ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.19
10:22
Дощові каплі дзвінко дріботять в весняні привідкриті двері.
Старається ввійти Життя, у лагідній манері
питаючи – де хазяї, готові зустрічати?
Течуть весело ручаї, стікаються до хати.
Стук-перестук – капотить дощ, сюрчачи на порозі.
Коли хотіння з
Старається ввійти Життя, у лагідній манері
питаючи – де хазяї, готові зустрічати?
Течуть весело ручаї, стікаються до хати.
Стук-перестук – капотить дощ, сюрчачи на порозі.
Коли хотіння з
2024.03.19
08:58
Домовлятися з ордою - святотацтво,
Все, що маєш, - стане згодом не твоє.
Хто не буде воювати - піде в рабство,
Хто сховався в нору - в ній згниє.
Бгати в пельку все, що бачиш - хиба!
Ліпше дай воякам! Поспіши!
Кухоль чаю та сухий окрайчик хл
Все, що маєш, - стане згодом не твоє.
Хто не буде воювати - піде в рабство,
Хто сховався в нору - в ній згниє.
Бгати в пельку все, що бачиш - хиба!
Ліпше дай воякам! Поспіши!
Кухоль чаю та сухий окрайчик хл
2024.03.19
08:40
На Істину табу немає:
Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
Народ ці епіцентри знає.
За Ліну нас проймає гордість.
Натхнення розуму і серця,
Магічне поетичне слово.
Напруга в переможнім герці:
Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
Народ ці епіцентри знає.
За Ліну нас проймає гордість.
Натхнення розуму і серця,
Магічне поетичне слово.
Напруга в переможнім герці:
2024.03.19
08:27
– На покутті вмостився Дідух
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
2024.03.19
08:03
До нас ішов напівтверезий "брат",
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
2024.03.19
05:44
Чайка жалібно кигиче,
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає іншу ціль…
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає іншу ціль…
2024.03.18
21:11
Рецензія на поетичну збірку Миколи Грицая "Під музику дощу")
Буває так, коли тебе зачепить за живе чиєсь слово і ти уже знаходишся у його колі, воно невидимими нитками тримає тебе на відстані і ти не можеш звільнитися від нього, а заглиблюєшся все бі
2024.03.18
13:46
Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
2024.03.18
08:49
Поміж ромашок-штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
2024.03.18
05:40
Защеміло серце від сигналу
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
2024.03.18
05:14
Після слів: «Сьогодні прибирання» –
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
2024.03.18
01:03
У пульсі відіб'ється кожна мить,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
2024.03.18
00:16
Гроші від торгівлі нафтою пахнуть на диво бездоганно.
Коли у політиків мовкне розум, говорять гармати.
Тим, хто перекроює кордони, треба розкроїти голову.
Коли тузом стає шестірка – усі козирі зарання биті.
У гіганта мислі усе інше мізерне.
2024.03.17
19:32
Коли сказав мені «перетерпи»,
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
2024.03.17
18:57
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
2024.03.17
18:45
Чи можна, люди, все оте простити,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Мандри в космосі 59. 33. Іммануїл Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної методології Розділ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандри в космосі 59. 33. Іммануїл Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної методології Розділ
Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму” (вибрані тексти не Поетичних Майстерень).
ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНОЇ МЕТОДОЛОГІЇ РОЗДІЛ ДРУГИЙ
КАНОН ЧИСТОГО РОЗУМУ (Канон грец. κανών – палиця, переносно - правило, норма)
Хоч це принизливо, для (für) людського розуму, що при чистому (reinen) використанні, досягнення його нікчемні (nichts-нічого) , і навіть більше - потрібен ще додатковий предмет (Disziplin-порядок) , щоб запобігати - відхиляти та приборкувати ті ілюзії, що приходять в процесі (чистого мислення). Однак, з другого боку, також (wiederum-знову) , це возносить розум і додає йому впевненості, бо цим предметом (diese Disziplin-цим порядком) , і може - і мусить займатися він-сам (розум), не терплячи над собою будь-якої цензури (Zensur-оцінки) , - хоча, для подібних випадків, в межах спекулятивних маніпуляцій-вживань, таку цензуру проводити необхідно (genötigt) - повсякчас, обмежуючи, всякі розумові зухвальства опонентів, - а те-все, що від їхніх, поспішних, а тому перебільшених потреб залишатися (після цензури) може, - може забезпечувати всякий-дальший прогрес мислення через порівняння (за аналогією). Таким чином велика і мабуть, незрівняна користь всякої філософії чистого розуму є добра (wohl) , якщо (хоч) і негативна, тобто тут вона не, як посібник-знаряддя (als Organon-мов твір) для розширення самого знання, але служить як дисципліна мислення (als Disziplin-як порядок) , для означення (порядку-правил), і, замість відкривати нам істину, має спокійнішу мету-заслугу – тільки щоб відвертати нас від помилок.
Однак, десь - в іншому місці, мусить бути спільне джерело (Я. Анонім: свобода-безсмертя-Бог) позитивної свідомості належне до сфери чистого розуму котре – протиріччям (Mißverstand-непорозуміннями) надає помилкових підстав (Irrtümern Anlaß geben) , включаючи в дію механізми мислення, вирішуючи усі-усякі намагання нашого розуму. Інакше ж, який привід (Ursache) мав би так спонукати до не стриманості жадання (Begierde-хтивості) , щоб кудись, цілком через границі досвіду, твердо ставити, за щораз, ногу?.. - мов би караючи (ahndet) сам предмет, скеровую весь свій великий інтерес на нього. Наближаючись, до предмета, розум крокує дорогою голої спекуляції; однак, самі ж предмети, безпристрасні - цього-такого (наближення) уникають. Доводиться, розуму, робити ще й зайві кроки, наосліп (vermutlich-здогадні) , по, з будь-чим непорівнянній (einzigen-єдиній) дорозі, одержимий благополуччям, сподіваючись на той самий крок, котрий, зрештою, буде придатний, мені, й для практичного ужитку.
