Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.21
23:00
Писати сонета - це мука,
Вже краще сапать буряки,
Чи підгортати картоплю,
Чи збирати жуки.
Буває, напишеш сонета,
Глядь- а воно ж не сонет!
Й рука мимоволі підносить
Вже краще сапать буряки,
Чи підгортати картоплю,
Чи збирати жуки.
Буває, напишеш сонета,
Глядь- а воно ж не сонет!
Й рука мимоволі підносить
2026.01.21
21:17
Бувало, пишався, куражився,
Бувало, на щось не наважився –
А підсумок буде простий:
Красива життя ораторія
Завершиться у крематорії.
Як кажуть, «хоч падай, хоч стій»...
Траплялося, жили розтягував,
Бувало, на щось не наважився –
А підсумок буде простий:
Красива життя ораторія
Завершиться у крематорії.
Як кажуть, «хоч падай, хоч стій»...
Траплялося, жили розтягував,
2026.01.21
20:10
Я доторкнувся думкою до тебе.
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.
Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.
Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…
2026.01.21
18:50
Із Леоніда Сергєєва
В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.
В зеніті буйствує загрозливе світило.
В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.
В зеніті буйствує загрозливе світило.
2026.01.21
18:43
Я закоканий в Тетяну,
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.
Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.
Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --
2026.01.21
14:36
Пливу Ахеронтом у тихім човні,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.
Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.
Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,
2026.01.21
14:24
Обіцянки... обіцянки
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…
2026.01.21
11:50
Ти не думала зовсім про нього,
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.
Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.
Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку
2026.01.21
10:34
Повалені дерева, немов царі полеглі,
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.
Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.
Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс
2026.01.21
05:30
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись
її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись
її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є
2026.01.21
01:09
Начувайтеся, поети!
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.
Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.
Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують
2026.01.20
16:41
Хоча б краплинку справжнього знайти
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.
Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.
Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,
2026.01.20
15:48
Накликали літній прозорий дощ:
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний
2026.01.20
12:40
Поїхати б в Арабські Емірати,
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.
Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.
Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.
2026.01.20
11:42
В ніч на двадцяте січня не спалося. Серіали по ютубу не заходили. Задрімав. Очнувся. О другій ночі почалось. Сирена, гул, свист… ба-бах. Я в дерев’яній хатині 1937 року. Погріб поруч, але в хаті тепло і більш спокійно… Кілька разів йокнуло, стіни затремті
2026.01.20
10:44
сніг білозубо всміхається
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Гілберт Адер
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Гілберт Адер
Гілберт Адер
Гілберт Адер (1944-2011) - знаменитий англійський письменник, перекладач, кіно- і літературознавець.
Взяв на себе сміливість продовжити історії керроловской Аліси (1984) і Пітера Пена (1987), знайомих юним і дорослим читачам усього світу. Переклав роман Раймона Кено "Зазі в метро", листи Трюффо. Отримав премію Скотта Монкріфа за переклад роману Жоржа Перека "Зникнення" (1995).
Адер народився 29 грудня 1944 року в Единбурзі, Шотландія. Відомостей про його дитинство і юність майже немає, відомо лише, що Адер рано розійшовся з батьками. У школі він вивчив французьку мову і в середині 1960-х переїхав до Парижа, який рухається любов'ю до культури Франції. Там він влаштувався викладачем англійської. До цього періоду відносяться перші - поетичні - публікації Адера.
Важливою частиною його паризького життя була Французька синематека, яка перетворилася для нього не тільки в «духовний притулок», а й місце політичного і еротичного становлення. Цей факт біографії знайшов відображення в його творчості, зокрема - в повісті "Мрійники". На основі "Мечтателей" і ще двох книг Адера їм написаний сценарій однойменного фільму Бертолуччі (2003).
У 1979 році Адер повернувся до Великобританії з наміром присвятити себе літературній діяльності. На батьківщині Адер швидко домігся визнання як журналіст і кінокритик, який запам'ятався, зокрема, яскравими статтями в журналі кінознавства Sight & Sound. У числі перших опублікованих їм книг були роботи, присвячені кіно - голлівудським фільмам про В'єтнамської війни і історії британської кінематографії. Літературної удачею Адера став сценарій політичного трилера «Територія», поставлений режисером Раулем Руїсом. Як журналіст Адер друкувався в багатьох британських газетах журналах, причому заняття журналістикою він не залишив і після того, як став відомим письменником, наприклад, в 1992-1996 роках він вів культурну колонку в The Sunday Times.
Переклала на українську мову 4.05.19 20.30
Гілберт Адер (1944-2011) - знаменитий англійський письменник, перекладач, кіно- і літературознавець.
Взяв на себе сміливість продовжити історії керроловской Аліси (1984) і Пітера Пена (1987), знайомих юним і дорослим читачам усього світу. Переклав роман Раймона Кено "Зазі в метро", листи Трюффо. Отримав премію Скотта Монкріфа за переклад роману Жоржа Перека "Зникнення" (1995).
Адер народився 29 грудня 1944 року в Единбурзі, Шотландія. Відомостей про його дитинство і юність майже немає, відомо лише, що Адер рано розійшовся з батьками. У школі він вивчив французьку мову і в середині 1960-х переїхав до Парижа, який рухається любов'ю до культури Франції. Там він влаштувався викладачем англійської. До цього періоду відносяться перші - поетичні - публікації Адера.
Важливою частиною його паризького життя була Французька синематека, яка перетворилася для нього не тільки в «духовний притулок», а й місце політичного і еротичного становлення. Цей факт біографії знайшов відображення в його творчості, зокрема - в повісті "Мрійники". На основі "Мечтателей" і ще двох книг Адера їм написаний сценарій однойменного фільму Бертолуччі (2003).
У 1979 році Адер повернувся до Великобританії з наміром присвятити себе літературній діяльності. На батьківщині Адер швидко домігся визнання як журналіст і кінокритик, який запам'ятався, зокрема, яскравими статтями в журналі кінознавства Sight & Sound. У числі перших опублікованих їм книг були роботи, присвячені кіно - голлівудським фільмам про В'єтнамської війни і історії британської кінематографії. Літературної удачею Адера став сценарій політичного трилера «Територія», поставлений режисером Раулем Руїсом. Як журналіст Адер друкувався в багатьох британських газетах журналах, причому заняття журналістикою він не залишив і після того, як став відомим письменником, наприклад, в 1992-1996 роках він вів культурну колонку в The Sunday Times.
Переклала на українську мову 4.05.19 20.30
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
