ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Огляди авторів/користувачів):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.19
08:27
– На покутті вмостився Дідух
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
2024.03.19
08:03
До нас ішов напівтверезий "брат",
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
2024.03.19
05:44
Чайка жалібно кигиче,
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає ще раз ціль…
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає ще раз ціль…
2024.03.18
21:11
Рецензія на поетичну збірку Миколи Грицая "Під музику дощу")
Буває так, коли тебе зачепить за живе чиєсь слово і ти уже знаходишся у його колі, воно невидимими нитками тримає тебе на відстані і ти не можеш звільнитися від нього, а заглиблюєшся все бі
2024.03.18
13:46
Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
2024.03.18
08:49
Поміж ромашок-штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
2024.03.18
05:40
Защеміло серце від сигналу
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
2024.03.18
05:14
Після слів: «Сьогодні прибирання» –
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
2024.03.18
01:03
У пульсі відіб'ється кожна мить,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
2024.03.18
00:16
Гроші від торгівлі нафтою пахнуть на диво бездоганно.
Коли у політиків мовкне розум, говорять гармати.
Тим, хто перекроює кордони, треба розкроїти голову.
Коли тузом стає шестірка – усі козирі зарання биті.
У гіганта мислі усе інше мізерне.
2024.03.17
19:32
Коли сказав мені «перетерпи»,
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
2024.03.17
18:57
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
2024.03.17
18:45
Чи можна, люди, все оте простити,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
2024.03.17
18:06
У час стрімкий , шалений, час смартфонів
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
2024.03.17
15:28
Прокинься синку! Час уже вставати! –
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
2024.03.17
15:23
Переважна більшість людей не знає як пишуться закони, хто і як їх насправді приймає. Приходять раз на кілька років до виборчих урн, кинули папірця з прізвищами уподобаних улюбленців та й усе. Але законодавство має свою специфіку та правила.
Перший раз я
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Огляди авторів/користувачів):
2010.02.24
2009.11.23
2007.02.07
2006.12.10
2006.09.28
2006.07.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Світлана Майя Залізняк /
Огляди авторів/користувачів
Курйози нашого сайту
Спробую флегматично пояснити історію з моїми вичитуванням віршів Тетяни Левицької - і то подеколи.
Таня хороша поетеса і приємна жінка. Мені прикро, що ми стали заручницями таких перипетій.
Найкурйозніше, що вона приватно у чаті ФБ просила мене глянути на її поезії, і я не відмовляла, завершивши власні справи. А у мене їх чимало: побут, родина, творчість.
Недавно було таке: хтось зауважив вживання "навкруж" у контексті, вона сумнівається - і лише я, так вважає Чорногуз, можу їй сказати... чи так можна... хм...
Перепитала: та невже? "Ти для нього авторитет, Майє", - так відповіла.
Так мені було сказано. Таня радісно дякувала. Все було спокійно.
І тепер тут читаю, що я така-сяка, що я "налаштовувала" проти Чорногуза десь когось. Ярославе, ви дійсно так вважаєте чи пишете голослівно - і потім вибачення проситимете? Мені ці напади відбивати набридає. Та невже б я коментувала на Вашій сторінці, якби Ви не написали на нас із Л. Бенедишин звинувачувального коментаря? Кожну принизили. Ми завинили, бо погіршували вірші Тані. Такого не могло бути. Автори самі вирішують, як писати, і заміна не є нашою. Я за самостійну працю над написаним. А ображати жінок - некрасиво.
Колись Вам видалося, що я маю клона (а їх я не заводжу) і разом із Сушком Вас критикую. Ви на мене (це нечувано, бо я звикла до пошанівку) написали "сука", а потім палко вибачалися, я вже тоді зрозуміла, на що Ви здатні у поривах гніву.
Тоді Тані написала про таку Вашу негідну поведінку. То це я налаштовувала? Інших випадків не було.
Чоловік, що дозволяє собі отак писати, обзивати - достойний поваги? Скільки можна?
Сайт колись сотрясали ваші гнівливі коментарі на адресу Сушка, прокльони навіть були. Все стихло, друзі помирилися - і я стала обом поганою. Когнітивний дисонанс. Де ж я "плела інтриги"? навіщо? чи личило б мені бути інтриганткою з діамантовим кольє... Хто Ви для мене? Що мною мало б рухати?
Живу усамітнено. Не є тусовщицею. Невже дорослі персони можуть бути наскільки амбітними і сліпими у своїй злобі, наче хто посягнув на Ваші пагорби слави, щоб вибачатися - і нападати одночасно? Я шокована.
Це мої співвітчизники... Та ворогів не треба, маючи таких друзяк! Вам треба мене очорнити, щоб відверталися і зачудовувалися вашими віршами. Пишете голослівно під вибаченням власним таке:
"Налаштовували Ви і проти мене людей, я це знаю, Ви думаєте, що всі мовчать і Ваші друзі, та ні. Всі від Вас поступово відвертаються, бачичи хто Ви є насправді".
Над цим кожному варто замислитися.
Хто Ви є насправді? Я є нелицемірною і такою, що здатна захищатися. Бо левиця. Бо не маю вини. І лише почуття справедливості веде мене.
Відвертаються від справжніх яскравих поетів завжди. Заздрісність, власні комплекси неповноцінності, ще якісь мотиви спонукують людей відходити від особистостей. Бо утворюється прірва. Хтось, подібний, навпаки - наближається. Сірість притягує сірість. Вона збивається у ковтун - і мусиш відчіпляти від себе реп'яшню.
Проживши на світі чимало років, я з подивом читаю ту нісенітницю, що Ви на мене пишете під своїм ВИБАЧЕННЯМ, долучилися до тролінгу лицемірного Сушка, він Вас веде, штудіює Макіавеллі. Ви ж писали не раз звернення до Редакції майстерень із проханням подіяти на Сушка. Ми це читали. Те на сторінці Вашій збереглося. Зазирніть, перенесіться у той настрій.
Ви обзивали обісцюшком свого друзяку. Так він допікав.
А нині - що? Ви ж не хлопчик, якому нашепчуть на вухо: ота погана - і він вірить... Соромно мені за вас обох із Сушком. Лишіть мене у спокої. Ніколи не була інтриганткою, Ваші слова про плетіння інтриг - не за адресою.
Озирніться і побачите, хто насправді той чорний Павук. Ви надто легковірний у свої зрілі роки, мій ровеснику. Ще є час на справжнє вибачення.
Завтра день народження мого сина Юрія, і я не можу відволікатися на захист своєї честі. Тому сьогодні пропоную Вам спокійно переглянути свої закиди. А думка Ваша про мої поезії таки не цікава, бо Ваших я майже не читаю, вони не викликають у мене особливого захоплення, трепету, не варто себе вважати гуру непомильним, пане Ярославе. Ми дуже різні - і це чудово. Не опущуся до назвисьок. Лишуся шляхетною.
..........
Пишете, що я ніколи не піду з ПМ? Заборонили коментування, тут відповім.
Саме цього Вам треба? Щоб пішли всі відомі, і Ви розкошували.
Один запеклий друзяка обзиває козою, інший долучається цькувати.
Я наче у світі Босхових картин.
То мирилися, то воювали-гримкотіли з друзякою, і все це прилюдно. Наче не можна десь з'ясувати стосунки.
А я хочу розвою сайту, поезії, а не пасквілів, назріло оцінювання нових авторів, залучення редакторів. І саме Любов Бенедишин, якщо зголоситься, могла б бути найкращим редактором на сайті, звісно, після шановного редактора майстерень - адміну.
Вірш Василя Стуса, який Ви не сприйняли у коментарі на власній сторінці, я взяла з ресурсу "Поезія щодня"
джерело https://www.facebook.com/StusVasyl/photos/a.1339564159442062/2320549551343513/?type=3&theater&ifg=1
Дерева, вітром підбиті,
Пещені літом і сонцем,
Піднявши вгору долоні,
Пнуться до неба. Зайшлися
У ритуальному танці.
Я заздрю вам, тривожні дерева
Із добрими дитячими очима!
Ви кожен рік оновлюєтесь: Я ж
До цього тільки прагну.
Людино! Коли дерево сторуко
Голубить небо, вітер, і весну,
І день, і ніч, і вечори, і ранки —
Не забувай, що дві твої руки
Не можуть мати спокою ніколи.
.................
Волію читати не менш красиву поезію на Головній поетичного сайту, а не кострубату, неохайну графоманію Сушка. Саме в ній Ви звинувачували друзяку не раз на цьому сайті. А що нині він публікує?
Заливає ресурс віршатами, пасквілями, тролить. Лікує від гарного смаку.
Щодня агітки та заримовані зітхання "якпоганомиживемо" інших авторів бачу. Що з цього цікаве сучасному читачеві?
Отже, не виживати з сайту нас потрібно, а розбудовувати майстерні. Очистити шиби, стіни і стелю. І витирати ноги перед входом у храм Поезії.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Курйози нашого сайту
відповідь Ярославу Чорногузові на його випади, на його так зване вибачення...
Ранок. Вибачення пана Чорногуза переді мною і Л.Бенедишин переросло у напад. Враження, що потрібен кризовий менеджер.
Спробую флегматично пояснити історію з моїми вичитуванням віршів Тетяни Левицької - і то подеколи.
Таня хороша поетеса і приємна жінка. Мені прикро, що ми стали заручницями таких перипетій.
Найкурйозніше, що вона приватно у чаті ФБ просила мене глянути на її поезії, і я не відмовляла, завершивши власні справи. А у мене їх чимало: побут, родина, творчість.
Недавно було таке: хтось зауважив вживання "навкруж" у контексті, вона сумнівається - і лише я, так вважає Чорногуз, можу їй сказати... чи так можна... хм...
Перепитала: та невже? "Ти для нього авторитет, Майє", - так відповіла.
Так мені було сказано. Таня радісно дякувала. Все було спокійно.
І тепер тут читаю, що я така-сяка, що я "налаштовувала" проти Чорногуза десь когось. Ярославе, ви дійсно так вважаєте чи пишете голослівно - і потім вибачення проситимете? Мені ці напади відбивати набридає. Та невже б я коментувала на Вашій сторінці, якби Ви не написали на нас із Л. Бенедишин звинувачувального коментаря? Кожну принизили. Ми завинили, бо погіршували вірші Тані. Такого не могло бути. Автори самі вирішують, як писати, і заміна не є нашою. Я за самостійну працю над написаним. А ображати жінок - некрасиво.
Колись Вам видалося, що я маю клона (а їх я не заводжу) і разом із Сушком Вас критикую. Ви на мене (це нечувано, бо я звикла до пошанівку) написали "сука", а потім палко вибачалися, я вже тоді зрозуміла, на що Ви здатні у поривах гніву.
Тоді Тані написала про таку Вашу негідну поведінку. То це я налаштовувала? Інших випадків не було.
Чоловік, що дозволяє собі отак писати, обзивати - достойний поваги? Скільки можна?
Сайт колись сотрясали ваші гнівливі коментарі на адресу Сушка, прокльони навіть були. Все стихло, друзі помирилися - і я стала обом поганою. Когнітивний дисонанс. Де ж я "плела інтриги"? навіщо? чи личило б мені бути інтриганткою з діамантовим кольє... Хто Ви для мене? Що мною мало б рухати?
Живу усамітнено. Не є тусовщицею. Невже дорослі персони можуть бути наскільки амбітними і сліпими у своїй злобі, наче хто посягнув на Ваші пагорби слави, щоб вибачатися - і нападати одночасно? Я шокована.
Це мої співвітчизники... Та ворогів не треба, маючи таких друзяк! Вам треба мене очорнити, щоб відверталися і зачудовувалися вашими віршами. Пишете голослівно під вибаченням власним таке:
"Налаштовували Ви і проти мене людей, я це знаю, Ви думаєте, що всі мовчать і Ваші друзі, та ні. Всі від Вас поступово відвертаються, бачичи хто Ви є насправді".
Над цим кожному варто замислитися.
Хто Ви є насправді? Я є нелицемірною і такою, що здатна захищатися. Бо левиця. Бо не маю вини. І лише почуття справедливості веде мене.
Відвертаються від справжніх яскравих поетів завжди. Заздрісність, власні комплекси неповноцінності, ще якісь мотиви спонукують людей відходити від особистостей. Бо утворюється прірва. Хтось, подібний, навпаки - наближається. Сірість притягує сірість. Вона збивається у ковтун - і мусиш відчіпляти від себе реп'яшню.
Проживши на світі чимало років, я з подивом читаю ту нісенітницю, що Ви на мене пишете під своїм ВИБАЧЕННЯМ, долучилися до тролінгу лицемірного Сушка, він Вас веде, штудіює Макіавеллі. Ви ж писали не раз звернення до Редакції майстерень із проханням подіяти на Сушка. Ми це читали. Те на сторінці Вашій збереглося. Зазирніть, перенесіться у той настрій.
Ви обзивали обісцюшком свого друзяку. Так він допікав.
А нині - що? Ви ж не хлопчик, якому нашепчуть на вухо: ота погана - і він вірить... Соромно мені за вас обох із Сушком. Лишіть мене у спокої. Ніколи не була інтриганткою, Ваші слова про плетіння інтриг - не за адресою.
Озирніться і побачите, хто насправді той чорний Павук. Ви надто легковірний у свої зрілі роки, мій ровеснику. Ще є час на справжнє вибачення.
Завтра день народження мого сина Юрія, і я не можу відволікатися на захист своєї честі. Тому сьогодні пропоную Вам спокійно переглянути свої закиди. А думка Ваша про мої поезії таки не цікава, бо Ваших я майже не читаю, вони не викликають у мене особливого захоплення, трепету, не варто себе вважати гуру непомильним, пане Ярославе. Ми дуже різні - і це чудово. Не опущуся до назвисьок. Лишуся шляхетною.
..........
Пишете, що я ніколи не піду з ПМ? Заборонили коментування, тут відповім.
Саме цього Вам треба? Щоб пішли всі відомі, і Ви розкошували.
Один запеклий друзяка обзиває козою, інший долучається цькувати.
Я наче у світі Босхових картин.
То мирилися, то воювали-гримкотіли з друзякою, і все це прилюдно. Наче не можна десь з'ясувати стосунки.
А я хочу розвою сайту, поезії, а не пасквілів, назріло оцінювання нових авторів, залучення редакторів. І саме Любов Бенедишин, якщо зголоситься, могла б бути найкращим редактором на сайті, звісно, після шановного редактора майстерень - адміну.
Вірш Василя Стуса, який Ви не сприйняли у коментарі на власній сторінці, я взяла з ресурсу "Поезія щодня"
джерело https://www.facebook.com/StusVasyl/photos/a.1339564159442062/2320549551343513/?type=3&theater&ifg=1
Дерева, вітром підбиті,
Пещені літом і сонцем,
Піднявши вгору долоні,
Пнуться до неба. Зайшлися
У ритуальному танці.
Я заздрю вам, тривожні дерева
Із добрими дитячими очима!
Ви кожен рік оновлюєтесь: Я ж
До цього тільки прагну.
Людино! Коли дерево сторуко
Голубить небо, вітер, і весну,
І день, і ніч, і вечори, і ранки —
Не забувай, що дві твої руки
Не можуть мати спокою ніколи.
.................
Волію читати не менш красиву поезію на Головній поетичного сайту, а не кострубату, неохайну графоманію Сушка. Саме в ній Ви звинувачували друзяку не раз на цьому сайті. А що нині він публікує?
Заливає ресурс віршатами, пасквілями, тролить. Лікує від гарного смаку.
Щодня агітки та заримовані зітхання "якпоганомиживемо" інших авторів бачу. Що з цього цікаве сучасному читачеві?
Отже, не виживати з сайту нас потрібно, а розбудовувати майстерні. Очистити шиби, стіни і стелю. І витирати ноги перед входом у храм Поезії.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію