ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2020.01.23
19:21
Вночі мені наснилася підказка.
Вона стара як мудрості ріка:
коли у гості не приходить казка –
пора міняти вже чарівника!
Вона стара як мудрості ріка:
коли у гості не приходить казка –
пора міняти вже чарівника!
2020.01.23
18:56
Чому сльоза стікає із очей?
Тому, що гірко-солоно у світі.
Одним печаль всю душу пропече,
А іншим взимку тепло, ніби в літі.
А ти живеш по-правді у житті,
Об щось спіткнешся, шкандибаєш далі.
А інші нічогенько, не святі -
Тому, що гірко-солоно у світі.
Одним печаль всю душу пропече,
А іншим взимку тепло, ніби в літі.
А ти живеш по-правді у житті,
Об щось спіткнешся, шкандибаєш далі.
А інші нічогенько, не святі -
2020.01.23
18:36
Дозбирую роси
то стрази
чи сльози?..
Дочитую погляд
то солод
чи сміх?
Зриваються півні з дерев, наче просять:
Цілунків намисто нестримний потік!..
то стрази
чи сльози?..
Дочитую погляд
то солод
чи сміх?
Зриваються півні з дерев, наче просять:
Цілунків намисто нестримний потік!..
2020.01.23
18:31
Прошу пояснити,
чому всупереч задекларованим правилам публікації на сторінках ПМ без будь-яких пояснень, але очевидно з «благородною» метою причесати всіх під один гребінець в угоду відомо кому, мені за окремі твори майже одночасно виставляються оцінки з
2020.01.23
15:48
Не відпускає час, моє минуле
Із кожної щілини вигляда.
Виходить, що нічого не заснуло,
Хоча стекло, неначе та вода.
Моє кохання, чим тоді жила я,
Злітала в небо, плакала не раз
Від щастя, що живу неначе в раї,
Із кожної щілини вигляда.
Виходить, що нічого не заснуло,
Хоча стекло, неначе та вода.
Моє кохання, чим тоді жила я,
Злітала в небо, плакала не раз
Від щастя, що живу неначе в раї,
2020.01.23
14:53
Засинаю нічною порою
під акорди поезій згори.
І ясні, і прозорі собою,
не линяють мої кольори.
Є й ніякі, узяті зі стелі,
заяложені хною іржі,
що сіяє у гамі пастелі,
під акорди поезій згори.
І ясні, і прозорі собою,
не линяють мої кольори.
Є й ніякі, узяті зі стелі,
заяложені хною іржі,
що сіяє у гамі пастелі,
2020.01.23
14:01
Усе почалося зі слова – і скінчиться в слові.
Безмовна душа відійде у німі небеса.
Нечутно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!
~ 2005 р.
Безмовна душа відійде у німі небеса.
Нечутно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!
~ 2005 р.
2020.01.23
13:30
Яким він буде твір мій? Той, останній…
Не знаю і сказати не берусь…
Одне мені відомо вже зарання –
про нашу Неньку, Київськую Русь.
Про ту Вітчизну, що тверда мов камінь,
що у борні за волю до кінця.
Такий, що в душах житиме віками,
Не знаю і сказати не берусь…
Одне мені відомо вже зарання –
про нашу Неньку, Київськую Русь.
Про ту Вітчизну, що тверда мов камінь,
що у борні за волю до кінця.
Такий, що в душах житиме віками,
2020.01.23
13:24
Вован і Вова почекали,
потисли руки й почали
ділити українське сало.
Було одного вовка мало,
то ще одного додали.
***
Кому земля дає свої плоди?
потисли руки й почали
ділити українське сало.
Було одного вовка мало,
то ще одного додали.
***
Кому земля дає свої плоди?
2020.01.23
13:23
Засыпав нас у жернова -
Помола чистого не ждите!
Ведь там и Тело и Слова
И разный каждого Родитель…
23.01.2020.
Помола чистого не ждите!
Ведь там и Тело и Слова
И разный каждого Родитель…
23.01.2020.
