Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Поплавський (1960) /
Проза
«Хождєніє по мукам слуги народу – Гівнобородька» або Інавгурація.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Хождєніє по мукам слуги народу – Гівнобородька» або Інавгурація.
Останній сценарій останнього сезону «Хождєніє по мукам слуги народу – Гівнобородька».
(короткий метр)
Інавгурація.
Гівнобородько стоїть на трибуні Верховної Ради.
В одній руці булава, друга рука лежить на торі.
Десь далеко другим планом звучить Хава Нагіла.
В залі мертва тиша.
Очі в Гівнобородька, тобто зіниці розширенні, як це часто бувало, до самих до окраїн.
Булава у руці легенько, але помітно трясеться. Щоб її трясця вхопила…
Хор імені Верьовки, неждано раптово врізав вступ Гімну України.
Гівнобородько аж присів від страху, ховаючись за трибуну.
Через хвилину злякано виглянув, переконавшись, що все тихо, натягнув на носа свою маску неперевершеного блазня, знову таки на теренах «до самих до окраїн», одягнув посмішку, випростався у весь свій величезний зріст і тільки но хотів включити свій знаменитий погляд - а мені все пох….ю, як почали звучати слова Гімну « згинуть наші воріженьки, як трава на сонці»…
У середині залу, виступив у прохід один із самих радикальних радикалів крайньо-правого спрямування, з-під вишиванки вихопив, УЗІ, точно такий, якими Гівнобородько трохи раніше розстріляв Парламент, підійшов ближче до трибуни, спокійно прицілився…. Крупний план Гівнобородька - очі на лобі, піт градом, челюсть (скула) потихенько відвісає, він піднімає руку, мов хоче захиститись,... далі
в кадрі, в рапіді бачимо, як палець спокійно, повільно натискає на курок, гашетку, як кому більше подобається, лунає страшенний тріск, шум, гам, вибух, залп!!!
Щось вдарило Гівнобородька у груди, той як підкошений повалився під трибуну…
У залі стало зовсім тихо.
Було чути, як десь пролетіла муха ZE-ZE. (можливо то вирвалась душа).
Хор замовк, усі парламентарі зіщулились, де хто продовжував пісяти…
Правий крайній радикал, спокійно підійшов до трибуни, глянув на лежачого Гівнобородька, задоволено хмикнув, кинув на нього УЗІ, і спокійно пішов до виходу з зали Парламенту.
Йому ніхто не заважав.
Хвилиине оціпеніння продовжувалось сто років самотності, але точно що, не більше віку, що тягнувся цей день і час.
Перші прийшли до тями зубожілі лікарі, які також знаходились у цій залі, їх можна було відрізнити від інших парламентарів по стареньким, запраним, але чистим медичним, не першої свіжості і не дуже білим халатам.
Вони кинулись до Гівнобородька, щоб надати йому першу, а може й останню допомогу.
Пульс на шиї біля правого і тим більше лівого вуха - не прослуховувався. Гівнобородько лежав весь мокрий, у воді, яка ще тоненькою цівочкою виливалась з рівного дула водяного пістолета.
Гівнобородько був мертвий!
Як потім з’ясувалось серце не витримало радості завершенності і набуття чинності президентва, що так і не переросла із віртуальності у реальність.
Поряд валялись, якісь візитки, чи то правих крайніх радикалів, чи зовсім злівачених, але не переможних – центристів.
Десь на другому плані заграла тужлива єврейська мелодія…
На екрані монітора, чи то табло для результатів голосування розігрувалася трагікомедія під назвою втрата свідомості і падіння від курячого яєчка. Затемнення.
Титри:
Путін посмертно нагородив Гівнобородька званням заслуженого артиста росії.
Того хто стріляв, так і не знайшли, Тай його і не дуже шукали.
Але тільки в кулуарах, на кріслі лежала акуратно складена – вишиванка.
Під час зйомок ні одна тварюка не постраждала.
