Буденний життевий урок

Раніше я говорив: «Я сподіваюсь, що все зміниться». Потім я зрозумів,що існує єдиний спосіб, щоб все змінилося, змінитися мені самому» ( Д.Рон)
Вирішила скористатися цим мудрим висловом,застосувавши в своєму житті, а підштовхнула зробити це вчорашня буденна історія.
Чоловік поїхав в лікарню на огляд,а я , мабуть необачно, замовила по телефону у знайомої з села творог і сметану, які крім того,що дуже смачні, та ще і корисні, особливо для хворих суглобів
Вирішивши , попросити знайомих, допомогти мені забрати їх на ближньому ринку до 11годин ранку ,так як продавець потім їде додому в село, почала телефонувати. Не буду вдаватись в подробиці моїх телефонних звінків, це вже зараз не так важливо. Ніхто допомогти мені не зміг і я перезвонила,щоб творог і сметану продали.
Час був марно витрачений, настрій зіпсований, так як відчула осуд тих, до кого я звернулася.
Заспокоївшись, зайнялась домашніми справами, стирка, уборка ...
Цей буденний життевий урок – не випадкова подія в моєму житті, а мабудь стався для переосмислення моїх життєвих принципів і поведінки. Незважаючи на те, що я уже літня людина, в цій ситуації я повела себе як мале дитя...» А Я ХОЧУ... Виявилося,що те що Я ХОЧУ не цікавить тих, до кого я звернулася