Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Джеймс Болдуін
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Джеймс Болдуін
Джеймс Болдуін
Джеймс Артур Болдуін (James Baldwin) Народився 2 серпня 1924 Гарлемі, Нью-Йорк. Помер 30 листопада 1987, в Сен-Поль-де Ванс) - романіст, публіцист, драматург, активний борець за права людини.
Болдуін виріс в родині вітчима-священика і був найстаршим з дев'яти дітей. Свого рідного батька Болдуін ніколи не знав і частково страждав від цього, що відбилося в деяких його творах ( «Скажи мені, коли пішов поїзд», «Іди віщав з гори», «Кімната Джованні» та інших). До закінчення школи Болдуін йде по стопах свого вітчима і допомагає йому в церкві. Але чим старше стає майбутній письменник, тим виразніше він розуміє, що проповіді його вітчима розходяться з тим, що твориться на вулицях Гарлема, і, найголовніше, з поведінкою самого вітчима будинку. Після закінчення школи в Бронксі Болдуін переїжджає в Грінвіч-Віллідж, де і починається його літературна кар'єра.
Провівши дитинство і юність в Гарлемі і Грінвіч-Віллідж - в одних із найбільш неблагополучних районів Нью-Йорка, - Болдуін починає писати про свої погляди і розумінні того, що відбувається навколо. Його перші публіцистичні статті пройняті духом заперечення расизму, що панує навколо молодої людини.
Саме тому, отримавши премію за свій перший художній роман «Іди віщав з гори», в 1948 році Джеймс Болдуін залишає США і їде в Старий світ, в Париж.
Будучи негром і геєм в расистській і гомофобній Америці 40-х рр. XX ст., перебуваючи в подвійних лещатах, прибуваючи до Франції, Болдуін тут немов робить ковток свіжого повітря. Головні його твори написані саме на берегах Сени, і саме тут Болдуін проводить більшу частину свого життя. Він всього два рази повертався на батьківщину і був активним учасником руху Мартіна Лютера Кінга - єдиного руху, ідеологію якого він поділяв практично повністю. Але домом для письменника залишалася Європа, яку він, повернувшись вдруге зі Штатів, не покинув до кінця життя.
Переклала на українську мову 9.05.19 20.15
Джеймс Артур Болдуін (James Baldwin) Народився 2 серпня 1924 Гарлемі, Нью-Йорк. Помер 30 листопада 1987, в Сен-Поль-де Ванс) - романіст, публіцист, драматург, активний борець за права людини.
Болдуін виріс в родині вітчима-священика і був найстаршим з дев'яти дітей. Свого рідного батька Болдуін ніколи не знав і частково страждав від цього, що відбилося в деяких його творах ( «Скажи мені, коли пішов поїзд», «Іди віщав з гори», «Кімната Джованні» та інших). До закінчення школи Болдуін йде по стопах свого вітчима і допомагає йому в церкві. Але чим старше стає майбутній письменник, тим виразніше він розуміє, що проповіді його вітчима розходяться з тим, що твориться на вулицях Гарлема, і, найголовніше, з поведінкою самого вітчима будинку. Після закінчення школи в Бронксі Болдуін переїжджає в Грінвіч-Віллідж, де і починається його літературна кар'єра.
Провівши дитинство і юність в Гарлемі і Грінвіч-Віллідж - в одних із найбільш неблагополучних районів Нью-Йорка, - Болдуін починає писати про свої погляди і розумінні того, що відбувається навколо. Його перші публіцистичні статті пройняті духом заперечення расизму, що панує навколо молодої людини.
Саме тому, отримавши премію за свій перший художній роман «Іди віщав з гори», в 1948 році Джеймс Болдуін залишає США і їде в Старий світ, в Париж.
Будучи негром і геєм в расистській і гомофобній Америці 40-х рр. XX ст., перебуваючи в подвійних лещатах, прибуваючи до Франції, Болдуін тут немов робить ковток свіжого повітря. Головні його твори написані саме на берегах Сени, і саме тут Болдуін проводить більшу частину свого життя. Він всього два рази повертався на батьківщину і був активним учасником руху Мартіна Лютера Кінга - єдиного руху, ідеологію якого він поділяв практично повністю. Але домом для письменника залишалася Європа, яку він, повернувшись вдруге зі Штатів, не покинув до кінця життя.
Переклала на українську мову 9.05.19 20.15
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
