Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.23
21:12
Я прочитати дам вогню твої листи,
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...
Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...
Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова
2025.12.23
19:57
Я іду забутими стежками
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.
Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.
Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,
2025.12.23
17:30
Перше моє прозвисько (в дитинстві) -- Євик, Свинопас, і пішло -- Сем, Кальок, Борода, Будулай, Татарин, Боніфацій, Лабух...
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
2025.12.23
17:18
Я босоніж пройду
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
2025.12.23
15:31
Ой, нема чого читати,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
2025.12.23
11:38
Повертатися годі
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
2025.12.23
08:01
Шумить стривожено Дніпро,
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
2025.12.22
19:59
Видно не того любила,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
2025.12.22
17:40
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський загарбник-мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Тере
2025.12.22
15:26
Ліс як віддзеркалення
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.
2025.12.22
13:54
Із Олександра Васильовича Некрасова *
Зміст
Глава перша
Глава друга
Глава третя
Глава четверта
Глава п’ята
Зміст
Глава перша
Глава друга
Глава третя
Глава четверта
Глава п’ята
2025.12.22
13:39
Дама. Вино.
У цих Броварах за кожним столом
грають у дурня!
А як до кишені за козирем!
А як переможно сміються!
Дотепність!
Дотепність!
Цілуйте чемпіона!
У цих Броварах за кожним столом
грають у дурня!
А як до кишені за козирем!
А як переможно сміються!
Дотепність!
Дотепність!
Цілуйте чемпіона!
2025.12.22
09:43
Сліди імперської сваволі
Рясніють досі навкруги,
Бо заганяють у неволю
Нас знов неправедні торги.
Вчуваю ясно силу впливу
Боліт на дії та думки,
Коли читаю директиви
Про те, куди нам йти з руки.
Рясніють досі навкруги,
Бо заганяють у неволю
Нас знов неправедні торги.
Вчуваю ясно силу впливу
Боліт на дії та думки,
Коли читаю директиви
Про те, куди нам йти з руки.
2025.12.22
07:16
Пройшло сьогодні найкоротший шлях,
Торкаючись верхівок, сонце срібне,
Й занурилось у жовте сяйво німба,
Який за лісом підіймався, ніби
Фантомна позолота із гіллЯ.
А стовбурів увіткнуті списИ
Врізалися у небо, рвали хустя
Торкаючись верхівок, сонце срібне,
Й занурилось у жовте сяйво німба,
Який за лісом підіймався, ніби
Фантомна позолота із гіллЯ.
А стовбурів увіткнуті списИ
Врізалися у небо, рвали хустя
2025.12.21
22:38
Політиків із бездоганною репутацією не буває, є недостатньо скомпрометовані.
Спільні вороги об’єднують надійніше, аніж спільні друзі.
Люди приручаються набагато краще за тварин завдяки розвиненим товарно-грошовим відносинам.
Інстинкт самознищенн
2025.12.21
18:35
А ми на мапі світу трохи інші.
Воюємо, не вішаємо ніс
як і раніше...
та у моно більше
спецоперацій, бо у них безвіз.
***
А бути дурнями відомими
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Воюємо, не вішаємо ніс
як і раніше...
та у моно більше
спецоперацій, бо у них безвіз.
***
А бути дурнями відомими
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Ілля Рєпін. Про зустрічі з А. П. Чеховим
Зустрічався дуже рідко. Найживіше він вимальовується мені при першій зустрічі. Він мене відвідав у моїй студії біля Калинкиного мосту (ймовірно, 1887 року).
Позитивний, тверезий, здоровий, він мені нагадував тургенєвського Базарова.
Якось, сидячи в мене, він захопився спогадом своєї практики земського лікаря [1]. Змалював кілька щонайживіших картин у сільцях, коли він прибував туди на розтин трупів передчасно померлих.
Це відбувалося здебільше просто неба.
Глядачі виповзали з усіх кутків і провулків і дедалі сміливіше обступали лікаря, який розкладав хірургічні інструменти біля покійника, що урочисто лежав на столі посеред вулиці. Захоплений своєю неприємною справою з обов’язку, Чехов не зауважував, як допитливі хлопчаки дедалі більше посувалися до померлого, врешті – заважали лікареві… При цьому повітря!.. Хоча й на вільному повітрі.
І раптом при повороті роздутого мерця, повного газів, покійник зробив губами «бр-р-р». Публіці здалося, що він оживає… З вереском кинулися врозсип, перекидаючись одне через одного, навсібіч, перелякані хлопчаки.
Одного разу в спільноті «Літературного товариства» мені вдалося зробити з нього дуже вдалий начерк (він не позував) [2]. Хтось випрохав той начерк, як звичайно.
Тонкий, невблаганний, суто російський аналіз переважав у його очах над усім виразом обличчя. Ворог сантиментів і бундючних захоплень, він, здавалося, тримав себе в мундштуку холодної іронії та з задоволенням відчував на собі кольчугу мужності.
Куоккала
Переклав Василь Білоцерківський
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ілля Рєпін. Про зустрічі з А. П. Чеховим
З книжки «А. П. Чехов у спогадах сучасників»
Зустрічався дуже рідко. Найживіше він вимальовується мені при першій зустрічі. Він мене відвідав у моїй студії біля Калинкиного мосту (ймовірно, 1887 року).
Позитивний, тверезий, здоровий, він мені нагадував тургенєвського Базарова.
Якось, сидячи в мене, він захопився спогадом своєї практики земського лікаря [1]. Змалював кілька щонайживіших картин у сільцях, коли він прибував туди на розтин трупів передчасно померлих.
Це відбувалося здебільше просто неба.
Глядачі виповзали з усіх кутків і провулків і дедалі сміливіше обступали лікаря, який розкладав хірургічні інструменти біля покійника, що урочисто лежав на столі посеред вулиці. Захоплений своєю неприємною справою з обов’язку, Чехов не зауважував, як допитливі хлопчаки дедалі більше посувалися до померлого, врешті – заважали лікареві… При цьому повітря!.. Хоча й на вільному повітрі.
І раптом при повороті роздутого мерця, повного газів, покійник зробив губами «бр-р-р». Публіці здалося, що він оживає… З вереском кинулися врозсип, перекидаючись одне через одного, навсібіч, перелякані хлопчаки.
Одного разу в спільноті «Літературного товариства» мені вдалося зробити з нього дуже вдалий начерк (він не позував) [2]. Хтось випрохав той начерк, як звичайно.
Тонкий, невблаганний, суто російський аналіз переважав у його очах над усім виразом обличчя. Ворог сантиментів і бундючних захоплень, він, здавалося, тримав себе в мундштуку холодної іронії та з задоволенням відчував на собі кольчугу мужності.
Куоккала
Переклав Василь Білоцерківський
Першодрук – «Одесские ведомости», 1910, 16 січня.
Рєпін і Чехов високо цінували творчість одне одного, що передусім засвідчено в їхніх листах.
1899 р. Рєпін, на замовлення перекладача Д. Роша, виконав малюнок до чеховського оповідання «Мужики» французькою мовою в часопису «Revue illustrée». Пізніше художник подарував його письменникові.
1. Випадок, про який Чехов розповів Рєпінові, стався в червні 1884 р. поблизу м. Воскресенська.
2. Згаданий начерк Рєпін виконав у Російському літературному товаристві наприкінці 80-х – першій половині 90-х рр. ХІХ ст.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Ілля Рєпін. Про графа Лева Миколайовича Толстого"
• Перейти на сторінку •
"Ілля Рєпін. Критикам мистецтва"
• Перейти на сторінку •
"Ілля Рєпін. Критикам мистецтва"
Про публікацію
