Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Чому Бог з маленької букви?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чому Бог з маленької букви?
Чому Бог з маленької букви?
Бо людина до Нього прагне і віддалює Його Величну Суть, хоче вподобатися Його Розумінню.
Уся історія підкреслює інакший хід думок і особистостей. В удосконаленні людської хіті межі будуть тільки розсовуватися, а в розумінні Бога вони завжди сталі. Людині Бог необхідний, як і бог. Отже, Людина, навіть знайшовши Бога, Його, зрештою, губить, аби знову знайти. Це одна велика іпостась Людської Природи. Зажерливість, з якою людина глумить ідеали, долає такі незлічені труднощі для "розумнішого вдосконалення" своєї суті, що Бог (як я це розумію) хоче від неї, людини, відмовитися.
Дух живіший за все живе. І Він рухає Людською душею від її народження аж до кінця, не сподіваючись на подяку. Зокрема, додам, що сьогодні, як і вчора, як і завтра, ці питання завжди стоятимуть під грифом "Цілком таємно".
Найгірше, що оборудками з цих вікопомних сподівань виступає сама (будь-яка) Держава. Питання Держави і так само найлояльнішої її формації – демократії становлять суть куплі-продажу носіїв Людського духу, що втілюється в майбутні кошти та преференції.
Створюючи новий світогляд на старій планеті, слід думати не стільки про майбутнє, як про найглибше я́кщонайнаймайбутніше і що́якнайнайминуліше.
Древня Африка ховає корені, з яких живе наша планетарна суть. Цей ще не народ, а вже суспільство ледь-істот рухалося в своїх пошуках не менш удало за сьогоднішнього метросапієнса. Як ламалися континенти і звідки сходило сонце – так рухався живий людський потік.
Настали наші дні, і ми гадаємо, що так було завжди – й інакше бути не може. Це велика помилка. Усе, як завжди, знову зміниться і повернеться до сталіших форм.
Отож, Тобі я раджу лишатися б(Б)огом цих форм.
13 грудня 2007 р., Київ
Бо людина до Нього прагне і віддалює Його Величну Суть, хоче вподобатися Його Розумінню.
Уся історія підкреслює інакший хід думок і особистостей. В удосконаленні людської хіті межі будуть тільки розсовуватися, а в розумінні Бога вони завжди сталі. Людині Бог необхідний, як і бог. Отже, Людина, навіть знайшовши Бога, Його, зрештою, губить, аби знову знайти. Це одна велика іпостась Людської Природи. Зажерливість, з якою людина глумить ідеали, долає такі незлічені труднощі для "розумнішого вдосконалення" своєї суті, що Бог (як я це розумію) хоче від неї, людини, відмовитися.
Дух живіший за все живе. І Він рухає Людською душею від її народження аж до кінця, не сподіваючись на подяку. Зокрема, додам, що сьогодні, як і вчора, як і завтра, ці питання завжди стоятимуть під грифом "Цілком таємно".
Найгірше, що оборудками з цих вікопомних сподівань виступає сама (будь-яка) Держава. Питання Держави і так само найлояльнішої її формації – демократії становлять суть куплі-продажу носіїв Людського духу, що втілюється в майбутні кошти та преференції.
Створюючи новий світогляд на старій планеті, слід думати не стільки про майбутнє, як про найглибше я́кщонайнаймайбутніше і що́якнайнайминуліше.
Древня Африка ховає корені, з яких живе наша планетарна суть. Цей ще не народ, а вже суспільство ледь-істот рухалося в своїх пошуках не менш удало за сьогоднішнього метросапієнса. Як ламалися континенти і звідки сходило сонце – так рухався живий людський потік.
Настали наші дні, і ми гадаємо, що так було завжди – й інакше бути не може. Це велика помилка. Усе, як завжди, знову зміниться і повернеться до сталіших форм.
Отож, Тобі я раджу лишатися б(Б)огом цих форм.
13 грудня 2007 р., Київ
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : "Дай, я буду таким, як хочу...", стор. 62Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
