Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Світлана Майя Залізняк /
Критика | Аналітика
Про козолупа
На головній анонсується. На сторінку автора приходять читачі, запитують: що це? Я теж запитаю: Ви - за такі тексти на поетичному сайті?
Адресувала початківців на цей ресурс. А нині як бути?
http://maysterni.com/publication.php?id=140064
Автор Олександр Сушко
Сидорова коза
(Полтавська версія)
Коза рогами гахнула у тин,
Белькоче: - Помогти поетці мушу.
Ця "допоможе", тільки в рай впусти,-
Кавалками "краси" завалить душу.
Прийшла й до мене. Бекає. Ти ба!
Не відає про незавИдну участь.
Я ж - правлю роги, це - моя судьба,
Зв тамаду на шоу "Місс Вельбучність".
На небі реготала чортівня,
У пеклі рвали животи пророки.
Усівсь на неї, наче на коня,
Вона ж уперта - хтіла стати гопки.
Учасно, браття, розпізнав подвох,
Огузком притулив її до праски.
По ріпиці пужалном вправно "Цьвох!" -
Сумирнішає Божа твар від "ласки"!
Ну, все. Гаразд. Стрибай тепер за тин
І більш не лізь без дозволу у хвіртку.
Рецептик від зазнайства лиш один:
Лупи козу! Як Сидір напідпитку.
02.07.2019 р.
....................
На мою думку, на неозорих просторищах інтернету є сторінки для подібної - нішевої - творчості. Але не тут.
Це несмак і тролінг.
Мені соромно бути поряд.
Невже заради підтримки цікавості до сайту Ви дозволяєте авторові почуватися так вільготно...?
Ви ж, пане Володимире, є непересічним поетом, маєте смак. Навіщо такі публікації на Вашому ресурсі? Він же створений для розвою поезії.
Такі "сидори напідпитку" глумляться над смаком сучасного читача. Я б такі вірші оминала, але - заходиш на поетичний сайт...і читаєш на голованій - як зразок поезії - отаку несусвітенну маячню.
Роками не оцінені вірші нових авторів, серед них є цікаві, неординарні. Їх немає на головній.
Хто зверне увагу на них?
Я хочу, щоб сайт наповнився свіжими поезіями - справжніми, грамотно написаними, що несуть естетичне задоволення українцям.
Зате є щоденні "кавалки" плодючого автора, що "хтів"... та спромігся лише на таке. Не потрібен психіатр, щоб написати: такий вірш - продукт алкогольного делірію.
Звільніть місце для поезії.
А це, певно, зразок інтимної лірики, таких "перлистих" текстів тьма-тьменна у автора.
Свіже, після моєї публікації - показує спромогу. Це заслуговує на анонсування? Файно? Лубочні зразки.
Люби!
!
Дзбан життя давно вже не по вінця,
Випиває суєта літа.
Та у хаті гарна молодця,
Файно з нею цілу ніч літав.
А сусіда думає про "мані",
Від горілки в голові туман.
Вип'є бормотухи, побуянить,
До кохання потягу нема.
В хаті людно. Є монашки, вдови,
Спочивають купно під рядном.
Горнуться до мене чорноброві,
Хоч із діда сипле порохно.
Ну, а ти чого скупий на ласку?
Дай жінкам хоч крихітку тепла.
А мені пора іти у наступ,
У долоні душу їм поклав...
Від цілунків а чи буде шкода?
Ти ж не труп! А, отже, молодий.
Старість - це не вирок,- нагорода
За сердечні у житах труди.
03.07.2019 р.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про козолупа
до редакції майстерень
Чи подобається шановному пану В.Ляшкевичу така творчість?
На головній анонсується. На сторінку автора приходять читачі, запитують: що це? Я теж запитаю: Ви - за такі тексти на поетичному сайті?
Адресувала початківців на цей ресурс. А нині як бути?
http://maysterni.com/publication.php?id=140064
Автор Олександр Сушко
Сидорова коза
(Полтавська версія)
Коза рогами гахнула у тин,
Белькоче: - Помогти поетці мушу.
Ця "допоможе", тільки в рай впусти,-
Кавалками "краси" завалить душу.
Прийшла й до мене. Бекає. Ти ба!
Не відає про незавИдну участь.
Я ж - правлю роги, це - моя судьба,
Зв тамаду на шоу "Місс Вельбучність".
На небі реготала чортівня,
У пеклі рвали животи пророки.
Усівсь на неї, наче на коня,
Вона ж уперта - хтіла стати гопки.
Учасно, браття, розпізнав подвох,
Огузком притулив її до праски.
По ріпиці пужалном вправно "Цьвох!" -
Сумирнішає Божа твар від "ласки"!
Ну, все. Гаразд. Стрибай тепер за тин
І більш не лізь без дозволу у хвіртку.
Рецептик від зазнайства лиш один:
Лупи козу! Як Сидір напідпитку.
02.07.2019 р.
....................
На мою думку, на неозорих просторищах інтернету є сторінки для подібної - нішевої - творчості. Але не тут.
Це несмак і тролінг.
Мені соромно бути поряд.
Невже заради підтримки цікавості до сайту Ви дозволяєте авторові почуватися так вільготно...?
Ви ж, пане Володимире, є непересічним поетом, маєте смак. Навіщо такі публікації на Вашому ресурсі? Він же створений для розвою поезії.
Такі "сидори напідпитку" глумляться над смаком сучасного читача. Я б такі вірші оминала, але - заходиш на поетичний сайт...і читаєш на голованій - як зразок поезії - отаку несусвітенну маячню.
Роками не оцінені вірші нових авторів, серед них є цікаві, неординарні. Їх немає на головній.
Хто зверне увагу на них?
Я хочу, щоб сайт наповнився свіжими поезіями - справжніми, грамотно написаними, що несуть естетичне задоволення українцям.
Зате є щоденні "кавалки" плодючого автора, що "хтів"... та спромігся лише на таке. Не потрібен психіатр, щоб написати: такий вірш - продукт алкогольного делірію.
Звільніть місце для поезії.
А це, певно, зразок інтимної лірики, таких "перлистих" текстів тьма-тьменна у автора.
Свіже, після моєї публікації - показує спромогу. Це заслуговує на анонсування? Файно? Лубочні зразки.
Люби!
!
Дзбан життя давно вже не по вінця,
Випиває суєта літа.
Та у хаті гарна молодця,
Файно з нею цілу ніч літав.
А сусіда думає про "мані",
Від горілки в голові туман.
Вип'є бормотухи, побуянить,
До кохання потягу нема.
В хаті людно. Є монашки, вдови,
Спочивають купно під рядном.
Горнуться до мене чорноброві,
Хоч із діда сипле порохно.
Ну, а ти чого скупий на ласку?
Дай жінкам хоч крихітку тепла.
А мені пора іти у наступ,
У долоні душу їм поклав...
Від цілунків а чи буде шкода?
Ти ж не труп! А, отже, молодий.
Старість - це не вирок,- нагорода
За сердечні у житах труди.
03.07.2019 р.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
