ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Пильна ворона бенкету діждалась нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Андрій Будкевич (1918) / Проза

 ВИРУЮТЬ ПРИСТРАСТІ КОЛЬОРУ…*
Образ твору (Вікторія Кузьма і її живопис на склі: метафорично – інтуїтивний, традиціоналістичний, сакральний…).

Євген Маланюк у «Книзі спостережень» акцентував увагу і на наступному: «Культура є також функція тривання людини на данім терені. Кочовики – номади (справжні, чи лише в переноснім значенні) культури творити неспроможні: треба мати тривалий контакт з даним географічним положенням, коли ж той контакт тратиться , про жодну тяглість людської творчости вже не можна говорити.
Географія бо (клімат, краєвид) ще тісніше і ще органічніше зв’язана з культурою, аніж політика…».

Культура не завжди чисто національна, її вектори, глибший і ширший зміст визначаються не тільки географічним розташуванням країни, а і спільним проживанням на одних землях представників інших народів, окрім представників титульної нації. В українському Закарпатті – це словаки, румуни, угорці…

В нашій історії цей акцент значимий, бо героїня тексту працює у техніці живопису на склі, котра є похідною від румунської ікони… В цьому регіоні мало хто займається професійним живописанням на склі, більшу популярність цей вид малярства має в Галичині. Та про це згодом…

Із монологу мисткині (частина 1).

«Спомини дитинства, це насамперед – літо, річка Уж, яка протікає недалеко від нашого будинку. Жінки прали покровці**, прати треба було на каміннях, утворювалася навіть черга… А поруч дамба, там діти стрибали в річку, плавали. Рвали яблука, гасали на велосипедах… Моя мама – вчителька англійської мови, тато – будівельник. Завдяки батькам була забезпечена усім необхідним, та головне – оточена любов’ю.
Перша мрія про фах, - хотіла стати співачкою, згодом зрозуміла, то не мій вибір. Правда, залишилася притягальна сила творчих професій. З’явилося таке бажання – хочу бути художницею! Ще юнкою любила вдягатися на свій смак, не так як інші…».

Не в такому вже і віддаленому минулому ікони (образи) на склі не сприймалися інтелігенцією Західної України. Та смаки як і часи змінюються, пізніше з’явилося розуміння цього мистецького явища. На Покутті й Гуцульщині релігійні сюжети написані на склі називали «образами».

Техніка письма на склі була творчо позичена у сусідніх Румунії і Словаччини. Там такий вид малярства був популярний вже у 18 – 19 століттях. На наших теренах укорінився пізніше, в середині 19-го століття.
Малярство на склі – то така техніка, що наноситься на скло із зворотної сторони. Таке письмо має вагомі переваги. Оскільки фарба наноситься на зворотну частину скла, зображення знаходиться під склом, має блиск і захищене від пошкоджень ззовні. Коли живописці підкладали позлітку під скло, це посилювало блиск і мерехтіння поверхні. Однак, це дуже непростий живопис…

Монолог мисткині (частина 2).

«Я навчалася на підготовчих курсах перед поступленням в Ужгородське училище декоративного та прикладного мистецтва (нині мистецький коледж імені А. Ерделі), на відділення художнього оформлення. Батьки запитали у живописця і педагога Антона Ковача: «Чи варто доньці цим займатися?», він відповів ствердно: «Вона повинна вчитися». Цей наставник мав індивідуальний підхід до кожного із студентів, а ми намагалися не підвести його. В училищі панували чудові взаємини між викладачами і нами, існувала велика студентська родина, педагоги цікавилися нашим життям і проблемами… Організовувалися літературні вечори, присвячені творчості – М. Хвильового, В. Гренджі – Донського. Нас навчали ораторському мистецтву (риториці), вмінню спілкуватися з авдиторією, потім мені це дуже згодилося.

