ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Шуба
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Шуба
І нащо моя дружина поперлася у районне управління за субсидією? Нащо псувала свої нерви, виклянчуючи у мертвонародженого викидня - міністерства соціальної політики - куцу матеріальну допомогу для закупівлі дрівцят на зиму та на електроенергію?
Це минулого року влада ще гралася із власними громадянами, а зараз лавочка закрилася, оскільки головний її пріоритет сьогодні - виплата багатотисячних зарплат суддям та прокурорам, поліцаям та іншим силовикам.
Аби не отримувати жебрацької «мінімалки» я змушений був працювати неофіційно. І влада одним розчерком пера намалювала мені три мінімальних зарплати. Дружина оформила догляд за тяжко хворою мамою, якій уже було за вісімдесят років, а за це держава їй сплачувала 30 гривень. Їй теж намалювали три мінімальних зарплати і тепер, склавши докупи наші віртуальні доходи, нам винесли вирок: в субсидії відмовлено. А от сусідові, який розвівся на папері з жінкою – субсидію дали.
Плаче моя берегиня, побивається:
- Муже мій ріднесенький! Давай і ми розведемося! Дадуть нам півтори тисячі. А за рік знаєш яка сума набіжить? Може, купимо мінеральної вати і одну стіну будинку втеплимо, або мені лисячу шубу придбаємо… ні, краще шубу. Я вчора собі в бутіку нагледіла: і тепла, і красива. Хоча із шиншили теж можна.
-Жінко! Яка шиншила? Які лисиці? Ти ж – грінпісівка! Тобі личить захищати ці створіння від варварського знищення на догоду смакам дикунів!
- Ой, і справді,- мовила розчаровано жінка і потупила погляд. – Але яке красиве хутро, ти б тільки бачив.
Ну, що тут скажеш: що кому, а курці просо. Хай потішиться трохи, а потім справами займемося. Он, у дворі з ранку черга чоловік десять стоїть, хворі та немічні. А моя чаклунка всіх на ноги ставить: і замовляннями, і водою живою, і травами. А якщо потрібно – масаж робить, найменшу кісточку на своє місце ставить. А дядьки та тітки сільські спрацьовані, увесь час важкі речі тягають. От і хвороби мають відповідні: у баби Степаниди від грядок поперек зігнувся у дугу, у діда Охріма енурез старечий, – утомився він у штанях мішечок із тирсою тягати. До того ж вона постійне сиплеться. А памперси дорогі: купиш одну упаковку - і на місяць можна забути про ковбасу або шматок сала; дядько Микола витягував шворня із землі аби вести бичка із паші, намотав налигача на руку. А бичок молодий - гуляти хоче. Рвонув він на луки до корівок з радощів і поволік свого господаря за собою по горбаках. У результаті – вивих плечового суглоба і відбитий зад.
Я дружині підсоблюю постійно підручним санітаром. Є такі моменти, коли треба пацієнта цупко тримати за горлянку, аби під час лікувальних маніпуляцій знахурки він сам собі не нашкодив.
А в молодичок інші хвороби. Жінка спочатку мене проганяла, казала, що дивитися там нема на що. Ревнувала, мабуть. Але після того, як одна із хворих кинулася на мою красуню з вигуками «задушу, стерво!» і підло вкусила - я стою напохваті за її спиною з макогоном в руках.
- На що жалієтеся?- запитала дружина, коли до господи зайшла молодичка.
- Кіт вкусив, - мовила відвідувачка і показала руку, на якій виднівся уже білий рубець. Рана вже зажила, отже укус був більше тижня тому. Я пильно подивився на відвідувачку, чи вже не крапає з рота слина і, відгородившись від неї макогоном, позадкував у кінець кімнати.
- А коли саме? – допитувалася жінка.
- Та десь з тиждень тому,- одказала хвора і клацнула зубами.
- Так ідіть хутко до рабіолога! Негайно! Ми тут щеплення не робимо, - одказала дружина і показала на двері.- І в автобус до людей не сідайте. Чоловіче – викликай швидку і посидь із нею, поки карета примчить,бо ще півсела заразить.
Ага, їй легко сказати «посидь», а якщо тітка мене вкусить? У неї зубиська ого які,- як роззявила пащу, то аж засліпило.
- Я кому кажу! – підвищила голос дружина, - вилазь із кутка і бігом до жінки.
- Та йду,- одказав коханій. По дорозі прихопив у сінях заступа і виставивши його перед собою як багнета рушив із хати.
Гарячково згадую ознаки хворих на сказ у місці первинного розмноження вірусу розвиваються дегенеративні зміни нервових рецепторів, що супроводжується гіперестезією в ділянці рани. У силу своєї нейротропності збудник проникає спочатку в периневральну порожнину аферентних нервів, а потім по їх аксонах просувається зі швидкістю 12-24 мм/добу до моменту потрапляння в спинний ганглій. Його розмноження в ганглії супроводжується появою болю або парестезії в місці інокуляції, які є першими клінічними симптомами, на що, зазвичай, хворі особливо не звертають увагу. З ганглію вірус сказу поширюється прудко, зі швидкістю 200—400 мм/добу доцентрово в центральну нервову систему, там спричинює розвиток запалення, яке проявляється швидко прогресуючим своєрідним енцефалітом. А потім починаються жахи.
- Та сідай біля мене, не бійся,- мовила хвора жінка і трохи посунулася на лаві.
- Дякую, я постою,- одказую їй і, тамуючи дрижаки, заходжу за найближчу яблуньку. А хвора не вгаває - то гарчить на мене, то клацає зубиськами, язика висолоплює і дико водить очима, намагаючись залякати.
А що мене лякати? Я й так наполоханий без міри. Ще трохи – і дремену аж гай шумітиме.
Приїхала швидка, санітарно-епідеміологічна служба, дільничий. А односельці, що стовбичили під вікнами повтікали додому.
Довго нас допитували - чи не контактували із хворою, де вона сиділа, з ким балакала, до кого доторкалася. А потім вся кавалькада рушила до райцентру, а ми лишилися удвох. Вмостилися у ліжко, обнялися, міркуючи кожен своє.
- Жінко,- несміливо починаю розмову, - пам’ятаєш уранці ти хотіла розвестися зі мною аби отримати субсидію?
Дружина здивовано на мене глипнула, а потім весело розсміялася:
- Я тобі дам розвестися! Хай ті прокурори подавляться своїми зарплатами, а тебе я нікому не віддам,- одказала моя берегиня і увіпхнула мою голову до своєї пазухи. А далі…
У вікна закралася зоряна ніч, дружина спить у мене на плечі, а я міркую: може воно і краще, що із жінкою живу? Бо чоловіки без них дурними стають і в могилу рано сходять.
Та біс і нею - тією субсидією, головне що ми удвох, живі здорові. Завтра уранці знову люди прийдуть болячки лікувати, скажу, що відтепер хай дають винагороду, а то звикли усе на дурняк. І хоч грошей дружина з людей принципово не бере, але мушу її переконати. Скажу, шубу купимо із лисиці. Або навіть із шиншили. Як гадаєте – вона на шиншилу клюне?
19.02.2019р.
Це минулого року влада ще гралася із власними громадянами, а зараз лавочка закрилася, оскільки головний її пріоритет сьогодні - виплата багатотисячних зарплат суддям та прокурорам, поліцаям та іншим силовикам.
Аби не отримувати жебрацької «мінімалки» я змушений був працювати неофіційно. І влада одним розчерком пера намалювала мені три мінімальних зарплати. Дружина оформила догляд за тяжко хворою мамою, якій уже було за вісімдесят років, а за це держава їй сплачувала 30 гривень. Їй теж намалювали три мінімальних зарплати і тепер, склавши докупи наші віртуальні доходи, нам винесли вирок: в субсидії відмовлено. А от сусідові, який розвівся на папері з жінкою – субсидію дали.
Плаче моя берегиня, побивається:
- Муже мій ріднесенький! Давай і ми розведемося! Дадуть нам півтори тисячі. А за рік знаєш яка сума набіжить? Може, купимо мінеральної вати і одну стіну будинку втеплимо, або мені лисячу шубу придбаємо… ні, краще шубу. Я вчора собі в бутіку нагледіла: і тепла, і красива. Хоча із шиншили теж можна.
-Жінко! Яка шиншила? Які лисиці? Ти ж – грінпісівка! Тобі личить захищати ці створіння від варварського знищення на догоду смакам дикунів!
- Ой, і справді,- мовила розчаровано жінка і потупила погляд. – Але яке красиве хутро, ти б тільки бачив.
Ну, що тут скажеш: що кому, а курці просо. Хай потішиться трохи, а потім справами займемося. Он, у дворі з ранку черга чоловік десять стоїть, хворі та немічні. А моя чаклунка всіх на ноги ставить: і замовляннями, і водою живою, і травами. А якщо потрібно – масаж робить, найменшу кісточку на своє місце ставить. А дядьки та тітки сільські спрацьовані, увесь час важкі речі тягають. От і хвороби мають відповідні: у баби Степаниди від грядок поперек зігнувся у дугу, у діда Охріма енурез старечий, – утомився він у штанях мішечок із тирсою тягати. До того ж вона постійне сиплеться. А памперси дорогі: купиш одну упаковку - і на місяць можна забути про ковбасу або шматок сала; дядько Микола витягував шворня із землі аби вести бичка із паші, намотав налигача на руку. А бичок молодий - гуляти хоче. Рвонув він на луки до корівок з радощів і поволік свого господаря за собою по горбаках. У результаті – вивих плечового суглоба і відбитий зад.
