ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2019.10.18 22:11
хмари забуті так навздогін
анексовані круком зрідка
відлабує партію скрипка
вічно блукав один


у яві позмінній чому б його ні
маринарка небесна свитка

Серго Сокольник
2019.10.18 21:58
Друзі) Маю сповістити, що 12 жовтня у славному древлянському місті Коростень було урочисто проведено нагородження Лауреатів літературної премії ім. Василя Юхимовича, що надається згідно статуту, за значний внесок у розвиток української літератури. Я мав ч

Олена Малєєва
2019.10.18 14:29
Цей Бог не любить носити краватки.
І надто багато, напевно, палить,
А ще Мефістофеля в нього задатки:
Він поглядом ріже і словом жалить.

Коли він ступає - вступаються люди.
Коли багровіє - чекати лиха.
Проте повсякденно нечемним не буде,

Вікторія Лимарівна
2019.10.18 13:45
Пригортаюсь думками до тебе:
Чую голос знайомий крізь сон,
Що порушив залізний кордон
Затяжної для мене розлуки.
Сонце щиро всміхнулось на Небі.
І на крилах пташиних пісень
Надсилає осяяний день,
Зігріваючи стомлені руки.

Матвій Смірнов
2019.10.18 13:44
Тут доволі тепло, в широтах наших.
Ми навчились як, та забули нащо
Ми осіли тут, на оцих вологих
Островах, навіщо мочили ноги
По коліно в теплій воді Гольфстріму?
Але - клімат лагідний, без екстриму,
Ані гір, ні хащ, ні глухих безодень
На фізичних

Сергій Губерначук
2019.10.18 12:26
Київ. Неділя. 27 липня 1969 року. Кінотеатр імені Т.Г. Шевченка. Молода подружня пара дивиться кіно. Яке – мені невідомо. Потім сонце. Морозиво. Ще один кінотеатр. "Дорвалися," – як то кажуть. Мабуть, молоді філологи не знаходили слів під враженнями літ

Лілія Ніколаєнко
2019.10.18 11:04
Вінок 12. Прокляття Афродіти

1.
Одвічністю стає прекрасна мить –
То знову Афродіта сни тривожить.
Жагою у сонетах палахтить
Її велична і сліпуча розкіш.

Віктор Кучерук
2019.10.18 09:24
Не спиться… Тоскно… Самотужки
Не подолати сум оцей,
Коли улюблена подушка
Тікає рвучко від грудей.
Знедавна їй уже несила
Вдавати радість силоміць, –
Терпіти довго і безсило
Моїх обіймів шал і міць.

Олександр Сушко
2019.10.18 09:18
Вдягнув мороз ув іній сивий луг,
Свинцем гарячим ворог душу кропить.
Команда ЗЕ царює у тилу,
А я лежу, поранений, в окопі.

Бо кожному - своє. Мені - війна,
Криваві сльози вдів, брати-каліки.
А дезертири ріжуть кабана -

Тетяна Левицька
2019.10.18 08:21
Не думала, що все банально скінчиться,
ховаючи у серці таїну.
Розкришиться в руках свята обітниця,
лиш у звабливі очі зазирну.
Розтану, не тужавітиму крицею,
холодною, байдужою...так є.
Та поділитися хоча б дещИцею
любові - нам сумління не дає.

Микола Соболь
2019.10.18 06:08
За вікном листопаду краса
Літо бабине ген догорає,
Йду осіннім, золоченим раєм,
Де берізок палає яса.
Ще не тулиться лист до землі,
Свіжим подихом дихає осінь,
Павутинку гойдає між сосен
І благають про щось журавлі…

Серго Сокольник
2019.10.18 02:57
трохи іронічне, трохи літературне*

Хтось хотів літератором стати?
Я порадити можу багато,
Як повстати з колін... Та на власні граблі...
(Власні гулі зручніш набивати)))

Власне поле доцільно зорати

Ярослав Чорногуз
2019.10.17 23:48
Мов осіннього сну поволока,
Вечір ліг на затінений сад.
Не була до нас доля жорстока.
Як достиглий була, виноград.

І неначе зорею від Бога
Вечорова засяяла мла.
Мов із дерева нам чарівного -

Олександр Сушко
2019.10.17 19:45
В Ерато дар лежить на терезах,
Вирішує чи дати... довго судить.
А я сузір'я слів у небесах
Пасу і кличу:- Забирайте, люди!

Звела нас доля чи щасливий рок?
Це ключ до раю чи бандитська фомка?
Не відпуска від себе ні на крок,

Оксана Логоша
2019.10.17 17:55
І помирали руки,
І опадало листя.
Які ж пекельні мУки
Багряні ті намИста!

І в*янули суцвіття,
І закривались вени.
О!Як у цьому світі

Роксолана Вірлан
2019.10.17 15:55
Вона піде...вона завжди іде...
Вона не обертається ніколи
На ті дороги, де погибнув день,
Де окіл поторочений і доли.

Вона піде зникати в чорний гай-
Гордіша сонця і висока духом.
Не окликає в мить оцю нехай
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Майя Залізняк / Критика | Аналітика

 Замість прощання

http://maysterni.com/publication.php?id=140665

Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-26 16:27:14 ] - відповісти Ето єсть капець капецький. І літгероїня тут реальніша за смерть. Аглая Саловсмак. Богиня підпарнаських пущ.

Втратила бажання залишатися на сайті. Набридло протидіяти газлайтингу - систематичному, бовваніти громовідводом - так мою роль окреслила розуміюча пані Вікторія Торон.
Погосподарювала на своїй сторінці. Про лисичку написала, бо таких персонажів - тьма на стежках. І мені такі перебігали путівці, мило усміхалися. І в політиці є такі, всюди.
От, бачу, нова публікація - жаска. Чим же викликаний до життя такий "неблагоуханний" вірш?
"Ситуація на сайті дійшла до точки кипіння і вулкан справедливої кари вивергнувся"...
відповів на звинувачувальний коментар Вікторії Торон автор - пан Чорногуз. А вуха не рожевіють від сорому?
За що кари? За мою довготерпеливість, за інакшість, свіжість-неповторність - серед самоповторень, вторсировини віршованої, кон'юнктурного, лубочного і вульгарного? Скільки разів я зверталася до модератора, щоб видаляв пасквілі Сушка? Як Ви ще недавно жалкували, що привели його на поетичний сайт - писали звернення до адміну...
А не власне БОЛОТО на автора вилилося? Чи й не лицар, що вболіває за літературні парцели. Бив себе в груди "про літературу дбаю". А в дзеркало не пробували зазирнути? - кажу подумки авторові. Пишучи таке, не варто зазирнути в чисте люстро совісті? Може, переляк трафить. Це не псування смаків молодих та поважних? Отакий текст - неоковирний, наче в гарячці писане.
"Страсті-мордасті" - як пише хамелеонний Сушко - ваші з ним - сотрясали поетичний ресурс. Один сміявся, лузаючи плюскле насіння, інший паленів. Автори чекали порцій попкорну.
То друзяку, плодовитого самопроголошеного царька сатири Сушка, за "лікування від пихатості" проклинав, голосно жалкував, що привів на сайт, писав на друга - "обісцюшко", ми все те читати могли, наче не було де порозумітися опонентам, просив втрутитися адмін, потерпав. Просив же й мене допомогти вговкати Сушка. Я вагалася - бо вони обидва далекі від моїх уявлень про справжніх друзів. Тепер навздогін якійсь левиці лісовій - отакі словесні грудомахи. Авторитет свій не боїться підірвати цим опусом пан Чорногуз?
Чи могла псувати смаки та погано впливати - я, поетка з унікальним власним голосом, як писали літературознавці...
"Випендрьож" - ваша поезія! - лементував Чорногуз. Бо автори могли бачити - якою креативною може бути поезія. На роль сайтового акина я не претендувала. Гієною не була, не ті гени.
Тендітний закоханий у одноманітних традиційних віршах, їх не кортить мені читати, і нерідко грубіян у коментарях - пан Чорногуз.
Левиця заважає, декого ще вибірково коментує.
Щось рузбушувався статечний автор, наче в пубертатному періоді - юнак. Нашіптує хтось. Хто, де, кому? Так боятися інтриг та нашіптувань, певно, причини є? Які мотиви керували б мною?
Мені доводилося не раз оборонятися, нехотя пробачати емоційного Ярослава за незаслужену образу - "суку", бо ЗДАЛОСЯ йому: я під ніком критикую разом із Сушком. Плести павутину - то не моє, клонів тут не мала. Плітки, насміхи безпринципного Сушка мені набридли. А ще - міхоноші з такими дарами, від яких смердить гнилою рибою. Тоді пан Чорногуз писав на себе "дурень", палко вибачався у приваті. Мало вірила у каяття. Потім гарикнув на мене і Л.Бенедишин. Вона писала у відповідь, що ніколи не дозволяла собі такого тону і образ, присоромлений Ярослав вибачався перед нами знову. Лишитися чи піти, бо на сайті нині брудно, некомфортно - її вибір.
Я прийшла на сайт зрілою поеткою і пішла ще міцнішою.
Хилитання сайтового човна не врівноважу, то тому, то іншому буду затьмарювати белебень слави. Не можу бути хорошою всім, та й не прагну. У мене ранжир хорошості кардинально відрізняється від шкали декого. І це прекрасно.
Не з ваших пущ, вигонів та вагонів - я, громадянине Сушко. І не Вашу сіреньку зовні книгу я придбала, Ви мою - повнокровну і барвисту - щоб штудіювати, насичуватися словами, темами. І хапав їх обіруч.
І хвалився на сайті, що допомога моя дієва, писав, що не варто декому плавці проти настовбурчувати, бо Майя зауважує правильно, її поради - золото, і присвяту щиру, вірилося, писав. І підкурював від дорогих сигар моєї музи.
А потім книгу "Пихокардію" запхав під курей у есеї про якусь дику Аглаю Саловсмак - свою мрію недосяжну. Метаморфоза (від захоплення до глумління) клінічна чи класична?
Авжеж, культмасові читачі полюбляють веселеньке, жартівливе. Там - вдячні, невибагливі.
Я чекала росту майстерності, поезій, а не віршиків-лушпайок, відвертої вульгарщини. Примазування Ваше до мого імені - так банальні будяки ростуть біля троянди, ловлять її пелюстя.
Зауваження Надії Тарасюк - чому вульгарне на сайті - модератором не почуте.
Ярослав Чорногуз на головну опус поставив, таке - поезія? не флуд? Я втратила бажання бути серед оцих міазмів. Примазуватися, підлещуватися, підтанцьовувати не можу і не хочу. Я - за чисту Поезію.
І два береги, а не два берега, пане Ярославе. Я Тетяні приватно написала, а коректор моєї книги запевнила, що лише так.

Навіщо мені такий сайт, де модерація сумнівна, поезій цікавих, неповторних майже немає, лише з десяток авторів активні, на головній переважно проби пера та пасквілі. Звісно, піти треба було раніше, з іншими, відомими, лишалася, бо періодично мене просили - повернися. Тепер ні бажання немає лишатися, ні необхідності.
То для кого такий чорногузівський вірш? Це автор самостверджується? Явив свій креативний потенціал чи таки упав із дзенькотом у лісову ковтьобу...
цитую
"хтіла вправити хребта..." а чого він був кривим? Мабуть, стрункістю хребта (і не лише) треба самому перейматися (читай - вдосконалюватися).
Де тут на сайті пильнозорі орлиці? Назвіть мені одну. Синиць чимало. Суниць наросло віршових - збирай, не плюйся. Муза-манечка нашептала вірша про чужу "манечку".
Лікується автор у народного цілителя Сушка від пихатості, продукує отакі вірші - газовані. Осилю, прочитаю - "високу" поезію. Не пасторальну, а викривальну. Але надалі такого читати не буду.

Отже, вірш Ярослава - апофеоз немайстерності і несмаку

Гієна - не левиця
Нашіптує, нацьковує кругом,
Гуртом слона вкусити хоче гном. як можна гуртом вкусити?
Не вгомониться все вона ніяк –
Огидна інтриганка Шапокляк. чому не дама з королівськими підвісками.....

Орлиці хтіла вправити хребта, де та сколіозна орлиця?
А та наскубла добре їй хвоста! хто і кому скуб хвоста?
І тут узяв звірюку переляк – от переляку не може бути ні в гієни, ні в левиці
Гієну, не левицю, Шапокляк.

І тільки де не з`явиться на мить,
Од неї падла запахом смердить. а чи не свій запах б'є у носа?
Дожовує все залишки здохляк то на сайті є здихляки?
Спесива провокуйка Шапокляк.

Хвоста свого розпустить, як павич,
Аж уночі регоче з неї сич. біднятко
Ну як, скажіте, вилікувать, як?
Цю манечку величчя Шапокляк? от із себе автор би почав...

Заготовляти сушкуватий хмиз,
Уже пора провітрювати ліс. таки пора і давно
Бо хазяйнує в ньому абияк
Гієниста габздиня Шапокляк! бо габздою хоче бути пан автор

26 липня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


І тільки де не з`явиться на мить,
Од неї падла запахом смердить. - де він занюхав? чиє?
Дожовує все залишки здохляк - хто той здохляк... що потрапив на зуб лг

Спесива провокуйка Шапокляк.

Смердить від Вас, Чорногузе.

Автор далеко не юнак, мій ровесник. Пише переважно про кохання, читати ті вірші мені було нецікаво, одноманіття, вирішив подивувати, але тут не високохудожнє барокове возвеличення жінки, не приємна серцю й душі серенада, а підле, огидне (як написала мені ровесниця приватно, авторка сайту) охаяння. Рівень - проба пера.
І хто побачить тут мене? Звісно, це не про мене, бо я молодява, гарна, імпозантна, з хорошим смаком, вагомим доробком.
І чудово розумію посил - Майє, ти чужа серед жабомишодраківки.
Отакі грудки, що розкидає сайтом майстер із гіпертрофованими амбіціями та мінливим настроєм хлопчика пубертатного періоду, мене аж ніяк не забруднять, глянула, пішла окремою стежкою, пахну приємно, вишукано, парфуми дорогі. За собою не маю патьоків брудних.
Але ж авторам терплячим тут лишатися, тож вирішуйте: чи сайт не пора оновити, перефарбувати, очистити від павутиння чи "падла" віршоробного (не будемо називати імен) аромати нюхатимете. Ви достойні такого поетичного закапелка, куди зносять сміття з власних дач?
Львове, ти вартий того, щоб сайт був ошатним.

допишу..........
Тетяна Левицька, мені - малознайома, хороша жінка, помирила нарешті друзяк. Благородна місія - на перший погляд.
(Чи Росію з Україною так помирити вдасться...) Отож...
На сусідку киваєте, там вороги. А тут - щирі друзі? Зжерти ладні за інакшість, хист, потенціал. І за незалежність.
Сушко писав мені, що шанує, бо я мудра і щира, цілував прилюдно, приносив букетик, вчився майстерності віршування, купив два примірники "Птахокардії", бо однієї мало на два помешкання. Ото пошана.
І раптом прозрів, побачив не м'якосерду мавку, а самодостатню поетку, яка живе за принципом: Платон мій друг, та істина дорожча. Не могла хвалити банальних, лубочних віршів. І почалася кампанія "очорни Майю", додай лайна.
Он Сушко раденько пише коментар про "реальну героїню", мов тато Карло, настругав пасквілів, вивів маріонетку Аглаю. Що мене з нею поєднує? Аж нічого. Співчуваю - графоманія несусвітенна.
Маячня-есеї - читай, бо автор анонсується. А чи варте все те оприлюднення на поетичному ресурсі? Кожен свого кукурудзяного качана несе у спільний казан. Початківець-непоштивець Соболь підпрягається, бо не дотумкає ні моєї поезії, ні своєї ролі серед сайтових осель чи студій. Сушка шанує, а про Чорногуза мені писав: "...тримайте корону, бо буде вам те, що Чорногузові". Сушко підкилимно керує - ату її - "козу" таку спесиву! Не росла з ним, щоб на короткій нозі непоштиво спілкуватися.
Та він сам страшніший за уявного ворога - всюди встигне, маслак чи кістку вхопить. Бриля вдягне і гигоче з високої поезії. А на фронт, звісно, не піде, там вбити можуть. Воює з довготерпеливою феєю сайту.
Юрій Сидорів писав про такі його тексти відверто, називав тупими пародії, закликав припинити, написати щось вартісне, вказував на огріхи, та то ж "мій вплив". Лише в мене наскрізне бачення. Всі мають пищати від задоволення - веселун нову порцію віршових макаронів приніс. Ляпає кетчупу - тарілочку тицяє.
Писала зранку вірш про лисичку, не з Таниної поведінки, примирительки, не думала про її роль у примиренні двох друзяк, то вірш не про поетичний сайт, але тепер бачу, що декого мій вірш про лисицю збентежив. Бачать у лисиці себе.
Сушко пише вірша "Я можу все".
Авжеж, він може паплюжити, наговорювати на друзяку чи писати те, чого не розпитуєш.
Знає, хто випив, скільки, тепер у лікарні, а печінка слаба - у того. То я інтригантка? я випитувала? Ні. Навіщо стирання межі? Особистий простір варто берегти. Я - за певну дистанцію.
Можливо, не всі бачили в мені блоківську Незнайомку, та дехто узрів.

У приваті Таня просила подеколи мене читати її вірші, перепитувала - як правильно... І запевнювала, що Чорногуз Майю шанує, а гарикання - то миттєвий настрій, так пояснила. Я рада була допомогти, у цікавої авторки трапляються помилки, хоча пан Чорногуз їх часом не помічає ("два берега").
Я не дівчинка за викликом. Буває, надішлють запрошення з сайту - гляньте мої вірші. Самотужки працюйте, лише так росте поет справжній.
Я зауважила Тані надто активне оцінювання та солодкаве захвалювання віршів деяких авторів, майже щодня. За що ставити 6 Чорногузові? Є критерії оцінювання. Сушко висміював оті пістряві немов, мов, наче, неначе, не вельми красиві чи й нестравні інверсії. Інших теж охоче оцінювали друзяки, принцип ти мене, я тебе. Вже в табелі рейтингів Сушко вище Жадана. А Чорногуз, мабуть, намірився на верхівку табеля рейтингів. Невже він найпотенційніший... Не смішіть.
Лише за чесність, порядність цькувати мене - як це по-наськи.
Ігнор, як мені каже мудра поетка, що пише про любов, - тут малодієвий. Нахаб, лицемірів, заздрісників - деструктивних осіб - не допускати у власний світ. І лишатися собою. Оточення варто формувати. Не може мені бути цікаво серед отаких віршенят-шортиків. Інших тем, окрім як про "хтиву музу", яку Сушко чи то слухає упівуха, чи то вона така невибаглива, затуркана серед городу, баштану... немає. Опісля такого вірша можна прочитати кон'юнктурне, гнівне, викривальне, про байдужого хохла чи "воїна", що стискає уявний приклад (може, на риболовлі).

Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

Можу все!

Не жартун я, а серйозний хлопчик,
На Парнасі власна є тюрма.
Напишу вам про дівочі очі,
Бо сьогодні інших тем нема.

Утомили зеленаві пущі
Та легкі хмаринки в небесах.
З музи геть пейзажну шкаралущу!
Їй ходити зручно й у трусах.

Муза хтива сіла на коліна,
Келишок в руці "Мадам Кліко"...
Був, неначе всохла деревина,
А тепер - могутній осокор.

І писати став куди як лучче, та невже?
Бо Ерато тішить стан гнучкий.
Погляд у вродливиці жагучий,
Навіть у Пегаса дрижаки.

Всілася на мене зверху пані,
Нетерпляче торсає за чуб наче на конику іграшковому
Б'є під дих кохання окаянне, "еротика" б'є нафтовим фонтаном, та де поезія?
Плоть мою звільняє від кольчуг.

Спершу був гопак, а потім реггі,
Тут, братове, не до хропака.
Я ще молодий - столітній легінь!
Можу все! Звичайно ж... у думках

26.07.2019 р.


Мої запеклі друзі та мимовільні недруги, я вас залишаю на сайті. Нікому тут не належала - і пішла з власної волі.
Миріться, сваріться, ручкайтеся. Хто має зони росту - підростайте. Література прийме далеко не всіх.
Може, ви всі чудові з точки зору Вічності, та я не умію бути феєю всепрощення, миротворцем. Мімікрія мене не бере.
Хай вам риба й озеро.
Мені таких пошанівків не треба - як оці скунсові віршата услід. Ваш бруд до моєї фалдистої сукні не пристає.

Отак мене підтримують приватно розуміючі:
"Якщо почитати біографії багатьох відомих і талановитих - майже всіх цькували, висміювали, принижували нездари. Це було і є. Але прізвища тих нездар ніхто вже не пам'ятає... Пил...".

коментар під віршем Чорногуза

Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-07-27 06:06:45 ]

Не повірила своїм очам, коли прочитала цей твір. Багато могла би сказати про нього, але висловлю одне практичне зауваження – недалекоглядно! Майя на цьому сайті була громовідводом, який (зі шкодою для себе) притягував скандальні тенденції деяких авторів, давав їм «розрядитися», одержати задоволення і вгамуватись. Чи довго буде тривати гармонія на сайті після того, як вона піде? Ви над цим не думали? Чи довго буде тривати особисто ваша злагода із тими ж авторами, як тільки зникне спільний об’єкт для нападок? Ви вже мали нагоду переконатися, настільки хисткий і ненадійний цей «союз». Втім, ви, мабуть, краще знаєте, що робите.

Нецікаво мені на даху сайту бути ГРОМОВІДВОДОМ. У мене птахокардія, полечу далі. А дружба справжня - рідкісна, приємна, та її треба розуміти, берегти і підживлювати.
Гієною не була, не ті гени. Дякую, Вікторіє, за небайдужість, ви серед тих, чиї поезії читала з цікавістю.

Після написаного раніше:
20 серпня Редакція майстерень оцінила вірш Чорногуза "Приречені любити", до якого у мене - нуль цікавості, аж на 6... Дивно. Такий автор продукує схожі один на одного вірші, тематика одноманітна... де ж потенціал... Кого запевнюють, що це сучасно і свіжо?
Ось він підніметься до неповторного Домініка Арфіста в таблиці рейтингу потенціалів - а я запевнюся, що сайт обернувся на табір солодкоголосих переростків, початківців, або й дитячий майданчик, звідки я нарешті пішла. Заходжу глянути подеколи, за звичкою.
Та не можна ж закидати сайт напризволяще... думається. Однак, тут є власник, це його парцели. І його суб'єктивне бачення значущості кожного автора осяває ресурс.
Дякую тим, хто написав, що мене бракувало.
...............

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2019-09-05 09:01:27 ]

Ось ще один несмак особисто неабиякому жентельмену:
який нікого і не дістає,
і за живе нікчему не чіпає,
бо алібі одне́ у тебе є –
ти відкупився, з’ївши пані ... .

Просяться инші слова, але вибачай-те...

Отакий коментар, здається, стосується і мене.
Бо Сушко і Чорногуз - друзі-недруги, після гнівних пасквілів один одному, наче з допомогою Тетяни, помирилися...І Сушко почав нападати на мене, Чорногуз (у віршах - лірик, позірно - джентельмен) долучився... Писала, що після таких співдій зневажаю обох.
Ігоре, мене вони не з'їли. Таки нікчеми нині розкошують. Я - пані -лишила цей ресурс на модератора, бо цікавого тут нині для мене майже не трапляється.
Зрідка зайду, перегляну нове... а дехто, проковтнувши образу Чорногуза, продовжує коментувати його тексти...наче нічого не трапилося.
Тління вогнища чи пристосуванство - хай кожен ваибирає по собі оточення.
Я ж не з таких...що вдають...лестять...
Левиця.

Два з ларца - Сушко і Чорногуз - нині обіймаються, захвалюють один одного, а недавно Чорногуз називав Сушка графоманом, "обісцюшком", а Сушко скалозубив-сміявся з одноманіття віршів друзяки.
Лицеміри вищої міри. Моя зневага їм обом. Обходитиму десятою дорогою і не підпускатиму на кілька метрів до себе таких плодючих, нешляхетних, нечемних авторів стонабридлих віршів.



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-07-26 14:55:09
Переглядів сторінки твору 233
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2019.09.28 10:00
Автор у цю хвилину відсутній