Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Світлана Ковальчук (1967) /
Проза
Цукерка в білочки
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Цукерка в білочки
Вікторія любить розглядати малюночки в книжках. Але не сама, бо ще маленька, а з мамою чи бабусею.
– Ось котик, він гойдає дитинку. Каже: «А-а-а». І це котик. І це. І це.
– А ось вишеньки. Гм… Вони лежать на снігу.
– А це білочка. Вона має цукерку. А їжачок має печиво.
Дівчинка росте, а з нею росте і добра книжечка. Це як? А так: дівчинка стає щораз вищою, знає більше і більше слів, а книжка не перестає бути цікавою, бо схожа на криницю з водою, з якої черпаємо і черпаємо воду.
– Котики заколисують дитинку. Яку пісеньку вони співають?
– А-а-а.
– А ще таку: «Котику сіренький, котику плямистий…»
– А це мама-мишка читає своєму мишенятку книжечку, як і я тобі.
– А ці слоники бавляться чим? – запитує дорослий.
– М’ячиком.
– Правильно. Вони грають у футбол.
– Скажімо книжечці «па-па». Нехай вона відпочиває на поличці, поки ми знову прийдемо до неї за порадою.
Коли книжка добре виспалася на поличці, то й сама прийшла до Вікторії, а дівчинка вже ось яка велика, їй два з половиною рочки.
– Ось на першій сторінці хто це? Так, дитина молиться. А позаду неї – Ангел. «Любий ангелику мій, коло мене завше стій…» – такі її слова.
– А ось і вишеньки. Це ж твої улюблені ягоди. Давай поїмо їх!
Вікторія бере пальчиками вишеньку, неначе бере, (ви ж розумієте?) і підносить до рота:
– Ням-ням-ням. І ти їж.
– Добре.
Гра. ЇЇ Величність Гра запалює в дитячих очах вогники, оживляє радістю, сміхом.
– Які смачні вишеньки! Ням-ням-ням. Як їх багато! І апельсинка є! Ням-ням!
– А тут ще яблучка є! Ням-ням!
– А ось тут білочка має цукерку! Ням-ням! – дорослий теж входить в азарт гри.
– Не забирай в білочки цукерку!
Вікторія зупиняє гру й ще раз, зі серйозним виразом на обличчі, повторює:
– Не забирай в білочки цукерку!
Спантеличений дорослий одержує урок від дитини. Уважно дивиться в її голубі очі й бачить там небо, чисте, без грозових хмар і річкових намулів.
– Добре, добре! Так, правду кажеш: не можна забирати в когось його речі, іграшки, солодощі. І в білочки, і в їжачка.
– Ось котик, він гойдає дитинку. Каже: «А-а-а». І це котик. І це. І це.
– А ось вишеньки. Гм… Вони лежать на снігу.
– А це білочка. Вона має цукерку. А їжачок має печиво.
Дівчинка росте, а з нею росте і добра книжечка. Це як? А так: дівчинка стає щораз вищою, знає більше і більше слів, а книжка не перестає бути цікавою, бо схожа на криницю з водою, з якої черпаємо і черпаємо воду.
– Котики заколисують дитинку. Яку пісеньку вони співають?
– А-а-а.
– А ще таку: «Котику сіренький, котику плямистий…»
– А це мама-мишка читає своєму мишенятку книжечку, як і я тобі.
– А ці слоники бавляться чим? – запитує дорослий.
– М’ячиком.
– Правильно. Вони грають у футбол.
– Скажімо книжечці «па-па». Нехай вона відпочиває на поличці, поки ми знову прийдемо до неї за порадою.
Коли книжка добре виспалася на поличці, то й сама прийшла до Вікторії, а дівчинка вже ось яка велика, їй два з половиною рочки.
– Ось на першій сторінці хто це? Так, дитина молиться. А позаду неї – Ангел. «Любий ангелику мій, коло мене завше стій…» – такі її слова.
– А ось і вишеньки. Це ж твої улюблені ягоди. Давай поїмо їх!
Вікторія бере пальчиками вишеньку, неначе бере, (ви ж розумієте?) і підносить до рота:
– Ням-ням-ням. І ти їж.
– Добре.
Гра. ЇЇ Величність Гра запалює в дитячих очах вогники, оживляє радістю, сміхом.
– Які смачні вишеньки! Ням-ням-ням. Як їх багато! І апельсинка є! Ням-ням!
– А тут ще яблучка є! Ням-ням!
– А ось тут білочка має цукерку! Ням-ням! – дорослий теж входить в азарт гри.
– Не забирай в білочки цукерку!
Вікторія зупиняє гру й ще раз, зі серйозним виразом на обличчі, повторює:
– Не забирай в білочки цукерку!
Спантеличений дорослий одержує урок від дитини. Уважно дивиться в її голубі очі й бачить там небо, чисте, без грозових хмар і річкових намулів.
– Добре, добре! Так, правду кажеш: не можна забирати в когось його речі, іграшки, солодощі. І в білочки, і в їжачка.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
