ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Дума Козак
2020.09.26 19:05
Троянди зачекалися на тебе
у кришталевій вазі на столі
і з вишини в Інгул упало небо,
а ранками уже бракує слів…

Нагадує про тебе, моя мила,
мартіні келих, лишений цукат,
вчорашній запах, люба, твого тіла,

Шон Маклех
2020.09.26 15:44
Віра моя
Схована в чорній кам’яній скрині,
Що лежить серед кинутого ірландського дому,
Що стоїть на пустищі,
Де колись цвіли квіти – рожеві і запашні.
Дому, в якому ховались повстанці
І грілись біля печі мурованої.

Ярослав Чорногуз
2020.09.26 15:13
Жила у Римі дівчина Тарпея,
Що мріяла прославитися чимсь.
І злота блиск – це щось було для неї –
Дурне дівчисько – краще не дивись.

Даремно пестиш ним уяву хвору,
І мрієш ти про нього кожну мить.
Воно блищить лише тобі на горе…

Ігор Федів
2020.09.26 13:31
Хрести… Беруть хрести на свої плечі люди.
Бажають, аби ноша легшою була,
Аби її не змінювала доля дуже,
А ще дорогою по рівному вела.

Вони воліють, оминаючи підйоми,
Омріяну займати нішу у житті.
Кому потрібні болі і судоми,

Дума Козак
2020.09.26 11:22
Чим пахнуть ранки? Росами зірниць
і молоком туманів на світанні,
і глибиною погляду зіниць
твоїх очей, наповнених коханням.

Чим пахне день, що з ночі постає
на обрії ранковою зорею?
Пташиним співом, що єство своє

Ігор Шоха
2020.09.26 10:38
Чи ризи одягаємо, чи рясу,
однакова картина житія,
в якому пізнаю себе і я...
..............................................
Долаючи нові космічні траси,.
у безмірі енергії і маси
пливе terra incognita моя.

Тетяна Левицька
2020.09.26 10:27
Там болить а там пече -
подруга жаліється:
то викручує плече,
то щемить голівонька.
Ноги ватні, хоч не встань,
і не йди нікуди.

- То чому ж про тебе, Мань,

Сергій Губерначук
2020.09.26 09:57
Коли ти вказуєш іти на північ –
я вже на півдні попри все!
Коли вже й захід мружиш сонним оком –
я свій світанок маю тут, на сході!
Коли твій силует аж десь на пляжі
з піску стримить обвугленим плечем –
я ще не твій, але вже мчу крізь щем…

Юрій Сидорів
2020.09.26 08:54
Сумує земля за колгоспами,
Читацька громада - за чтивом.
Болюче, з жалями незносними
Сумує земля за колгоспами.

Величчям і справами хосними
Прослався, могутня країно.
Сумує земля за колгоспами,

Ніна Виноградська
2020.09.26 08:46
Доспілі яблука в саду,
Зриває з віт моя онука.
У вересневому меду
Слова загусли без принуки.

Мовчать, затаєні в душі,
Від цих небес, від щастя світу.
Ступаю прямо в спориші,

Ніна Виноградська
2020.09.26 08:38
А ми ще вірим дотепер
В неукраїнського Ісуса.
І забуваєм, хто помер
За Україну саме. Стуса.

Простого хлопця, Василя,
Що виріс поряд, в Україні,
Якому рідна ця земля

Іван Потьомкін
2020.09.25 15:20
Ну як перекричать тисячоліття?
Яким гінцем переказать Орфею,
Що Еврідіка – тільки пам’ять?
Та перша ніч, ніч на подружнім ложі,
Ті сплетені тіла, ті губи-нерозрив,
Той скрик в нічному безгомінні, –
Де слово – подув, а не смисл,
Теж тільки пам’ять.

Ігор Деркач
2020.09.25 10:05
Чоловіку мало мати все,
що не заборонено мораллю,
і якщо наліво понесе,
то не оминає файну кралю.

Час не розчиняє почуття
у пучині моря-океану,
і якщо ми любимо життя,

Сергій Губерначук
2020.09.25 09:19
Знов з-під подушки білої в чорну шухляду
замикаю листа, мов приховую зраду.
Сонні руки, прохоплені сонячним ранком,
тремчучи, замітають сліди поза ґанком.

Очі, жмурячись, плачуть від згадки самої,
хто підійде надвечір погратися мною,
хто в листах

Микола Соболь
2020.09.25 05:54
О, ноче, не спіши будити ранок.
Яка чудова світанкова мить.
У губи поцілую наостанок…
Пора іти. Нехай кохана спить.

Що є любов? – велика таємниця.
Ніхто не зміг довідатись глибин,
чому нас манить чарівна жар-птиця?,

Дума Козак
2020.09.24 19:22
Цілує вітер посмішку твою
і промінцями сонце пестить губи.
Я осторонь закохано стою,
любуючись тобою, моя люба.

Ти – ніби келих гарного вина,
в очах іскряться бісики у тебе.
Моя кохана, квітко чарівна,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Євген Чорний
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Побийголод (1965) / Критика | Аналітика

 Незалежність України по-бродському





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-07-24 07:37:43
Переглядів сторінки твору 1507
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.524 / 5.41)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.456 / 5.42)
Оцінка твору автором 6
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ПРО ПОЕЗІЮ
Людина і тоталітаризм, аналітика
Автор востаннє на сайті 2019.12.31 07:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-07-24 14:03:12 ]
Я теж звертався до розглядуваного Вами вірша в статті "Люди с базара, а Назар - на базар (имперский взгляд Иосифа Бродского на Украину). У мене не викликає сумніву, що це погляд самого Бродського.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-24 21:12:04 ]
Ваша впевненість на чомусь ґрунтується? Підозрюєте, що Бродський був хворий на стокгольмський синдром? Після тортурів у психушці, інфаркта у тюрмі, двох років примусової праці, переслідування КДБ, примусової висилки, після того, як йому не дали ні зустрітися (12 відхилених прохань), ні поховати батьків - гадаєте, дуже цю імперію полюбив?
Бродський не хотів, щоб його вважали за дисидента (не мав на те часу), але ніколи не асоціював себе з тією країною; єдине, що йому від неї було потрібно, - це мова.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-29 18:53:01 ]
Кому цікаво - ось згадувана стаття: http://maysterni.com/publication.php?id=112792

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-07-25 10:20:38 ]
Мені дивно, що ви намагаєтесь якось обілити Бродського. Він був досить неприємною особистістю з роздутим відчуттям самозначущості, це відзначало багато з тих, хто його знав. Він асоціював себе не з Радянським Союзом, а із поетами «срібного періоду» російської літератури і його представниками – Ахматовою та ін, з якими був особисто знайомий в юності, із російською культурою, яку вважав набагато вищою за українську. Культурний шовінізм нічим не кращий за етнічний.Політичні погляди в нього були ніякі, але по відношенню до України він, як і багато російських лібералів, якщо зачепити, давав рефлекторну реакцію зневаги й презирства. У цьому вірші немає жодного слова, яке було би «не від нього».
Колись також відгукнулась на цю тему: http://maysterni.com/publication.php?id=113942
І потім писала в розмові з російськомовними авторами, які мене підтримали на іншому сайті (вже просто не хочу повторюватись):
-- Всё его стихотворение--нелепый винегрет образов, наобум вставленных украинских слов ("краля, баштан, вареник"--что это должно означать? а если я скажу--"девка, арбуз, окрошка"?),намёков на исторические лица (какова роль в стихотворении "дорогого Карла" и "картавого"--непонятно, к тому же автору, кажется, невдомёк, что в Полтавской битве Украина пробовала избавить Россию от своего "привкуса", но Россия ей этого не дала и зверски наказала за саму попытку), кто кому говорит: "Пожили вместе, хватит"-- Россия в лице Бродского--Украине, которая и так уходит? Зачем надо плевать в Днипро--"может, он вспять покатит"?? Какая "земля не даёт вам,кавунам, покоя"? Та, о которой он раньше упоминал--"Вас родила земля: грунт, чернозем с подзолом"? Так почему она не даёт "кавунам" покоя? И самый "убийственный" последний аргумент--это противопоставление Пушкина и Шевченко...Поэт действительно считает, что люди умирают со стихами Пушкина на устах? Я уже и не спрашиваю, в чём, по его мнению, состоит "брехня" Шевченко? Ни одной внятной фразы или логической мысли. Брызжущая слюной злоба.
Я читала воспоминания присутствовавших на его вечере. Он и до этого вёл себя, мягко говоря, некорректно--приглашал людей задавать ему вопросы, а потом их же и высмеивал. В конце все боялись что-либо спросить.Когда же он стал читать это стихотворение, люди просто покидали зал.
-- ... как человек он был сомнительного качества. К тому же--неизбывный комплекс российского шовинизма (ещё Ленин замечал,что нет более рьяных русских националистов, чем инородцы). Правильно говорят, что как только речь заходит об Украине, русский демократ (читай также--вольнодумец, интеллигент, мученик...) кончается. Вы верно определили--именно "грязный пасквиль". Единственное-- это то, что по совету своего друга он, кажется, не включил этот "шедевр" в печатное собрание своих сочинений.
Для мене цей вірш -- ознака деградації його як поета і як людини.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-25 15:49:24 ]
Тобто, ваша аргументація така: автор був неприємною людиною, а тому і твори його... погані! погані! погані!
Мушу визнати, проти цих трьох доводів - чимось заперечити неможливо, як проти козирного туза...
Але так можна далеко зайти. Наприклад:

Висоцький - він був чорносотенець! Бо він же сам признався:
«На всё я готов -
на разбой и насилье,
и бью я жидов,
и спасаю Россию!»

А Пушкін був... жінка! Бо від першого лиця писала:
«По сердцу я нашла бы друга,
Была бы верная супруга
И добродетельная мать.»

А якщо казати серйозно:
1) усі ваші закиди - безумовно слушні, тільки стосуються не автора, а його персонажа;
2) нема сенсу віддавати Бродського нашим ворогам, коли насправді він був на нашому боці.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-07-26 00:21:25 ]
Бродський писав «від себе і про себе, коханого», він нічого у собі не приховував, бо був повний самозамилування. Його творчість – пряме відображення його особистості, є такі автори. У тому прикладі, що ви привели, Пушкін говорить не від себе, а від імені своєї героїні, на яку прямо вказує. Де у Бродського вказівка на те, що він говорить від імені якогось ліричного героя, а не від свого? Звідки ва взяли, що він був «на нашому боці»? Як кажуть, не шукайте чорну кішку у чорній кімнаті, особливо якщо її там немає.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-26 09:56:41 ]
Шановна Вікторіє, ви з тими самими аргументами пішли на друге коло, а так нечесно! ☺

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-07-26 11:13:14 ]
Мені нічого не треба вам доводити. Це ви ніяк не довели, що Бродський писав нібито не від себе і не те, що думав. Він ніколи не спростовував, що це – його власні думки. Ні в кого, крім вас (ні у його прихиль ників, ні у ворогів, ні у літературознавців), ніколи не виникало сумнівів, що він чітко (хоча й на дуже низькому художньому рівні, сумбурно, базарно і істерично) висловив те, що відчував. Він і був тим «узагальненим великоросом», про якого ви пишете. Ніяких серйозних доказів щодо протилежного у вас немає. Хочете вірити у своє «відкриття» -- воля ваша, я тут нічого не можу зробити. Мова про інше.
Чому я взагалі озвалась на цей твір? Мене давно непокоїть тенденція притягувати «за вуха» в українську літературу (або у друзі України) тих, хто насправді був до неї байдужим або відкрито ворожим. Досить комусь народитися в Україні, або жити в ній якийсь час, або ще якось перетнутися із нею, як уже виникає спокуса приписати його до «наших». Я вважаю це приниженням для українців. На те, щоб тебе вважали українським письменником або другом України, треба заслужити. І все ж такого, як у вас, я ще не зустрічала. Коли автор прямо кидає в лице українцям свою зневагу й презирство, намагатися знайти в його творі якусь замасковану симпатію, чи іронію, чи ще щось --для чого? Як ще треба образити українців, щоб вони образились? Втім, ця розмова затягнулась, а предмет її на це не заслуговує.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-26 22:14:22 ]
А знаєте, ви мене переконали. Мабуть-таки Бродський дійсно добирав слова навмання. Це тому, що він був пихатий і не розумівся у літературі. А тільки цупив срібло у Ахматової. Бо взагалі - просто йолоп. Але на «іншому сайті» його швидко вивели на чисту воду. А коли ви чогось не розумієте - це тому, що Бродський дурень. Якісь кавуни... От телепень! Йому й на суді так і сказали: дуже низький художній рівень! А він такий: Ні! Я ж плюю у Дніпро щонеділі! А йому: Нобелівку на стіл, малокультурний шовіністе! Разом з імперським партквитком!..
Сподіваюся, я була достатньо сумбурна, базарна та істерична. Як Бродський.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-07-27 04:51:33 ]
Ви думаєте, що займаючись клоунадою, ви робите свою позицію міцнішою? Навпаки. Доказів у вас як не було, так і немає. Нобелівка була йому дана не за цей вірш,а за попередню творчість і за дисидентство(це теж враховувалось). У поетів є вірші кращі, є гірші, є взагалі погані.Вправний поет -- це не обов'язково порядна людина. І талант дається не навічно, з часом поет може просто виродитись. До речі, про крадіжки "срібла в Ахматової" -- це ви самі придумали? У стані натхнення?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-27 19:08:35 ]
Ні, не вигадала. Це я так зрозуміла ваш попередній текст (від 2019-07-25, 10:20:38). Ну, ви ж знаєте: автор пише що хоче, читач розуміє як може... Хай Бродський буде ще й злодій, мені не шкода. А вам приємно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-07-27 23:56:25 ]
Дивна відповідь! Якщо людина щось невірно розуміє, вона вибачається за зроблену помилку і намагається її виправити (якщо може). Ви ж робите вигляд, що ваша помилка (ще й яка!) – це мені з вашого боку – люб’язність, якої вам "не шкода". Я вас про таку «люб’язність» не просила. В мене виникла підозра, що ви ніколи не чули про «серебряный век» російській поезії, тому й плутаєте це із сріблом (столовим?), яке Бродський «цупив у Ахматової».