Хочу знайти свою нішу в малярстві, та не бажаю «перебігати» з однієї техніки письма в іншу. Бачу свої майбутні роботи. Ще не завжди вдається передати те, що бачу. Але процес триває, можливо і завдовжки в усе життя. Немає вчора і сьогодні для письма, треба малювати… Пишу з уяви, картини уявнюються перед сном, потім їх відтворюю…».
Переживання у малярстві… Яке воно без нього, сухий плакатний взірець, хіба – що. Мудра людина, унікальний поет Валерій Ілля наголошував: «Насиченість переживань посилюється від присутности і взаємодії кількох знаків, а надто від самого способу поєднання їх, чим твориться множинність змісту, ОСОБЛИВО В МЕТАФОРІ…».

Живопис на склі Вікторії Кузьми містить у собі й метафоричність і інтуїтивізм. МЕТАФОРА – ПЕРЕНЕСЕННЯ. В широкому розумінні усіляка алегорія, в мистецтві вираження абстрактного поняття через конкретний образ. ІНТУЇЦІЯ – ПИЛЬНО, УВАЖНО ДИВИТИСЬ… Чуття, здогадка, проникливість, ба навіть містичне осягнення без попереднього наукового досвіду і логічних умовиводів. Інтуїція – німий відгук процесів свідомості, «відчуття шкірою», але і відчуття «форми і порядку». Живе там і тема українських мітів, а в них глибінь!

Езотерик Віктор Кирунчик каже: «Та найбільш доцільним та цікавим в них є те, яким чином схожі проблеми вирішували Великі Вчителі Будителі. Колись древні гностики – волхви відчували роль псі – фактора…».
Через метафори робили описи, які базувалися на засадах духовних знань, експериментів, милосердя, любові і гармонії з усім навколишнім. Сучасники вирішують ці питання іншим трибом, намагаються підпорядкувати реальність своїм бажанням.

Художниця володіє своєю метафразою, точно передає зміст малярського «тексту» засобами письма.

Монолог художниці (частина 3).

«Я художник, що працює без натури. Як було сказано, вона в моїй уяві. Дуже люблю пленери, бо там повністю віддаюся малюванню. Окремі мої роботи стають ілюстраціями до книжок. До прикладу, на обкладинці художньо – історичного роману «Чорний місяць» Миколи Хомича красується картина «Без слів», одна з книжок Дмитра Кешелі теж ілюстрована мною. Митець може і повинен змінюватися, має вміти «говорити» різними мовами… Окрім малярства пізнаю історію, люблю читати літературу, заглиблююся в філософію і психологію».

Мілан Кундера був певен, що: «Було б безглуздо написати ще одну «Людську комедію». Тому що історія (історія людства) може завдяки несмаку повторюватися, то історія мистецтва повторень не терпить. Мистецтво існує не для того, щоб показувати, подібно великому дзеркалу, всі перипетії, варіації, безкінечні повтори історії…».

Треба торувати свій шлях, хоч це і вимагає великих зусиль, та років самовідданої праці, в цих засадах не сумнівається пані Вікторія…

Людина потребує чути і сприймати високу музику. Твори цієї авторки асоціюються з взірцями класичної музики у виконанні ансамблю скрипалів «Арте – хатта» під орудою диригентки і скрипальки Мирослави Которович. Висока музика – то і гомін хвиль, шепіт вітру, зойк птаха, навіть рипіння сосни…

В арсеналі закарпатської поетки Лідії Повх є такі високо – поетичні слова:

«Ця біла стежка з тих, що потім сняться.
Тут глід і терен – давні обереги.
Долину – як стару сріберну тацю –
здається, звідси бачив німець Брейгель», -

з вірша «Швабський ліс».

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог.

*Цей текст дещо скорочений опублікований на шпальтах Всеукраїнського тижневика «СЛОВО ПРОСВІТИ» №34(1034), від 22 – 28 серпня 2019 року.

**Покровець – ткана, різнокольорова килимова доріжка







    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-09-15 10:56:07
Переглядів сторінки твору 680
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.10 19:18
Автор у цю хвилину відсутній