2020.01.23
07:42
У чорному сімені літер,
В міжряддях ще білого поля,
Чекаю обіймів од вітру,
Шукаю для радості волі.
Мороз творить з інею айстри,
А парость вже світлом весніє.
Блукаю, шукаючи Майстра,
Що зламані крила замрії
В міжряддях ще білого поля,
Чекаю обіймів од вітру,
Шукаю для радості волі.
Мороз творить з інею айстри,
А парость вже світлом весніє.
Блукаю, шукаючи Майстра,
Що зламані крила замрії
2020.01.22
21:52
Які веселі очі у вікОн,
Які на них святкові візерунки.
Хтось фраки одягнув,хтось обладунки.
Ніч новорічна розливає трунки,
П*янкий парфюм,терпкий одеколон,
Грайливі вина і грайливий спіч
За всіх! і всім здоров*я,щастя й миру!
Дитя Святому витирає м
Які на них святкові візерунки.
Хтось фраки одягнув,хтось обладунки.
Ніч новорічна розливає трунки,
П*янкий парфюм,терпкий одеколон,
Грайливі вина і грайливий спіч
За всіх! і всім здоров*я,щастя й миру!
Дитя Святому витирає м
2020.01.22
21:04
Блукаючи у нутрощах планет,
поєднаних із другим боком неба,
вигадую нових зірок сюжет,
в якому все навколишнє потребу
вчуває несвідомо, і ланцюг
моїх слідів, наївний мов графіті,
торкається площин, драбин, яруг,
які ланцюг видовжують у ниті.
поєднаних із другим боком неба,
вигадую нових зірок сюжет,
в якому все навколишнє потребу
вчуває несвідомо, і ланцюг
моїх слідів, наївний мов графіті,
торкається площин, драбин, яруг,
які ланцюг видовжують у ниті.
2020.01.22
19:25
Поети чубляться до скону,
Бо нетривкий між ними мир,
Бо кожен має власний гонор,
Бо кожен сам собі кумир.
Отак стражденна Україна,
Зневажена поміж людей,
Відроджується й знову гине
Бо нетривкий між ними мир,
Бо кожен має власний гонор,
Бо кожен сам собі кумир.
Отак стражденна Україна,
Зневажена поміж людей,
Відроджується й знову гине
2020.01.22
18:26
З жиру казяться буржуї,
Люд аж вивалив баньки:
Ікебани по фень-шую
Із...засохлих кізяків!
Діви мацнути боюся
(може це мужик в літах?) -
Із трусів звисають вуса,
Люд аж вивалив баньки:
Ікебани по фень-шую
Із...засохлих кізяків!
Діви мацнути боюся
(може це мужик в літах?) -
Із трусів звисають вуса,
2020.01.22
18:16
Не можна сперечатися із жінкою, а з берегинею і подавно. Цю незаперечну істину я зрозумів не одразу.
Як побралися, то спочатку доходило і до сварок – я хочу піти на річку, а дружина просить пошити штори на вікна. Кажу, - прийду з риболовлі та пошию. А во
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Іншомовна поезія):
2019.11.28
2019.07.07
2019.06.11
2018.02.17
2017.11.19
2017.10.11
2017.10.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Іншомовна поезія
/
Переклад
Three passions
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Three passions
(translation of Лученко Святослава "Три пристрасті")
I
Cut the bitterness off and the loveliness too -
That end-crust seems as chipped as it pale.
And on one – strike at calmness of dream… and on two -
Round-by-round, night on sharpness builds rails.
Southern wind comes in peace - fragrant stuffiness’ slice.
I am high – ‘cause my longing’s on fire.
This deluge calling me – heart-to-heart, catchy eyes…
It’s so much could be felt and admire.
II
«Gone with wind...»
Go with wind: my trouble, my sin,
And anxieties’ swarm,
And my sadness of Soul, resentment,
The desire of Love, passion, expiation and din…
Tear apart, as a violin-last-string’s amendment.
III
Colors of spring-endless nights,
Birds in love delighted voices’ levitations:
Everything is interlaced with galas’ strides
Everything was smoothed with charms and excitations.
Depth of your wide-open eyes -
Placed enfolded in the darkness-spotted leisure.
That is how the light could scarcely survive -
Eyes are emeralds, and radiating treasures.
Couldn’t find a better choice,
An embellishment for our dreams to cover.
Couldn’t find a stronger, heart-ached-lusting voice…
Night trolled everything, adorned itself in flowers:
Take the blooming of acacias as precious gift,
And embrace jasmine’s aroma, while it sifts...
Charming… loving…
August 17 2007
Original:
Три пристрастi
--------------
(Лученко Святослава)
I
І украй гіркоти,і любові украй,
І окраєць блідий і щербатий
Буде сну мого спокій вражати…
І по колу на вістрі водитиме
Ніч..Вітер з півдня - задуха духмяна.
Із грозою зустрітися б вже віч на віч
Тільки я все бажатиму,п’яна…
II
«Розвійтеся з вітром..»
Розвій мою скруту,мій гріх
І неспокій,і душу сумну
Бажання любові,і пристрасть,
й покуту…
Порви,мов на скрипці останню струну.
III
Кольори весняних ночей,
Голоси закоханих птахів:
Все сплелося,щоб стати Купалом.
Все злилося і чаром,і шалом.
Глибина твоїх очей,
Темрява,що їх сповиває
Цієї ночі освітилася коштовним
смарагдовим сяйвом скарбу.
І немає на світі кращого
оздоблення нашим снам,
І немає у серці більших почуттів..
Ніч все виспівала й заквітчала,
Даруючи цвіт акацій,
Сповиваючи жасминовим духом
Чаруючи…кохаючи…
29/05/07
I
Cut the bitterness off and the loveliness too -
That end-crust seems as chipped as it pale.
And on one – strike at calmness of dream… and on two -
Round-by-round, night on sharpness builds rails.
Southern wind comes in peace - fragrant stuffiness’ slice.
I am high – ‘cause my longing’s on fire.
This deluge calling me – heart-to-heart, catchy eyes…
It’s so much could be felt and admire.
II
«Gone with wind...»
Go with wind: my trouble, my sin,
And anxieties’ swarm,
And my sadness of Soul, resentment,
The desire of Love, passion, expiation and din…
Tear apart, as a violin-last-string’s amendment.
III
Colors of spring-endless nights,
Birds in love delighted voices’ levitations:
Everything is interlaced with galas’ strides
Everything was smoothed with charms and excitations.
Depth of your wide-open eyes -
Placed enfolded in the darkness-spotted leisure.
That is how the light could scarcely survive -
Eyes are emeralds, and radiating treasures.
Couldn’t find a better choice,
An embellishment for our dreams to cover.
Couldn’t find a stronger, heart-ached-lusting voice…
Night trolled everything, adorned itself in flowers:
Take the blooming of acacias as precious gift,
And embrace jasmine’s aroma, while it sifts...
Charming… loving…
August 17 2007
Original:
Три пристрастi
--------------
(Лученко Святослава)
I
І украй гіркоти,і любові украй,
І окраєць блідий і щербатий
Буде сну мого спокій вражати…
І по колу на вістрі водитиме
Ніч..Вітер з півдня - задуха духмяна.
Із грозою зустрітися б вже віч на віч
Тільки я все бажатиму,п’яна…
II
«Розвійтеся з вітром..»
Розвій мою скруту,мій гріх
І неспокій,і душу сумну
Бажання любові,і пристрасть,
й покуту…
Порви,мов на скрипці останню струну.
III
Кольори весняних ночей,
Голоси закоханих птахів:
Все сплелося,щоб стати Купалом.
Все злилося і чаром,і шалом.
Глибина твоїх очей,
Темрява,що їх сповиває
Цієї ночі освітилася коштовним
смарагдовим сяйвом скарбу.
І немає на світі кращого
оздоблення нашим снам,
І немає у серці більших почуттів..
Ніч все виспівала й заквітчала,
Даруючи цвіт акацій,
Сповиваючи жасминовим духом
Чаруючи…кохаючи…
29/05/07
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0942 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0942 seconds