І це-той - єдиний (einem) , канон (положення) - під котрим я розумію передуюче (апріорне) втілення основоположень (Grundsätze) правильного вживання цієї безперечно-пізнавальної спроможності загалом. Таким чином, загальна логіка в її аналітичній частині, є каноном (грец. κανών – палицею, переносно - правилом) для розсудку і розуму (Verstand und Vernunft) взагалі, але лиш через форму, котра вимислюється (абстрагується) кожного разу виходячи від змісту (allem Inhalte - всім змістом) . Також й трансцендентальна (та що виводить за межі) аналітика буде каноном чистого розсудку (reinen Verstandes) ; бо зроблене синтетично (складанням) пізнання, однак є - спроможним передуючи (aпріорі). А там - де неможливе справжнє (richtiger) вживання пізнавальної спроможності, там не дається й канону. І-отже, все синтетичне (складене) пізнання чистого розуму, в його спекулятивному вживанні, через можливу ризикованість (до цієї миті) його доказів, є повністю (gänzlich-цілісно) неможливим. Виходить - що не дається готового канону спекулятивного вжитку чистого розуму (бо це-таке є можливе за допомогою і через (діалог) діалектику), а вся трансцендентальна (котра виводить за межі) логіка, для цієї мети, як предмет - є ніщо (nichts als Disziplin) . Отже, якщо це, правильне, вживання чистого розуму (reinen Vernunft) дається скрізь однаково (überall einen richtigen-скрізь об’єднувати справжнє) , то, на такий випадок, теж мусить даватись один канон того самого (чистого розуму) і робиться це - не стосовно спекулятивного, а стосовно практичного розумо-вживання (Vernunftgebrauch-розум-користувати) , котре ми хочемо досліджувати далі.
КАНОНУ ЧИСТОГО РОЗУМУ
СЕКЦІЯ ПЕРША
Про кінцеву мету чистого застосування нашого розуму
Розум, одною-спільною - для всього - природою руху (getrieben-штовханиною) (всього), береться вирватись поза досвід (Erfahrungsgebrauch-досвідо-вживання-hinauszugehen назовні-виходити) , наважившись на спільний-чистий вжиток, через голу ідею, - від границь своєї свідомості та аж на зовні, щоб, лиш-аж в досконалості їх пов’язання (Kreises-ланцюга) , зрештою, заспокоїтися в спільному триванні усвідомлення цілісного (systematischen Ganzen-систематичності сукупного) . Чим обґрунтовуватиметься, тепер-далі, це домагання - чи відкритою (bloß-голою) їх спекулятивністю, чи - навпаки - конкретною та незрівняною практичністю - їх інтересів?
Я волію відставити, поки-що вбік, ті успіхи, які робить чистий розум з спекулятивними намірами і - зосередити увагу на проблемах (Я. Анонім: свобода-безсмерття-Бог), розв’язання яких становить кінцеву мету (Zweck-потребу-зміст) дослідження, - чи може він (чистий розум) цього досягнути - чи ні, і чи - в (дослідженні) урахуванні (in Ansehung – взятого до уваги) всього-цього (Я. Анонім свобода-безсмертя-Бог) у простішому (bloß-голому) розумінні, щоб - уже - мати їх (Я. Анонім: свободу-безсмертя-Бога) за засіб. Ці вищі пункти (Zweckе-цв’яшки) стануть, через природу розуму, змушеними, знову, отримувати єдність, щоб підвищуватись, разом, з тими (тілесними-природними) інтересами людини, які (окремо) вищому не підпорядковується. А кінцевий намір, до чого зведуться спекуляції розуму в трансцендентальному (задля виходу за межі) вживанні, стосуватиметься трьох предметів, конкретно: свободи намірів (Freiheit des Willens) , безсмертя душі, і буття Бога.
Хоч тут (в розсудку), стосовно (in Ansehung-у засвідчених) цих трьох (Я. Анонім: свобода-безсмертя-Бог) – вся цікавість самого (bloß-голого) спекулятивного розуму лиш незначна, - а просто-покладаючись на них (Я. Анонім: свободу-безсмертя-Бога) важко буде виконувати, дуже стомливу-безперервну, утруднену викрутасами логіки (спекулятивного розуму), роботу «по той бік» (Arbeit transz-роботу за) . А взявши результати-висновки усіх досліджень, все те, що можна було б використати, - однак це (Я. Анонім: свобода-безсмертя-Бог) виявиться, тут, непридатним до вживання реально (in concreto) , тобто, в дослідженні самої природи (Naturforschung-природо-дослідах) . Наміри (Wille-бажання) теж хочуть бути свобідними (frei sein) , отже може це (Я. Анонім: свобода-безсмертя-Бог) починаються, (спочатку-поперше) все-таки, лиш як мислимі (intelligible-пізнавані) причини всякого наміру (Wollens) нашого дослідження. Бо, щодо феномену прояву (Äußerunge-висловлення) останнього (наміру), тобто вчинення дій, тоді ми мусимо, через непорушну основоположність (Grundmaxime-грунтовну-максиму) , без якої ми не можемо вживати розум в емпіричний (в досвіді розсуду) спосіб як, зрештою (niemals anders als-ніколи інакше як) , воно тим (derselben-те саме) (Я. Анонім: феноменом прояву бажань-через свободу - щонайменше) й пояснює всі явища природи, – саме ж непорушністю закону (Я. Анонім: замкнулось коло). По-друге, бажано мати можливість розглядати, також, духовну природу людини Я. Анонім: (включно з її безсмертям), - то ж може в цьому (Я. Анонім: свобода-безсмертя-Бог), все таки, слід (gemacht werden- спокійним стати) не зосереджуватись – ані на зауваженому-конкретному явищі цього життя, як єдиному обґрунтуванні, ані на особливих властивостях майбутнього (життєвого) стану розрахунків (Rechnung) , бо хоч (щодо цього) наше розуміння безтілесності природи - зазвичай - неприйнятне (bloß negativ ist-голо негативне є) , і (Я. Анонім: від цього - свободи-безсмертя-Бога) наша свідомість наче не зростає (nicht im mindesten-ані трохи-аж ніяк) , та все ж трапляються спільні предмети, котрі придатні для такого (Я. Анонім: через: свободу-безсмертя-Бога) аналізу, але відноситись вони можуть лиш до вигаданих, і однак, не допустимі - як взяті з (von-від-про-з) філософії (Я. Анонім: власне - творять власну філософію-теологію).
По-третє, коли ж буття (Dasein) вищого людського розуму (Intelligenz) триває як усвідомлене: тоді ж, насправді, з нього (з розуму) ми виводимо собі і доцільність світо-улаштування і, порядок його загального розуміння, проте - без права (keineswegs-аж ніяк) направляти, будь-ким - будь-що взяте звідти (з розуму), на подальші заходи в будь-якому порядку, а якщо це (Я. Анонім: свобода-безсмертя-Бог) буде, тут, не прийнятним – то й для впевненого (сміливого) виведення висновків, в той час коли це (Я. Анонім: буття вищого-людського розуму - свобода-безсмертя-Бог) є, одним, необхідним (notwendige-потребо-рухомо) правилом спекулятивного вживання розуму щодо предметів натури (Naturursachen) - не їхнього уникання (для нехтування ними), а для завдання, щоб ми, вже, через досвід навчались, через дещо (Я. Анонім: буття вищого-людського розуму - свобода-безсмертя-Бог), з того що, нам відоме (дане) для виведення, і з чого, зрештою, все наше пізнання переходить до поняття цілісного (світу) (гармонії світо-улаштування). Одним словом, ці три положення (свобода-безсмертя-Бог) завжди залишаться для спекулятивного розуму позамежними (трансцендентними), і не варто мати їх готовими внутрішньо-властивими (іманентними), тобто допустимими (безпосередньо) до предмета досвіду, отже - для нас, в кількох видах вигідного користування, розібравши їх (Я. Анонім: свободу-безсмертя-Бога) - посилати їх на своє міркування, при цьому ще й з важкими зусиллями нашого розуму, суть - цілком марно є. Якщо ж, таким чином (узагальнюючи), три кардинальні положення (Я. Анонім: свобода-безсмертя-Бог) посилаються готовими, але непотрібними нам для знання, і нам - все таки - з допомогою нашого розуму, наполегливо їх нав’язують (dringend empfohlen werden-наполегливо радять робити) ; тож, тут, зрозуміло те, що їх важливість стосується (торкатись мусить), власне, лиш практичного. Практичним ж є усе - що можливе через свободу (Freiheit) .
Однак, якщо умови застосування нашого об’єднуючого прагнення (Willkür-сваволі) діють емпірично (досвідом розсуду), то, при цьому, розум (Vernunft) може й не мати іншого вжитку, крім регулятивного, чинячи лиш емпіричне (в досвіді розсуду) узгодження правил, тобто, - об’єднання всіх пунктів-намірів (Zwecke-цвяшків) у доктрині розсудку-тямлення (in der Lehre der Klugheit) , посилаючи нас, від наших симпатій, до конкретного чогось (aufgegeben-заданого випадку) , задля поєднання та гармонійного узгодження засобів, розв’язуючи цілісну справу розуму (Vernunft) , не маючи, для того, якихсь інших - ніж прагматичні (дієві), правил вільно поєднаних (freien-засватаних) відношень з метою потрапити для досягнення нами, через роздуми (Sinnen-мрії) , запропонованих пунктів-намірів (Zwecke-цвяшків) , а значить - що їх можна доставляти повністю передуючи (апріорі) визначеними, без якихсь чистих правил (Я. Анонім: як свободу-безсмертя-Бога). Проти того стає (заперечує цьому) чистий - практичний закон, його пункт-намір (Zweck-цвяшок) дається за допомогою розуму (Vernunft) цілком передуючи (апріорі), та зумовлюється не емпірично (не в досвіді розсуду), а безпосередньо - просто коротко і ясно визначаючи, що це будуть продукти чистого розуму. Подібними, однак, посилаються моральні закони, - належні, таким чином, саме, для практичного вжитку чистого розуму, та дозволяючи один канон (порядок). Отже, всі приготування розуму, в розробці, так сказати - чистої філософії, є, насправді, направленими лиш на три згадані (свобода-безсмертя-Бог) проблеми. Але це само, знову ж, володіє її (філософії) віддаленими намірами, тими самими, - стосовно того – як бути, коли бажання безперешкодні (der Wille frei-вільному воля) , якщо є один Бог і один подальший світ. Тут це торкатиметься нашої поведінки лиш в стосунку до найвищого пункту-наміру (Zweck-цвяшка) (Я. Анонім: Бога), такою є крайній намір розсудливіше (weislich) за нас улаштованої природи, щоб при влаштуванні нашого розуму (можна було) видавати це (Я. Анонім: свободу-безсмертя-Бога), власне кажучи - лиш за моральність (Я. Анонім: власне – завжди маючи на увазі – моральне).
Однак тут (Я. Анонім: маючи на увазі попереднє логічне ускладнення) потрібна ще й певна обережність, бо розглядаючи усе нараз, ми (насправді) кидаєм наш погляд лиш на один предмет, що неприйнятне для трансцендентальної філософії* (котра виводить за межі - Я. Анонім: від сформованого стану речей-світогляду до реального стану предметів) - щоб оминати певного блукання (nicht in Episoden-не в епізодах) , та задля єдності системи останньої (трансцендентальної філософії - котра виводить за межі), - коли ж, між тим – з другого боку, виходячи з цим новим предметом (Я. Анонім:тільки-но побаченим) - цього буде достатньо (власному розуму) для відмови (nicht fehlen zu lassen-не бракуватиме для відмовляти) від чіткого та переконливого бачення цього ж предмета (Я. Анонім: побачивши вперше предмет – спочатку, про нього, не маєш поняття). Дотриматись умов обох боків (побачити предмет та зафіксувавши його незрозумілим в уяві), я сподіваюсь, зупинившись якомога найближче, перед трансцендентального (котре виводить за межі світогляду) і це - хіба що з цього-приблизно психологічне, тобто емпіричне (в досвіді мислення) може бути відкладено цілковито осторонь. І все тому, що спочатку, слід зауважити, що я стану рухатись далі (послуговуватись), виходячи від поняття свободи (Freiheit) , лиш в практичному розсудку (Verstande) , а в трансцендентальному (що виводить за межі) розумінні (Bedeutung-значенні) , - яке не може стояти перед емпіричного (в досвіді мислення) пояснення явища, бо само (трансцендентальне розуміння – всього поза розумом) є проблемою для самого розуму, і тут саме це (Я. Анонім: свободу-безсмертя-Бога) – відставляється осторонь, як вже у верхах улагоджене (не потребуюче пояснень).
А, уже, сваволя (Willkür) є спонукою, саме, голою - тваринною (arbitrium brutum-ірраціоналтне вирішення) , досягнутою не інакше - як за допомогою хтивого вирішення, тобто – категорично ненормальною (патологічною). Але те, що незалежно від чуттєвих спонук, отже, за допомогою руху самої лиш речі-справи (Bewegursachen-хитання пра-предмета) , буде доповнене лише з розуму (Vernunft) , зробиться безсумнівно-можливим, значить - з вільної сваволі (freie Willkür) (arbitrium liberum-вільний вибір) , і все, що з цього, хай так! як основа або наслідок, перебуває у взаємозв’язку - стане називатися практичним. А практична свобода (Freiheit) проявляється через досвід (Я. Анонім: потрібна досвіду для чинення досвіду). Бо, не відкрите це (nicht bloß das-не голе це) що подразнене, тобто чуття – безпосередньо-збуджуюче, рішуче, людське свавілля (menschliche Willkür) , - а насправді ж те – що, через спектакль свідомості про можливі-найвіддаленіші види корисності або шкідливості, дає нам спроможність долати наслідки нашої чуттєвої пожадності (Begehrungsvermögen-жадібно-спроможність) ; ці міркування про те, що в зазначеному, нашому, становищі досягнено-бажане (begehrungswert-бажано-вартне) , тобто - це є (стає) придатним і корисним опираючись на розум. Це дає, звідти, також закони - котрі імперативи (повеління), тобто – звідти - посилаються, вже, об’єктивні положення свободи (Freiheit) , які говорять, що конкретно, з усього, зобов’язане (мусить) відбуватися, хоч воно, може, зараз й нерозсудливо чиниться і, там, собі, перебуває в природній гармонії, і визначається, далі, дією, що залежна від розсудливості (was geschieht, unterscheiden-що розсудливо різниться) , - котра називається практичними правилами.
Але хай, сам розум, в справах, завдяки ним ж виписаних правил - знову ж - не через вплив зроблений, десь, в іншому місці стикування (аnderweitige Einflüsse- інший-в іншому місці впадання) (Я. Анонім: свобода-безсмерття-Бог), і що це зроблено з наміром підігнати під чуттєве привід названий свободою (Freiheit) , в засвідчених вище, на віддалено-дієвих причинах, може бути, таки не (nicht wiederum-не знову) природою, - а це, нами зводиться на практичне, всюди, насамперед через хід обставини, ми лиш запитуємо розум, оскільки, тут, заходить не на (nichts an-не біля) голе, спекулятивне, питання, - чиж ми в силі відставити вбік (рішуче) - настільки – наскільки воно визначено нашим намірам діяти чи утримуватись. Отже, ми, усвідомлюємо практичну свободу (Freiheit) через досвід як, уже, один з природних чинників (приводів) засвідченої (названої) причини розуму в визначенні волі (Willens) , тим часом ця трансцендентальна (котра виводить за межі) свобода (Freiheit) впевненого (Unabhängigkeit-не-від-висячого стану) розуму, навіть (в засвідчені їх причин - як одної з ряду явищ для розпочинання) з всіх визначених приводів викликати світ чуттів-свідомості, і таким чином, оскільки природо-законним є весь можливий досвід - всупереч його очевидності (sein scheint-бути видимим) , - все ж (саме визначення) проблемою залишиться (Я. Анонім: як сказано раніше - “свободи намірів (Freiheit des Willens) , безсмертя душі, і буття Бога” - у верхах улагоджене). Однак, при переході розуму до практичного вжитку ці-такі проблеми (з визначенням) й не потрібні, - таким чином, її (свободу), ми маємо в одному каноні чистого розуму, лиш посталою з двох питань, котрі торкають практичного інтересу чистого розуму і мусять бути засвідченими (Ansehung-зауважені) в одному каноні (приводі) його можливого використання - а саме: є Бог? є майбутнє життя? (Я. Анонім, в котрому з них?) Питання ж, заради трансцендентальної (що виводить за межі) свободи (Freiheit) - стосовно голого спекулятивного знання, яке, як ціле, ми можемо відкласти байдуже осторонь, коли йде про виконання через практичне, - про що в антиномії чистого розуму - достатньо добре пояснено (Erörterung zu finden ist-для знайдення обміркування є) .
* Усі практичні поняття стосуються предметів задоволення або невдоволення, тобто насолоди або страждання (Я. Анонім: тобто хіті), а відтак принаймні побічно – до предметів нашого чуття. Та, позаяк, чуття не спроможні (не здатні) уявляти речі, а лежить поза всією пізнавальною спроможністю, то елементи наших суджень, оскільки вони стосуються насолоди або страждання (Я. Анонім: хіті), отже, до практичних (елементів), - не належать до сукупності трансцендентальної філософії, яка має до діла виключно з чистими передуючими (апріорними) знаннями.
Ярослав Аннім: … якщо мати перед свідомістю увесь, реальний, в одному погляді - світ за один-спільний предмет-рух (getrieben-штовханину) : навіть вихоплюючи, звідти, розумом, потрібний для мислення, за щораз-якийсь окремий (першо-глядний) предмет та, потім, збираючи в свідомості ті осмислені, досвідом розсуду (емпіричністю), предмети, в окремий-спільний в емпіричності (досвіді розсуду) образ-світу (світогляд)… Зрештою далі - знову торкаючи - повертаючись до, реального (getrieben-штовханини) з метою практики (зборки ідей предметів в тім реальнім (getrieben-штовханині) світі) вже (промисленого) окремого (першо-глядного-в живописі - примітивного) предмета... ти, зрештою - змушений будеш усвідомити що, для цього, мало буде мати, щось-ще, (свободу-безсмертя-Бога), і що це (свободу-безсмертя-Бога) видаючи, «власне кажучи - лиш за моральність»?.. чи-ти зможеш обходитись… а раптом-якось усвідомивши – що, впродовж всього процесу - від самого початку, щонайменше без свободи?.. тут не обходилось… хай-будь-коли а - отже й без безсмертя і без Бога!.. і… якщо-те, що ж таке матеріальний предмет є?.. щоб усвідомити – допустимо - моєї логіки достатньо!.. то?.. вже сама-моя логіка - без «свободи-безсмертя-Бога» - є що?.. а вже що є - свобода-безсмертя-Бог?.. логічно - годі розтлумачити буде!.. Кант наголошує, що цього й не потрібно доказувати-усвідомлюючи бо - далі воно (свобода-безсмертя-Бог – по окремо, чи як одне), зразу ж - початково - береться свідомістю: «як вже у верхах улагоджене…» якось… хоча є теологія – для цього...
27.04.2019 р.
ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНОЇ МЕТОДОЛОГІЇ РОЗДІЛ ДРУГИЙ
КАНОН ЧИСТОГО РОЗУМУ (Канон грец. κανών – палиця, переносно - правило, норма)
Хоч це принизливо, для (für) людського розуму, що при чистому (reinen) використанні, досягнення його нікчемні (nichts-нічого) , і навіть більше - потрібен ще додатковий предмет (Disziplin-порядок) , щоб запобігати - відхиляти та приборкувати ті ілюзії, що приходять в процесі (чистого мислення). Однак, з другого боку, також (wiederum-знову) , це возносить розум і додає йому впевненості, бо цим предметом (diese Disziplin-цим порядком) , і може - і мусить займатися він-сам (розум), не терплячи над собою будь-якої цензури (Zensur-оцінки) , - хоча, для подібних випадків, в межах спекулятивних маніпуляцій-вживань, таку цензуру проводити необхідно (genötigt) - повсякчас, обмежуючи, всякі розумові зухвальства опонентів, - а те-все, що від їхніх, поспішних, а тому перебільшених потреб залишатися (після цензури) може, - може забезпечувати всякий-дальший прогрес мислення через порівняння (за аналогією). Таким чином велика і мабуть, незрівняна користь всякої філософії чистого розуму є добра (wohl) , якщо (хоч) і негативна, тобто тут вона не, як посібник-знаряддя (als Organon-мов твір) для розширення самого знання, але служить як дисципліна мислення (als Disziplin-як порядок) , для означення (порядку-правил), і, замість відкривати нам істину, має спокійнішу мету-заслугу – тільки щоб відвертати нас від помилок.
Однак, десь - в іншому місці, мусить бути спільне джерело (Я. Анонім: свобода-безсмертя-Бог) позитивної свідомості належне до сфери чистого розуму котре – протиріччям (Mißverstand-непорозуміннями) надає помилкових підстав (Irrtümern Anlaß geben) , включаючи в дію механізми мислення, вирішуючи усі-усякі намагання нашого розуму. Інакше ж, який привід (Ursache) мав би так спонукати до не стриманості жадання (Begierde-хтивості) , щоб кудись, цілком через границі досвіду, твердо ставити, за щораз, ногу?.. - мов би караючи (ahndet) сам предмет, скеровую весь свій великий інтерес на нього. Наближаючись, до предмета, розум крокує дорогою голої спекуляції; однак, самі ж предмети, безпристрасні - цього-такого (наближення) уникають. Доводиться, розуму, робити ще й зайві кроки, наосліп (vermutlich-здогадні) , по, з будь-чим непорівнянній (einzigen-єдиній) дорозі, одержимий благополуччям, сподіваючись на той самий крок, котрий, зрештою, буде придатний, мені, й для практичного ужитку.
І це-той - єдиний (einem) , канон (положення) - під котрим я розумію передуюче (апріорне) втілення основоположень (Grundsätze) правильного вживання цієї безперечно-пізнавальної спроможності загалом. Таким чином, загальна логіка в її аналітичній частині, є каноном (грец. κανών – палицею, переносно - правилом) для розсудку і розуму (Verstand und Vernunft) взагалі, але лиш через форму, котра вимислюється (абстрагується) кожного разу виходячи від змісту (allem Inhalte - всім змістом) . Також й трансцендентальна (та що виводить за межі) аналітика буде каноном чистого розсудку (reinen Verstandes) ; бо зроблене синтетично (складанням) пізнання, однак є - спроможним передуючи (aпріорі). А там - де неможливе справжнє (richtiger) вживання пізнавальної спроможності, там не дається й канону. І-отже, все синтетичне (складене) пізнання чистого розуму, в його спекулятивному вживанні, через можливу ризикованість (до цієї миті) його доказів, є повністю (gänzlich-цілісно) неможливим. Виходить - що не дається готового канону спекулятивного вжитку чистого розуму (бо це-таке є можливе за допомогою і через (діалог) діалектику), а вся трансцендентальна (котра виводить за межі) логіка, для цієї мети, як предмет - є ніщо (nichts als Disziplin) . Отже, якщо це, правильне, вживання чистого розуму (reinen Vernunft) дається скрізь однаково (überall einen richtigen-скрізь об’єднувати справжнє) , то, на такий випадок, теж мусить даватись один канон того самого (чистого розуму) і робиться це - не стосовно спекулятивного, а стосовно практичного розумо-вживання (Vernunftgebrauch-розум-користувати) , котре ми хочемо досліджувати далі.
КАНОНУ ЧИСТОГО РОЗУМУ
СЕКЦІЯ ПЕРША
Про кінцеву мету чистого застосування нашого розуму
Розум, одною-спільною - для всього - природою руху (getrieben-штовханиною) (всього), береться вирватись поза досвід (Erfahrungsgebrauch-досвідо-вживання-hinauszugehen назовні-виходити) , наважившись на спільний-чистий вжиток, через голу ідею, - від границь своєї свідомості та аж на зовні, щоб, лиш-аж в досконалості їх пов’язання (Kreises-ланцюга) , зрештою, заспокоїтися в спільному триванні усвідомлення цілісного (systematischen Ganzen-систематичності сукупного) . Чим обґрунтовуватиметься, тепер-далі, це домагання - чи відкритою (bloß-голою) їх спекулятивністю, чи - навпаки - конкретною та незрівняною практичністю - їх інтересів?
Я волію відставити, поки-що вбік, ті успіхи, які робить чистий розум з спекулятивними намірами і - зосередити увагу на проблемах (Я. Анонім: свобода-безсмерття-Бог), розв’язання яких становить кінцеву мету (Zweck-потребу-зміст) дослідження, - чи може він (чистий розум) цього досягнути - чи ні, і чи - в (дослідженні) урахуванні (in Ansehung – взятого до уваги) всього-цього (Я. Анонім свобода-безсмертя-Бог) у простішому (bloß-голому) розумінні, щоб - уже - мати їх (Я. Анонім: свободу-безсмертя-Бога) за засіб. Ці вищі пункти (Zweckе-цв’яшки) стануть, через природу розуму, змушеними, знову, отримувати єдність, щоб підвищуватись, разом, з тими (тілесними-природними) інтересами людини, які (окремо) вищому не підпорядковується. А кінцевий намір, до чого зведуться спекуляції розуму в трансцендентальному (задля виходу за межі) вживанні, стосуватиметься трьох предметів, конкретно: свободи намірів (Freiheit des Willens) , безсмертя душі, і буття Бога.
Хоч тут (в розсудку), стосовно (in Ansehung-у засвідчених) цих трьох (Я. Анонім: свобода-безсмертя-Бог) – вся цікавість самого (bloß-голого) спекулятивного розуму лиш незначна, - а просто-покладаючись на них (Я. Анонім: свободу-безсмертя-Бога) важко буде виконувати, дуже стомливу-безперервну, утруднену викрутасами логіки (спекулятивного розуму), роботу «по той бік» (Arbeit transz-роботу за) . А взявши результати-висновки усіх досліджень, все те, що можна було б використати, - однак це (Я. Анонім: свобода-безсмертя-Бог) виявиться, тут, непридатним до вживання реально (in concreto) , тобто, в дослідженні самої природи (Naturforschung-природо-дослідах) . Наміри (Wille-бажання) теж хочуть бути свобідними (frei sein) , отже може це (Я. Анонім: свобода-безсмертя-Бог) починаються, (спочатку-поперше) все-таки, лиш як мислимі (intelligible-пізнавані) причини всякого наміру (Wollens) нашого дослідження. Бо, щодо феномену прояву (Äußerunge-висловлення) останнього (наміру), тобто вчинення дій, тоді ми мусимо, через непорушну основоположність (Grundmaxime-грунтовну-максиму) , без якої ми не можемо вживати розум в емпіричний (в досвіді розсуду) спосіб як, зрештою (niemals anders als-ніколи інакше як) , воно тим (derselben-те саме) (Я. Анонім: феноменом прояву бажань-через свободу - щонайменше) й пояснює всі явища природи, – саме ж непорушністю закону (Я. Анонім: замкнулось коло). По-друге, бажано мати можливість розглядати, також, духовну природу людини Я. Анонім: (включно з її безсмертям), - то ж може в цьому (Я. Анонім: свобода-безсмертя-Бог), все таки, слід (gemacht werden- спокійним стати) не зосереджуватись – ані на зауваженому-конкретному явищі цього життя, як єдиному обґрунтуванні, ані на особливих властивостях майбутнього (життєвого) стану розрахунків (Rechnung) , бо хоч (щодо цього) наше розуміння безтілесності природи - зазвичай - неприйнятне (bloß negativ ist-голо негативне є) , і (Я. Анонім: від цього - свободи-безсмертя-Бога) наша свідомість наче не зростає (nicht im mindesten-ані трохи-аж ніяк) , та все ж трапляються спільні предмети, котрі придатні для такого (Я. Анонім: через: свободу-безсмертя-Бога) аналізу, але відноситись вони можуть лиш до вигаданих, і однак, не допустимі - як взяті з (von-від-про-з) філософії (Я. Анонім: власне - творять власну філософію-теологію).
По-третє, коли ж буття (Dasein) вищого людського розуму (Intelligenz) триває як усвідомлене: тоді ж, насправді, з нього (з розуму) ми виводимо собі і доцільність світо-улаштування і, порядок його загального розуміння, проте - без права (keineswegs-аж ніяк) направляти, будь-ким - будь-що взяте звідти (з розуму), на подальші заходи в будь-якому порядку, а якщо це (Я. Анонім: свобода-безсмертя-Бог) буде, тут, не прийнятним – то й для впевненого (сміливого) виведення висновків, в той час коли це (Я. Анонім: буття вищого-людського розуму - свобода-безсмертя-Бог) є, одним, необхідним (notwendige-потребо-рухомо) правилом спекулятивного вживання розуму щодо предметів натури (Naturursachen) - не їхнього уникання (для нехтування ними), а для завдання, щоб ми, вже, через досвід навчались, через дещо (Я. Анонім: буття вищого-людського розуму - свобода-безсмертя-Бог), з того що, нам відоме (дане) для виведення, і з чого, зрештою, все наше пізнання переходить до поняття цілісного (світу) (гармонії світо-улаштування). Одним словом, ці три положення (свобода-безсмертя-Бог) завжди залишаться для спекулятивного розуму позамежними (трансцендентними), і не варто мати їх готовими внутрішньо-властивими (іманентними), тобто допустимими (безпосередньо) до предмета досвіду, отже - для нас, в кількох видах вигідного користування, розібравши їх (Я. Анонім: свободу-безсмертя-Бога) - посилати їх на своє міркування, при цьому ще й з важкими зусиллями нашого розуму, суть - цілком марно є. Якщо ж, таким чином (узагальнюючи), три кардинальні положення (Я. Анонім: свобода-безсмертя-Бог) посилаються готовими, але непотрібними нам для знання, і нам - все таки - з допомогою нашого розуму, наполегливо їх нав’язують (dringend empfohlen werden-наполегливо радять робити) ; тож, тут, зрозуміло те, що їх важливість стосується (торкатись мусить), власне, лиш практичного. Практичним ж є усе - що можливе через свободу (Freiheit) .
Однак, якщо умови застосування нашого об’єднуючого прагнення (Willkür-сваволі) діють емпірично (досвідом розсуду), то, при цьому, розум (Vernunft) може й не мати іншого вжитку, крім регулятивного, чинячи лиш емпіричне (в досвіді розсуду) узгодження правил, тобто, - об’єднання всіх пунктів-намірів (Zwecke-цвяшків) у доктрині розсудку-тямлення (in der Lehre der Klugheit) , посилаючи нас, від наших симпатій, до конкретного чогось (aufgegeben-заданого випадку) , задля поєднання та гармонійного узгодження засобів, розв’язуючи цілісну справу розуму (Vernunft) , не маючи, для того, якихсь інших - ніж прагматичні (дієві), правил вільно поєднаних (freien-засватаних) відношень з метою потрапити для досягнення нами, через роздуми (Sinnen-мрії) , запропонованих пунктів-намірів (Zwecke-цвяшків) , а значить - що їх можна доставляти повністю передуючи (апріорі) визначеними, без якихсь чистих правил (Я. Анонім: як свободу-безсмертя-Бога). Проти того стає (заперечує цьому) чистий - практичний закон, його пункт-намір (Zweck-цвяшок) дається за допомогою розуму (Vernunft) цілком передуючи (апріорі), та зумовлюється не емпірично (не в досвіді розсуду), а безпосередньо - просто коротко і ясно визначаючи, що це будуть продукти чистого розуму. Подібними, однак, посилаються моральні закони, - належні, таким чином, саме, для практичного вжитку чистого розуму, та дозволяючи один канон (порядок). Отже, всі приготування розуму, в розробці, так сказати - чистої філософії, є, насправді, направленими лиш на три згадані (свобода-безсмертя-Бог) проблеми. Але це само, знову ж, володіє її (філософії) віддаленими намірами, тими самими, - стосовно того – як бути, коли бажання безперешкодні (der Wille frei-вільному воля) , якщо є один Бог і один подальший світ. Тут це торкатиметься нашої поведінки лиш в стосунку до найвищого пункту-наміру (Zweck-цвяшка) (Я. Анонім: Бога), такою є крайній намір розсудливіше (weislich) за нас улаштованої природи, щоб при влаштуванні нашого розуму (можна було) видавати це (Я. Анонім: свободу-безсмертя-Бога), власне кажучи - лиш за моральність (Я. Анонім: власне – завжди маючи на увазі – моральне).
Однак тут (Я. Анонім: маючи на увазі попереднє логічне ускладнення) потрібна ще й певна обережність, бо розглядаючи усе нараз, ми (насправді) кидаєм наш погляд лиш на один предмет, що неприйнятне для трансцендентальної філософії* (котра виводить за межі - Я. Анонім: від сформованого стану речей-світогляду до реального стану предметів) - щоб оминати певного блукання (nicht in Episoden-не в епізодах) , та задля єдності системи останньої (трансцендентальної філософії - котра виводить за межі), - коли ж, між тим – з другого боку, виходячи з цим новим предметом (Я. Анонім:тільки-но побаченим) - цього буде достатньо (власному розуму) для відмови (nicht fehlen zu lassen-не бракуватиме для відмовляти) від чіткого та переконливого бачення цього ж предмета (Я. Анонім: побачивши вперше предмет – спочатку, про нього, не маєш поняття). Дотриматись умов обох боків (побачити предмет та зафіксувавши його незрозумілим в уяві), я сподіваюсь, зупинившись якомога найближче, перед трансцендентального (котре виводить за межі світогляду) і це - хіба що з цього-приблизно психологічне, тобто емпіричне (в досвіді мислення) може бути відкладено цілковито осторонь. І все тому, що спочатку, слід зауважити, що я стану рухатись далі (послуговуватись), виходячи від поняття свободи (Freiheit) , лиш в практичному розсудку (Verstande) , а в трансцендентальному (що виводить за межі) розумінні (Bedeutung-значенні) , - яке не може стояти перед емпіричного (в досвіді мислення) пояснення явища, бо само (трансцендентальне розуміння – всього поза розумом) є проблемою для самого розуму, і тут саме це (Я. Анонім: свободу-безсмертя-Бога) – відставляється осторонь, як вже у верхах улагоджене (не потребуюче пояснень).
