ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Лайоль Босота
2024.04.15

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Побийголод (1965) / Критика | Аналітика

 Незалежність України по-бродському




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-07-24 07:37:43
Переглядів сторінки твору 4237
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.701 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.638 / 5.45)
Оцінка твору автором 6
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ПРО ПОЕЗІЮ
Людина і тоталітаризм, аналітика
Автор востаннє на сайті 2024.04.23 20:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-07-24 14:03:12 ]
Я теж звертався до розглядуваного Вами вірша в статті "Люди с базара, а Назар - на базар (имперский взгляд Иосифа Бродского на Украину). У мене не викликає сумніву, що це погляд самого Бродського.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (М.К./Л.П.) [ 2019-07-24 21:12:04 ]
Ваша впевненість на чомусь ґрунтується? Підозрюєте, що Бродський був хворий на стокгольмський синдром? Після тортурів у психушці, інфаркта у тюрмі, двох років примусової праці, переслідування КДБ, примусової висилки, після того, як йому не дали ні зустрітися (12 відхилених прохань), ні поховати батьків - гадаєте, дуже цю імперію полюбив?
Бродський не хотів, щоб його вважали за дисидента (не мав на те часу), але ніколи не асоціював себе з тією країною; єдине, що йому від неї було потрібно, - це мова.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (М.К./Л.П.) [ 2019-07-29 18:53:01 ]
Кому цікаво - ось згадувана стаття: http://maysterni.com/publication.php?id=112792

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-07-25 10:20:38 ]
Мені дивно, що ви намагаєтесь якось обілити Бродського. Він був досить неприємною особистістю з роздутим відчуттям самозначущості, це відзначало багато з тих, хто його знав. Він асоціював себе не з Радянським Союзом, а із поетами «срібного періоду» російської літератури і його представниками – Ахматовою та ін, з якими був особисто знайомий в юності, із російською культурою, яку вважав набагато вищою за українську. Культурний шовінізм нічим не кращий за етнічний.Політичні погляди в нього були ніякі, але по відношенню до України він, як і багато російських лібералів, якщо зачепити, давав рефлекторну реакцію зневаги й презирства. У цьому вірші немає жодного слова, яке було би «не від нього».
Колись також відгукнулась на цю тему: http://maysterni.com/publication.php?id=113942
І потім писала в розмові з російськомовними авторами, які мене підтримали на іншому сайті (вже просто не хочу повторюватись):
-- Всё его стихотворение--нелепый винегрет образов, наобум вставленных украинских слов ("краля, баштан, вареник"--что это должно означать? а если я скажу--"девка, арбуз, окрошка"?),намёков на исторические лица (какова роль в стихотворении "дорогого Карла" и "картавого"--непонятно, к тому же автору, кажется, невдомёк, что в Полтавской битве Украина пробовала избавить Россию от своего "привкуса", но Россия ей этого не дала и зверски наказала за саму попытку), кто кому говорит: "Пожили вместе, хватит"-- Россия в лице Бродского--Украине, которая и так уходит? Зачем надо плевать в Днипро--"может, он вспять покатит"?? Какая "земля не даёт вам,кавунам, покоя"? Та, о которой он раньше упоминал--"Вас родила земля: грунт, чернозем с подзолом"? Так почему она не даёт "кавунам" покоя? И самый "убийственный" последний аргумент--это противопоставление Пушкина и Шевченко...Поэт действительно считает, что люди умирают со стихами Пушкина на устах? Я уже и не спрашиваю, в чём, по его мнению, состоит "брехня" Шевченко? Ни одной внятной фразы или логической мысли. Брызжущая слюной злоба.
Я читала воспоминания присутствовавших на его вечере. Он и до этого вёл себя, мягко говоря, некорректно--приглашал людей задавать ему вопросы, а потом их же и высмеивал. В конце все боялись что-либо спросить.Когда же он стал читать это стихотворение, люди просто покидали зал.
-- ... как человек он был сомнительного качества. К тому же--неизбывный комплекс российского шовинизма (ещё Ленин замечал,что нет более рьяных русских националистов, чем инородцы). Правильно говорят, что как только речь заходит об Украине, русский демократ (читай также--вольнодумец, интеллигент, мученик...) кончается. Вы верно определили--именно "грязный пасквиль". Единственное-- это то, что по совету своего друга он, кажется, не включил этот "шедевр" в печатное собрание своих сочинений.
Для мене цей вірш -- ознака деградації його як поета і як людини.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (М.К./Л.П.) [ 2019-07-25 15:49:24 ]
Тобто, ваша аргументація така: автор був неприємною людиною, а тому і твори його... погані! погані! погані!
Мушу визнати, проти цих трьох доводів - чимось заперечити неможливо, як проти козирного туза...
Але так можна далеко зайти. Наприклад:

Висоцький - він був чорносотенець! Бо він же сам признався:
«На всё я готов -
на разбой и насилье,
и бью я жидов,
и спасаю Россию!»

А Пушкін був... жінка! Бо від першого лиця писала:
«По сердцу я нашла бы друга,
Была бы верная супруга
И добродетельная мать.»

А якщо казати серйозно:
1) усі ваші закиди - безумовно слушні, тільки стосуються не автора, а його персонажа;
2) нема сенсу віддавати Бродського нашим ворогам, коли насправді він був на нашому боці.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-07-26 00:21:25 ]
Бродський писав «від себе і про себе, коханого», він нічого у собі не приховував, бо був повний самозамилування. Його творчість – пряме відображення його особистості, є такі автори. У тому прикладі, що ви привели, Пушкін говорить не від себе, а від імені своєї героїні, на яку прямо вказує. Де у Бродського вказівка на те, що він говорить від імені якогось ліричного героя, а не від свого? Звідки ва взяли, що він був «на нашому боці»? Як кажуть, не шукайте чорну кішку у чорній кімнаті, особливо якщо її там немає.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (М.К./Л.П.) [ 2019-07-26 09:56:41 ]
Шановна Вікторіє, ви з тими самими аргументами пішли на друге коло, а так нечесно! ☺

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-07-26 11:13:14 ]
Мені нічого не треба вам доводити. Це ви ніяк не довели, що Бродський писав нібито не від себе і не те, що думав. Він ніколи не спростовував, що це – його власні думки. Ні в кого, крім вас (ні у його прихиль ників, ні у ворогів, ні у літературознавців), ніколи не виникало сумнівів, що він чітко (хоча й на дуже низькому художньому рівні, сумбурно, базарно і істерично) висловив те, що відчував. Він і був тим «узагальненим великоросом», про якого ви пишете. Ніяких серйозних доказів щодо протилежного у вас немає. Хочете вірити у своє «відкриття» -- воля ваша, я тут нічого не можу зробити. Мова про інше.
Чому я взагалі озвалась на цей твір? Мене давно непокоїть тенденція притягувати «за вуха» в українську літературу (або у друзі України) тих, хто насправді був до неї байдужим або відкрито ворожим. Досить комусь народитися в Україні, або жити в ній якийсь час, або ще якось перетнутися із нею, як уже виникає спокуса приписати його до «наших». Я вважаю це приниженням для українців. На те, щоб тебе вважали українським письменником або другом України, треба заслужити. І все ж такого, як у вас, я ще не зустрічала. Коли автор прямо кидає в лице українцям свою зневагу й презирство, намагатися знайти в його творі якусь замасковану симпатію, чи іронію, чи ще щось --для чого? Як ще треба образити українців, щоб вони образились? Втім, ця розмова затягнулась, а предмет її на це не заслуговує.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (М.К./Л.П.) [ 2019-07-26 22:14:22 ]
А знаєте, ви мене переконали. Мабуть-таки Бродський дійсно добирав слова навмання. Це тому, що він був пихатий і не розумівся у літературі. А тільки цупив срібло у Ахматової. Бо взагалі - просто йолоп. Але на «іншому сайті» його швидко вивели на чисту воду. А коли ви чогось не розумієте - це тому, що Бродський дурень. Якісь кавуни... От телепень! Йому й на суді так і сказали: дуже низький художній рівень! А він такий: Ні! Я ж плюю у Дніпро щонеділі! А йому: Нобелівку на стіл, малокультурний шовіністе! Разом з імперським партквитком!..
Сподіваюся, я була достатньо сумбурна, базарна та істерична. Як Бродський.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-07-27 04:51:33 ]
Ви думаєте, що займаючись клоунадою, ви робите свою позицію міцнішою? Навпаки. Доказів у вас як не було, так і немає. Нобелівка була йому дана не за цей вірш,а за попередню творчість і за дисидентство(це теж враховувалось). У поетів є вірші кращі, є гірші, є взагалі погані.Вправний поет -- це не обов'язково порядна людина. І талант дається не навічно, з часом поет може просто виродитись. До речі, про крадіжки "срібла в Ахматової" -- це ви самі придумали? У стані натхнення?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (М.К./Л.П.) [ 2019-07-27 19:08:35 ]
Ні, не вигадала. Це я так зрозуміла ваш попередній текст (від 2019-07-25, 10:20:38). Ну, ви ж знаєте: автор пише що хоче, читач розуміє як може... Хай Бродський буде ще й злодій, мені не шкода. А вам приємно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-07-27 23:56:25 ]
Дивна відповідь! Якщо людина щось невірно розуміє, вона вибачається за зроблену помилку і намагається її виправити (якщо може). Ви ж робите вигляд, що ваша помилка (ще й яка!) – це мені з вашого боку – люб’язність, якої вам "не шкода". Я вас про таку «люб’язність» не просила. В мене виникла підозра, що ви ніколи не чули про «серебряный век» російській поезії, тому й плутаєте це із сріблом (столовим?), яке Бродський «цупив у Ахматової».


