ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Ілля Рєпін. Критикам мистецтва
Цей афоризм виправдався недавно на сумнозвісному критику мистецтва – Олександрі Бенуа. Ще вельми свіжі сльози добропорядних панянок жіночого гуртка, яких суворий керівник своєї партії – від легіону сміливців, що вільно мажуть фарбами, – жорстоко скривдив зневажливим відгуком про їхню виставку в Товаристві заохочення образотворчих мистецтв. У газеті «Речь» освічена публіка читала цей відгук – лайливий, нищівний, і думала: можливо, й правда… Та ось Олександр Бенуа на виставці своїх, ось він стоїть перед взірцевим творінням свого табору і хвалить улюбленого художника – Петрова-Водкіна!.. Суворий критик вже не раз рекомендував цього художника як виконавця замовлень із декоративного малярства, для стін палаців… Багато було докорів меценатам за байдужість, нерозуміння достеменних талантів, істинного жерця краси. Краса, краса, – це головне гасло естета-критика і живописця, як сам себе дуже часто рекомендує письменник. Я не раз бачив вправи в живопису Петрова-Водкіна. Він плідний (як весь рід від полови) і завішує цілі стіни, як було в «Салоні» Сергія Маковського. Але я не можу зупинитися перед цими нікчемними мазюканнями. Вони настільки без смаку, без знання, без сенсу… І тепер, на виставці в «Союзі», знову цілу кімнату з коридорами наповнено обурливим неподобством цього неука… Одне лишень ясне в цих неможливих для очей, нездарних мазюканнях: це – душа раба. Цьому рабу-невігласу випало побачити двох роздутих паризькою рекламою нахабних недоуків Ґоґена і Матісса. Нікчемний раб зметикував, що і він так може намазюкати. Ще б пак, кожен напівписьменний двірник намазюкає ще більш хвацько, якщо йому навіяти: ну ж бо, братику, якнайгрубіше, – що в голову впаде!.. Ось тобі фарби й пензлі… Годі, не варте слів. Насамкінець наведу ще один афоризм із того самого джерела.
«Коли сходить зі сцени художнього світу велика сила, з усіх щілин на головну арену сповзаються пігмеї господарювати. Відчувши себе значними величинами, вони переробляють усе на свій аршин і квапляться з переоцінкою цінностей».
І. Рєпін
Переклав Василь Білоцерківський
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ілля Рєпін. Критикам мистецтва
Лист до редакції професора І. Ю. Рєпіна
«Не бійтеся сварити за будь-що, коли навіть і не дуже компетентні у предметі. Стійте на своєму – це переконує… Але остерігайтеся похвалити, якщо незнайомі зі справою спеціально, – ось де легко плюхнути в калюжу і залишитися смішним інколи на все життя».
Цей афоризм виправдався недавно на сумнозвісному критику мистецтва – Олександрі Бенуа. Ще вельми свіжі сльози добропорядних панянок жіночого гуртка, яких суворий керівник своєї партії – від легіону сміливців, що вільно мажуть фарбами, – жорстоко скривдив зневажливим відгуком про їхню виставку в Товаристві заохочення образотворчих мистецтв. У газеті «Речь» освічена публіка читала цей відгук – лайливий, нищівний, і думала: можливо, й правда… Та ось Олександр Бенуа на виставці своїх, ось він стоїть перед взірцевим творінням свого табору і хвалить улюбленого художника – Петрова-Водкіна!.. Суворий критик вже не раз рекомендував цього художника як виконавця замовлень із декоративного малярства, для стін палаців… Багато було докорів меценатам за байдужість, нерозуміння достеменних талантів, істинного жерця краси. Краса, краса, – це головне гасло естета-критика і живописця, як сам себе дуже часто рекомендує письменник. Я не раз бачив вправи в живопису Петрова-Водкіна. Він плідний (як весь рід від полови) і завішує цілі стіни, як було в «Салоні» Сергія Маковського. Але я не можу зупинитися перед цими нікчемними мазюканнями. Вони настільки без смаку, без знання, без сенсу… І тепер, на виставці в «Союзі», знову цілу кімнату з коридорами наповнено обурливим неподобством цього неука… Одне лишень ясне в цих неможливих для очей, нездарних мазюканнях: це – душа раба. Цьому рабу-невігласу випало побачити двох роздутих паризькою рекламою нахабних недоуків Ґоґена і Матісса. Нікчемний раб зметикував, що і він так може намазюкати. Ще б пак, кожен напівписьменний двірник намазюкає ще більш хвацько, якщо йому навіяти: ну ж бо, братику, якнайгрубіше, – що в голову впаде!.. Ось тобі фарби й пензлі… Годі, не варте слів. Насамкінець наведу ще один афоризм із того самого джерела.
«Коли сходить зі сцени художнього світу велика сила, з усіх щілин на головну арену сповзаються пігмеї господарювати. Відчувши себе значними величинами, вони переробляють усе на свій аршин і квапляться з переоцінкою цінностей».
І. Рєпін
Переклав Василь Білоцерківський
Першодрук: часопис «Аполлон», № 6, 1910.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Ілля Рєпін. Про зустрічі з А. П. Чеховим"
• Перейти на сторінку •
"Мо Янь. Оповідачі (Нобелівська лекція)"
• Перейти на сторінку •
"Мо Янь. Оповідачі (Нобелівська лекція)"
Про публікацію