ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.04
13:27
Так люди відпускать не хочуть
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.
У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.
У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,
2026.04.04
11:35
Нами правлять владолюби
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.
2026.04.04
09:58
За вікном інсценівки похмурі,
Де серпневе убрання пройшло.
У степу золотисті козулі
Шурхотять пересохлим листком.
Налетіли небесні фіранки.
Ось виднівся і щойно пропав
Ілюстрацій відбиток квітчастий
Де серпневе убрання пройшло.
У степу золотисті козулі
Шурхотять пересохлим листком.
Налетіли небесні фіранки.
Ось виднівся і щойно пропав
Ілюстрацій відбиток квітчастий
2026.04.04
07:08
Холодна гірська ріка і торгівцева донька
Місяцеві гори Ілектро уклонись мені
Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
Хай-хо закрукає ворон уклонись мені
Хей Томе Банджо
Хей о лавре
Більше лавра аніж сіяв би
Місяцеві гори Ілектро уклонись мені
Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
Хай-хо закрукає ворон уклонись мені
Хей Томе Банджо
Хей о лавре
Більше лавра аніж сіяв би
2026.04.04
07:01
Зірвався вітер і здійняв
Пилюку догори, -
І довгі стебла пишних трав
Хитанням уморив.
Тепло розвіялось умить,
А темінь налягла,
Щоб млою вдень насторожить
Одразу пів села.
Пилюку догори, -
І довгі стебла пишних трав
Хитанням уморив.
Тепло розвіялось умить,
А темінь налягла,
Щоб млою вдень насторожить
Одразу пів села.
2026.04.03
23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.
Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.
Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи
2026.04.03
22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.
Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.
Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,
2026.04.03
21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз.
А ми нічо, і зайвого не просим.
Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз.
А ми нічо, і зайвого не просим.
Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,
2026.04.03
21:38
Домашні зауважили, що Хаїм спить в окулярах.
«Чому ти не здіймаєш наніч окуляри?»- питає здивована дружина.
«Бачиш, люба, так зіпсувався мій зір, що я вже не бачу людей ввісні».
***
В клубі юдейських інтелігентів великого промислового міста точиться р
2026.04.03
16:03
На незайманій кухні не вариш під музику добрі обіди.
У вітальні навпроти не чути відраду маненьких дітей.
Не дрімає на бильці дивану розніжена кішка спокійно.
У кутку підвіконня кімнатна фіалка ніяк не цвіте.
На засніженій вулиці змерзлі машини по
У вітальні навпроти не чути відраду маненьких дітей.
Не дрімає на бильці дивану розніжена кішка спокійно.
У кутку підвіконня кімнатна фіалка ніяк не цвіте.
На засніженій вулиці змерзлі машини по
2026.04.03
11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
2026.04.03
05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
2026.04.02
19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
2026.04.02
17:19
Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Іншомовна поезія):
2025.11.29
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Іншомовна поезія
/
Переклад
Three passions
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Three passions
(translation of Лученко Святослава "Три пристрасті")
I
Cut the bitterness off and the loveliness too -
That end-crust seems as chipped as it pale.
And on one – strike at calmness of dream… and on two -
Round-by-round, night on sharpness builds rails.
Southern wind comes in peace - fragrant stuffiness’ slice.
I am high – ‘cause my longing’s on fire.
This deluge calling me – heart-to-heart, catchy eyes…
It’s so much could be felt and admire.
II
«Gone with wind...»
Go with wind: my trouble, my sin,
And anxieties’ swarm,
And my sadness of Soul, resentment,
The desire of Love, passion, expiation and din…
Tear apart, as a violin-last-string’s amendment.
III
Colors of spring-endless nights,
Birds in love delighted voices’ levitations:
Everything is interlaced with galas’ strides
Everything was smoothed with charms and excitations.
Depth of your wide-open eyes -
Placed enfolded in the darkness-spotted leisure.
That is how the light could scarcely survive -
Eyes are emeralds, and radiating treasures.
Couldn’t find a better choice,
An embellishment for our dreams to cover.
Couldn’t find a stronger, heart-ached-lusting voice…
Night trolled everything, adorned itself in flowers:
Take the blooming of acacias as precious gift,
And embrace jasmine’s aroma, while it sifts...
Charming… loving…
August 17 2007
Original:
Три пристрастi
--------------
(Лученко Святослава)
I
І украй гіркоти,і любові украй,
І окраєць блідий і щербатий
Буде сну мого спокій вражати…
І по колу на вістрі водитиме
Ніч..Вітер з півдня - задуха духмяна.
Із грозою зустрітися б вже віч на віч
Тільки я все бажатиму,п’яна…
II
«Розвійтеся з вітром..»
Розвій мою скруту,мій гріх
І неспокій,і душу сумну
Бажання любові,і пристрасть,
й покуту…
Порви,мов на скрипці останню струну.
III
Кольори весняних ночей,
Голоси закоханих птахів:
Все сплелося,щоб стати Купалом.
Все злилося і чаром,і шалом.
Глибина твоїх очей,
Темрява,що їх сповиває
Цієї ночі освітилася коштовним
смарагдовим сяйвом скарбу.
І немає на світі кращого
оздоблення нашим снам,
І немає у серці більших почуттів..
Ніч все виспівала й заквітчала,
Даруючи цвіт акацій,
Сповиваючи жасминовим духом
Чаруючи…кохаючи…
29/05/07
I
Cut the bitterness off and the loveliness too -
That end-crust seems as chipped as it pale.
And on one – strike at calmness of dream… and on two -
Round-by-round, night on sharpness builds rails.
Southern wind comes in peace - fragrant stuffiness’ slice.
I am high – ‘cause my longing’s on fire.
This deluge calling me – heart-to-heart, catchy eyes…
It’s so much could be felt and admire.
II
«Gone with wind...»
Go with wind: my trouble, my sin,
And anxieties’ swarm,
And my sadness of Soul, resentment,
The desire of Love, passion, expiation and din…
Tear apart, as a violin-last-string’s amendment.
III
Colors of spring-endless nights,
Birds in love delighted voices’ levitations:
Everything is interlaced with galas’ strides
Everything was smoothed with charms and excitations.
Depth of your wide-open eyes -
Placed enfolded in the darkness-spotted leisure.
That is how the light could scarcely survive -
Eyes are emeralds, and radiating treasures.
Couldn’t find a better choice,
An embellishment for our dreams to cover.
Couldn’t find a stronger, heart-ached-lusting voice…
Night trolled everything, adorned itself in flowers:
Take the blooming of acacias as precious gift,
And embrace jasmine’s aroma, while it sifts...
Charming… loving…
August 17 2007
Original:
Три пристрастi
--------------
(Лученко Святослава)
I
І украй гіркоти,і любові украй,
І окраєць блідий і щербатий
Буде сну мого спокій вражати…
І по колу на вістрі водитиме
Ніч..Вітер з півдня - задуха духмяна.
Із грозою зустрітися б вже віч на віч
Тільки я все бажатиму,п’яна…
II
«Розвійтеся з вітром..»
Розвій мою скруту,мій гріх
І неспокій,і душу сумну
Бажання любові,і пристрасть,
й покуту…
Порви,мов на скрипці останню струну.
III
Кольори весняних ночей,
Голоси закоханих птахів:
Все сплелося,щоб стати Купалом.
Все злилося і чаром,і шалом.
Глибина твоїх очей,
Темрява,що їх сповиває
Цієї ночі освітилася коштовним
смарагдовим сяйвом скарбу.
І немає на світі кращого
оздоблення нашим снам,
І немає у серці більших почуттів..
Ніч все виспівала й заквітчала,
Даруючи цвіт акацій,
Сповиваючи жасминовим духом
Чаруючи…кохаючи…
29/05/07
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1576 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1576 seconds