А, уже, сваволя (Willkür) є спонукою, саме, голою - тваринною (arbitrium brutum-ірраціоналтне вирішення) , досягнутою не інакше - як за допомогою хтивого вирішення, тобто – категорично ненормальною (патологічною). Але те, що незалежно від чуттєвих спонук, отже, за допомогою руху самої лиш речі-справи (Bewegursachen-хитання пра-предмета) , буде доповнене лише з розуму (Vernunft) , зробиться безсумнівно-можливим, значить - з вільної сваволі (freie Willkür) (arbitrium liberum-вільний вибір) , і все, що з цього, хай так! як основа або наслідок, перебуває у взаємозв’язку - стане називатися практичним. А практична свобода (Freiheit) проявляється через досвід (Я. Анонім: потрібна досвіду для чинення досвіду). Бо, не відкрите це (nicht bloß das-не голе це) що подразнене, тобто чуття – безпосередньо-збуджуюче, рішуче, людське свавілля (menschliche Willkür) , - а насправді ж те – що, через спектакль свідомості про можливі-найвіддаленіші види корисності або шкідливості, дає нам спроможність долати наслідки нашої чуттєвої пожадності (Begehrungsvermögen-жадібно-спроможність) ; ці міркування про те, що в зазначеному, нашому, становищі досягнено-бажане (begehrungswert-бажано-вартне) , тобто - це є (стає) придатним і корисним опираючись на розум. Це дає, звідти, також закони - котрі імперативи (повеління), тобто – звідти - посилаються, вже, об’єктивні положення свободи (Freiheit) , які говорять, що конкретно, з усього, зобов’язане (мусить) відбуватися, хоч воно, може, зараз й нерозсудливо чиниться і, там, собі, перебуває в природній гармонії, і визначається, далі, дією, що залежна від розсудливості (was geschieht, unterscheiden-що розсудливо різниться) , - котра називається практичними правилами.
Але хай, сам розум, в справах, завдяки ним ж виписаних правил - знову ж - не через вплив зроблений, десь, в іншому місці стикування (аnderweitige Einflüsse- інший-в іншому місці впадання) (Я. Анонім: свобода-безсмерття-Бог), і що це зроблено з наміром підігнати під чуттєве привід названий свободою (Freiheit) , в засвідчених вище, на віддалено-дієвих причинах, може бути, таки не (nicht wiederum-не знову) природою, - а це, нами зводиться на практичне, всюди, насамперед через хід обставини, ми лиш запитуємо розум, оскільки, тут, заходить не на (nichts an-не біля) голе, спекулятивне, питання, - чиж ми в силі відставити вбік (рішуче) - настільки – наскільки воно визначено нашим намірам діяти чи утримуватись. Отже, ми, усвідомлюємо практичну свободу (Freiheit) через досвід як, уже, один з природних чинників (приводів) засвідченої (названої) причини розуму в визначенні волі (Willens) , тим часом ця трансцендентальна (котра виводить за межі) свобода (Freiheit) впевненого (Unabhängigkeit-не-від-висячого стану) розуму, навіть (в засвідчені їх причин - як одної з ряду явищ для розпочинання) з всіх визначених приводів викликати світ чуттів-свідомості, і таким чином, оскільки природо-законним є весь можливий досвід - всупереч його очевидності (sein scheint-бути видимим) , - все ж (саме визначення) проблемою залишиться (Я. Анонім: як сказано раніше - “свободи намірів (Freiheit des Willens) , безсмертя душі, і буття Бога” - у верхах улагоджене). Однак, при переході розуму до практичного вжитку ці-такі проблеми (з визначенням) й не потрібні, - таким чином, її (свободу), ми маємо в одному каноні чистого розуму, лиш посталою з двох питань, котрі торкають практичного інтересу чистого розуму і мусять бути засвідченими (Ansehung-зауважені) в одному каноні (приводі) його можливого використання - а саме: є Бог? є майбутнє життя? (Я. Анонім, в котрому з них?) Питання ж, заради трансцендентальної (що виводить за межі) свободи (Freiheit) - стосовно голого спекулятивного знання, яке, як ціле, ми можемо відкласти байдуже осторонь, коли йде про виконання через практичне, - про що в антиномії чистого розуму - достатньо добре пояснено (Erörterung zu finden ist-для знайдення обміркування є) .
* Усі практичні поняття стосуються предметів задоволення або невдоволення, тобто насолоди або страждання (Я. Анонім: тобто хіті), а відтак принаймні побічно – до предметів нашого чуття. Та, позаяк, чуття не спроможні (не здатні) уявляти речі, а лежить поза всією пізнавальною спроможністю, то елементи наших суджень, оскільки вони стосуються насолоди або страждання (Я. Анонім: хіті), отже, до практичних (елементів), - не належать до сукупності трансцендентальної філософії, яка має до діла виключно з чистими передуючими (апріорними) знаннями.
Ярослав Аннім: … якщо мати перед свідомістю увесь, реальний, в одному погляді - світ за один-спільний предмет-рух (getrieben-штовханину) : навіть вихоплюючи, звідти, розумом, потрібний для мислення, за щораз-якийсь окремий (першо-глядний) предмет та, потім, збираючи в свідомості ті осмислені, досвідом розсуду (емпіричністю), предмети, в окремий-спільний в емпіричності (досвіді розсуду) образ-світу (світогляд)… Зрештою далі - знову торкаючи - повертаючись до, реального (getrieben-штовханини) з метою практики (зборки ідей предметів в тім реальнім (getrieben-штовханині) світі) вже (промисленого) окремого (першо-глядного-в живописі - примітивного) предмета... ти, зрештою - змушений будеш усвідомити що, для цього, мало буде мати, щось-ще, (свободу-безсмертя-Бога), і що це (свободу-безсмертя-Бога) видаючи, «власне кажучи - лиш за моральність»?.. чи-ти зможеш обходитись… а раптом-якось усвідомивши – що, впродовж всього процесу - від самого початку, щонайменше без свободи?.. тут не обходилось… хай-будь-коли а - отже й без безсмертя і без Бога!.. і… якщо-те, що ж таке матеріальний предмет є?.. щоб усвідомити – допустимо - моєї логіки достатньо!.. то?.. вже сама-моя логіка - без «свободи-безсмертя-Бога» - є що?.. а вже що є - свобода-безсмертя-Бог?.. логічно - годі розтлумачити буде!.. Кант наголошує, що цього й не потрібно доказувати-усвідомлюючи бо - далі воно (свобода-безсмертя-Бог – по окремо, чи як одне), зразу ж - початково - береться свідомістю: «як вже у верхах улагоджене…» якось… хоча є теологія – для цього...
27.04.2019 р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Старша сестра. Андрій Піонтковський – про китайську перемогу"
• Перейти на сторінку •
"Поміж ілюзій на фейсбуці"
• Перейти на сторінку •
"Поміж ілюзій на фейсбуці"
Про публікацію