ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2020.12.02 00:04
Немов би тут почаклувала фея -
Дух музики високої не вмер.
І прикрашає статуя Орфея
Майданчик оглядовий — бельведер.

Фракійський цар, як Бог, одвічно юний,
Ще й Аполлона й Калліопи син -
Коли співав, торкнувши ліри струни,

Дума Козак
2020.12.01 21:21
У затінку моїх думок
улітку – прохолода
і досить тепло на душі
без сонця в зимній день.
А вранці роздумів димок
у будь-яку погоду
дарує плетиво віршів
і музику пісень.

Іван Потьомкін
2020.12.01 18:59
Дивитись в очі смерті...
Чекать, хто моргне першим?
Як у безіграшковому дитинстві?..
Ні, смерть не така всесильна,
Як часом здається.
Віч-на-віч був з нею
Хлопчиськом-сиротою по війні.
З холоду й голоду склепив повіки,

Ігор Шоха
2020.12.01 18:20
Була у мене мрія... як весни
чекав її, але боявся миті,
коли вона зникала у блакиті
і довго не являлася у сни.

Ось і тепер, коли минає осінь
і у дворі не гримає гроза,
вона у небі і її сльоза

Олександр Бобошко Заколотний
2020.12.01 17:51
Там будуть жито й прірва. Обереш.
Не зможеш сам – це вирішать за тебе,
позбавивши вагань урешті-решт…
Так-так, різниця все-таки суттєва.

Там ріки між кисільних берегів
тектимуть, варто вірити, молочні.
Але в одній з кишень (порадив гід)

Петро Скоропис
2020.12.01 14:04
Генерале! Ці карти – лайно. Я пас.
Північ зовсім не тут, а в Полярнім Крузі.
І Екватор ширший за ваш лампас.
Себто, фронт, генерале, під хвіст папузі.
Чинник відстані з рації ваш наказ
в бугі-вугі зведе при його потузі.

Генерале! Це повний уже бар

Олександр Сушко
2020.12.01 12:34
Розвелося до біса піїтиків,
Кожен - геній, ліричний титан.
Я ж - вояка нещадної критики,
Гузна рву віршарам. Смакота!

Ті ж вищать від образи та сваряться,
І волають : «Рятуйте, братва!».
Ох, важка у руках моя палиця,

Серго Сокольник
2020.12.01 12:17
Вікно... За лікарнею сонце зайшло,
В себе увібравши остатнє тепло
Надії, натомість пітьмі залиши-
ло дихання важкість, і холод душі,
І думку... Прозору, неначе кришталь,
Що вимовить хочеться... Тільки, на жаль,
Кришталь каламутить, мов подих зими...

Микола Соболь
2020.12.01 11:26
Привіт, підвищення тарифів!
Ой, зимо-зимонько, - йди геть!
Бо "слуг народу" труд сизифів
віщує Україні - смерть.

Чомусь мандраж бере не трішки.
Чи плакати, чи навпаки?
Від комунальної платіжки

Тетяна Левицька
2020.12.01 09:35
Дзвонить чоловік дружині!

- На стілець сядь, мила!
Горе в нас, біда віднині!
Й жінка уявила:
що їх кум попав під потяг,
донька під машину,
не дай Боже, на роботі

Сергій Губерначук
2020.12.01 09:29
Обабіч дороги вморожений місяць
мій погляд усотує хитрим промінням,
а ти не знаходиш ні серця, ні місця –
одне голосіння.

Здавалося б, світ на чудне призволяще
до нас, до сумних товстосумих найнявся.
А чим ти заплатиш, коли ти – ледащо?

Віктор Кучерук
2020.12.01 08:13
Ледве вкритий снігом грудень
Нагло шарпають вітри
І трясуться від застуди
Потемнілі явори.
Задубілі верболози
І посохлі вже корчі
Вдень зітхають на морозі
Та поскрипують вночі.

Дума Козак
2020.12.01 03:54
Як довго я тебе чекала,
та все ж обаві віддала…
І знову зустрічі шукала,
лише надією жила.

Хотіла я тебе зустріти,
гляділа подумки, у снах…
Спливло таке бентежне літо

Шон Маклех
2020.12.01 03:01
Я люблю затінок
Як птах з сірим пір’ям
Любить дерево снів рибалок.
Я кидаю свою тінь на долівку трави
Наче не тінь то, а сонети Петрарки,
Наче не трава то, а кучері дівчини,
Що торгує устрицями та мідіями
На ринку міста-невдахи Дубліна.

Володимир Бойко
2020.11.30 18:48
В історії більшості поселень нашого краю є отакі «білі плями» – загадки і таємниці, не з'ясовані і понині. Деякі з них втрачені назавжди – перебудовані, зруйновані дощенту, розорані, засипані. Але чимало іще чекають своїх відкривачів. Багато з них офі

Тетяна Левицька
2020.11.30 16:29
Не ходи вервечкою за мною,
заросла стежина лободою.
Не столочена трава зелена -
не твоя кохана наречена.

