ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.07.17 19:35
Останнім часом став я помічати, що не Сидір водить козу на вигон пастися, а коза Сидора. І це закономірно, оскільки тварина вгодована, повна дурної молодечої сили та вельми нахраписта. Увесь час підштрикує рогами лисого дідугана у м’якушки, немов каже: «Н

Іван Потьомкін
2019.07.17 19:30
В багатиря якогось було дві доньки.
Як звали їх, легенда не доносить
Натомість добре відомо,
Що на старшу – краще б не дивитись,
Молодша ж, хоч і була нівроку,
Та мала такий навдивовижу норов,
Що всі обходили сварливу стороною.
Ну, а батькам

Ярослав Чорногуз
2019.07.17 17:05
А їй казали: повернись в родину!
Йому казали: в гречку не стрибай!
Вона його кохає, як причинна,
А він лиш з нею свій знаходить рай!

А їй без нього – сонечко не гріє,
Йому без неї – хоч з моста у став.
Любилися в шаленій ейфорії,

Світлана Ковальчук
2019.07.17 16:32
Говорили про смерть, переповнення вщерть,
долю.
Знову мертві тіла межи села, міста,
полем.
Наростили війну, наче білу стіну,
звичну.
Нам іти-перейти у далекі світи,
вічні.

Олександр Сушко
2019.07.17 15:58
Йшов на фронт козарлюга - жагучий брюнет,
А вернулася тінь. Голова - біла вата.
Буде мир. Земляки не згадають мене,
Рабіновичу пам'ятник тешуть хохлята.

Я на серці в дитинстві ще випалив знак,
Бач,тризубець багряний? Святий, харалужний.
Думав, що

Сергій Губерначук
2019.07.17 15:07
Піч ковтнула дрова –
видихнула дим,
за столом дубовим
хліб ще теплий їм.

По світлиці білій
із іконами
трьох монахинь тіні

Марія Дем'янюк
2019.07.17 14:25
Дерево - це багатоніжка.
Заховала голову-коріння у землицю,
а гіллям ходить по хмарах білолицих.
Еге ж?

Ніна Виноградська
2019.07.17 13:53
До столу буде вам хлібина,
А взимку борщ і тепла піч,
Якщо земля оця єдина
Болить вам вдень, в обід і в ніч.

Якщо ваш син уже в Донбасі
Чи підростає для війни,
Тому вставайте, вже на часі,

Ніна Виноградська
2019.07.17 13:24
Над окопом соняхи схилились,
Заглядають в очі воякам.
Жовтим сонцем, щоб коли стомились,
Усміхнулись їм, немов батькам.

І згадали сад і рідну хату,
Де в городі соняхи цвітуть.
Скільки перемоги їм чекати,

Шон Маклех
2019.07.17 13:08
Серце голодне і спрагле
Жадає хліба незвіданих істин,
А його блукати примушують
Навколо сухого дерева
Торішніх зимових чуток,
Що мокрим снігом липнуть
До гумових черевиків світанку
Вчорашнього дня сумного.

Тетяна Левицька
2019.07.17 12:48
Хмурніє навкруги і вишні-сльози душать.
Ось-ось зірвемося зі скелі в рів імли.
Свяченим ладаном  ми б очищали душі,
вростали б один в одного, якби могли

нас увінчати небеса  вінцем лавровим
і простелити  руна благості до ніг.
Розтанули б масним ль

Козак Дума
2019.07.17 10:06
Цілу ніч кріт нору рив
й зір сердега посадив –
звір пошкодив капіляри,
став шукати окуляри.

Зранку він побіг в аптеку,
чергував там дід Лелека –
кріт грошима потрусив

Олександр Сушко
2019.07.17 09:42
Плете веселка сонячну габу,
Гроза минула, в піднебессі празник.
Десь там, далеко, де ще я не був,
Сховалось від буденщини прекрасне.

...Ерато спить на ложі із пір'їн,
Нага і юна, під шатром розмаю.
Терцетами тьохкочуть солов'ї

Надія Тарасюк
2019.07.17 09:37
У ваших очах
фактура:
хрусткий ейфорійний
смуток.
Світають ясні
рамена
купальським жарким
вогнем.

Микола Соболь
2019.07.17 08:25
З-попід холодного граніту
Вода струмує й жебонить.
Крим. Літо. Гори. І ця мить
Коли здається на край світу
Баклан тікаючи летить.

Цикади. Спека. Неможливо
Знайти ні прихистку, ні тіні.

Олена Побийголод
2019.07.17 08:16
Із Миколи Морозова

І ось ізнов вона, Росія...
Хрести та храми, як завжди.
Та помічаю знов усі я
убозтва вічного сліди.

Жандармські формені лівреї
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тамара Швець (1953) / Проза

 Біографія Томаса Стернза Еліота
Біографія Томаса Стернза Еліота (1888 - 1965)
Англо-американський поет Томас Стернз Еліот, який сильно вплинув на розвиток англомовної поезії XX ст., Народився 26 вересня 1888 до Сен-Луїсі (штат Міссурі, США) і виріс в заможній родині, предки якої були вихідцями з Англії.
Закінчивши приватну школу, Томас Еліот 1906 року поступив в Гарвардський університет. Перші вірші почав писати під впливом Омара Хайяма в 14 років. Захопившись поезією символістів, приїхав до Парижа, де продовжив навчання в Сорбонні.
Повернувшись 1911 в Америку, почав роботу над дисертацією по творчості Бредлі, не закінчивши яку переїхав спочатку до Німеччини, а потім 1915 року в Лондон.
В 1915 р Томас Еліот одружився з Вів'ен Хейвуд, шлюб з якою виявився невдалим.
Від 1917 до 1919 р Еліот працює заступником головного редактора журналу «Егоїст» і публікує власні вірші в різних періодичних виданнях, а також випускає кілька збірок поезій. Першою значною поемою Томаса Еліота стала «Любовна пісня Дж. Альфреда Пруфрока». Це була нова віха в поезії XX ст., Виток сучасної англійської поезії.
Томас Еліот стає популярним поетом, серйозним літературним критиком, який вважає своїм завданням «повернути поета до життя». Його критичні есе починають так звану «кембриджську школу критики».
1922 р побачив світ, на думку критиків, найкращий твір Еліота, який відобразив інтелектуальні настрої цілої епохи, - поема «Безплідна земля».
1927 р Томас Еліот прийняв англіканську віру і став британським підданим. У поемі «Попільна середа» (1930) він висловив свої щирі муки щодо відходу від сімейних релігійних традицій в суспільстві.
1934 р Еліот написав поетичну драму «Камінь», а 1935 року - драму «Вбивство в соборі», поставлену тоді ж в Кентерберійському соборі. Це був його яскравий сценічний
твір, написаний у формі церковної літургійної дії, середньовічної моралі і античної трагедії. Його п'єси з сучасного життя - "Возз'єднання родини» (1939), «Вечірка з коктейлями» (1950) та інші - вважаються менш вдалими.
1940 р Томас Еліот пише поему «Іст Кокер», потім поспіль виходять його поетичні твори, які вважаються найбільш зрілими, де Еліот відтворив власне уявлення про високу місію поета - зберігати, збільшувати і передавати новим поколінням втілене в слово спадок національної і світової культури.
1948 р Томасу Еліоту присуджується Нобелівська премія з літератури «за видатний новаторський внесок в сучасну поезію».
Крім Нобелівської премії, Томасу було вручено британський орден «За заслуги» (1948), французький орден Почесного легіону (1954), премію Гете (1954) і багато інших нагород. Він мав безліч почесних ступенів і був почесним членом рад багатьох навчальних закладів.
1957 р Томас Еліот вдруге одружується.
Помер Томас Стернз Еліот 4 січня 1965 р 76 років і був похований в селі Іст-Кокер, звідки в XVII ст. подалися до Америки його знамениті предки.
Переклала на українську мову 4.05.19 20.27





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-07-11 13:19:07
Переглядів сторінки твору 10
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.000 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2019.07.17 18:00
Автор у цю хвилину відсутній