ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Любов Бенедишин
2019.09.21 11:07
Пробач мені, Боже!
Ця чаша – остання.
І не допоможе
мрій «кровопускання».

Хильнула зневіри,
мов дозу отрути.
Страждання – під шкіру –

Ніна Виноградська
2019.09.21 11:00
Старий Єлєць у день осінній
Убрався в молоді сніги.
І я чекаю на спасіння –
Дитяти крику. О, Боги!

У снах моїх, у породіллі,
Чия свідомість гнана в біль,
Де я неначе у похміллі

Олександр Сушко
2019.09.21 07:34
Я не суддя і не коп,
Вирок - поблажливий докір.
Жлоб - він і в Африці жлоб,
Знайде причину відмовки.

Перша - катма грошенят,
Пенсія теж малувата.
Ти ж бо, поете,- талант!

Віктор Кучерук
2019.09.21 06:25
Пітьму жовтаву і німотну тишу,
І супокій удаваний зірниць
Лиш той талановитіше опише,
Хто світ прекрасний бачить до дрібниць.
Він може буть жадливим самоуком,
Нечутним і невидним поблизу,
Та знати міру кольорам і звукам,
І відчувати запахам межу.

Ніна Виноградська
2019.09.20 18:41
Поглянь, уже ранкові роси,
Сльозою впали на лице.
Стерня колюча, де покоси
Колись були хлібами. Це

Не повернути. Спілий вітер
Поніс твій голос вдалину,
Де яблуня вагітні віти

Іван Потьомкін
2019.09.20 18:02
Свята Земля...
Свята для тих, кому вона -
Ісус, Єрусалим,Віфлеєм,
Назарет, Йордан, Гінасерет...
Та тричі святіша вона тим,
Кому заповідав її Всевишній.
Просто земля, охоча до робочих рук,
Щоб зводить житло, сіяти, садить...

Любов Бенедишин
2019.09.20 17:13
«Вікно» мерехтливе…
І вогник зелений…
Ти, мабуть, щасливий.
І сниш – не про мене.

Чи, може, похмурий?
Та… знатиму звідки?
На клавіатурі –

Микола Соболь
2019.09.20 06:42
Із підвалу не вийти на волю
І не знаєш, чи день там, чи ніч.
Ниє тіло від втоми та болю,
Світить лампа у сорок свіч…

Ти підпишеш, усе, що захочуть,
Кров ніколи не спинить катів.
І ледь жевріють стомлені очі,

Віктор Кучерук
2019.09.20 06:40
Смолоскипами жовтими кленів,
Освітляючи зміряний шлях, –
Наближається осінь до мене,
Як нещастя незборного жах.
Наближається осінь до краю
Отієї сумної межі
За якою зими не буває
Й будуть квітнути весни чужі.

Сергій Губерначук
2019.09.19 18:38
Рожевий капюшон насунула на сум,
гадаючи, що відвернула зливу.
Пішла, помірно стримуючи струм,
ще не закохана, вже не щаслива.

Не райський плід належав цим вустам.
Вони грішили віршами три роки.
А я позаду відбувався сам,

Ігор Деркач
2019.09.19 17:39
Я пам’ятаю юного хлопчину,
душа якого рвалась у політ.
Спіткала доля у лиху годину
і рано полетів у інший світ.

Малі герої гартували тіло.
Хотіли жити подихом одним.
А от ризикувати не уміли,

Олена Багрянцева
2019.09.19 16:30
У тебе достатньо сили. Ти тільки вір.
Зійдуться усі дороги, затихне вітер.
І стрічкою будуть бігти фінальні титри.
Розтане зима, що нагадує вічний тир.

Останні акорди заграє чужа війна.
Не будуть влучати кулі. Заляже тиша.
І вранці у школі на дошц

Тетяна Левицька
2019.09.19 14:16
Доторкнися пелюсткових вуст
і метеликом забийсь в троянді,
в трепетних руках і я озвусь
чарівною скрипкою Вівальді.
Щоб єлейний почуття мотив -
поліфоній пристрасної румби,
душу вивертав і золотив
оксамитовим цілунком  губи.

Серго Сокольник
2019.09.19 13:02
маленька поема***

Здригнувся? Я не ворона.
Я Янгол твій охоронець.
Послухай, лінивий сплюхо,
Я дещо скажу на вухо...
.......................................................
Цей день у твоїх руках...

Олександр Сушко
2019.09.19 11:43
Шеляга не вартий опус цей,
Про кохання в ньому ні словечка.
Бгає в руки сатиричний цеп
Муза. І памфлет на вухо шепче.

В зомбоящик вирячивсь дурко,
Ловить кожне слово владоможця.
Вілла в пана в стилі рококо,

Іван Потьомкін
2019.09.19 09:00
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Андрій Будкевич (1962) / Проза

 ОДИНОКИЙ РОМАНТИК ПРИДНІПРОВ’Я.*
Образ твору (Розповідь про окремі речі, якими наповнене малярство ОЛЕКСАНДРА ЧЕГОРКИ).

Чому романтик і чому одинокий? За останні 8 років значну дещицю часу довелося провести в одному з найбільших міст сходу України, переконався, бракує й дуже тут романтиків, навіть посеред творчих осіб. А українських, то годі й казати… Але вони таки були, і є, до них у мистецькій когорті краю належать – Володимир Падун (прощений), Олександр Самійленко, Олександр Чегорка…

Народжений митець 1957 року у містечку Верхівцеве на Січеславщині. Батьки – вчителі, українські філологи. Дитинство накладає відбиток на усеньке життя кожної людини. Мама Олександра вдома читала вголос поезії П. Тичини, М. Рильського, а сам художник окрім живопису пише білі вірші, та ще й які! Про себе розповідає наступне: «Мій дід, Віктор Тимофійович з Полтавщини, на початку ХХ століття переїхав до села Мар’ївки біля Верхівцеве. Купив шматок землі, був козаком…, якось знайшли на горищі грамоту на право володіння землею. Наша родина у Верхівцевому мала невеличке господарство, присадибну ділянку – 6 сотин землі біля хати, яку збудував батько. Хлопчаком я був жвавим, любив ганяти у футбол, але і ходив разом з братом Петром до балки, спостерігали за птахами… У 5 класі «захворів» малюванням, та брату живопис давався краще. У нього потім це захоплення минуло, а в мене на всю решту життя…

Поступив до Київського художнього інституту на архітектурний факультет. То були непрості роки, тільки на п’ятому курсі вперше почув про М. Бойчука. Здобувши освіту повернувся у свій край, оселився у Кам’янському (Дніпродзержинськ). Багато, пожадливо читав, люблю цю справу дотепер, переважно про художників – Малевича, Кандинського, Філонова… В журналі «Україна» публікували змістовні матеріали О. Климчука. До числа моїх улюблених письменників і поетів належать: перш за все, - Валерій Шевчук, він вплинув на підтекст мого письма, Б. – І. Антонич, В. Ілля, Т. Мельничук, чимало інших…».

Важливою подією у творчому бутті митця стала поїздка у товаристві Сергія Лаушкіна і Анатолія Фурлета (відомі художники) на Кам’яну Могилу. Перебували там п’ять днів, творили дива. Пан Олександр згадує: «Босоніж стою на камінні, а вгорі неозоре небо. Створював фотороботи, пісок на камені, це пошук… Отож, писав на піску, вологому, сухому, на глинищі. Потім була виставка, більш ніж 100 робіт були представлені для зацікавлених. Дійство відбувалося в музеї Історії міста Кам’янського.
… Взимку шукаю тіні на снігу, зранку, вдень, і малюю, домальовую, виходять цікаві рисунки. А ще створив серію робіт лагенарій (таракуц)… Коли пишу на папері гуашшю, для мене важливе перетікання барв, переходи кольорів, називаю це «ефектом цвітіння». Дуже люблю живопис М. Примаченко і полтавки Г. Рідної. Мушу наголосити – квіти, як такі, є поштовхом для мого методу кольористики».

Спробуймо уважно придивитися до того, що і як творить Олександ Чегорка… Вид мистецтва – живопис; рід – ліричний і ліро – епічний; жанр – найчастіше, пейзаж, портрет; тип – романтизм.

Почну з музики, бо творчість цього художника нею бринить. Його твори поєднані з музикою Густава Малера, а в ній відбиваються пізньоромантичні риси, композитор розвивав традиції симфонізму Бетговена і Брамса, але, творив і свій малеровський симфонізм. Спів – Каті Chilly (Кондратенко), котрий проникає в усі закамарки душі, міркую, так співали в добу сивої давнини… Щодо спорідненості з поезією, то це – з віршами В. Іллі, Т. Мельничука, В. Стуса.