Розгулялось літечко розкішно,
та чомусь на серденьку невтішно.
Від жури верба ховає личко -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Аліса Аделаїда
2020.11.25

Валерій Докид
2020.11.18

Владислав Сотніков
2020.11.17

К Ґерц
2020.10.15

Нікітіна Вікторія
2020.09.18

Ріша Бо
2020.09.07

Катя Мушаровская Кетрин
2020.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Соболь (1973) / Вірші

 Чужа війна
Душі болить колишня та війна.
І оживає в рокотанні грому.
Чи скінчиться вона? Ніхто не зна.
Чи спокою дорога є додому?

Перед очима сніговий Саланг.
Афганські зорі сповнені надії.
Де побратим прикривши лівий фланг –
Упав на землю, не зімкнувши вії.
І танула поземка на броні
Й багряна кров до неї прикипіла…
За кожну мить солдата на війні
Ця стерва обпалила долі крила..

Бідою перекреслено усе.
У вимірі, що зветься «за рікою».
А пам'ять повертаючи несе,
У ту війну, яка була – чужою.
13.02.19р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-06-29 07:07:04
Переглядів сторінки твору 690
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.083 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.049 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.820
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.12.02 04:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-06-29 09:59:32 ]
Вічно жива тема. Що й казати...
Було би цікаво дізнатися про війну трішки більше, а я в обмін на люб'язність повідомлю дещо про граматику.

Після використання заперечувальної частки "не" вживається родовий відмінок:
- тож "не закривши вії", а повинно бути інакше, якщо та вія не одна. Та й що таке вії? Волосинки.

Тема, вибачте повтор, вічна та цікава.
Побільше би подробиць і славних віх переможного шляху у боротьбі з народом тієї держави.

Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Соболь (Л.П./Л.П.) [ 2019-06-29 11:11:39 ]
Дякую, граматика на жаль у мене дуже болюча тема. Та потроху вчусь, читаю, думаю, аналізую. Я ж все життя у спорті, а яка там граматика...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-06-29 14:46:49 ]
зачиняють двері, закривають банку... а вії змикають...є ще таке не склепивши очей
Не склепляти (склеплювати, склепити) очей (очі, віч, вії)

з не ліпше родовий - вій, допускають і називний.

доречно замінити, бо ще й
прикривши закривши поряд

За кожну мить солдата на війні
Ця стерва обпалила долі крила...
стерва це війна? тоді
за кожну мить солдата на війні обпалено його незламні крила для прикладу

потребує увиразнення, нмд.

Та пам'ять повертаючи несе, ...нас, вертаючи, несе
У ту війну, яка була – чужою.

Кожному віршу необхідне саморедагування, дивитися варто, наче чужими очима..... і вдумливіше.... розділові знаки стоять не на належних місцях.





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Соболь (Л.П./Л.П.) [ 2019-06-29 15:02:09 ]
Дякую, але ж знову: ♦ Закривати (закрити) очі див. око; Закривати (закрити) рота (рот) кому — примушувати кого-небудь замовкнути, не давати можливості висловитися. [Оксана:] Скажу, ще не так скажу. На шахті мені ніхто рота не закриє
Я ж не писав тлумачного словника! Дещо перегляну.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Соболь (Л.П./Л.П.) [ 2019-06-29 15:16:43 ]
Навіщо: та пам"ять нас несе? Розповідь від першого лиця.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-06-29 15:10:29 ]
.....та куди вам до намисання словника? я зауважую проблемні місця, ви заперечувати схильний...
можку обходити увагою.... таке ліпше, але хотілося Вам допомогти. Добра я дуже.

щодо рота і вій, то це різне...вії змежити склепити зімкнути можна
я аншл мову непоргано знала, та писати нею вірші не можу...
отак і ви.
Наче опанували українську на розмовному рівні... та для віршування цього мало, требюа думати нею. А ви якою думаєте у побуті, щомиті, якщо не тайна.....?
Бо ще малий словниковий запас і припасовуєте слова не надто природно, але є неабияке бажання віршарством займатися, небайдужість, потрібна поетам... є...... - отже, зможете.....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Соболь (Л.П./Л.П.) [ 2019-06-29 15:19:26 ]
Ні, не тайна. Зараз при розмові з росіянами виникає пауза щоб підібрати потрібні слова (раніше таке було коли розмовляв українською). Тупін зробив свою справу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-06-29 15:11:35 ]
( ...можу...я англ. мову...трохи огріх набору укрався))))) поспішаю в реалії.........


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-06-29 15:46:35 ]
бо не один лг згадує... розширити... емпатії відчуття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2019-06-30 03:29:09 ]
Спогади, яким ніколи не забутись...

Тричі у вірші використовуєте "та", "та", "ту".
Пропоную одне "та" замінити на "а": А пам'ять повертаючи несе, ...

Натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Соболь (Л.П./Л.П.) [ 2019-06-30 06:13:19 ]
Дякую. Так і зроблю.