Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.13
21:46
Уже не літо, а зима.
Фатальне листя облітає.
Так неминучості тюрма
В кайданах болісно тримає.
Зима гряде, немов тиран,
Змітаючи усе навколо.
Я прикладатиму до ран
Фатальне листя облітає.
Так неминучості тюрма
В кайданах болісно тримає.
Зима гряде, немов тиран,
Змітаючи усе навколо.
Я прикладатиму до ран
2025.11.13
19:42
Вже двісті літ минуло з тих часів,
Як москалів у поміч запросив
Богдан. Наївно, мабуть сподівавсь,
Що цар московський справді поміч дасть.
Та, де ступила лапа москаля,
Там, він вважа, що вже його земля.
Тож помочі від них було на гріш
Та вже г
Як москалів у поміч запросив
Богдан. Наївно, мабуть сподівавсь,
Що цар московський справді поміч дасть.
Та, де ступила лапа москаля,
Там, він вважа, що вже його земля.
Тож помочі від них було на гріш
Та вже г
2025.11.13
19:19
люди говорять а не зна ніхто
чому тебе я покохав ото
мовби старатель злотоносний пісок
ґо танцюймо добрий час зійшов
ей
багато хто живе в полоні мрій
ретельно бруд ховаючи у рукаві
чому тебе я покохав ото
мовби старатель злотоносний пісок
ґо танцюймо добрий час зійшов
ей
багато хто живе в полоні мрій
ретельно бруд ховаючи у рукаві
2025.11.13
19:13
Вогнем оманливих ідей
Там харчувалися потвори,
Страждання множачи і горе –
Вже, мабуть, каявсь Прометей!
«Хто був ”ніким“ – той став ”усім!“» –
Юрба вигукувала гасло.
І ті ”ніякі“ кров’ю рясно
Там харчувалися потвори,
Страждання множачи і горе –
Вже, мабуть, каявсь Прометей!
«Хто був ”ніким“ – той став ”усім!“» –
Юрба вигукувала гасло.
І ті ”ніякі“ кров’ю рясно
2025.11.13
18:52
Вирви досаду з того саду,
Що ти плекав і боронив.
У дальню путь візьми відраду,
Щоб золотавий помах нив,
Черешень квіт, гомін бджолиний
До тебе піснею прилинув.
Аби і в найщаслившім краї,
Коли, буває, розпач крає,
Що ти плекав і боронив.
У дальню путь візьми відраду,
Щоб золотавий помах нив,
Черешень квіт, гомін бджолиний
До тебе піснею прилинув.
Аби і в найщаслившім краї,
Коли, буває, розпач крає,
2025.11.13
13:07
Живи Україно
віка і віка,
Отця де і Сина
керує рука.
Бо воля як криця
танок де і спів –
слів Божих криниця
віка і віка,
Отця де і Сина
керує рука.
Бо воля як криця
танок де і спів –
слів Божих криниця
2025.11.13
08:59
Якби ж ми стрілися раніше,
коли ще весни молоді
в гаю нашіптували вірші,
а я ходила по воді.
Якби Ви зорі дарували,
метеликів у животі,
та кутали в шовкові шалі
коли ще весни молоді
в гаю нашіптували вірші,
а я ходила по воді.
Якби Ви зорі дарували,
метеликів у животі,
та кутали в шовкові шалі
2025.11.12
21:52
Перший сніг
розділяє життя
на "до" і "після".
Перший сніг бомбрдує
думки і слова.
Перший сніг розтанув,
як невидимий рукопис,
як зникомі письмена.
розділяє життя
на "до" і "після".
Перший сніг бомбрдує
думки і слова.
Перший сніг розтанув,
як невидимий рукопис,
як зникомі письмена.
2025.11.12
20:09
Ти без довгих прощань застрибнула в останній вагон,
Ти вже бачиш себе у світах на дорозі широкій.
А мені зостається хіба що порожній перон,
Де за спокоєм звичним чатує незвичний неспокій.
Ти вже бачиш себе у світах на дорозі широкій.
А мені зостається хіба що порожній перон,
Де за спокоєм звичним чатує незвичний неспокій.
2025.11.12
18:20
Все карр та карр - пісні старої тітоньки.
Коли садили верби ще діди,
Питалися у неї: птахо, звідки ти
Перенесла гніздо своє сюди?
І що облюбувала, чорнопера, тут?
Околиці затишшя чи сади?
Гукала дощ і випасала череду,
Коли садили верби ще діди,
Питалися у неї: птахо, звідки ти
Перенесла гніздо своє сюди?
І що облюбувала, чорнопера, тут?
Околиці затишшя чи сади?
Гукала дощ і випасала череду,
2025.11.12
10:31
Підійди сюди тихенько
Роздивись, не пожалкуєш
Тут і білі, і опеньки
Не спіши, ще поцілуєш…
Хтось садив, а ми збираєм
Ось би встрітить слід провидця
Ти диви, природа дбає
Берем ще і ще — згодиться
Роздивись, не пожалкуєш
Тут і білі, і опеньки
Не спіши, ще поцілуєш…
Хтось садив, а ми збираєм
Ось би встрітить слід провидця
Ти диви, природа дбає
Берем ще і ще — згодиться
2025.11.12
08:53
Пам'яті сестри
Людмили
Сил нема спинити,
Хоч я так хотів, -
Метушливі миті
Найкоротших днів.
Квапляться аж надто
Людмили
Сил нема спинити,
Хоч я так хотів, -
Метушливі миті
Найкоротших днів.
Квапляться аж надто
2025.11.11
23:09
Накуй зозуленько роки ті
де все цвіте у оксамиті,
де почуття несамовиті,
де Сонце гріє, ще в зеніті,
і сяє золотом в блакиті.
Щасливі люди тої миті,
бо наслідки гріха відмиті,
ех, відати б, що люди ми ті.
де все цвіте у оксамиті,
де почуття несамовиті,
де Сонце гріє, ще в зеніті,
і сяє золотом в блакиті.
Щасливі люди тої миті,
бо наслідки гріха відмиті,
ех, відати б, що люди ми ті.
2025.11.11
22:06
Осінь - час збирати каміння,
важке, мов голова Чингісхана.
Осінь - час підбивати підсумки,
але рахівницю
засипало листям.
Терези зламалися і заіржавіли.
Осінь - час збирати ідоли
на дикому зарослому полі.
важке, мов голова Чингісхана.
Осінь - час підбивати підсумки,
але рахівницю
засипало листям.
Терези зламалися і заіржавіли.
Осінь - час збирати ідоли
на дикому зарослому полі.
2025.11.11
19:39
Цей нестямний час
Видиш як округ тебе міняють маски
Цей нестямний час
І робиш те чому нема ще назви
Щодо любові твоєї
Хоч у негоду хоч би у розмай
Цей нестямний час(4x)
Видиш як округ тебе міняють маски
Цей нестямний час
І робиш те чому нема ще назви
Щодо любові твоєї
Хоч у негоду хоч би у розмай
Цей нестямний час(4x)
2025.11.11
19:33
Бабине літо пішло по-англійськи —
не набулися достатньо із ним.
Листя опале танком одаліски
губить красу в арабесках чудних.
Вже листопад скинув тоги багряні,
красень бульвар на очах облисів.
День статуеткою із порцеляни
брякнувся ниць. А ти дуже х
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...не набулися достатньо із ним.
Листя опале танком одаліски
губить красу в арабесках чудних.
Вже листопад скинув тоги багряні,
красень бульвар на очах облисів.
День статуеткою із порцеляни
брякнувся ниць. А ти дуже х
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Ілля Рєпін. Про зустрічі з А. П. Чеховим
Зустрічався дуже рідко. Найживіше він вимальовується мені при першій зустрічі. Він мене відвідав у моїй студії біля Калинкиного мосту (ймовірно, 1887 року).
Позитивний, тверезий, здоровий, він мені нагадував тургенєвського Базарова.
Якось, сидячи в мене, він захопився спогадом своєї практики земського лікаря [1]. Змалював кілька щонайживіших картин у сільцях, коли він прибував туди на розтин трупів передчасно померлих.
Це відбувалося здебільше просто неба.
Глядачі виповзали з усіх кутків і провулків і дедалі сміливіше обступали лікаря, який розкладав хірургічні інструменти біля покійника, що урочисто лежав на столі посеред вулиці. Захоплений своєю неприємною справою з обов’язку, Чехов не зауважував, як допитливі хлопчаки дедалі більше посувалися до померлого, врешті – заважали лікареві… При цьому повітря!.. Хоча й на вільному повітрі.
І раптом при повороті роздутого мерця, повного газів, покійник зробив губами «бр-р-р». Публіці здалося, що він оживає… З вереском кинулися врозсип, перекидаючись одне через одного, навсібіч, перелякані хлопчаки.
Одного разу в спільноті «Літературного товариства» мені вдалося зробити з нього дуже вдалий начерк (він не позував) [2]. Хтось випрохав той начерк, як звичайно.
Тонкий, невблаганний, суто російський аналіз переважав у його очах над усім виразом обличчя. Ворог сантиментів і бундючних захоплень, він, здавалося, тримав себе в мундштуку холодної іронії та з задоволенням відчував на собі кольчугу мужності.
Куоккала
Переклав Василь Білоцерківський
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ілля Рєпін. Про зустрічі з А. П. Чеховим
З книжки «А. П. Чехов у спогадах сучасників»
Зустрічався дуже рідко. Найживіше він вимальовується мені при першій зустрічі. Він мене відвідав у моїй студії біля Калинкиного мосту (ймовірно, 1887 року).
Позитивний, тверезий, здоровий, він мені нагадував тургенєвського Базарова.
Якось, сидячи в мене, він захопився спогадом своєї практики земського лікаря [1]. Змалював кілька щонайживіших картин у сільцях, коли він прибував туди на розтин трупів передчасно померлих.
Це відбувалося здебільше просто неба.
Глядачі виповзали з усіх кутків і провулків і дедалі сміливіше обступали лікаря, який розкладав хірургічні інструменти біля покійника, що урочисто лежав на столі посеред вулиці. Захоплений своєю неприємною справою з обов’язку, Чехов не зауважував, як допитливі хлопчаки дедалі більше посувалися до померлого, врешті – заважали лікареві… При цьому повітря!.. Хоча й на вільному повітрі.
І раптом при повороті роздутого мерця, повного газів, покійник зробив губами «бр-р-р». Публіці здалося, що він оживає… З вереском кинулися врозсип, перекидаючись одне через одного, навсібіч, перелякані хлопчаки.
Одного разу в спільноті «Літературного товариства» мені вдалося зробити з нього дуже вдалий начерк (він не позував) [2]. Хтось випрохав той начерк, як звичайно.
Тонкий, невблаганний, суто російський аналіз переважав у його очах над усім виразом обличчя. Ворог сантиментів і бундючних захоплень, він, здавалося, тримав себе в мундштуку холодної іронії та з задоволенням відчував на собі кольчугу мужності.
Куоккала
Переклав Василь Білоцерківський
Першодрук – «Одесские ведомости», 1910, 16 січня.
Рєпін і Чехов високо цінували творчість одне одного, що передусім засвідчено в їхніх листах.
1899 р. Рєпін, на замовлення перекладача Д. Роша, виконав малюнок до чеховського оповідання «Мужики» французькою мовою в часопису «Revue illustrée». Пізніше художник подарував його письменникові.
1. Випадок, про який Чехов розповів Рєпінові, стався в червні 1884 р. поблизу м. Воскресенська.
2. Згаданий начерк Рєпін виконав у Російському літературному товаристві наприкінці 80-х – першій половині 90-х рр. ХІХ ст.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Ілля Рєпін. Про графа Лева Миколайовича Толстого"
• Перейти на сторінку •
"Ілля Рєпін. Критикам мистецтва"
• Перейти на сторінку •
"Ілля Рєпін. Критикам мистецтва"
Про публікацію