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-07-28 00:00:48 ]
Дивна відповідь! Якщо людина щось невірно розуміє, вона вибачається за зроблену помилку і намагається її виправити (якщо може). Ви ж робите вигляд, що ваша помилка (ще й яка!) – це мені з вашого боку – люб’язність, якої вам "не шкода". Я вас про таку «люб’язність» не просила. В мене виникла підозра, що ви ніколи не чули про «серебряный век» російській поезії, тому й плутаєте це із сріблом (столовим?), яке Бродський «цупив у Ахматової».


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-07-28 00:42:10 ]
Дискусія вже давно вийшла за рамки заданої теми. Все вже сказано, і я би давно закінчила відповідати, якби ви, не маючи ні доказів, ні контраргументів, не намагалися щоразу мене наостанку якось«вкусити» своїми сарказмом. Як оте «нехай вам буде приємно», що він нібито «цупив срібло в Ахматової». Бродський займає так мало місця в моєму житті, що мені нічого не може бути «приємно» або «неприємно» щодо нього. Він для мене просто не існує. Що мене «зачепило», то це ваше намагання надати цьому віршеві протилежного тлумачення, всупереч очевидному, для чого у вас, як на мене, немає ніяких підстав. Ви можете все одно лишатися при своїй думці, тут ніхто вам не указ, але «кусати» того, хто має іншу думку, глузувати з нього не потрібно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-28 10:24:56 ]
З останнім я згодна, маєте рацію.
А щодо доказів та контраргументів, яких я, за вашими словами, не маю... Розумієте, одна справа, коли хтось каже жінці: «ти мені не до вподоби, пробач» - що ж, буває, він каже за себе; інша річ - коли він каже: «ти потворна», - це образа. Так само, коли ви кажете: «в тебе нема доказів» - це особистий випад, коректніше було б: «я твоїх доказів не приймаю». Коли кажуть: «я його не зрозумів» - це одне, а «він верзе нісенітниці» - зовсім інше...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-07-25 19:15:21 ]
Може, наступного року стаття набуде "нових значень"©, "ні обіцянок, ні пробачень"©.
Бо 11 місяців лишилося до дня народження автора. Справляли би ювілей.
Наступного року ніхто не знає, що буде на ниві міждержавних відносин з країною-агресором.
Краще навряд чи.
А ми оце просякаємо авторськими мотиваціями.
Нічого дивного не буде в тому, що хтось з нас оселиться в Польщі, хтось у Франції. Та будь-де.
Але якими творами будуть ознаменовані наші втечі?
Кого будемо ганити? Яку державу і чию? Яких поетів? Якою толерантністю будемо ділитися?

Доживатиме до червня 2020-го року
Ю. С.