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-07-28 00:00:48 ]
Дивна відповідь! Якщо людина щось невірно розуміє, вона вибачається за зроблену помилку і намагається її виправити (якщо може). Ви ж робите вигляд, що ваша помилка (ще й яка!) – це мені з вашого боку – люб’язність, якої вам "не шкода". Я вас про таку «люб’язність» не просила. В мене виникла підозра, що ви ніколи не чули про «серебряный век» російській поезії, тому й плутаєте це із сріблом (столовим?), яке Бродський «цупив у Ахматової».


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-07-28 00:42:10 ]
Дискусія вже давно вийшла за рамки заданої теми. Все вже сказано, і я би давно закінчила відповідати, якби ви, не маючи ні доказів, ні контраргументів, не намагалися щоразу мене наостанку якось«вкусити» своїми сарказмом. Як оте «нехай вам буде приємно», що він нібито «цупив срібло в Ахматової». Бродський займає так мало місця в моєму житті, що мені нічого не може бути «приємно» або «неприємно» щодо нього. Він для мене просто не існує. Що мене «зачепило», то це ваше намагання надати цьому віршеві протилежного тлумачення, всупереч очевидному, для чого у вас, як на мене, немає ніяких підстав. Ви можете все одно лишатися при своїй думці, тут ніхто вам не указ, але «кусати» того, хто має іншу думку, глузувати з нього не потрібно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (М.К./Л.П.) [ 2019-07-28 10:24:56 ]
З останнім я згодна, маєте рацію.
А щодо доказів та контраргументів, яких я, за вашими словами, не маю... Розумієте, одна справа, коли хтось каже жінці: «ти мені не до вподоби, пробач» - що ж, буває, він каже за себе; інша річ - коли він каже: «ти потворна», - це образа. Так само, коли ви кажете: «в тебе нема доказів» - це особистий випад, коректніше було б: «я твоїх доказів не приймаю». Коли кажуть: «я його не зрозумів» - це одне, а «він верзе нісенітниці» - зовсім інше...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-07-25 19:15:21 ]
Може, наступного року стаття набуде "нових значень"©, "ні обіцянок, ні пробачень"©.
Бо 11 місяців лишилося до дня народження автора. Справляли би ювілей.
Наступного року ніхто не знає, що буде на ниві міждержавних відносин з країною-агресором.
Краще навряд чи.
А ми оце просякаємо авторськими мотиваціями.
Нічого дивного не буде в тому, що хтось з нас оселиться в Польщі, хтось у Франції. Та будь-де.
Але якими творами будуть ознаменовані наші втечі?
Кого будемо ганити? Яку державу і чию? Яких поетів? Якою толерантністю будемо ділитися?

Доживатиме до червня 2020-го року
Ю. С.