ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2020.07.09 09:15
Не взнаки тобі плакати,
названий брате.
Я з тобою, як з матір’ю
разом ридаю.
А сміюся – без тебе,
бо іншого знаю,
і тепер з ним одним
я, як є, винуватий.

Віктор Кучерук
2020.07.09 06:22
Огидно руку в руку брати
І промовлять якісь слова,
Коли на дружби циферблаті
Секундна стрілка лиш жива.
Дарма шикуєшся в кільватер
У сподіванні дальших справ, –
Негідний вчинок твій, як фатум,
Ланцюг стосунків розірвав...

Дума Козак
2020.07.08 23:02
Давно не бачив я таких скрутних часів.
Гадаю, для країни це критичні роки…
Ми опинились за межею бідності усі,
але, нажаль, по різні її боки…

Серго Сокольник
2020.07.08 22:27
Зі хмар полону, де розтанув мар лід
Цілунків сонячних із місячним гало,
Упали на осоння перші краплі
Небесних сліз, які пролиті за теплом

Надій на те, що ніби неможливе,
Та все ж омріяне, мов літній зорепад,
Що здійснення бажання породив у

Іван Потьомкін
2020.07.08 21:58
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Євген Федчук
2020.07.08 19:43
Як у Києві на горі крутій
Жив колись страшний трьохголовий змій.
Не в печері жив – на самій горі
І в страху були і малі, й старі.
Бо не їв той змій ні свиней, ні кіз,
М’ясо лиш людське залюбки він гриз.
І навкруг гори все кістки лежать,
Та боїться

Олександр Панін
2020.07.08 15:02
Лабіринти Сновидінь

Душа померлої дружини
Розмовляє із коханою
Колишнього чоловіка

***

Ігор Шоха
2020.07.08 14:29
І винайти нічого я не міг,
і навичок ученого не маю,
та висуваю носа за поріг
і день новий,буває, відкриваю.

***
І бозна-чим забита голова,
і вітер виє і війною віє,

Ігор Деркач
2020.07.08 13:23
Ідуть поети. Їхня роль така –
у пору смути суще освітити,
аби платили інші менше мито,
коли життя не варте п’ятака.

Їх проводжають авгури-піїти,
у кого доля не така тяжка
на фоні оглашенного совка,

Галина Сливка
2020.07.08 13:10
Леготом, леготом... Ниткою променя
В голчине вушко щасливе і зболене
Вперто всиляю - шитво ж бо не скінчене...
Крила журавчині долею мічені...
Ритмом пульсуючим - серцю не байдуже -
Помисли з діями зв'язую в райдугу.
Шляху мелодію зросять сльозинам

Віктор Кучерук
2020.07.08 08:23
Болюче щось, неначе жало,
Зненацька душу обпекло
І так мені недобре стало,
Як ще ніколи не було.
Умить згорьовано подумав,
Що вірю в завтрашнє дарма,
Адже навколо стільки суму,
Що місця радощам нема.

Сергій Губерначук
2020.07.08 08:14
Який тут Господь-Бог?! Самі погрози!
П’ять пальців по руці – це все, що є.
Трудись від мавпи поскрізь сміх і сльози,
трудись, людино, бо ж не все – твоє.

На всі віки, на всі премногі літа
молитву калібруєш позалад.
Повір у себе! І не будеш бита

Шон Маклех
2020.07.07 21:54
Я блукав серед натовпу
Людей, що не слухають
Цвірінькання горобців,
П’ють повітря настояне на шумі,
І не знають, що землі боляче,
Коли вони топчуть її – втомлену
Цвяхованими черевиками байдужості.
Я носив тягар смутку

Євген Федчук
2020.07.07 20:46
Садили картоплю ми у дідуся.
Він ямки копає, а ми із сестрою,
Кидаємо в ямки картоплю обоє
В надії, що скоро закінчиться вся.
Вже сонечко добре з небес припіка.
Дідусь утомився та й ми ледве ходим.
Уже посадили ледь не пів городу.
Аж ось і бабуся о

Ігор Федів
2020.07.07 11:42
Дозволили казати слово,
Підняти очі від землі,
А серце бачити готово
Свободи натяки малі.

Помалювали стару клітку,
А охорони не зняли,
Душею линемо у сітку,

Володимир Бойко
2020.07.07 11:24
Я частував своєю кров`ю комарів,
Я на фуршеті цьому мало не здурів.
Які ж вони немилосердні, комарі –
Жалкі завсідники вечірньої зорі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Андрій Будкевич (1962) / Проза

 ВИРУЮТЬ ПРИСТРАСТІ КОЛЬОРУ…*
Образ твору (Вікторія Кузьма і її живопис на склі: метафорично – інтуїтивний, традиціоналістичний, сакральний…).

Євген Маланюк у «Книзі спостережень» акцентував увагу і на наступному: «Культура є також функція тривання людини на данім терені. Кочовики – номади (справжні, чи лише в переноснім значенні) культури творити неспроможні: треба мати тривалий контакт з даним географічним положенням, коли ж той контакт тратиться , про жодну тяглість людської творчости вже не можна говорити.
Географія бо (клімат, краєвид) ще тісніше і ще органічніше зв’язана з культурою, аніж політика…».

Культура не завжди чисто національна, її вектори, глибший і ширший зміст визначаються не тільки географічним розташуванням країни, а і спільним проживанням на одних землях представників інших народів, окрім представників титульної нації. В українському Закарпатті – це словаки, румуни, угорці…

В нашій історії цей акцент значимий, бо героїня тексту працює у техніці живопису на склі, котра є похідною від румунської ікони… В цьому регіоні мало хто займається професійним живописанням на склі, більшу популярність цей вид малярства має в Галичині. Та про це згодом…

Із монологу мисткині (частина 1).

«Спомини дитинства, це насамперед – літо, річка Уж, яка протікає недалеко від нашого будинку. Жінки прали покровці**, прати треба було на каміннях, утворювалася навіть черга… А поруч дамба, там діти стрибали в річку, плавали. Рвали яблука, гасали на велосипедах… Моя мама – вчителька англійської мови, тато – будівельник. Завдяки батькам була забезпечена усім необхідним, та головне – оточена любов’ю.
Перша мрія про фах, - хотіла стати співачкою, згодом зрозуміла, то не мій вибір. Правда, залишилася притягальна сила творчих професій. З’явилося таке бажання – хочу бути художницею! Ще юнкою любила вдягатися на свій смак, не так як інші…».

Не в такому вже і віддаленому минулому ікони (образи) на склі не сприймалися інтелігенцією Західної України. Та смаки як і часи змінюються, пізніше з’явилося розуміння цього мистецького явища. На Покутті й Гуцульщині релігійні сюжети написані на склі називали «образами».

Техніка письма на склі була творчо позичена у сусідніх Румунії і Словаччини. Там такий вид малярства був популярний вже у 18 – 19 століттях. На наших теренах укорінився пізніше, в середині 19-го століття.
Малярство на склі – то така техніка, що наноситься на скло із зворотної сторони. Таке письмо має вагомі переваги. Оскільки фарба наноситься на зворотну частину скла, зображення знаходиться під склом, має блиск і захищене від пошкоджень ззовні. Коли живописці підкладали позлітку під скло, це посилювало блиск і мерехтіння поверхні. Однак, це дуже непростий живопис…

Монолог мисткині (частина 2).

«Я навчалася на підготовчих курсах перед поступленням в Ужгородське училище декоративного та прикладного мистецтва (нині мистецький коледж імені А. Ерделі), на відділення художнього оформлення. Батьки запитали у живописця і педагога Антона Ковача: «Чи варто доньці цим займатися?», він відповів ствердно: «Вона повинна вчитися». Цей наставник мав індивідуальний підхід до кожного із студентів, а ми намагалися не підвести його. В училищі панували чудові взаємини між викладачами і нами, існувала велика студентська родина, педагоги цікавилися нашим життям і проблемами… Організовувалися літературні вечори, присвячені творчості – М. Хвильового, В. Гренджі – Донського. Нас навчали ораторському мистецтву (риториці), вмінню спілкуватися з авдиторією, потім мені це дуже згодилося.

