ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Біографія Томаса Стернза Еліота
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Біографія Томаса Стернза Еліота
Біографія Томаса Стернза Еліота (1888 - 1965)
Англо-американський поет Томас Стернз Еліот, який сильно вплинув на розвиток англомовної поезії XX ст., Народився 26 вересня 1888 до Сен-Луїсі (штат Міссурі, США) і виріс в заможній родині, предки якої були вихідцями з Англії.
Закінчивши приватну школу, Томас Еліот 1906 року поступив в Гарвардський університет. Перші вірші почав писати під впливом Омара Хайяма в 14 років. Захопившись поезією символістів, приїхав до Парижа, де продовжив навчання в Сорбонні.
Повернувшись 1911 в Америку, почав роботу над дисертацією по творчості Бредлі, не закінчивши яку переїхав спочатку до Німеччини, а потім 1915 року в Лондон.
В 1915 р Томас Еліот одружився з Вів'ен Хейвуд, шлюб з якою виявився невдалим.
Від 1917 до 1919 р Еліот працює заступником головного редактора журналу «Егоїст» і публікує власні вірші в різних періодичних виданнях, а також випускає кілька збірок поезій. Першою значною поемою Томаса Еліота стала «Любовна пісня Дж. Альфреда Пруфрока». Це була нова віха в поезії XX ст., Виток сучасної англійської поезії.
Томас Еліот стає популярним поетом, серйозним літературним критиком, який вважає своїм завданням «повернути поета до життя». Його критичні есе починають так звану «кембриджську школу критики».
1922 р побачив світ, на думку критиків, найкращий твір Еліота, який відобразив інтелектуальні настрої цілої епохи, - поема «Безплідна земля».
1927 р Томас Еліот прийняв англіканську віру і став британським підданим. У поемі «Попільна середа» (1930) він висловив свої щирі муки щодо відходу від сімейних релігійних традицій в суспільстві.
1934 р Еліот написав поетичну драму «Камінь», а 1935 року - драму «Вбивство в соборі», поставлену тоді ж в Кентерберійському соборі. Це був його яскравий сценічний
твір, написаний у формі церковної літургійної дії, середньовічної моралі і античної трагедії. Його п'єси з сучасного життя - "Возз'єднання родини» (1939), «Вечірка з коктейлями» (1950) та інші - вважаються менш вдалими.
1940 р Томас Еліот пише поему «Іст Кокер», потім поспіль виходять його поетичні твори, які вважаються найбільш зрілими, де Еліот відтворив власне уявлення про високу місію поета - зберігати, збільшувати і передавати новим поколінням втілене в слово спадок національної і світової культури.
1948 р Томасу Еліоту присуджується Нобелівська премія з літератури «за видатний новаторський внесок в сучасну поезію».
Крім Нобелівської премії, Томасу було вручено британський орден «За заслуги» (1948), французький орден Почесного легіону (1954), премію Гете (1954) і багато інших нагород. Він мав безліч почесних ступенів і був почесним членом рад багатьох навчальних закладів.
1957 р Томас Еліот вдруге одружується.
Помер Томас Стернз Еліот 4 січня 1965 р 76 років і був похований в селі Іст-Кокер, звідки в XVII ст. подалися до Америки його знамениті предки.
Переклала на українську мову 4.05.19 20.27
Англо-американський поет Томас Стернз Еліот, який сильно вплинув на розвиток англомовної поезії XX ст., Народився 26 вересня 1888 до Сен-Луїсі (штат Міссурі, США) і виріс в заможній родині, предки якої були вихідцями з Англії.
Закінчивши приватну школу, Томас Еліот 1906 року поступив в Гарвардський університет. Перші вірші почав писати під впливом Омара Хайяма в 14 років. Захопившись поезією символістів, приїхав до Парижа, де продовжив навчання в Сорбонні.
Повернувшись 1911 в Америку, почав роботу над дисертацією по творчості Бредлі, не закінчивши яку переїхав спочатку до Німеччини, а потім 1915 року в Лондон.
В 1915 р Томас Еліот одружився з Вів'ен Хейвуд, шлюб з якою виявився невдалим.
Від 1917 до 1919 р Еліот працює заступником головного редактора журналу «Егоїст» і публікує власні вірші в різних періодичних виданнях, а також випускає кілька збірок поезій. Першою значною поемою Томаса Еліота стала «Любовна пісня Дж. Альфреда Пруфрока». Це була нова віха в поезії XX ст., Виток сучасної англійської поезії.
Томас Еліот стає популярним поетом, серйозним літературним критиком, який вважає своїм завданням «повернути поета до життя». Його критичні есе починають так звану «кембриджську школу критики».
1922 р побачив світ, на думку критиків, найкращий твір Еліота, який відобразив інтелектуальні настрої цілої епохи, - поема «Безплідна земля».
1927 р Томас Еліот прийняв англіканську віру і став британським підданим. У поемі «Попільна середа» (1930) він висловив свої щирі муки щодо відходу від сімейних релігійних традицій в суспільстві.
1934 р Еліот написав поетичну драму «Камінь», а 1935 року - драму «Вбивство в соборі», поставлену тоді ж в Кентерберійському соборі. Це був його яскравий сценічний
твір, написаний у формі церковної літургійної дії, середньовічної моралі і античної трагедії. Його п'єси з сучасного життя - "Возз'єднання родини» (1939), «Вечірка з коктейлями» (1950) та інші - вважаються менш вдалими.
1940 р Томас Еліот пише поему «Іст Кокер», потім поспіль виходять його поетичні твори, які вважаються найбільш зрілими, де Еліот відтворив власне уявлення про високу місію поета - зберігати, збільшувати і передавати новим поколінням втілене в слово спадок національної і світової культури.
1948 р Томасу Еліоту присуджується Нобелівська премія з літератури «за видатний новаторський внесок в сучасну поезію».
Крім Нобелівської премії, Томасу було вручено британський орден «За заслуги» (1948), французький орден Почесного легіону (1954), премію Гете (1954) і багато інших нагород. Він мав безліч почесних ступенів і був почесним членом рад багатьох навчальних закладів.
1957 р Томас Еліот вдруге одружується.
Помер Томас Стернз Еліот 4 січня 1965 р 76 років і був похований в селі Іст-Кокер, звідки в XVII ст. подалися до Америки його знамениті предки.
Переклала на українську мову 4.05.19 20.27
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію