
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.10
08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
2025.07.09
22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.
2025.07.09
12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?
Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?
Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,
2025.07.09
09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.
2025.07.09
08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,
2025.07.09
06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.
2025.07.09
04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти
2025.07.09
01:03
Назва.......................................................................Стор.
1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................
1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................
2025.07.08
21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається
2025.07.08
21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
2025.07.08
20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.
До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.
До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...
2025.07.08
05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.
2025.07.07
21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо
2025.07.07
13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!
І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!
І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,
2025.07.07
08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
2025.07.06
22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Андрій Будкевич (1962) /
Проза
ВИРУЮТЬ ПРИСТРАСТІ КОЛЬОРУ…*
(Вікторія Кузьма і її живопис на склі: метафорично – інтуїтивний, традиціоналістичний, сакральний…).
Євген Маланюк у «Книзі спостережень» акцентував увагу і на наступному: «Культура є також функція тривання людини на данім терені. Кочовики – номади (справжні, чи лише в переноснім значенні) культури творити неспроможні: треба мати тривалий контакт з даним географічним положенням, коли ж той контакт тратиться , про жодну тяглість людської творчости вже не можна говорити.
Географія бо (клімат, краєвид) ще тісніше і ще органічніше зв’язана з культурою, аніж політика…».
Культура не завжди чисто національна, її вектори, глибший і ширший зміст визначаються не тільки географічним розташуванням країни, а і спільним проживанням на одних землях представників інших народів, окрім представників титульної нації. В українському Закарпатті – це словаки, румуни, угорці…
В нашій історії цей акцент значимий, бо героїня тексту працює у техніці живопису на склі, котра є похідною від румунської ікони… В цьому регіоні мало хто займається професійним живописанням на склі, більшу популярність цей вид малярства має в Галичині. Та про це згодом…
Із монологу мисткині (частина 1).
«Спомини дитинства, це насамперед – літо, річка Уж, яка протікає недалеко від нашого будинку. Жінки прали покровці**, прати треба було на каміннях, утворювалася навіть черга… А поруч дамба, там діти стрибали в річку, плавали. Рвали яблука, гасали на велосипедах… Моя мама – вчителька англійської мови, тато – будівельник. Завдяки батькам була забезпечена усім необхідним, та головне – оточена любов’ю.
Перша мрія про фах, - хотіла стати співачкою, згодом зрозуміла, то не мій вибір. Правда, залишилася притягальна сила творчих професій. З’явилося таке бажання – хочу бути художницею! Ще юнкою любила вдягатися на свій смак, не так як інші…».
Не в такому вже і віддаленому минулому ікони (образи) на склі не сприймалися інтелігенцією Західної України. Та смаки як і часи змінюються, пізніше з’явилося розуміння цього мистецького явища. На Покутті й Гуцульщині релігійні сюжети написані на склі називали «образами».
Техніка письма на склі була творчо позичена у сусідніх Румунії і Словаччини. Там такий вид малярства був популярний вже у 18 – 19 століттях. На наших теренах укорінився пізніше, в середині 19-го століття.
Малярство на склі – то така техніка, що наноситься на скло із зворотної сторони. Таке письмо має вагомі переваги. Оскільки фарба наноситься на зворотну частину скла, зображення знаходиться під склом, має блиск і захищене від пошкоджень ззовні. Коли живописці підкладали позлітку під скло, це посилювало блиск і мерехтіння поверхні. Однак, це дуже непростий живопис…
Монолог мисткині (частина 2).
«Я навчалася на підготовчих курсах перед поступленням в Ужгородське училище декоративного та прикладного мистецтва (нині мистецький коледж імені А. Ерделі), на відділення художнього оформлення. Батьки запитали у живописця і педагога Антона Ковача: «Чи варто доньці цим займатися?», він відповів ствердно: «Вона повинна вчитися». Цей наставник мав індивідуальний підхід до кожного із студентів, а ми намагалися не підвести його. В училищі панували чудові взаємини між викладачами і нами, існувала велика студентська родина, педагоги цікавилися нашим життям і проблемами… Організовувалися літературні вечори, присвячені творчості – М. Хвильового, В. Гренджі – Донського. Нас навчали ораторському мистецтву (риториці), вмінню спілкуватися з авдиторією, потім мені це дуже згодилося.
Хочу знайти свою нішу в малярстві, та не бажаю «перебігати» з однієї техніки письма в іншу. Бачу свої майбутні роботи. Ще не завжди вдається передати те, що бачу. Але процес триває, можливо і завдовжки в усе життя. Немає вчора і сьогодні для письма, треба малювати… Пишу з уяви, картини уявнюються перед сном, потім їх відтворюю…».
Переживання у малярстві… Яке воно без нього, сухий плакатний взірець, хіба – що. Мудра людина, унікальний поет Валерій Ілля наголошував: «Насиченість переживань посилюється від присутности і взаємодії кількох знаків, а надто від самого способу поєднання їх, чим твориться множинність змісту, ОСОБЛИВО В МЕТАФОРІ…».
Живопис на склі Вікторії Кузьми містить у собі й метафоричність і інтуїтивізм. МЕТАФОРА – ПЕРЕНЕСЕННЯ. В широкому розумінні усіляка алегорія, в мистецтві вираження абстрактного поняття через конкретний образ. ІНТУЇЦІЯ – ПИЛЬНО, УВАЖНО ДИВИТИСЬ… Чуття, здогадка, проникливість, ба навіть містичне осягнення без попереднього наукового досвіду і логічних умовиводів. Інтуїція – німий відгук процесів свідомості, «відчуття шкірою», але і відчуття «форми і порядку». Живе там і тема українських мітів, а в них глибінь!
Езотерик Віктор Кирунчик каже: «Та найбільш доцільним та цікавим в них є те, яким чином схожі проблеми вирішували Великі Вчителі Будителі. Колись древні гностики – волхви відчували роль псі – фактора…».
Через метафори робили описи, які базувалися на засадах духовних знань, експериментів, милосердя, любові і гармонії з усім навколишнім. Сучасники вирішують ці питання іншим трибом, намагаються підпорядкувати реальність своїм бажанням.
Художниця володіє своєю метафразою, точно передає зміст малярського «тексту» засобами письма.
Монолог художниці (частина 3).
«Я художник, що працює без натури. Як було сказано, вона в моїй уяві. Дуже люблю пленери, бо там повністю віддаюся малюванню. Окремі мої роботи стають ілюстраціями до книжок. До прикладу, на обкладинці художньо – історичного роману «Чорний місяць» Миколи Хомича красується картина «Без слів», одна з книжок Дмитра Кешелі теж ілюстрована мною. Митець може і повинен змінюватися, має вміти «говорити» різними мовами… Окрім малярства пізнаю історію, люблю читати літературу, заглиблююся в філософію і психологію».
Мілан Кундера був певен, що: «Було б безглуздо написати ще одну «Людську комедію». Тому що історія (історія людства) може завдяки несмаку повторюватися, то історія мистецтва повторень не терпить. Мистецтво існує не для того, щоб показувати, подібно великому дзеркалу, всі перипетії, варіації, безкінечні повтори історії…».
Треба торувати свій шлях, хоч це і вимагає великих зусиль, та років самовідданої праці, в цих засадах не сумнівається пані Вікторія…
Людина потребує чути і сприймати високу музику. Твори цієї авторки асоціюються з взірцями класичної музики у виконанні ансамблю скрипалів «Арте – хатта» під орудою диригентки і скрипальки Мирослави Которович. Висока музика – то і гомін хвиль, шепіт вітру, зойк птаха, навіть рипіння сосни…
В арсеналі закарпатської поетки Лідії Повх є такі високо – поетичні слова:
«Ця біла стежка з тих, що потім сняться.
Тут глід і терен – давні обереги.
Долину – як стару сріберну тацю –
здається, звідси бачив німець Брейгель», -
з вірша «Швабський ліс».
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог.
*Цей текст дещо скорочений опублікований на шпальтах Всеукраїнського тижневика «СЛОВО ПРОСВІТИ» №34(1034), від 22 – 28 серпня 2019 року.
**Покровець – ткана, різнокольорова килимова доріжка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ВИРУЮТЬ ПРИСТРАСТІ КОЛЬОРУ…*

Євген Маланюк у «Книзі спостережень» акцентував увагу і на наступному: «Культура є також функція тривання людини на данім терені. Кочовики – номади (справжні, чи лише в переноснім значенні) культури творити неспроможні: треба мати тривалий контакт з даним географічним положенням, коли ж той контакт тратиться , про жодну тяглість людської творчости вже не можна говорити.
Географія бо (клімат, краєвид) ще тісніше і ще органічніше зв’язана з культурою, аніж політика…».
Культура не завжди чисто національна, її вектори, глибший і ширший зміст визначаються не тільки географічним розташуванням країни, а і спільним проживанням на одних землях представників інших народів, окрім представників титульної нації. В українському Закарпатті – це словаки, румуни, угорці…
В нашій історії цей акцент значимий, бо героїня тексту працює у техніці живопису на склі, котра є похідною від румунської ікони… В цьому регіоні мало хто займається професійним живописанням на склі, більшу популярність цей вид малярства має в Галичині. Та про це згодом…
Із монологу мисткині (частина 1).
«Спомини дитинства, це насамперед – літо, річка Уж, яка протікає недалеко від нашого будинку. Жінки прали покровці**, прати треба було на каміннях, утворювалася навіть черга… А поруч дамба, там діти стрибали в річку, плавали. Рвали яблука, гасали на велосипедах… Моя мама – вчителька англійської мови, тато – будівельник. Завдяки батькам була забезпечена усім необхідним, та головне – оточена любов’ю.
Перша мрія про фах, - хотіла стати співачкою, згодом зрозуміла, то не мій вибір. Правда, залишилася притягальна сила творчих професій. З’явилося таке бажання – хочу бути художницею! Ще юнкою любила вдягатися на свій смак, не так як інші…».
Не в такому вже і віддаленому минулому ікони (образи) на склі не сприймалися інтелігенцією Західної України. Та смаки як і часи змінюються, пізніше з’явилося розуміння цього мистецького явища. На Покутті й Гуцульщині релігійні сюжети написані на склі називали «образами».
Техніка письма на склі була творчо позичена у сусідніх Румунії і Словаччини. Там такий вид малярства був популярний вже у 18 – 19 століттях. На наших теренах укорінився пізніше, в середині 19-го століття.
Малярство на склі – то така техніка, що наноситься на скло із зворотної сторони. Таке письмо має вагомі переваги. Оскільки фарба наноситься на зворотну частину скла, зображення знаходиться під склом, має блиск і захищене від пошкоджень ззовні. Коли живописці підкладали позлітку під скло, це посилювало блиск і мерехтіння поверхні. Однак, це дуже непростий живопис…
Монолог мисткині (частина 2).
«Я навчалася на підготовчих курсах перед поступленням в Ужгородське училище декоративного та прикладного мистецтва (нині мистецький коледж імені А. Ерделі), на відділення художнього оформлення. Батьки запитали у живописця і педагога Антона Ковача: «Чи варто доньці цим займатися?», він відповів ствердно: «Вона повинна вчитися». Цей наставник мав індивідуальний підхід до кожного із студентів, а ми намагалися не підвести його. В училищі панували чудові взаємини між викладачами і нами, існувала велика студентська родина, педагоги цікавилися нашим життям і проблемами… Організовувалися літературні вечори, присвячені творчості – М. Хвильового, В. Гренджі – Донського. Нас навчали ораторському мистецтву (риториці), вмінню спілкуватися з авдиторією, потім мені це дуже згодилося.
Хочу знайти свою нішу в малярстві, та не бажаю «перебігати» з однієї техніки письма в іншу. Бачу свої майбутні роботи. Ще не завжди вдається передати те, що бачу. Але процес триває, можливо і завдовжки в усе життя. Немає вчора і сьогодні для письма, треба малювати… Пишу з уяви, картини уявнюються перед сном, потім їх відтворюю…».
Переживання у малярстві… Яке воно без нього, сухий плакатний взірець, хіба – що. Мудра людина, унікальний поет Валерій Ілля наголошував: «Насиченість переживань посилюється від присутности і взаємодії кількох знаків, а надто від самого способу поєднання їх, чим твориться множинність змісту, ОСОБЛИВО В МЕТАФОРІ…».
Живопис на склі Вікторії Кузьми містить у собі й метафоричність і інтуїтивізм. МЕТАФОРА – ПЕРЕНЕСЕННЯ. В широкому розумінні усіляка алегорія, в мистецтві вираження абстрактного поняття через конкретний образ. ІНТУЇЦІЯ – ПИЛЬНО, УВАЖНО ДИВИТИСЬ… Чуття, здогадка, проникливість, ба навіть містичне осягнення без попереднього наукового досвіду і логічних умовиводів. Інтуїція – німий відгук процесів свідомості, «відчуття шкірою», але і відчуття «форми і порядку». Живе там і тема українських мітів, а в них глибінь!
Езотерик Віктор Кирунчик каже: «Та найбільш доцільним та цікавим в них є те, яким чином схожі проблеми вирішували Великі Вчителі Будителі. Колись древні гностики – волхви відчували роль псі – фактора…».
Через метафори робили описи, які базувалися на засадах духовних знань, експериментів, милосердя, любові і гармонії з усім навколишнім. Сучасники вирішують ці питання іншим трибом, намагаються підпорядкувати реальність своїм бажанням.
Художниця володіє своєю метафразою, точно передає зміст малярського «тексту» засобами письма.
Монолог художниці (частина 3).
«Я художник, що працює без натури. Як було сказано, вона в моїй уяві. Дуже люблю пленери, бо там повністю віддаюся малюванню. Окремі мої роботи стають ілюстраціями до книжок. До прикладу, на обкладинці художньо – історичного роману «Чорний місяць» Миколи Хомича красується картина «Без слів», одна з книжок Дмитра Кешелі теж ілюстрована мною. Митець може і повинен змінюватися, має вміти «говорити» різними мовами… Окрім малярства пізнаю історію, люблю читати літературу, заглиблююся в філософію і психологію».
Мілан Кундера був певен, що: «Було б безглуздо написати ще одну «Людську комедію». Тому що історія (історія людства) може завдяки несмаку повторюватися, то історія мистецтва повторень не терпить. Мистецтво існує не для того, щоб показувати, подібно великому дзеркалу, всі перипетії, варіації, безкінечні повтори історії…».
Треба торувати свій шлях, хоч це і вимагає великих зусиль, та років самовідданої праці, в цих засадах не сумнівається пані Вікторія…
Людина потребує чути і сприймати високу музику. Твори цієї авторки асоціюються з взірцями класичної музики у виконанні ансамблю скрипалів «Арте – хатта» під орудою диригентки і скрипальки Мирослави Которович. Висока музика – то і гомін хвиль, шепіт вітру, зойк птаха, навіть рипіння сосни…
В арсеналі закарпатської поетки Лідії Повх є такі високо – поетичні слова:
«Ця біла стежка з тих, що потім сняться.
Тут глід і терен – давні обереги.
Долину – як стару сріберну тацю –
здається, звідси бачив німець Брейгель», -
з вірша «Швабський ліс».
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог.
*Цей текст дещо скорочений опублікований на шпальтах Всеукраїнського тижневика «СЛОВО ПРОСВІТИ» №34(1034), від 22 – 28 серпня 2019 року.
**Покровець – ткана, різнокольорова килимова доріжка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"ПОГОВОРІМО ПРО МАЛЯРСТВО ВІТАЛІЯ ЛИБИ, ЦЕ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО…*"
• Перейти на сторінку •
"ОДИНОКИЙ РОМАНТИК ПРИДНІПРОВ’Я.*"
• Перейти на сторінку •
"ОДИНОКИЙ РОМАНТИК ПРИДНІПРОВ’Я.*"
Про публікацію