ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Гупало
2020.02.18 08:59
Поетці теж потрібно їсти.
Хітон із сала не спаса.
З парцели cунеться у місто,--
Пегас в кущах, жує маслак.

Не зупинилася в альтанці,
Пішла, як я її післав.
Осьо вона – несе рум’янці,

Сергій Губерначук
2020.02.18 08:02
Тебе породили в Бедламі,
ти ріс у Бедламі, ти чах у Бедламі.
Ти бачив, як коси рвуть у Бедламі,
своє і твоє волосся рвуть,
свої і твої кістки заламують,
і сльози купують, і сміх продають
у Бедламі.

Микола Соболь
2020.02.18 07:01
Туманяться поміж лісів пари.
Води лугівка напилася вдоста.
Іще сніги біліють до пори,
Але земелька вже уваги просить.

До сходу сонця встане хлібороб.
У руки візьме прапрадіда рало
І пролунає світанкове: «Цоб…» –

Віктор Кучерук
2020.02.18 04:01
Не треба, друже, сумувати
За отією, що пішла, –
Котра дала тобі багато
Надій, натхнення і тепла.
Бо я, зістарений, вже знаю
І маю право говорить,
Що блискавиця не сіяє,
А лиш спалахує на мить…

Серго Сокольник
2020.02.17 23:04
Славослів"я звитяг...
Смерть героя - усім еталон.
- хто поверне життя,
Що в одвічноминуле пішло?..
...не повернуться зні-
жені таїни серцетепла,
Поцілунки рясні
На коханих дівочих тілах...

Олександр Сушко
2020.02.17 22:42
Не зогледівсь - промайнула осінь,
Через тиждень зиму вхопить грець.
Я ж люблю тебе, мов курка просо
Чи як січку тлустий кабанець.

Лине з неба музика органна,
Всотую душею кожен звук.
Бо живу лише одним коханням,

Володимир Бойко
2020.02.17 22:32
Мухи на стелі, як зорі на небі
Виснуть. Та мухи не мріють про вись.
Мухам для щастя багато не треба,
Досить їм того, що з'їли колись.

Не зазіхають на нашу свободу,
Не зловтішаються в бідах чужих.
Скромні трудяги, що завжди з народом –

Матвій Смірнов
2020.02.17 21:13
Напередодні двадцятого року - дощі,
У кабаку клієнти піднесено-п’яні -
Певно, з нагоди зимового сонцестояння.
На вішаку біля входу - мокрі плащі.

Бал-маскарад, караоке, вертеп, декаданс,
Пунш, ананас і танці like nobody’s watching,
Хочеш - до ран

Олександр Панін
2020.02.17 15:34
Вона стояла на сцені невеличкого зеленого театру. Перед нею колихався натовп, натовп розлюблених жінок… Зовсім молоденькі, молоді, середнього віку, літні.., усі вони зачаровано слухали. - Я кохала…Несамовито…Нестямно… А він – кохав, любив, р

Марія Дем'янюк
2020.02.17 14:53
І Небовиду Церква...Зоресвічі...
І сам Господь вдивляється у вічі
Й питає тихо: де ти був?
І шепотітимеш: Не знав. Блукав. Забув.

І перли покаяння на долівку.
Єпитрахиль убереже голівку.
Жадане світло омиває лиця -

Євген Федчук
2020.02.17 12:37
Буває часом , що лежу без сну
І думаю: чи стала я щаслива?
Чи мріялось колись, що досягну
Такої слави і такої сили?
Я - Роксолана. І моє ім’я
Відомо нині по усьому світу.
То може в славі маю щастя я ?
Не кожен мо

Сергій Губерначук
2020.02.17 11:20
Коли сніг мерехтів
з золотих обідків ліхтарів,
коли місяць, мов пані,
в тумані приховував наспані зморшки,
й хтось тремтів од морозу
чи, може, в жароті горів, –
я присів біля когось на лаву
погрітися трошки.

Олександр Сушко
2020.02.17 09:46
Ковдра є, подушка, тепла спальня,
Сам від сала,, наче колобок.
На війну не хочу (це похвально),
Ліпше пописати про любов.

Хай натхнення б'є ключем до неба,
Шал чуттєвий в серці виграє.
Кулю в лоба? Нє, мені не треба!

Тетяна Левицька
2020.02.17 08:51
Ішла до тебе все життя крізь сон,
пустельну спеку, зливу, хуртовину,
щоб мрію відшукати голубину
із пліч огуди скинути хітон,
серцями тріпотіти в унісон.

На станції осіньої пори,
в казкову таїну білет придбала.

Сонце Місяць
2020.02.17 01:00
На літньому світанні, юнаком
Пульсацію життя свого почув
Уперше я – коли губилася
Глибинами захоплення любов
Я прокидавсь потрохи і вимога
Злиття моїх основ, дедалі глибших
Настирливішала із миті в мить
Блаженство – лук натягнутий буття

Ярослав Чорногуз
2020.02.16 23:03
З вишини золоті волоконечка
Дивне плетиво казки несуть!
Моя квіточко, ясочко, сонечко –
Це кохання омріяна суть.

Долі усміх сія злотозливою…
Ми пірнаємо в цю течію.
І стаєш ти зі мною щасливою,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Влад Дяден
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19

Тарас Ріль
2020.01.18

Олександр Панін
2020.01.12

Сергій Зубець
2020.01.01

Юра Ясінський
2019.11.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тамара Швець (1953) / Проза

 Герард Реве
Герард Реве
Герард Реве (повне ім'я - Герард Корнеліс ван пов Реве; 1923-2006) - відомий нідерландський письменник, визнаний класик голландської літератури XX століття. Разом з Харрі Мюліша і Виллемом Фредеріком Хермансен він утворює так звану «велику трійку» післявоєнної нідерландської літератури. Реве був одним з перших відкритих гомосексуалів в Нідерландах і відкрито писав про секс між чоловіками, шокуючи читачів. Іншою частою темою була релігія. Він також перекладав сучасні п'єси з англійської, був редактором журналів Tirade (1958-1967) і Dialoog (1965-1966).
Герард Реве прожив цікаве і насичене подіями життя, велика частина якого пройшла за кордоном.
Народився він в Амстердамі в російсько-балтійської сім'ї, навчався в Школі графіки. В цей же час випустив за свій рахунок збірник віршів «Повернення» (1940). Після отримання диплома Реве працював в журналі Het Parool. Після Другої світової війни Реве отримав громадянство Нідерландів і почав кар'єру військового. Воював в Ост-Індії і був відзначений за мужність. Але кар'єрний ріст присікає любовна історія між Реве та полоненим індонезійським принцом. Реве звинувачують у зраді і засуджують до семи років в'язниці, з якої він біжить за кордон. Лише через 12 років він повертається на батьківщину, виправданий владою.
З 1948 по 1959 рр. був одружений на поетесі Ханни Міхаеліс. Після розриву відносин з дружиною в 1956 р у нього з'явився перший друг - вими. З 1964 р Реве переїхав в Греонтерп (Фрисландия) з іншим коханцем - Тигрой. У період з 1971 по 1975 жив в Вєєрт з Тигром і Мишеням. З 1975 жив на півдні Франції з уже постійним партнером (Матрос Лис, Йооп Схафтхёйзен). Чимало його творів присвячені цим людям.
Через його творчість червоною ниткою проходять дві теми - гомосексуальність і релігія (в 1966 р Реве звернувся в католицтво). Втім, сам Реве наполягав, що гомосексуальність є лише одним з мотивів в його творах, в той час як більш глибокої темою є недостатність людської любові в порівнянні з божественною любов'ю.
Стиль Реве поєднує літературна і розмовна мова, володіючи при цьому яскравою індивідуальністю. Його гумор і парадоксальне розуміння світу часто були засновані на контрасті між екзальтованим містицизмом і здоровим глуздом. Багато читачів погано розуміли іронію, яку містять його твори, а також схильність Реве до крайніх заяв. Багато також сумнівалися в щирості його переходу в католицьку віру, але Реве наполягав на істинності своєї віри, стверджуючи, що має право на свою особисту інтерпретацію релігії і релігійного досвіду. Починаючи з двох основних ранніх творів «По дорозі до кінця» і «Ближче до тебе», він розвивав свої погляди на божественне творіння і людську долю. Ці праці підкреслюють символічне значення релігійних текстів як єдине інтелектуально прийнятне, і наполягають на неістотності питання про історичну правдивість Біблії. Реве вважає, що релігія ніяк не пов'язана з фактами, мораллю або політикою, не перебуває в конфлікті із сучасною наукою, тому що релігійні істини і емпіричні факти належать до різних «світів».
У романі "Ближче до тебе" він описав злягання з втіленим в осла Богом. Член парламенту Хендрік Алгрен звинуватив Герарда Реве в богохульственних висловлюваннях і подав на нього в суд. На так званому «ослячу процесі» Реве захищав себе сам. Його промова справила на суддів таке враження, що процес закінчився тріумфальною перемогою Реве та неймовірно підвищив популярність і заробітки письменника, який купив будинок, назвавши його "Будинок Алгрен".
Еротична проза Реве частково присвячена його власній сексуальності, але прагне досягти універсальних узагальнень. Його твори часто описують сексуальність як ритуал. Багато сцен носять садистський характер, але садизм сам по собі не є метою.Реве винайшов термін «ревізм», яким він позначав вчинення сексуальних актів покарання, присвячених шанованим людям, вищих істот, і в кінці кінців самому Богу. Це знову пов'язано з пошуком вищого сенсу в людській дії (секс), яке є безглуздим в його матеріальній формі.
У 1997 р у Реві виявили хворобу Альцгеймера, з 2004 р і до самої смерті він перебував в будинку для літніх людей в Зулте (Бельгія). Помер в 2006 році у віці 83 років.
Чи не в день похорон Реве вийшла його книга "Милі хлопчики" (1973 г.) - друга частина дилогії. Перший - роман «Мова кохання» - була опублікована в 1999 році .
За книгами Реве були зняті два фільми: трилер Поля Верхувена «Четвертий чоловік» і «Милі хлопчики».
Переклала на українську мову 4.05.19 7.43





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-07-13 14:50:24
Переглядів сторінки твору 38
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.004 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.732
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2019.12.08 11:53
Автор у цю хвилину відсутній