ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.07.17 19:35
Останнім часом став я помічати, що не Сидір водить козу на вигон пастися, а коза Сидора. І це закономірно, оскільки тварина вгодована, повна дурної молодечої сили та вельми нахраписта. Увесь час підштрикує рогами лисого дідугана у м’якушки, немов каже: «Н

Іван Потьомкін
2019.07.17 19:30
В багатиря якогось було дві доньки.
Як звали їх, легенда не доносить
Натомість добре відомо,
Що на старшу – краще б не дивитись,
Молодша ж, хоч і була нівроку,
Та мала такий навдивовижу норов,
Що всі обходили сварливу стороною.
Ну, а батькам

Ярослав Чорногуз
2019.07.17 17:05
А їй казали: повернись в родину!
Йому казали: в гречку не стрибай!
Вона його кохає, як причинна,
А він лиш з нею свій знаходить рай!

А їй без нього – сонечко не гріє,
Йому без неї – хоч з моста у став.
Любилися в шаленій ейфорії,

Світлана Ковальчук
2019.07.17 16:32
Говорили про смерть, переповнення вщерть,
долю.
Знову мертві тіла межи села, міста,
полем.
Наростили війну, наче білу стіну,
звичну.
Нам іти-перейти у далекі світи,
вічні.

Олександр Сушко
2019.07.17 15:58
Йшов на фронт козарлюга - жагучий брюнет,
А вернулася тінь. Голова - біла вата.
Буде мир. Земляки не згадають мене,
Рабіновичу пам'ятник тешуть хохлята.

Я на серці в дитинстві ще випалив знак,
Бач,тризубець багряний? Святий, харалужний.
Думав, що

Сергій Губерначук
2019.07.17 15:07
Піч ковтнула дрова –
видихнула дим,
за столом дубовим
хліб ще теплий їм.

По світлиці білій
із іконами
трьох монахинь тіні

Марія Дем'янюк
2019.07.17 14:25
Дерево - це багатоніжка.
Заховала голову-коріння у землицю,
а гіллям ходить по хмарах білолицих.
Еге ж?

Ніна Виноградська
2019.07.17 13:53
До столу буде вам хлібина,
А взимку борщ і тепла піч,
Якщо земля оця єдина
Болить вам вдень, в обід і в ніч.

Якщо ваш син уже в Донбасі
Чи підростає для війни,
Тому вставайте, вже на часі,

Ніна Виноградська
2019.07.17 13:24
Над окопом соняхи схилились,
Заглядають в очі воякам.
Жовтим сонцем, щоб коли стомились,
Усміхнулись їм, немов батькам.

І згадали сад і рідну хату,
Де в городі соняхи цвітуть.
Скільки перемоги їм чекати,

Шон Маклех
2019.07.17 13:08
Серце голодне і спрагле
Жадає хліба незвіданих істин,
А його блукати примушують
Навколо сухого дерева
Торішніх зимових чуток,
Що мокрим снігом липнуть
До гумових черевиків світанку
Вчорашнього дня сумного.

Тетяна Левицька
2019.07.17 12:48
Хмурніє навкруги і вишні-сльози душать.
Ось-ось зірвемося зі скелі в рів імли.
Свяченим ладаном  ми б очищали душі,
вростали б один в одного, якби могли

нас увінчати небеса  вінцем лавровим
і простелити  руна благості до ніг.
Розтанули б масним ль

Козак Дума
2019.07.17 10:06
Цілу ніч кріт нору рив
й зір сердега посадив –
звір пошкодив капіляри,
став шукати окуляри.

Зранку він побіг в аптеку,
чергував там дід Лелека –
кріт грошима потрусив

Олександр Сушко
2019.07.17 09:42
Плете веселка сонячну габу,
Гроза минула, в піднебессі празник.
Десь там, далеко, де ще я не був,
Сховалось від буденщини прекрасне.

...Ерато спить на ложі із пір'їн,
Нага і юна, під шатром розмаю.
Терцетами тьохкочуть солов'ї

Надія Тарасюк
2019.07.17 09:37
У ваших очах
фактура:
хрусткий ейфорійний
смуток.
Світають ясні
рамена
купальським жарким
вогнем.

Микола Соболь
2019.07.17 08:25
З-попід холодного граніту
Вода струмує й жебонить.
Крим. Літо. Гори. І ця мить
Коли здається на край світу
Баклан тікаючи летить.

Цикади. Спека. Неможливо
Знайти ні прихистку, ні тіні.

Олена Побийголод
2019.07.17 08:16
Із Миколи Морозова

І ось ізнов вона, Росія...
Хрести та храми, як завжди.
Та помічаю знов усі я
убозтва вічного сліди.

Жандармські формені лівреї
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тамара Швець (1953) / Проза

 Ернест Хемінгуей
Ернест Хемінгуей біографія

(1899 - 1961)
Ернест Хемінгуей народився в Оук-Парку (Іллінойс) 21 липня 1899 року. Хемінгуей почав свою кар'єру письменником в Реда газети в Канзас-Сіті у віці сімнадцяти років. Після вступу Сполучених Штатів у Першу світову війну, Ернест став добровольцем підрозділи швидкої допомоги в італійській армії. Під час служби на фронті, був поранений, і провів багато часу в лікарнях. Після повернення до Сполучених Штатів, Ернест Хемінгуей став репортером для канадських і американських газет і незабаром був відправлений назад в Європу, для того щоб бути в курсі таких подій, як грецька революція.
У двадцяті роки, Хемінгуей став членом групи американців-експатріантів в Парижі, що він описав у своїй першій важливій роботі, "І сходить сонце" (1926). Не менш успішною була робота "Прощавай, зброє!" (1929). Хемінгуей використав свій досвід в якості репортера в ході громадянської війни в Іспанії в якості фону для його самих амбітних романів "По кому дзвонить дзвін" (1940). Серед його пізніх робіт, найбільш видатна - короткий роман, "Старий і море" (1952), розповідь про подорож старого рибалки, його довгої і самотньою сутичкою з рибою і морем, і його перемогу в поразці.
У 1954 році Ернест Хемінгуей став лауреатом Нобелівської премії з літератури.
Ернест Хемінгуей, сам по собі, спортсмен - любив зображати солдатів, мисливців, тореадорів - жорстких, часом примітивних людей, чия мужність і чесність налаштовані проти жорстокого шляху сучасного суспільства, і тих хто в цьому протистоянні втрачають надію і віру. Його простий прози, його продумані діалоги, і його пристрасть до заниження особливо ефективні в його оповіданнях, деякі з яких зібрані в "Чоловіки без жінок" (1927) і "П'ята колона та перші сорок дев'ять оповідань" (1938). Останні роки в біографії Ернеста Хемінгуея заповнені хворобами, такими як діабет і гіпертонія. Однак він був поміщений в психіатричну клініку, де займалися тільки його "психічними розладами", застосовувалася електросудорожна терапія. Після 20 сеансів Ернест Хемінгуей втратив пам'ять і здатність формулювати свої мили письмово. Помер Хемінгуей в штаті Айдахо 2 липня 1961 року.
Переклала на українську мову 4.05.19 20.41





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-07-07 14:24:41
Переглядів сторінки твору 10
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.000 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.735
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2019.07.17 18:00
Автор у цю хвилину відсутній