Хочу знайти свою нішу в малярстві, та не бажаю «перебігати» з однієї техніки письма в іншу. Бачу свої майбутні роботи. Ще не завжди вдається передати те, що бачу. Але процес триває, можливо і завдовжки в усе життя. Немає вчора і сьогодні для письма, треба малювати… Пишу з уяви, картини уявнюються перед сном, потім їх відтворюю…».
Переживання у малярстві… Яке воно без нього, сухий плакатний взірець, хіба – що. Мудра людина, унікальний поет Валерій Ілля наголошував: «Насиченість переживань посилюється від присутности і взаємодії кількох знаків, а надто від самого способу поєднання їх, чим твориться множинність змісту, ОСОБЛИВО В МЕТАФОРІ…».

Живопис на склі Вікторії Кузьми містить у собі й метафоричність і інтуїтивізм. МЕТАФОРА – ПЕРЕНЕСЕННЯ. В широкому розумінні усіляка алегорія, в мистецтві вираження абстрактного поняття через конкретний образ. ІНТУЇЦІЯ – ПИЛЬНО, УВАЖНО ДИВИТИСЬ… Чуття, здогадка, проникливість, ба навіть містичне осягнення без попереднього наукового досвіду і логічних умовиводів. Інтуїція – німий відгук процесів свідомості, «відчуття шкірою», але і відчуття «форми і порядку». Живе там і тема українських мітів, а в них глибінь!

Езотерик Віктор Кирунчик каже: «Та найбільш доцільним та цікавим в них є те, яким чином схожі проблеми вирішували Великі Вчителі Будителі. Колись древні гностики – волхви відчували роль псі – фактора…».
Через метафори робили описи, які базувалися на засадах духовних знань, експериментів, милосердя, любові і гармонії з усім навколишнім. Сучасники вирішують ці питання іншим трибом, намагаються підпорядкувати реальність своїм бажанням.

Художниця володіє своєю метафразою, точно передає зміст малярського «тексту» засобами письма.

Монолог художниці (частина 3).

«Я художник, що працює без натури. Як було сказано, вона в моїй уяві. Дуже люблю пленери, бо там повністю віддаюся малюванню. Окремі мої роботи стають ілюстраціями до книжок. До прикладу, на обкладинці художньо – історичного роману «Чорний місяць» Миколи Хомича красується картина «Без слів», одна з книжок Дмитра Кешелі теж ілюстрована мною. Митець може і повинен змінюватися, має вміти «говорити» різними мовами… Окрім малярства пізнаю історію, люблю читати літературу, заглиблююся в філософію і психологію».

Мілан Кундера був певен, що: «Було б безглуздо написати ще одну «Людську комедію». Тому що історія (історія людства) може завдяки несмаку повторюватися, то історія мистецтва повторень не терпить. Мистецтво існує не для того, щоб показувати, подібно великому дзеркалу, всі перипетії, варіації, безкінечні повтори історії…».

Треба торувати свій шлях, хоч це і вимагає великих зусиль, та років самовідданої праці, в цих засадах не сумнівається пані Вікторія…

Людина потребує чути і сприймати високу музику. Твори цієї авторки асоціюються з взірцями класичної музики у виконанні ансамблю скрипалів «Арте – хатта» під орудою диригентки і скрипальки Мирослави Которович. Висока музика – то і гомін хвиль, шепіт вітру, зойк птаха, навіть рипіння сосни…

В арсеналі закарпатської поетки Лідії Повх є такі високо – поетичні слова:

«Ця біла стежка з тих, що потім сняться.
Тут глід і терен – давні обереги.
Долину – як стару сріберну тацю –
здається, звідси бачив німець Брейгель», -

з вірша «Швабський ліс».

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог.

*Цей текст дещо скорочений опублікований на шпальтах Всеукраїнського тижневика «СЛОВО ПРОСВІТИ» №34(1034), від 22 – 28 серпня 2019 року.

**Покровець – ткана, різнокольорова килимова доріжка








Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-09-15 10:56:07
Переглядів сторінки твору 82
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.05.22 12:09
Автор у цю хвилину відсутній