ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.04
11:28
Ах, це літо таке передчасне,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
2026.02.03
19:19
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
2026.02.03
19:03
Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
2026.02.03
16:59
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
2026.02.03
13:48
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
2026.02.03
10:48
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
2026.02.03
05:30
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
2026.02.02
20:41
Надішліть мої сни лелеками
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
2026.02.02
14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
2026.02.02
10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
2026.02.02
08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
2026.02.02
08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
2026.02.02
08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
2026.02.01
21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
2026.02.01
21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
2026.02.01
16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Насолода мріяти...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Насолода мріяти...
Наслажденье мечтать, кто может здесь поспорить, не ныть , не плакать, не страдать, стремиться быть свободным…
Чаще всматриваться ввысь, восходом солнца любоваться, природу и людей любить и чаще ими восхищаться…
Наслаждение мечтать, чувствовать пульс жизни, строить планы, созидать, изучать науки, открывать свои таланты, жить в гармонии, без скуки…
Наслаждение мечтать - это вдохновляет, утром хочется вставать, просыпаться рано, времени нет унывать, сколько дел ведь надо сделать…
Вечером взглянуть на звезды, отыскать свою, ей поведать все секреты,
вместе помечтать…
Наслаждение мечтать, с оптимизмом день встречать, жить красиво, многолико, бороться с слабостью и ленью, стараться побеждать…
Интересным делом заниматься, милосердным, внимательным и добрым быть и такими же людьми стараться окружать…
Наслаждение мечтать, это так не просто, видеть все в красивом цвете, серость как бы и не замечать…Лучше чувствовать себя ребенком и наивно все мечтать, мечтать…. Это даст заряд для новых и хороших дел, главное самому в это поверить и Всевышнего за все поблагодарить!!!
20.06.17( написаны в больнице)
Насолода мріяти, хто може тут посперечатися, не нити, не плакати, не страждати, прагнути бути вільним ...
Найчастіше вдивлятися вгору, сходом сонця милуватися, природу і людей любити і частіше ними захоплюватися ...
Насолода мріяти, відчувати пульс життя, будувати плани, творити, вивчати науки, відкривати свої таланти, жити в гармонії, без нудьги ...
Насолода мріяти - це надихає, вранці хочеться вставати, прокидатися рано, часу немає сумувати, скільки справ треба зробити ...
Увечері поглянути на зірки, відшукати свою, їй розповісти всі секрети,
разом помріяти ...
Насолода мріяти, з оптимізмом день зустрічати, жити красиво, багатолико, боротися з слабкістю і лінню, намагатися перемагати ...
Цікавою справою займатися, милосердним, уважним і добрим бути і такими ж людьми намагатися оточувати ...
Насолода мріяти, це так не просто, бачити все в красивому кольорі, сірість не помічати ... Краще відчувати себе дитиною і наївно все мріяти, мріяти .... Це дасть заряд для нових і хороших справ, головне самому в це повірити і Всевишнього за все подякувати !!!
20.06.17 (написані в лікарні)
На фото – мій малюнок.
Чаще всматриваться ввысь, восходом солнца любоваться, природу и людей любить и чаще ими восхищаться…
Наслаждение мечтать, чувствовать пульс жизни, строить планы, созидать, изучать науки, открывать свои таланты, жить в гармонии, без скуки…
Наслаждение мечтать - это вдохновляет, утром хочется вставать, просыпаться рано, времени нет унывать, сколько дел ведь надо сделать…
Вечером взглянуть на звезды, отыскать свою, ей поведать все секреты,
вместе помечтать…
Наслаждение мечтать, с оптимизмом день встречать, жить красиво, многолико, бороться с слабостью и ленью, стараться побеждать…
Интересным делом заниматься, милосердным, внимательным и добрым быть и такими же людьми стараться окружать…
Наслаждение мечтать, это так не просто, видеть все в красивом цвете, серость как бы и не замечать…Лучше чувствовать себя ребенком и наивно все мечтать, мечтать…. Это даст заряд для новых и хороших дел, главное самому в это поверить и Всевышнего за все поблагодарить!!!
20.06.17( написаны в больнице)
Насолода мріяти, хто може тут посперечатися, не нити, не плакати, не страждати, прагнути бути вільним ...
Найчастіше вдивлятися вгору, сходом сонця милуватися, природу і людей любити і частіше ними захоплюватися ...
Насолода мріяти, відчувати пульс життя, будувати плани, творити, вивчати науки, відкривати свої таланти, жити в гармонії, без нудьги ...
Насолода мріяти - це надихає, вранці хочеться вставати, прокидатися рано, часу немає сумувати, скільки справ треба зробити ...
Увечері поглянути на зірки, відшукати свою, їй розповісти всі секрети,
разом помріяти ...
Насолода мріяти, з оптимізмом день зустрічати, жити красиво, багатолико, боротися з слабкістю і лінню, намагатися перемагати ...
Цікавою справою займатися, милосердним, уважним і добрим бути і такими ж людьми намагатися оточувати ...
Насолода мріяти, це так не просто, бачити все в красивому кольорі, сірість не помічати ... Краще відчувати себе дитиною і наївно все мріяти, мріяти .... Це дасть заряд для нових і хороших справ, головне самому в це повірити і Всевишнього за все подякувати !!!
20.06.17 (написані в лікарні)
На фото – мій малюнок.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2032 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2032 seconds