Всі спів падіння з реальними подіями є випадковими.
09.04.2019 р від Народження Христа.
Амінь
Слава Україні!
(короткий метр)
Інавгурація.
Гівнобородько стоїть на трибуні Верховної Ради.
В одній руці булава, друга рука лежить на торі.
Десь далеко другим планом звучить Хава Нагіла.
В залі мертва тиша.
Очі в Гівнобородька, тобто зіниці розширенні, як це часто бувало, до самих до окраїн.
Булава у руці легенько, але помітно трясеться. Щоб її трясця вхопила…
Хор імені Верьовки, неждано раптово врізав вступ Гімну України.
Гівнобородько аж присів від страху, ховаючись за трибуну.
Через хвилину злякано виглянув, переконавшись, що все тихо, натягнув на носа свою маску неперевершеного блазня, знову таки на теренах «до самих до окраїн», одягнув посмішку, випростався у весь свій величезний зріст і тільки но хотів включити свій знаменитий погляд - а мені все пох….ю, як почали звучати слова Гімну « згинуть наші воріженьки, як трава на сонці»…
У середині залу, виступив у прохід один із самих радикальних радикалів крайньо-правого спрямування, з-під вишиванки вихопив, УЗІ, точно такий, якими Гівнобородько трохи раніше розстріляв Парламент, підійшов ближче до трибуни, спокійно прицілився…. Крупний план Гівнобородька - очі на лобі, піт градом, челюсть (скула) потихенько відвісає, він піднімає руку, мов хоче захиститись,... далі
в кадрі, в рапіді бачимо, як палець спокійно, повільно натискає на курок, гашетку, як кому більше подобається, лунає страшенний тріск, шум, гам, вибух, залп!!!
Щось вдарило Гівнобородька у груди, той як підкошений повалився під трибуну…
У залі стало зовсім тихо.
Було чути, як десь пролетіла муха ZE-ZE. (можливо то вирвалась душа).
Хор замовк, усі парламентарі зіщулились, де хто продовжував пісяти…
Правий крайній радикал, спокійно підійшов до трибуни, глянув на лежачого Гівнобородька, задоволено хмикнув, кинув на нього УЗІ, і спокійно пішов до виходу з зали Парламенту.
Йому ніхто не заважав.
Хвилиине оціпеніння продовжувалось сто років самотності, але точно що, не більше віку, що тягнувся цей день і час.
Перші прийшли до тями зубожілі лікарі, які також знаходились у цій залі, їх можна було відрізнити від інших парламентарів по стареньким, запраним, але чистим медичним, не першої свіжості і не дуже білим халатам.
Вони кинулись до Гівнобородька, щоб надати йому першу, а може й останню допомогу.
Пульс на шиї біля правого і тим більше лівого вуха - не прослуховувався. Гівнобородько лежав весь мокрий, у воді, яка ще тоненькою цівочкою виливалась з рівного дула водяного пістолета.
Гівнобородько був мертвий!
Як потім з’ясувалось серце не витримало радості завершенності і набуття чинності президентва, що так і не переросла із віртуальності у реальність.
Поряд валялись, якісь візитки, чи то правих крайніх радикалів, чи зовсім злівачених, але не переможних – центристів.
Десь на другому плані заграла тужлива єврейська мелодія…
На екрані монітора, чи то табло для результатів голосування розігрувалася трагікомедія під назвою втрата свідомості і падіння від курячого яєчка. Затемнення.
Титри:
Путін посмертно нагородив Гівнобородька званням заслуженого артиста росії.
Того хто стріляв, так і не знайшли, Тай його і не дуже шукали.
Але тільки в кулуарах, на кріслі лежала акуратно складена – вишиванка.
Під час зйомок ні одна тварюка не постраждала.
Всі спів падіння з реальними подіями є випадковими.
09.04.2019 р від Народження Христа.
Амінь
Слава Україні!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
