р.
16.02.2019 р.
Лариса Петрова: Немає слів... Із збірки " На крилах сонячної мрії", 2017
Федорчук В. В: ряд “Федорчукове літо...” картон,олія
Nelya Pinchuk-Ulyanich:"Весільний табун", (50-50),полотно, олія
Vitaliy Haydar: “Після сильного снігу...”, (полотно, олія, 40 х 50 см)
Віталій Гайдар: Осінь. Останні промені....(полотно, олія, 60 х 80 см)
Віталій Гайдар: Втеча в Єгипет...(полотно, олія, 61 х 109 см)
... зображення-забраження текстів див. нижче між зображень на моїй сторінці...
див. обґрунтування обґрунтувань... ще нижче... по інтернету...
худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп).

... а от вам про мій інтерес до простого-примітивного (в зображенні загалом)... що актуально у “нинішньому комп’ютер-інтернет-facebook ” - такий, наприклад, діалог:
- Ярослав Саландяк: ... то ж... у фотошопі!!!
- Лариса Петрова: Саме так. Примітивно, але... без питань...
- Ярослав Саландяк: ... вірно - під термін "примітивний" підпадає - отже... без страху... на фейсбуці... бажаю... пересІчно про неперЕсічне...
04.05.2018 р.
... а далі спробую УРОКОМ ФОТОШОПУ... завести в “примітивний ” ліс ІЛЮЗІЙ – зразок римованого тексту Лариси Петрової:
Немає слів... Розбіглися кудись
Епітети, метафори і рими.
В якісь краї далекі подались
Шукати карколомного екстріму.
Їм тісно у зашореній добі -
В матеріально ненаситнім світі.
Вони таять сакральний скарб в собі
І вічності непересічні миті.
В них криються секрети майбуття,
Наснага вічним полум"ям палає.
У них своє просвітлене життя,
В якому місця марноті немає.
Таїться в них безмежність почуттів,
Які дано лиш обраним відчути.
Слова ті кожен слухати б схотів,
Але не кожен здатний їх почути.
Із збірки " На крилах сонячної мрії", 2017
... додавши до “о-цього лісу-неба кожного дерева-лісу кожного листочка” ще цього тексту – і отже...
Кант утверджує синтетичне – а синтетичне – складене з простого – а складене не складне... бо простого небуває... а далі, хотілось-би, витлумачити собі-самому все - спрощене але не просте...
15.02.2019 р.
...НЕМА РІЗНИЦІ... ПОМІЖ ІЛЮЗІЙ... варіант...
1. ПРАВИЛО ФОТОШОПИСУ-ЖИВОПИСУ: мова про зображення понять...
... загалом то-так ведеться віддавна – начебто матерія - то реальне, а поняття (ідея) – зрозуміло – і-лю-зія!.. аж філософія дійшла до Канта а фізика прийшла до кванта і усе поставилося на місця...
... УСЕ ІЛЮЗІЯ зрештою - дивись в комп’ютері – а хоч-би-на фейсбук!.. а?..
... а торкнувши фарб реального живопису - і тільки того... решта-все-однак... у квантах Канта мої (твої) голови... чи у байтах квантів канта мого (твого) комп’ютера... тобто: у мого (твого) Канта квантів (одиниць мислення)... вловивши іронію Ейнштейнової відносності – у фотошопі... тобто: у межах мої (твої) компетенції (на сьогодні) дій зі зображеннями у комп’ютері...
ОТЖЕ НИНІ (по за часом-завжди - хоч в інших термінах) згідно загальної відносності: УСЯКИЙ ЖИВОПИС ТО ФОТОШОПИС!
2. ЗРОЗУМІЛО ЩО ЦЕ Є: провокація...
... ще мить назад це називалося: література та мистецтвознавство... і тоннами паперу та фарби не-обійшлося-би... але однак ідеалізм та матеріалізм... звелись (сьогодні) до компо-вордо-фотошопо-інтернету... а мені треба звести все до Бога - до одного (якогось) терміну: фо-то-шо-пису... тобто Канта та кванта!.. чи квантового Канта... та – зрештою – хоч це уже не тонни чогось, а якісь там байти чогось – всеодно-багато... надто: тобто-тобі варто бути готовим – завжди - до того... що то провокація (щонайменше – термінологічна) і як собі ти хочеш: розглядай той “фотошопис” як живопис - чи як собі хочеш... я ж – власне – задоволення свого не обмину-у-у... допоки мій Кант - вже в фотошопі... ще-шкребеться...
ПРИМІТКА: ...“В мистецтві його є вже кубічне розчленування живого буття. Гоголь бачив уже тих чудовиськ, котрих пізніше художньо побачив Пікассо...” - каже Микола Бердяєв – “Гоголь в російській революції” (1918 р.).
“Мистецтво не відтворює дійсности, ані її не перетворює, як хочуть другі, а лише створює окрему дійсність...”- каже Богдан-Ігор Антонич – “Національне мистецтво (спроба ідеалістичної системи мистецтва)”. 1933р.
25.01.2019 р.
3.УСЕ ВЖЕ БУЛО... сказано... давно – власне усе – що є – є зараз... саме тому - що все було... з самого початку було... мов неспростовне звинувачення в некомпетентності: Бог знає краще – завжди!..
...і завжди є межа просто-елементарно-примітивного – за котрою ти – яким - компетентним би ти був най!.. ти уже – далі - не компетентний - лиш один квантик канта!.. сам... як одиниця...
26.01.2019 р.
4.ТЕОРІЯ ПРИМІТИВІЗМУ В ЖИВОПИСІ-ФОТОШОПИСІ...
НЕМА-Є ПРОСТОГО!.. каже Кант...
ВСЕ ВІДНОСНО!.. каже Ейнштейн...
І ЩО Я НЕЗНАЮ!.. знає Сократ...
... а “... мій жук... вже шкрібся у комп’ютері – в фотошопі!..” і це уже зробилось (сьогодні) визначальним для свідомості моєї-всіх і космосу, бо – коли - в “реалістичному” живописі – реальність будувалася (й будується) на властивості фарби висихати і Володя, у своєму, лісі тішився - тією миттю - коли болото олійної фарби та болото його любимої, лісової, калюжі були мокрими (ще й в “нефотошопі” його голови)... якусь мить... але вже колір в моїм “фотошопі нефотошопу”... і як собі хоче - тепер... і що живопис і фотошопис... а фотошоп-п-ис космосу... мов новий поверх надбудови в небесах... “живопису” потребує подальшого вирішення термінологічної проблеми – щоб можна говорити - далі-щось про щось в космосі - поняттями лісу під терміном тіней в поняттях неба дерев... листочків лісу...
- а мої кості... однако ляжуть в сиру землю – фундаменту – надіюся...
3.ТЕОРІЯ ПРИМІТИВІЗМУ В ЖИВОПИСІ...
НЕМА-Є ПРОСТОГО!.. каже Кант...
ВСЕ ВІДНОСНО!.. каже Ейнштейн...
І ЩО Я НЕЗНАЮ!.. знає Сократ...
... а мова – тут – йде про живопис – а живопис то є фарба – котра є – тут - згідно Pinchuk-Ulyanich: один “ляп ” живої фарби і, згідно мови: “про так званий реалістичний метод у живописі: коли Володя приходив на урок... прямо з лісу...” - “Хоч мій жук, тоді, вже шкрібся у комп’ютері – в фотошопі!..”
... бо актуальним у живописі є Антоничеве: “СТВОРЮЄ ОКРЕМУ ДІЙСНІСТЬ.”*
*“Мистецтво не відтворює дійсности, ані її не перетворює, як хочуть другі, а лише створює окрему дійсність.”
Стаття: Богдан-Ігор Антонич Національне мистецтво (спроба ідеалістичної системи мистецтва). 1933р. (передрук в журн. Образотворче мистецтв 1993 р. ном. 3-4.)
2.ТЕОРІЯ ПРИМІТИВІЗМУ В ЖИВОПИСІ...
НЕМА-Є ПРОСТОГО!.. каже Кант...
ВСЕ ВІДНОСНО!.. каже Ейнштейн...
... здавалося зрозуміло є: що все відносно!.. як тільки-но з’явилося в свідомості щось ще... і уже – з тої миті - мусило все бути відносно... або – як Сократ узагальнив: що він не знає!.. що то є...
А Кант каже, що: нема-є просто...
А Ейнштейн, що: то є відносно...
... і я визнаЮ: беззаперечно відносно!.. нема-є просто!.. що я незнаю!.. розглядаючи у Гайдара в відносності двох його зображень: “… поміж (по за) реальних фарб... мов якесь особисте життя тіней дерев лісу!.. так наче дерева мають власне небо... що кожне дерево – ніби - має власне небо!..” і що в відносності нема-є просто!.. що я не знаю чогось поза відносним... що розглядаючи: природа одних дерев (“Осені...”) гаряча... на тлі холодного решти одного; а природа інших дерев (“Втечі...”) якась холодна на тлі сліпучого (поряд сонця) решти іншого; ... і що (завжди) тут... я бачу якусь відносність... найперше (і-не-інакше) власну ж...
1.ТЕОРІЯ ПРИМІТИВІЗМУ В ЖИВОПИСІ...
НЕМА-Є ПРОСТОГО!.. каже Кант...
ВСЕ ВІДНОСНО!.. каже Ейнштейн...
А - хай це не буде зрозумілим... чому так є?..
... колись - завжди - наближаючись до лісу... пригадую – він (ліс) мене лякав своїми тінями – звіддалік... а увійшовши... в ліс – губилась решта світу... в відносності тіней... вже свідомості...
...якось-так далі – по життю – виринали цікаві – всілякі - поєднання всього світу і тих тіней... та різних поєднань контрастних... і переходів...
... здивувався знайшовши у Гайдара таке поєднання поміж реальних фарб... мов якесь особисте життя тіней дерев лісу!.. так наче дерева мають власне небо... що кожне дерево – ніби - має власне небо!.. згідно Ейнштейнової відносності - “одного кванта Канта “ інтелекту – першого “одного ляпа фарби Pinchuk-Ulyanich ” матерії... і все-те в понятті лісу Володі (Федорчука) - що мою свідомість вивело по за поняття страху... де кожен листочок має свій ліс...
...коли-якщо хтось-щось зрозумів – можете мені не казати... будь-ласка!..
...бо мені треба переглянути... ще (не один) раз...
себе самого...
найперше...
0.ТЕОРІЯ ПРИМІТИВІЗМУ В ЖИВОПИСІ...
...ВСЕ ЩЕ ПРОСТО!..
ТИ (Я)... І НЕБО ТВОЄ!.. мої (що-раз нові) кості лягають в землю... а “ фарба – ви-си-ха-є!..” – згідно природи живопису... залишаючи невисохлим болото в лісі - а хай ілюзією...
18.01.2019 р.
19.01.2019 р.
20.01.2019 р.
22.01.2019 р.
26.01.2019 р.
04.02.2019 р.
16.02.2019 р.
Лариса Петрова: Немає слів... Із збірки " На крилах сонячної мрії", 2017
Федорчук В. В: ряд “Федорчукове літо...” картон,олія
Nelya Pinchuk-Ulyanich:"Весільний табун", (50-50),полотно, олія
Vitaliy Haydar: “Після сильного снігу...”, (полотно, олія, 40 х 50 см)
Віталій Гайдар: Осінь. Останні промені....(полотно, олія, 60 х 80 см)
Віталій Гайдар: Втеча в Єгипет...(полотно, олія, 61 х 109 см)
... зображення-забраження текстів див. нижче між зображень на моїй сторінці...
див. обґрунтування обґрунтувань... ще нижче... по інтернету...
худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп).

Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Мандри в космосі 59. 33. Іммануїл Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної методології Розділ "
• Перейти на сторінку •
"Бердяєв про Гоголя (українською)"
• Перейти на сторінку •
"Бердяєв про Гоголя (українською)"
Про публікацію
