ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.10.22
20:35
Я до вас не дійду вже мої посивілі дуби-
Серед буднів пісних загубила тоненьку стежину.
Перекрили шляхи то яри,то колючі ожини.
А роки ж неминули і ваші розкішні чуби.
Я давно не була поміж вас у глибокій зажурі,
Не справляла із вами в шпаківнях г
Серед буднів пісних загубила тоненьку стежину.
Перекрили шляхи то яри,то колючі ожини.
А роки ж неминули і ваші розкішні чуби.
Я давно не була поміж вас у глибокій зажурі,
Не справляла із вами в шпаківнях г
2019.10.22
20:03
Літо бабине бавить планету:
невагома, ажурна журба.
Листя падає, та менуету
молитовні виконує па.
Листя падає. Сонце голубить,
зацвіли діаманти в росі,
і газони радіють і клумби.
невагома, ажурна журба.
Листя падає, та менуету
молитовні виконує па.
Листя падає. Сонце голубить,
зацвіли діаманти в росі,
і газони радіють і клумби.
2019.10.22
18:45
Що, чуваки, зняли «баригу»?
Чи легше сім’ям жити стало,
Як лізуть до корита «риги»
І тупорилі із «кварталу»?
А мріялось: Голобородько –
Конкретний мен, слуга народу!
А врешті маємо – Володьку,
Чи легше сім’ям жити стало,
Як лізуть до корита «риги»
І тупорилі із «кварталу»?
А мріялось: Голобородько –
Конкретний мен, слуга народу!
А врешті маємо – Володьку,
2019.10.22
14:02
Із щедрістю осінь дарує оздобу:
Багрянцю та й золота їй не шкодА!
Подекуди блискає жовтим вода,
Бо листячко вперто туди погляда,
Хизуються, гарну показують вроду
Осика й тополя: гарненькі, нівроку.
Шикуються парами, радують зір
Багрянцю та й золота їй не шкодА!
Подекуди блискає жовтим вода,
Бо листячко вперто туди погляда,
Хизуються, гарну показують вроду
Осика й тополя: гарненькі, нівроку.
Шикуються парами, радують зір
2019.10.22
13:25
вийди послухай осінь
ти ж бо не чув її
як та іде на босу
полем між кураї
як вона тихо тихо
свого коня веде
як виграє у міхах
ти ж бо не чув її
як та іде на босу
полем між кураї
як вона тихо тихо
свого коня веде
як виграє у міхах
2019.10.22
13:21
Маєш патрони і протигаз?
Мариш у засідках довгий час?
Лідерством скутий? Віри завзятий?
Пельку замкнути й не роззявляти?
Землі свої ти вже відвоював?
І на чужі – не ловитимеш ґав?
Кров’ю розпишеш ім’я свого Бога
Мариш у засідках довгий час?
Лідерством скутий? Віри завзятий?
Пельку замкнути й не роззявляти?
Землі свої ти вже відвоював?
І на чужі – не ловитимеш ґав?
Кров’ю розпишеш ім’я свого Бога
2019.10.22
12:05
За роги, думав, долю ухопив,
Її хвоста на руку намотавши.
Але жую тепер тверді пупи,
Ковтаю воду, без олії каші.
Злостивий фатум -це не любий ксен,
Харчує, гад, не з золотої ложки.
Хвороба підла звивини гризе,
Її хвоста на руку намотавши.
Але жую тепер тверді пупи,
Ковтаю воду, без олії каші.
Злостивий фатум -це не любий ксен,
Харчує, гад, не з золотої ложки.
Хвороба підла звивини гризе,
2019.10.22
02:09
За десять хвилин до таксі
В обіймах палких ще моя ти...
Секунди вже збігли усі -
Не хочу тебе відпускати!
Вже туга терзає мене
За десять хвилин до розлуки.
І небо темніє ясне,
В обіймах палких ще моя ти...
Секунди вже збігли усі -
Не хочу тебе відпускати!
Вже туга терзає мене
За десять хвилин до розлуки.
І небо темніє ясне,
2019.10.21
22:22
Моє кохання зріднене неждано
З твоїм умінням вірити й любить, –
Міцніє скоро і цвіте весняно,
І за життя чіпляється щомить.
Твоє кохання йде тобі на користь ,
Якщо ти мріям віддана без меж, –
Якщо мені радієш попри хворість
І кожен день б
З твоїм умінням вірити й любить, –
Міцніє скоро і цвіте весняно,
І за життя чіпляється щомить.
Твоє кохання йде тобі на користь ,
Якщо ти мріям віддана без меж, –
Якщо мені радієш попри хворість
І кожен день б
2019.10.21
20:50
Отж, вечір бадьоро обривається з ритму. Вуличні пси повагом конвоюють бродячих туристів. Пакуються букети в ранкові газети, пахкотить свіжозмелена кава яку тут одразу й варять. Типажі виходять на шпацер. Гуляють . Оксамитовий, мася, сезон, еротичні ох—хо,
2019.10.21
18:50
Кохать і втрачати, прагнуть і шкодувать,
Болісно падать і знову підводитись,
Кричати зажурі: «Пріч!» і благати : «Провадь!»
Оце ж бо життя: ніщо, а якже задосить...
Вибігать за єдиним скарбом в пустині,
Стрибати в безодню за неповторним,
Аби піс
Болісно падать і знову підводитись,
Кричати зажурі: «Пріч!» і благати : «Провадь!»
Оце ж бо життя: ніщо, а якже задосить...
Вибігать за єдиним скарбом в пустині,
Стрибати в безодню за неповторним,
Аби піс
2019.10.21
18:27
Майстер спражній - мовчун,
То пощо балачки?
Час різьбити судьбу, одягючи правду у шати.
Я сьгодні плачу,
Наміняв п'ятачків -
Ти у пеклі вже був,
Тож поваги і бонусу вартий.
То пощо балачки?
Час різьбити судьбу, одягючи правду у шати.
Я сьгодні плачу,
Наміняв п'ятачків -
Ти у пеклі вже був,
Тож поваги і бонусу вартий.
2019.10.21
18:24
Епілог
Вінок 14. Ренесанс любові
1.
В обійми до небес вогнем летить,
В безодню зір моя весна впадає.
Дзвенить ручайно талий снігоцвіт.
Казками снів ряхтять магічні далі.
Вінок 14. Ренесанс любові
1.
В обійми до небес вогнем летить,
В безодню зір моя весна впадає.
Дзвенить ручайно талий снігоцвіт.
Казками снів ряхтять магічні далі.
2019.10.21
13:48
У тиші осінній принишкли верхів’я,
Вдивляючись вгору та вниз, на довкілля!
Вже простір Небесний поглинув сузір’я.
Погожий світанок сьогодні чарівний!
У тиші дерева стоять нерухомо...
Нарешті знайшовся хтось, їх заспокоїв:
Ущухли старання у вітру н
Вдивляючись вгору та вниз, на довкілля!
Вже простір Небесний поглинув сузір’я.
Погожий світанок сьогодні чарівний!
У тиші дерева стоять нерухомо...
Нарешті знайшовся хтось, їх заспокоїв:
Ущухли старання у вітру н
2019.10.21
13:16
Забутая дорого у пітьмі!
Тебе шукала не одна потвора,
малюючи слідами на зимі
криваві кола.
У нетрях цих безлюдність світова
ховалася від Господа і Бога.
Тут, що не крок, – пророка катував,
Тебе шукала не одна потвора,
малюючи слідами на зимі
криваві кола.
У нетрях цих безлюдність світова
ховалася від Господа і Бога.
Тут, що не крок, – пророка катував,
2019.10.21
11:48
Сьогодні нашому старенькому котику Сивульці 17 років і 10 місяців. Чотири дні тому у нього був тяжкий приступ (давні проблеми з травленням), після якого він майже перестав їсти і різко схуд, п'є дуже мало - водичку, а рідке яєчко і молочко від вчора дає
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Іншомовна поезія):
2018.02.17
2017.11.19
2017.10.11
2017.10.01
2017.02.23
2017.01.02
2016.11.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ксенія Згура (1985) /
Іншомовна поезія
Гимн смелых и упорных
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Гимн смелых и упорных
Зачем на свете дом без света,
Зачем нам люди без души?
Зачем мы слушаем команды:
«Она – дыши, ты – не дыши»?
Зачем на свете лжи так много?
Зачем мы слушаем так долго
Все эти фразы невпопад:
«У всех у нас одна дорога»,
«Так надо. Ты терпи.
Поплачь, поплачь и вновь терпи».
Да, терпи! И жизнь свою проспи!
И делай так, как скажет кто-то,
И все не-то, не-то, не-то.
А все закончится однажды,
В холодной луже ты воды,
Без света и тепла утонешь.
И свою душу ты уронишь
Среди толпы чужих людей.
И не вернуться больше ей,
Из призрачной страны несчастья
В страну любви добра и счастья.
И кто-бы что не говорил,
Не врал, не уверял, не клялся,
Запомни – ты достоин счастья!
И у тебя своя дорога
Добра на ней тебя ждет много.
Ты не терпи, не плач – иди!
Иди вперед и этот мир – буди!
И светом ярким зажигай,
Дыши свободно, так и знай:
Во всей Вселенной нет такого же как ты,
Ни твоего таланта, ни красоты души.
Есть много копий, их не счесть,
Наполнен ими мир наш весь.
Не будь похожим на кого-то,
Не бойся быть собой и сделать что-то!
И даже если кто-то говорит, что это невозможно,
Ты верь в себя, а если веришь – все возможно!
2019
Зачем нам люди без души?
Зачем мы слушаем команды:
«Она – дыши, ты – не дыши»?
Зачем на свете лжи так много?
Зачем мы слушаем так долго
Все эти фразы невпопад:
«У всех у нас одна дорога»,
«Так надо. Ты терпи.
Поплачь, поплачь и вновь терпи».
Да, терпи! И жизнь свою проспи!
И делай так, как скажет кто-то,
И все не-то, не-то, не-то.
А все закончится однажды,
В холодной луже ты воды,
Без света и тепла утонешь.
И свою душу ты уронишь
Среди толпы чужих людей.
И не вернуться больше ей,
Из призрачной страны несчастья
В страну любви добра и счастья.
И кто-бы что не говорил,
Не врал, не уверял, не клялся,
Запомни – ты достоин счастья!
И у тебя своя дорога
Добра на ней тебя ждет много.
Ты не терпи, не плач – иди!
Иди вперед и этот мир – буди!
И светом ярким зажигай,
Дыши свободно, так и знай:
Во всей Вселенной нет такого же как ты,
Ни твоего таланта, ни красоты души.
Есть много копий, их не счесть,
Наполнен ими мир наш весь.
Не будь похожим на кого-то,
Не бойся быть собой и сделать что-то!
И даже если кто-то говорит, что это невозможно,
Ты верь в себя, а если веришь – все возможно!
2019
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2164 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2164 seconds