ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.19
05:44
Чайка жалібно кигиче,
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає ще раз ціль…
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає ще раз ціль…
2024.03.18
21:11
Рецензія на поетичну збірку Миколи Грицая "Під музику дощу")
Буває так, коли тебе зачепить за живе чиєсь слово і ти уже знаходишся у його колі, воно невидимими нитками тримає тебе на відстані і ти не можеш звільнитися від нього, а заглиблюєшся все бі
2024.03.18
13:46
Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
2024.03.18
08:49
Поміж ромашок-штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
2024.03.18
05:40
Защеміло серце від сигналу
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
2024.03.18
05:14
Після слів: «Сьогодні прибирання» –
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
2024.03.18
01:03
У пульсі відіб'ється кожна мить,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
2024.03.18
00:16
Гроші від торгівлі нафтою пахнуть на диво бездоганно.
Коли у політиків мовкне розум, говорять гармати.
Тим, хто перекроює кордони, треба розкроїти голову.
Коли тузом стає шестірка – усі козирі зарання биті.
У гіганта мислі усе інше мізерне.
2024.03.17
19:32
Коли сказав мені «перетерпи»,
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
2024.03.17
18:57
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
2024.03.17
18:45
Чи можна, люди, все оте простити,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
2024.03.17
18:06
У час стрімкий , шалений, час смартфонів
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
2024.03.17
15:28
Прокинься синку! Час уже вставати! –
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
2024.03.17
15:23
Переважна більшість людей не знає як пишуться закони, хто і як їх насправді приймає. Приходять раз на кілька років до виборчих урн, кинули папірця з прізвищами уподобаних улюбленців та й усе. Але законодавство має свою специфіку та правила.
Перший раз я
2024.03.17
11:22
Чомусь на Галину Украйну не поширюється вимога: публікувати за добу в режимі «афішувати публікацію» не більше, ніж один твір!
Майже щодня бачу аж кілька її шедеврів, яких, до речі, практично ніхто й не читає.
Та сама історія, що й з Олександром Сушком:
2024.03.17
06:49
Спаде вода і знову будуть луки,
травою освіжиться оболонь.
Настане час, візьму сюди онуків,
нехай нап’юся сонця із долонь.
Бо, що вони у стольнім граді бачать?
Куди не кинеш оком скрізь асфальт.
Чи, то пощезла нація козача,
чи душі скам’яніли на ба
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...травою освіжиться оболонь.
Настане час, візьму сюди онуків,
нехай нап’юся сонця із долонь.
Бо, що вони у стольнім граді бачать?
Куди не кинеш оком скрізь асфальт.
Чи, то пощезла нація козача,
чи душі скам’яніли на ба
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Світлана Майя Залізняк /
Критика | Аналітика
Про козолупа
На головній анонсується. На сторінку автора приходять читачі, запитують: що це? Я теж запитаю: Ви - за такі тексти на поетичному сайті?
Адресувала початківців на цей ресурс. А нині як бути?
http://maysterni.com/publication.php?id=140064
Автор Олександр Сушко
Сидорова коза
(Полтавська версія)
Коза рогами гахнула у тин,
Белькоче: - Помогти поетці мушу.
Ця "допоможе", тільки в рай впусти,-
Кавалками "краси" завалить душу.
Прийшла й до мене. Бекає. Ти ба!
Не відає про незавИдну участь.
Я ж - правлю роги, це - моя судьба,
Зв тамаду на шоу "Місс Вельбучність".
На небі реготала чортівня,
У пеклі рвали животи пророки.
Усівсь на неї, наче на коня,
Вона ж уперта - хтіла стати гопки.
Учасно, браття, розпізнав подвох,
Огузком притулив її до праски.
По ріпиці пужалном вправно "Цьвох!" -
Сумирнішає Божа твар від "ласки"!
Ну, все. Гаразд. Стрибай тепер за тин
І більш не лізь без дозволу у хвіртку.
Рецептик від зазнайства лиш один:
Лупи козу! Як Сидір напідпитку.
02.07.2019 р.
....................
На мою думку, на неозорих просторищах інтернету є сторінки для подібної - нішевої - творчості. Але не тут.
Це несмак і тролінг.
Мені соромно бути поряд.
Невже заради підтримки цікавості до сайту Ви дозволяєте авторові почуватися так вільготно...?
Ви ж, пане Володимире, є непересічним поетом, маєте смак. Навіщо такі публікації на Вашому ресурсі? Він же створений для розвою поезії.
Такі "сидори напідпитку" глумляться над смаком сучасного читача. Я б такі вірші оминала, але - заходиш на поетичний сайт...і читаєш на голованій - як зразок поезії - отаку несусвітенну маячню.
Роками не оцінені вірші нових авторів, серед них є цікаві, неординарні. Їх немає на головній.
Хто зверне увагу на них?
Я хочу, щоб сайт наповнився свіжими поезіями - справжніми, грамотно написаними, що несуть естетичне задоволення українцям.
Зате є щоденні "кавалки" плодючого автора, що "хтів"... та спромігся лише на таке. Не потрібен психіатр, щоб написати: такий вірш - продукт алкогольного делірію.
Звільніть місце для поезії.
А це, певно, зразок інтимної лірики, таких "перлистих" текстів тьма-тьменна у автора.
Свіже, після моєї публікації - показує спромогу. Це заслуговує на анонсування? Файно? Лубочні зразки.
Люби!
!
Дзбан життя давно вже не по вінця,
Випиває суєта літа.
Та у хаті гарна молодця,
Файно з нею цілу ніч літав.
А сусіда думає про "мані",
Від горілки в голові туман.
Вип'є бормотухи, побуянить,
До кохання потягу нема.
В хаті людно. Є монашки, вдови,
Спочивають купно під рядном.
Горнуться до мене чорноброві,
Хоч із діда сипле порохно.
Ну, а ти чого скупий на ласку?
Дай жінкам хоч крихітку тепла.
А мені пора іти у наступ,
У долоні душу їм поклав...
Від цілунків а чи буде шкода?
Ти ж не труп! А, отже, молодий.
Старість - це не вирок,- нагорода
За сердечні у житах труди.
03.07.2019 р.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про козолупа
до редакції майстерень
Чи подобається шановному пану В.Ляшкевичу така творчість?
На головній анонсується. На сторінку автора приходять читачі, запитують: що це? Я теж запитаю: Ви - за такі тексти на поетичному сайті?
Адресувала початківців на цей ресурс. А нині як бути?
http://maysterni.com/publication.php?id=140064
Автор Олександр Сушко
Сидорова коза
(Полтавська версія)
Коза рогами гахнула у тин,
Белькоче: - Помогти поетці мушу.
Ця "допоможе", тільки в рай впусти,-
Кавалками "краси" завалить душу.
Прийшла й до мене. Бекає. Ти ба!
Не відає про незавИдну участь.
Я ж - правлю роги, це - моя судьба,
Зв тамаду на шоу "Місс Вельбучність".
На небі реготала чортівня,
У пеклі рвали животи пророки.
Усівсь на неї, наче на коня,
Вона ж уперта - хтіла стати гопки.
Учасно, браття, розпізнав подвох,
Огузком притулив її до праски.
По ріпиці пужалном вправно "Цьвох!" -
Сумирнішає Божа твар від "ласки"!
Ну, все. Гаразд. Стрибай тепер за тин
І більш не лізь без дозволу у хвіртку.
Рецептик від зазнайства лиш один:
Лупи козу! Як Сидір напідпитку.
02.07.2019 р.
....................
На мою думку, на неозорих просторищах інтернету є сторінки для подібної - нішевої - творчості. Але не тут.
Це несмак і тролінг.
Мені соромно бути поряд.
Невже заради підтримки цікавості до сайту Ви дозволяєте авторові почуватися так вільготно...?
Ви ж, пане Володимире, є непересічним поетом, маєте смак. Навіщо такі публікації на Вашому ресурсі? Він же створений для розвою поезії.
Такі "сидори напідпитку" глумляться над смаком сучасного читача. Я б такі вірші оминала, але - заходиш на поетичний сайт...і читаєш на голованій - як зразок поезії - отаку несусвітенну маячню.
Роками не оцінені вірші нових авторів, серед них є цікаві, неординарні. Їх немає на головній.
Хто зверне увагу на них?
Я хочу, щоб сайт наповнився свіжими поезіями - справжніми, грамотно написаними, що несуть естетичне задоволення українцям.
Зате є щоденні "кавалки" плодючого автора, що "хтів"... та спромігся лише на таке. Не потрібен психіатр, щоб написати: такий вірш - продукт алкогольного делірію.
Звільніть місце для поезії.
А це, певно, зразок інтимної лірики, таких "перлистих" текстів тьма-тьменна у автора.
Свіже, після моєї публікації - показує спромогу. Це заслуговує на анонсування? Файно? Лубочні зразки.
Люби!
!
Дзбан життя давно вже не по вінця,
Випиває суєта літа.
Та у хаті гарна молодця,
Файно з нею цілу ніч літав.
А сусіда думає про "мані",
Від горілки в голові туман.
Вип'є бормотухи, побуянить,
До кохання потягу нема.
В хаті людно. Є монашки, вдови,
Спочивають купно під рядном.
Горнуться до мене чорноброві,
Хоч із діда сипле порохно.
Ну, а ти чого скупий на ласку?
Дай жінкам хоч крихітку тепла.
А мені пора іти у наступ,
У долоні душу їм поклав...
Від цілунків а чи буде шкода?
Ти ж не труп! А, отже, молодий.
Старість - це не вирок,- нагорода
За сердечні у житах труди.
03.07.2019 р.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію