Чому Бог з маленької букви?
Бо людина до Нього прагне і віддалює Його Величну Суть, хоче вподобатися Його Розумінню.
Уся історія підкреслює інакший хід думок і особистостей. В удосконаленні людської хіті межі будуть тільки розсовуватися, а в розумінні Бога вони завжди сталі. Людині Бог необхідний, як і бог. Отже, Людина, навіть знайшовши Бога, Його, зрештою, губить, аби знову знайти. Це одна велика іпостась Людської Природи. Зажерливість, з якою людина глумить ідеали, долає такі незлічені труднощі для "розумнішого вдосконалення" своєї суті, що Бог (як я це розумію) хоче від неї, людини, відмовитися.
Дух живіший за все живе. І Він рухає Людською душею від її народження аж до кінця, не сподіваючись на подяку. Зокрема, додам, що сьогодні, як і вчора, як і завтра, ці питання завжди стоятимуть під грифом "Цілком таємно".
Найгірше, що оборудками з цих вікопомних сподівань виступає сама (будь-яка) Держава. Питання Держави і так само найлояльнішої її формації – демократії становлять суть куплі-продажу носіїв Людського духу, що втілюється в майбутні кошти та преференції.
Створюючи новий світогляд на старій планеті, слід думати не стільки про майбутнє, як про найглибше я́кщонайнаймайбутніше і що́якнайнайминуліше.
Древня Африка ховає корені, з яких живе наша планетарна суть. Цей ще не народ, а вже суспільство ледь-істот рухалося в своїх пошуках не менш удало за сьогоднішнього метросапієнса. Як ламалися континенти і звідки сходило сонце – так рухався живий людський потік.
Настали наші дні, і ми гадаємо, що так було завжди – й інакше бути не може. Це велика помилка. Усе, як завжди, знову зміниться і повернеться до сталіших форм.
Отож, Тобі я раджу лишатися б(Б)огом цих форм.

2015 р.