Я дружині підсоблюю постійно підручним санітаром. Є такі моменти, коли треба пацієнта цупко тримати за горлянку, аби під час лікувальних маніпуляцій знахурки він сам собі не нашкодив.
А в молодичок інші хвороби. Жінка спочатку мене проганяла, казала, що дивитися там нема на що. Ревнувала, мабуть. Але після того, як одна із хворих кинулася на мою красуню з вигуками «задушу, стерво!» і підло вкусила - я стою напохваті за її спиною з макогоном в руках.
- На що жалієтеся?- запитала дружина, коли до господи зайшла молодичка.
- Кіт вкусив, - мовила відвідувачка і показала руку, на якій виднівся уже білий рубець. Рана вже зажила, отже укус був більше тижня тому. Я пильно подивився на відвідувачку, чи вже не крапає з рота слина і, відгородившись від неї макогоном, позадкував у кінець кімнати.
- А коли саме? – допитувалася жінка.
- Та десь з тиждень тому,- одказала хвора і клацнула зубами.
- Так ідіть хутко до рабіолога! Негайно! Ми тут щеплення не робимо, - одказала дружина і показала на двері.- І в автобус до людей не сідайте. Чоловіче – викликай швидку і посидь із нею, поки карета примчить,бо ще півсела заразить.
Ага, їй легко сказати «посидь», а якщо тітка мене вкусить? У неї зубиська ого які,- як роззявила пащу, то аж засліпило.
- Я кому кажу! – підвищила голос дружина, - вилазь із кутка і бігом до жінки.
- Та йду,- одказав коханій. По дорозі прихопив у сінях заступа і виставивши його перед собою як багнета рушив із хати.
Гарячково згадую ознаки хворих на сказ у місці первинного розмноження вірусу розвиваються дегенеративні зміни нервових рецепторів, що супроводжується гіперестезією в ділянці рани. У силу своєї нейротропності збудник проникає спочатку в периневральну порожнину аферентних нервів, а потім по їх аксонах просувається зі швидкістю 12-24 мм/добу до моменту потрапляння в спинний ганглій. Його розмноження в ганглії супроводжується появою болю або парестезії в місці інокуляції, які є першими клінічними симптомами, на що, зазвичай, хворі особливо не звертають увагу. З ганглію вірус сказу поширюється прудко, зі швидкістю 200—400 мм/добу доцентрово в центральну нервову систему, там спричинює розвиток запалення, яке проявляється швидко прогресуючим своєрідним енцефалітом. А потім починаються жахи.
- Та сідай біля мене, не бійся,- мовила хвора жінка і трохи посунулася на лаві.
- Дякую, я постою,- одказую їй і, тамуючи дрижаки, заходжу за найближчу яблуньку. А хвора не вгаває - то гарчить на мене, то клацає зубиськами, язика висолоплює і дико водить очима, намагаючись залякати.
А що мене лякати? Я й так наполоханий без міри. Ще трохи – і дремену аж гай шумітиме.
Приїхала швидка, санітарно-епідеміологічна служба, дільничий. А односельці, що стовбичили під вікнами повтікали додому.
Довго нас допитували - чи не контактували із хворою, де вона сиділа, з ким балакала, до кого доторкалася. А потім вся кавалькада рушила до райцентру, а ми лишилися удвох. Вмостилися у ліжко, обнялися, міркуючи кожен своє.
- Жінко,- несміливо починаю розмову, - пам’ятаєш уранці ти хотіла розвестися зі мною аби отримати субсидію?
Дружина здивовано на мене глипнула, а потім весело розсміялася:
- Я тобі дам розвестися! Хай ті прокурори подавляться своїми зарплатами, а тебе я нікому не віддам,- одказала моя берегиня і увіпхнула мою голову до своєї пазухи. А далі…
У вікна закралася зоряна ніч, дружина спить у мене на плечі, а я міркую: може воно і краще, що із жінкою живу? Бо чоловіки без них дурними стають і в могилу рано сходять.
Та біс і нею - тією субсидією, головне що ми удвох, живі здорові. Завтра уранці знову люди прийдуть болячки лікувати, скажу, що відтепер хай дають винагороду, а то звикли усе на дурняк. І хоч грошей дружина з людей принципово не бере, але мушу її переконати. Скажу, шубу купимо із лисиці. Або навіть із шиншили. Як гадаєте – вона на шиншилу клюне?
19.02.2019р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію