ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Домінік Арфіст
2020.01.21 23:13
і рука моя Вам – востаннє –
берете? – о даремний дар!
не беруть дання на прощання
віддають – ударом удар!
кожен жест – як постріл у спину
кожне слово – свист батога
(потім вимислимо причину –
розбереться кожен в боргах!)

Ярослав Чорногуз
2020.01.21 21:33
Віддай мені свій біль, кохана,
Віддай мені його увесь.
Хай заживе у грудях рана,
Як вишня воля піднебесь.

Візьми любов мою, як ліки,
Вбирай, немов пилок – бджола.
Щоб розтулилися повіки,

Вікторія Лимарівна
2020.01.21 19:58
Здригається в розпачі Небо!
Загиблих приймає земля.
Оплакує… чутно здаля.
Шукає для рідних розради,
та марні всілякі поради.

Зійшлися хмарини на Небі.
Палітрою темною барв,

Мессір Лукас
2020.01.21 19:30
Холодна вода на шматок рафінаду..
О муко чекання, о спраго зі спраг!
Твоя соромливість сильніша за знаду..
Як бути не втямлю, розтоптаний в прах.

Тебе я запрошую бути як вдома,
Шиншилову шубу знімаю ривком,
І бачу.. /від захвату губи судомить/

Надія Тарасюк
2020.01.21 19:28
Заварюють хмари
хурделицю,
дерева синоптиків
гуглять;
доріжково простір
стелиться,
де вітер полює
в кухлях.

Галина Сливка
2020.01.21 19:26
Ідеш собі... Одна з-поміж усіх...
Вже й вітер розгойдав життєві межі.
Межу вселенську білить біло сніг,
Бо без межі оте, що нам належить.

Воно в тобі не раз ще проросте
Любов'ю з болю, світлом із нестями.
Несеш в собі життя, складне й просте,

Олександр Сушко
2020.01.21 18:35
Не можна сперечатися із жінкою, а з берегинею і подавно. Цю незаперечну істину я зрозумів не одразу. Як побралися, то спочатку доходило і до сварок – я хочу піти на річку, а дружина просить пошити штори на вікна. Кажу, - прийду з риболовлі та пошию. А во

Матвій Смірнов
2020.01.21 14:37
Він дивиться на вулицю з вікна
На самоті із пляшкою вина
В просторій і неприбраній вітальні
І вже не знає сам, коли востаннє
Виходив з дому. За вікном - війна,
Пожежа тощо, і лише стіна
Його рятує від вогню і сталі -
Крихка, непереконлива, скляна.

Сергій Губерначук
2020.01.21 13:57
Три лікті полотна
грубого сірого
принесла стара й убога,
подає і відає і:
…до Бога зверталася
дев’яносто з гаком літ,
де й взявся – Бог, привернув до мене
долю,

Ігор Деркач
2020.01.21 12:45
Жура і сум не додають снаги.
Ідилія ілюзією буде –
немає завтра. Та дають боги
ясні надії, що і ми ще люди.

Не ігноруймо засоби мети,
які не оживуть самі собою.
Ще буду я, і є у мене ти,

Олександр Сушко
2020.01.21 11:59
У всього своя межа,
Ціна за красу і вади.
І вирвати зуба жаль,
І совість за так віддати.

За усмішку - гострий ніж,
За слово огуди - дяка.
Ночами не плачу більш -

Ірина Білінська
2020.01.21 11:49
Одягнула б твої обійми,
загорнулася міцно-міцно,
щоб ніхто не знайшов,
не вийняв...
І пішла би гуляти містом...

Ідучи, я б лічила зорі,
забуваючи все на світі...

Іван Потьомкін
2020.01.21 07:52
Дощеві стачило терплячки
(принаймні так мені здалося),
щоб на роботу я прийшов сухим,
включив як завше музику класичну
і «Капуччіно» з приємністю попив.
Тільки тоді продовжив дощ свою пісню,
нудну для птаства і людей,
та життєдайну для землі

Олександр Сушко
2020.01.21 06:06
Зайшов на сайт, а там людей орава
Мене уздріла і одразу: - Ки-и-и-иш!
Зеленобобіки волають: - Буде вава!
Порохоботи: - Ти на гузні нашім прищ.

Відбитись зась! Стару розбито ліру,
Сатира відсьогодні - вже не щит.
- Не поважаєш нашого кумира!

Тетяна Левицька
2020.01.21 05:56
Все буде добре, любий, чуєш?
І навіть краще, ніж колись.
Мені тебе завжди бракує.
Погляну в неосяжну вись,
там сизі голуби літають,
крилами ніжуть небозвід.
Я так далеко, від одчаю
й так близько до твоїх воріт.

Володимир Бойко
2020.01.20 23:19
В моем дому немытые стаканы
Повсюду громоздятся тут и там,
И ходят на прогулку тараканы
Табачный дым вдыхать по вечерам.

Везде окурки да огрызки да объедки,
Да разный хлам давно ушедших лет.
Мне все равно – меня не видят предки,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Влад Дяден
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19

Тарас Ріль
2020.01.18

Юра Ясінський
2019.11.13

Станіслав Н
2019.11.12

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Проза

 molto
 
Отж, вечір бадьоро обривається з ритму. Вуличні пси повагом конвоюють бродячих туристів. Пакуються букети в ранкові газети, пахкотить свіжозмелена кава яку тут одразу й варять. Типажі виходять на шпацер. Гуляють & цілюються, полонези Огінського, що не крок, димок цигарок із ментолом. А просто за рогом в когось вже вивертають кишені, або ще трощать склотару, випорожнюють сечові міхури. Там свої граффіті й герої окремі. І незабутній салон краси бордельного левела запалює сяйва в вікнах нумерів, тай розстелює простирадла, за деякий час таки засуває кляті штори, а неподалік дотусовують гурії, про яких однотипні цинічні стегна, запаморочливі обцаси, інфантильні молочні залози, лаковані шкірянки, ліниве обсмикування довгих зачісок. Проповзаючий транспорт, чим кошмарніше тачка, тим драматичніший з неї лунає реп. Трохи ще далі за рогом узагалі марокканський квартал, там і окремий локальний фест-фуд, пахкотить свіжозварена куркума яку тут одразу й мелять. Полюбляють пошвендяти всякого типу расисти & діляги лівацькі, в чаді численних кальянів. Здаються в оренду навіть кладівки і то погодинно, а то й похвилинно. Содом-енд-Геморр джойнт-сток кемп-нí. Оксамитовий, мася, сезон, еротичні ох—хо, неврози

Хамфрі Боґарт, біля ломбарду, із кількістю котрих конкурують хіба алкомаркети, сідає в таксі, через деякий час з’ясовуючи, що його везуть не зовсім туди, куди домовлявся. Але йому всеодно в принципі. Гуляки на тротуарах трохи не танцюють, працівники пруть на автопілоті, вандали собі на розслабоні. Патрулька сюди навідується зрідка, головним чином, напередодні значніших держсвят. О вже ці зацентрові житлові масиви, промзони, металобази. Прикупити цигарок in loco із відчуттями відтінку авантюри. Посони гинуть за желізом. Кажу, там в них є чоткі канали. Зара, в оцій локації, трохи тре чекати. Скрипаль, крає повітря мов штурмовик, утім осміяти цей плач жодному й зась. Само собою запросто надбати, чи надибати ворогів—та будь-який привід. Дрібна решта від тебе зляже на рамена вишибали, й під ноги трохи не танцюючих гуляк тротуарних, чи на крайняк поїде в дубáрну трупарню. Ще поки триває катання в таксі, Боґи непоспіхом поймає намір витягнути з кишені незмінну зіппо, раптово й натомість виринає на сцену розочка з кришталевої карафки, взята незвісно де. Водій-таксист реагує блискавично & знаменито, водночас тиснучи на гальма й ховаючись підкермо. Автівку заносить й кидає розвертаючи градусів так на сто. Боґи артистично прикидається таким, що знепритомнів,

таксист-водій вистрибує в ніч, сповнену протягів неонових. Боґи сповзає щільніш долу, поки шибки авта страхітливо й лунко розстрілюються з автоматичної зброї солідного калібру, дехто з перехожих ахкає-зойкає. Жи знову не схтіли ділити щось бразилійського типу імпорту, тоті бандюгани. Або раптом теракт. І повзе інтригуюча павза. Боґи живий егеж, на хвилинку заскочений, але на спантеличення не претендуючий. Ребро його долоні змітає скляне кришиво із лацканів, його пальці поправляють вузол ділової краватки, його примружений погляд прискіпливо обстежує незамінне уніформно-фірмове борсаліно. Помилка це чи що інше, але вибратися на вільний тротуар бажано-терміново. Потім буде смисл передзвонити за секретним одним номером, а там ще опісля може й послідкувати за деким. Поблукати під туриста вуличками, що гостинні й не стовідсотково. Спожити якого азійського мовчазного фест-сі-фуду. Помиловуючись там, чи сям, із клієнтками в пошукові—на кінець, може й підстрелити декого—мож і декількох—діючи в рамках самозахисту, залежатиме. . . Звісно ж, Боґи лагідно всміхається панянці з мопсиком, за якою назирці ординарний екс-сексапільний маніяк &

Вам би, гадаю, мала сподобалася одна інсталяція, в потаємнім запросто місці & якби зненацька Вас зацікавило. . . Не вислуховуючи злидаря, що надалі вициганює якщо не цигарку то бодай 40 копійок, недоперепій-бо, з релаксною байдужістю роздивляючись на тривіальні вивіски й вітрини, за котрими відбувається теж багацько всякого. Сирени інкасаторів через армагеддонський алярм невідкладної медбригади контрапунктами симфонічної стихії вечірньо~зіркової. Сотні тисяч неявних голосів із усіх усюд, що моляться мовби торгуються до своїх кумирів ймення їм легіон, здебільшого аби лиш тільки торгнутися. Майже кожен прохач ладен офірувати причетній кумирні жертви, жертви, й патетика о цім саме кадансі особиста й окрема. Ще нагадуємо про инших, тих, кому незле чується цеї саме пори, котрих навряд задуриш літургіями, голограмними підсвітками, фейєрверками порожняковими, зигзагами й демаршами епік-алко, та бо. Обізнані стосовно ночі й до наступної ночі, залюбки. А щодо інцидентів, так це мало кого влаштовує, коли ліхтариком в самі окуляри, із тупо випитуванням & ніяк достоту—якихсь немудрених очевидностей, задля висновків дедальше спонтанніших, да все давно ясно зрозуміло, але шо тепер, пане мусор. Тоість на ділі все це зовсім не так було, таки да, було, я же кажу — —




 



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-10-21 20:50:39
Переглядів сторінки твору 743
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.01.21 20:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2019-10-22 12:02:44 ]
Зрима замальовка, природне вживлення або навіть інкрустація незнайомих, малознайомих і діалектичних соломинок, на яких частково, але успішно тримається купи вся урбаністична пастель, яка вийшла з-під пензля автора.
Семен


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2019-10-22 21:02:16 ]
та бо Вавилон жеж
можна було би домішати ще яких арабів-негрів із їхніми приколами
але ж насправді, метою умовного малозвісного автора завжди є читабельність
це вже якщо Джойс наваяв Улісса, то тоді він може взятися й
за Фінеганові Поминки, зі всяким презирством щодо того, чи
це взагалі хтось читатиме, знаючи, що читатимуть хоч би як, якщо вже Улісса читали etc.

насамперед, хоч трохи вже нижче по текстові коментаря, та дякую, правда
здебільшого мало хто находить якісь мислі, щоби ними ще й ділитися
& це також ок. значить, читання саме по собі не викликає, мабуть, питань

ми оце не так давно із Вами про іронію якщо пригадуєте, якби почали ~
тут, в цім калейдоскопові, іронія якраз і є методом
від компонування до деталізації дрібної
тобто, іронія, як я оце розумію, чи там, звик осягати

суґестія, безперечно, але суґестія тут вже чисто використовується, як інструмент
на кшталт молотка, чи дрилі