Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.25
07:54
VIІ. « РИМ ПОЧЕКАЄ! »
Кімната молодого Плінія була завалена сувоями. Тут були вірші Вергілія, праці істориків і його власні начерки. Юнак гарячково пакував речі в шкіряну сумку.
Завтра вранці в порту на нього чекав корабель до Остії. Пліній
2026.09.25
07:16
До сонця усміхається земля,
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.
2026.09.24
23:59
Лунатик на траві, дивись
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись
Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись
Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу
2026.09.24
23:03
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті
2026.09.24
22:13
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.
Каштанів їжачки вп'ялися в землю,
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.
Каштанів їжачки вп'ялися в землю,
2026.09.24
20:58
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.
Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.
Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.
2026.09.24
18:34
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.
Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.
Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя
2026.09.24
17:13
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось
2026.09.24
16:43
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.
Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.
Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.
2026.09.24
14:26
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.
2026.09.24
06:15
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як
2026.09.24
05:29
VІ. ТЯГАР СИНІВСЬКОГО ОБОВ'ЯЗКУ
У задимленій майстерні коваля Квінта ранок почався з важкої розмови. За довгим дерев'яним столом сиділи двоє братів. Квінт, широкоплечий, із мозолястими від молота руками, та Марцелл – стрункий, загартований у боях ле
2026.09.24
00:00
вітер тихий і вітер злобний
понеділок а там четвер
чоловік зріс пішов із дому
зневірявся як міг помер
не того що хотів скандалу
чи хворів а чи впав у маразм
цих випадків буває чимало
а того що відбув свій час
понеділок а там четвер
чоловік зріс пішов із дому
зневірявся як міг помер
не того що хотів скандалу
чи хворів а чи впав у маразм
цих випадків буває чимало
а того що відбув свій час
2026.09.23
20:02
Перетоплений шлях у майбутнє, на гору жадану,
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.
Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.
Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд
2026.09.23
19:32
14. Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому!
Шум-Кушта предстоїть, і возвіщає, і поучає. Шум бар Ну, Шум-Кушта, предстоїть і глаголе покірно перед Господом, прорікаючи:
– Минувся час мій, і належить мені відійти. Та не відаю, хто суп
2026.09.23
15:17
Я піду за дощем, закохавшись у сіру сльоту
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.
Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.
Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Ілля Рєпін. Про зустрічі з А. П. Чеховим
Зустрічався дуже рідко. Найживіше він вимальовується мені при першій зустрічі. Він мене відвідав у моїй студії біля Калинкиного мосту (ймовірно, 1887 року).
Позитивний, тверезий, здоровий, він мені нагадував тургенєвського Базарова.
Якось, сидячи в мене, він захопився спогадом своєї практики земського лікаря [1]. Змалював кілька щонайживіших картин у сільцях, коли він прибував туди на розтин трупів передчасно померлих.
Це відбувалося здебільше просто неба.
Глядачі виповзали з усіх кутків і провулків і дедалі сміливіше обступали лікаря, який розкладав хірургічні інструменти біля покійника, що урочисто лежав на столі посеред вулиці. Захоплений своєю неприємною справою з обов’язку, Чехов не зауважував, як допитливі хлопчаки дедалі більше посувалися до померлого, врешті – заважали лікареві… При цьому повітря!.. Хоча й на вільному повітрі.
І раптом при повороті роздутого мерця, повного газів, покійник зробив губами «бр-р-р». Публіці здалося, що він оживає… З вереском кинулися врозсип, перекидаючись одне через одного, навсібіч, перелякані хлопчаки.
Одного разу в спільноті «Літературного товариства» мені вдалося зробити з нього дуже вдалий начерк (він не позував) [2]. Хтось випрохав той начерк, як звичайно.
Тонкий, невблаганний, суто російський аналіз переважав у його очах над усім виразом обличчя. Ворог сантиментів і бундючних захоплень, він, здавалося, тримав себе в мундштуку холодної іронії та з задоволенням відчував на собі кольчугу мужності.
Куоккала
Переклав Василь Білоцерківський
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ілля Рєпін. Про зустрічі з А. П. Чеховим
З книжки «А. П. Чехов у спогадах сучасників»
Зустрічався дуже рідко. Найживіше він вимальовується мені при першій зустрічі. Він мене відвідав у моїй студії біля Калинкиного мосту (ймовірно, 1887 року).
Позитивний, тверезий, здоровий, він мені нагадував тургенєвського Базарова.
Якось, сидячи в мене, він захопився спогадом своєї практики земського лікаря [1]. Змалював кілька щонайживіших картин у сільцях, коли він прибував туди на розтин трупів передчасно померлих.
Це відбувалося здебільше просто неба.
Глядачі виповзали з усіх кутків і провулків і дедалі сміливіше обступали лікаря, який розкладав хірургічні інструменти біля покійника, що урочисто лежав на столі посеред вулиці. Захоплений своєю неприємною справою з обов’язку, Чехов не зауважував, як допитливі хлопчаки дедалі більше посувалися до померлого, врешті – заважали лікареві… При цьому повітря!.. Хоча й на вільному повітрі.
І раптом при повороті роздутого мерця, повного газів, покійник зробив губами «бр-р-р». Публіці здалося, що він оживає… З вереском кинулися врозсип, перекидаючись одне через одного, навсібіч, перелякані хлопчаки.
Одного разу в спільноті «Літературного товариства» мені вдалося зробити з нього дуже вдалий начерк (він не позував) [2]. Хтось випрохав той начерк, як звичайно.
Тонкий, невблаганний, суто російський аналіз переважав у його очах над усім виразом обличчя. Ворог сантиментів і бундючних захоплень, він, здавалося, тримав себе в мундштуку холодної іронії та з задоволенням відчував на собі кольчугу мужності.
Куоккала
Переклав Василь Білоцерківський
Першодрук – «Одесские ведомости», 1910, 16 січня.
Рєпін і Чехов високо цінували творчість одне одного, що передусім засвідчено в їхніх листах.
1899 р. Рєпін, на замовлення перекладача Д. Роша, виконав малюнок до чеховського оповідання «Мужики» французькою мовою в часопису «Revue illustrée». Пізніше художник подарував його письменникові.
1. Випадок, про який Чехов розповів Рєпінові, стався в червні 1884 р. поблизу м. Воскресенська.
2. Згаданий начерк Рєпін виконав у Російському літературному товаристві наприкінці 80-х – першій половині 90-х рр. ХІХ ст.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Ілля Рєпін. Про графа Лева Миколайовича Толстого"
• Перейти на сторінку •
"Ілля Рєпін. Критикам мистецтва"
• Перейти на сторінку •
"Ілля Рєпін. Критикам мистецтва"
Про публікацію