Існує невидимий зв’язок з творами австрійського поета, народженого у Празі, представника філософсько – модернової лірики 20-го століття. Райнер Марія Рільке, він сприймав Світ як цілісність, де поєднані - музика, мистецтво і поезія. Працював поруч з Роденом, у нього навчився дивитися на світ крізь річ. Виникли поезії – речі: «Фламінго», «Пантера». Рільке захоплювався Т. Шевченком, бував у Києво – Печерській Лаврі.

Незримі нитки єднають творчість живописця з окремими взірцями красного письменства. Почуймо думку Валерія Шевчука: «Є у моїй повісті «Птахи з невидимого острова» філософська притча, заснована на реальному історичному документі, - така собі «фантастика минулого». Тим часом як «фантастика майбутнього» мене мало цікавить, вважаю, що людина не може знати свого майбутнього, не повинна його знати. Зате своє минуле вона має знати якнайкраще…».

Роботи О. Чегорки нагадують і зміст творів О. Гріна (Гриневського), в бажанні зробити Світ досконалішим і щасливішим. Адже герої Олександра Гріна люди надзвичайні, але самотні, бо незрозумілі юрбі, зате духово багаті.

Коли споглядаєш витвори живописця з пісковика, малюнки на піску і снігу, помітно, що вони суголосні з наскельним живописом далекої давнини. Сергій Пустовалов (археолог – науковець) писав: «Французи пишаються печерним палеолітичним живописом Франко – Кантабрії, … перуанці - рисунками з пустелі Наска, англійці – Стоунхенджем, мешканці острова Пасхи – велетенськими статуями довговухих…». У нас є Кам’яна Могила поблизу м. Мелітополя. Рисунки, що створювалися на пісковику – це викарбувана справжня історія світогляду прадавнього населення України.

Традиціоналізм, містичність, символізм, теж є складовими його творчості.

Символ здійснює трансцендентну функцію (термін Юнга), у психічному житті митця на межі зовнішнього і внутрішнього, свідомого і несвідомого. Цим зумовлюється і містицизм художника, почасти і як творця символічних образів, та драматизм його перебування «на межі»…
Ніла Зборовська у праці «Психоаналіз і літературознавство» зауважувала: «Символ завдяки своїй конкретній природі опановує почуттями, що перебувають у недиференційованому стані, а через свою значущість образу захоплює й породжену ним ідею, отже, поєднує ідею з почуттям. Символ виступає посередником між ідеєю, втіленою в архетипному образі, і новим живим її переживанням (почуттям)».

А Олександр Чегорка мовить і таке: «Треба мати прагнення підкорятися Космосу, Природі, бути невід’ємною часткою усього цього…». Є у митця такі віршовані рядки:

«Малювати так як тече ріка
Як сонце малює тіні дерев вечірніх».

Його твори на піску, снігу, фігури з пісковика, лагенарії – то і відображення настрою, порухів чуттєвих з нутра, і відображення змісту свідомості. Фігури і статуї, то і є Міт, але виконаний з пісковика, як і скульптура М. Штеця (закарпатський митець, приятель О.Ч.) «Рух крізь віки», де Праматір світу тримає диск в руках – сполучення світів…

Художник – вільна особа, не сприймає рутини, проза буденності пекельно неприйнятна для нього, митець не хоче і не повинен розуміти: чому люди не живуть, а існують…

У дитинстві Олександр слухав вірші українських поетів, які йому читала мама, а ми давайте прислухаймось до високої ліро – поетики, романтизму його білих віршів.

«Коротшає день
Вже надівають вранці дядьки старі картузи
Опале листя малює знак неба
Туманіє…».

І ще:

«Риби цілують сонних жінок
Зелений місяць ховається в тихому очереті
Земля з водою обнялися».

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог.

*Цей текст (дещо змінений) опублікований на шпальтах Всеукраїнського культурологічного тижневика «СЛОВО ПРОСВІТИ»№35(1035), від 29 – 4 вересня 2019 року.







Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-09-08 13:13:09
Переглядів сторінки твору 11
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.09.15 10:56
Автор у цю хвилину відсутній