ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марґо Ґейко
2019.11.20 19:36
Коли настане судний день
Тепла, позбавленого сану,
І не лунатиме ніде:
«Осанна осені, Осанна!»

Коли вітри загомонять
І ніч мороз помножить вдвічі,
Суворий січень – вічний вітчим

Олександр Сушко
2019.11.20 18:24
Чи стачить сил порвати ланцюги,
Як вмерти - гріх, а жити - неможливо?
А страх мій дух утоптує у мохи,
Шепоче: " За порогом раю - прірва!..."

Перетерпів і осуд, і шопту,
Лишив у сильцях серця половину.
Тепер на волі битим склом іду,

Матвій Смірнов
2019.11.20 18:09
Він пам’ятає: ніби весна,
Начебто тане лід,
Небо, мов намальоване - над,
Чорні калюжі - під,

Він пам’ятає, як горизонт
Збився у вертикаль.
Далі не ясно - чи яв, чи сон,

Сергій Губерначук
2019.11.20 16:31
Печаль – це сумний чоловік, а не жінка.
Це віник в кутку, це вінок після року…
Це – не урожай, а голодні обжинки.
Це висновки долі. Це пізні уроки.

І треба печаль, щоб була, і не треба.
Цей час пожуритись у когось на грудях,
але вже без тебе, без

Козак Дума
2019.11.20 16:18
На городі між грядками
«сторож» оселився,
де горох росте рядками –
з соняхами злився.

Голову-відро на швабрі
ветхий бриль вкриває,
а старе мочало-патли –

Тамара Шкіндер
2019.11.20 14:10
Тебе давно уже немає, тату.
Та вірю, що ти дивишся з небес
На край наш милий і на рідну хату...
Нас тяжко розділив могильний хрест.

Ти завжди був таким замалослівним.
Та знаю: Україну як любив.
Пишався щиро українським Гімном.

Олександр Сушко
2019.11.20 12:18
Настрій - пастельна блакить.
Мить - і усе навпаки:
Буря у ложці води,
Гнівних філіппік пуки.

Взяли мене на ножі
І утоптали у бруд.
Нащо? От нащо, скажіть?

Іван Потьомкін
2019.11.20 10:24
Якби поштиві поштові голуби
замість носить листи писали вірші,
стільки б цікавого з’явилось про інтим:
переступання неквапливі, схожі на танок,
котрі нав’язує коханка вередлива,
насурмлене і пристрасне «гу-гу»,
і погляд на суперників гнівли

Олексій Кацай
2019.11.20 08:42
Розріджена примара сонця лине над обріями,
які обриваються в прозірний простір,
не залишаючи під черевиками ні опору землі,
ні спротиву тканини стебелинок, а чи мережива краплинок
ранкового дощу, котрий вже став туманом
і заховався у лігвах улого

Віктор Кучерук
2019.11.20 05:56
Дрімає тиша поміж стін
Спустілої кімнати, –
Сьогодні знову п’ю один
За найгіркішу втрату.
Коли обпалює вуста
Питво одноманітне,
То тихне біль і гіркота
Зникає непомітно.

Микола Соболь
2019.11.20 05:30
Перший сніг притулю до щоки.
Хай мені нагадає про маму.
Поміж нами провалля роки
Оповиті сумними думками.

Світлий спогад тепліє в душі
Ніжно-чистий, як мамина ласка.
Одягають сади кунтуші,

Ярослав Чорногуз
2019.11.20 03:43
Так холодно уже в осіннім передзим`ї,
Сади укрив давкий, задушливий туман…
Мов світові всьому легку пов`язку димну
На очі зав`язав, підкравшись крадькома.

І світ, як немовля, спеленаний у льолі…
І льоля та густа й доволі ще м`яка…
Хтось дмухає йом

Олександр Сушко
2019.11.20 00:40
Дехто каже, що поет - це Бог.
Ні, він - бранець смертної юдолі,
Сито для біди, людських тривог,
Прикрощів, образ, важкої долі.

Золота в багатія - вози,
Охоронців полк стоїть на варті.
А у мене - крапельки краси,

Олена Побийголод
2019.11.19 18:21
Володимир Висоцький. «Аліса»

Я Робін Качур, не босяк,
хоч дражнять «Робінсон Гусак»,
та це мені - як з гусака вода!
Письменний навіть я так-сяк,
я вам - не пір’я для писак,
і це - моя позиція тверда!

Сергій Губерначук
2019.11.19 16:31
Твоє тіло, мов луг.
У бокалах квіток,
завжди повних нектаром,
я губи змочу пересохлі.
Я грудей твоїх друг,
я до ніг твоїх крок,
я той кінь, що над яром
цілує покоси пожовклі.

Козак Дума
2019.11.19 15:48
Танцює осінь танго з листопадом,
кружляє листя в вальсі чарівнім
і зорепадом сиплеться по саду,
де сумно трохи й радісно мені.

Радію зорям в неосяжнім небі
і різнобарв’ю теплих кольорів,
та сумно, що цей день минув без тебе,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юра Ясінський
2019.11.13

Станіслав Н
2019.11.12

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Олег Вишень
2019.06.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Проза

 molto
 
Отж, вечір бадьоро обривається з ритму. Вуличні пси повагом конвоюють бродячих туристів. Пакуються букети в ранкові газети, пахкотить свіжозмелена кава яку тут одразу й варять. Типажі виходять на шпацер. Гуляють & цілюються, полонези Огінського, що не крок, димок цигарок із ментолом. А просто за рогом в когось вже вивертають кишені, або ще трощать склотару, випорожнюють сечові міхури. Там свої граффіті й герої окремі. І незабутній салон краси бордельного левела запалює сяйва в вікнах нумерів, тай розстелює простирадла, за деякий час таки засуває кляті штори, а неподалік дотусовують гурії, про яких однотипні цинічні стегна, запаморочливі обцаси, інфантильні молочні залози, лаковані шкірянки, ліниве обсмикування довгих зачісок. Проповзаючий транспорт, чим кошмарніше тачка, тим драматичніший з неї лунає реп. Трохи ще далі за рогом узагалі марокканський квартал, там і окремий локальний фест-фуд, пахкотить свіжозварена куркума яку тут одразу й мелять. Полюбляють пошвендяти всякого типу расисти & діляги лівацькі, в чаді численних кальянів. Здаються в оренду навіть кладівки і то погодинно, а то й похвилинно. Содом-енд-Геморр джойнт-сток кемп-нí. Оксамитовий, мася, сезон, еротичні ох—хо, неврози

Хамфрі Боґарт, біля ломбарду, із кількістю котрих конкурують хіба алкомаркети, сідає в таксі, через деякий час з’ясовуючи, що його везуть не зовсім туди, куди домовлявся. Але йому всеодно в принципі. Гуляки на тротуарах трохи не танцюють, працівники пруть на автопілоті, вандали собі на розслабоні. Патрулька сюди навідується зрідка, головним чином, напередодні значніших держсвят. О вже ці зацентрові житлові масиви, промзони, металобази. Прикупити цигарок in loco із відчуттями відтінку авантюри. Посони гинуть за желізом. Кажу, там в них є чоткі канали. Зара, в оцій локації, трохи тре чекати. Скрипаль, крає повітря мов штурмовик, утім осміяти цей плач жодному й зась. Само собою запросто надбати, чи надибати ворогів—та будь-який привід. Дрібна решта від тебе зляже на рамена вишибали, й під ноги трохи не танцюючих гуляк тротуарних, чи на крайняк поїде в дубáрну трупарню. Ще поки триває катання в таксі, Боґи непоспіхом поймає намір витягнути з кишені незмінну зіппо, раптово й натомість виринає на сцену розочка з кришталевої карафки, взята незвісно де. Водій-таксист реагує блискавично & знаменито, водночас тиснучи на гальма й ховаючись підкермо. Автівку заносить й кидає розвертаючи градусів так на сто. Боґи артистично прикидається таким, що знепритомнів,

таксист-водій вистрибує в ніч, сповнену протягів неонових. Боґи сповзає щільніш долу, поки шибки авта страхітливо й лунко розстрілюються з автоматичної зброї солідного калібру, дехто з перехожих ахкає-зойкає. Жи знову не схтіли ділити щось бразилійського типу імпорту, тоті бандюгани. Або раптом теракт. І повзе інтригуюча павза. Боґи живий егеж, на хвилинку заскочений, але на спантеличення не претендуючий. Ребро його долоні змітає скляне кришиво із лацканів, його пальці поправляють вузол ділової краватки, його примружений погляд прискіпливо обстежує незамінне уніформно-фірмове борсаліно. Помилка це чи що інше, але вибратися на вільний тротуар бажано-терміново. Потім буде смисл передзвонити за секретним одним номером, а там ще опісля може й послідкувати за деким. Поблукати під туриста вуличками, що гостинні й не стовідсотково. Спожити якого азійського мовчазного фест-сі-фуду. Помиловуючись там, чи сям, із клієнтками в пошукові—на кінець, може й підстрелити декого—мож і декількох—діючи в рамках самозахисту, залежатиме. . . Звісно ж, Боґи лагідно всміхається панянці з мопсиком, за якою назирці ординарний екс-сексапільний маніяк &

Вам би, гадаю, мала сподобалася одна інсталяція, в потаємнім запросто місці & якби зненацька Вас зацікавило. . . Не вислуховуючи злидаря, що надалі вициганює якщо не цигарку то бодай 40 копійок, недоперепій-бо, з релаксною байдужістю роздивляючись на тривіальні вивіски й вітрини, за котрими відбувається теж багацько всякого. Сирени інкасаторів через армагеддонський алярм невідкладної медбригади контрапунктами симфонічної стихії вечірньо~зіркової. Сотні тисяч неявних голосів із усіх усюд, що моляться мовби торгуються до своїх кумирів ймення їм легіон, здебільшого аби лиш тільки торгнутися. Майже кожен прохач ладен офірувати причетній кумирні жертви, жертви, й патетика о цім саме кадансі особиста й окрема. Ще нагадуємо про инших, тих, кому незле чується цеї саме пори, котрих навряд задуриш літургіями, голограмними підсвітками, фейєрверками порожняковими, зигзагами й демаршами епік-алко, та бо. Обізнані стосовно ночі й до наступної ночі, залюбки. А щодо інцидентів, так це мало кого влаштовує, коли ліхтариком в самі окуляри, із тупо випитуванням & ніяк достоту—якихсь немудрених очевидностей, задля висновків дедальше спонтанніших, да все давно ясно зрозуміло, але шо тепер, пане мусор. Тоість на ділі все це зовсім не так було, таки да, було, я же кажу — —




 



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-10-21 20:50:39
Переглядів сторінки твору 439
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.11.18 09:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2019-10-22 12:02:44 ]
Зрима замальовка, природне вживлення або навіть інкрустація незнайомих, малознайомих і діалектичних соломинок, на яких частково, але успішно тримається купи вся урбаністична пастель, яка вийшла з-під пензля автора.
Семен


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2019-10-22 21:02:16 ]
та бо Вавилон жеж
можна було би домішати ще яких арабів-негрів із їхніми приколами
але ж насправді, метою умовного малозвісного автора завжди є читабельність
це вже якщо Джойс наваяв Улісса, то тоді він може взятися й
за Фінеганові Поминки, зі всяким презирством щодо того, чи
це взагалі хтось читатиме, знаючи, що читатимуть хоч би як, якщо вже Улісса читали etc.

насамперед, хоч трохи вже нижче по текстові коментаря, та дякую, правда
здебільшого мало хто находить якісь мислі, щоби ними ще й ділитися
& це також ок. значить, читання саме по собі не викликає, мабуть, питань

ми оце не так давно із Вами про іронію якщо пригадуєте, якби почали ~
тут, в цім калейдоскопові, іронія якраз і є методом
від компонування до деталізації дрібної
тобто, іронія, як я оце розумію, чи там, звик осягати

суґестія, безперечно, але суґестія тут вже чисто використовується, як інструмент
на кшталт молотка, чи дрилі