ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Лава Вулкана
2024.03.29 11:45
Блакитна квітка при дорозі
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.

Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання

Ігор Деркач
2024.03.29 11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.

***
А злодієві інше не дано

Світлана Пирогова
2024.03.29 10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.

Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві

Микола Соболь
2024.03.29 07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.

Віктор Кучерук
2024.03.29 05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.

Артур Курдіновський
2024.03.29 01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".

Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.

У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Василь Марківський
2024.03.26

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Проза

 molto
 
Отж, вечір бадьоро обривається з ритму. Вуличні пси повагом конвоюють бродячих туристів. Пакуються букети в ранкові газети, пахкотить свіжозмелена кава яку тут одразу й варять. Типажі виходять на шпацер. Гуляють & цілюються, полонези Огінського, що не крок, димок цигарок із ментолом. А просто за рогом в когось вже вивертають кишені, або ще трощать склотару, випорожнюють сечові міхури. Там свої граффіті й геройства окремі. І незабутній салон краси бордельного левла запалює сяйва в вікнах нумерів, тай розстелює простирадла, за деякий час таки засуває кляті штори, а неподалік дотусовують гурії, про яких однотипні цинічні стегна, запаморочливі обцаси, інфантильні молочні залози, лаковані шкірянки, мрійливе обсмикування довгих зачісок. Проповзаючий транспорт, чим убогіше тачка, тим драматичніший з неї лунає реп. Трохи ще далі за рогом узагалі марокканський квартал, там і окремий локальний фест-фуд, пахкотить свіжозварена куркума яку тут одразу й мелять. Полюбляють пошлятися всякого типу расисти & діляги лівацькі, в чаді численних кальянів. Здаються в оренду навіть кладівки, погодинно, а то й похвилинно. Содом -енд- Гемор джойнт сток кемпні. Оксамитовий, мася, сезон, еротичні ох–хо, неврози

Хамфрі Боґарт, біля ломбарду, із кількістю котрих конкурують хіба алкомаркети, сідає в таксі, через деякий час з’ясовуючи, що його везуть не зовсім туди, куди домовлявся. Але йому всеодно в принципі. Гуляки на тротуарах трохи не танцюють, працівники пруть на автопілоті, вандали собі на розслабоні. Патруль сюди навідується зрідка, головним чином, напередодні значніших держсвят. О вже ці зацентрові житлові масиви, промзони, металобази. Прикупити цигарок in loco із відчуттями відтінку авантюри. Посони гинуть за желізом. Кажу, там в них є чоткі канали. Зара, в оцій локації, трохи тре чекати. Скрипаль, крає повітря мов штурмовик, утім осміяти цей плач жодному й зась. Само собою запросто надбати, чи надибати ворогів—та будь-який привід. Дрібна решта від тебе зляже на рамена вишибали, й під ноги трохи не танцюючих гуляк тротуарних, чи на крайняк поїде в дубáрну трупарню. Ще поки триває катання в таксі, Боґі непоспіхом поймає намір витягнути з кишені запальничку зіппо, раптово й натомість виринає на сцену розочка з кришталевої карафки, взята неясно де. Водій-таксист реагує блискавично & знаменито, водночас тиснучи на гальма й ховаючись підкермо. Автівку заносить й кидає розвертаючи градусів так на сто. Боґі артистично прикидається таким, що знепритомнів, таксист вистрибує в ніч, сповнену протягів неонових. Боґі сповзає щільніш долу, поки шибки авта страхітливо~лунко розстрілюються з автоматичної зброї солідного калібру, дехто з перехожих ахкає-зойкає. Жи знову не схтіли ділити щось бразилійського типу імпорту, тоті бандюгани. Або раптом теракт. І повзе інтригуюча павза. Боґі живий егеж, на хвилинку заскочений, але на спантеличення не претендуючий. Ребро його долоні змітає скляне кришиво із лацканів, його пальці поправляють вузол ділової краватки, його примружений погляд прискіпливо обстежує уніформно-фірмове борсаліно. Помилка це чи що інше, але вибратися на вірний пішохід бажано-терміново. Потім буде смисл передзвонити за секретним одним номером, а там ще опісля може й послідкувати за деким. Поблукати під туриста вуличками, що гостинні й не стовідсотково. Спожити мовчазного азійського фест-сі-фуду. Помиловуючись там, чи сям, із клієнтками в пошукові—на кінець, може й підстрелити декого—мож і декількох, діючи в рамках самозахисту, ça dépend . . . . Звісно ж, Боґі лагідно всміхається панянці з мопсиком, за якою назирці ординарний екс-сексапільний маніяк & Вам би, гадаю, мала сподобалася одна інсталяція, в дискретнім плейсі & якби зненацька Вас зацікавило. . . Не вислуховуючи злидаря, що надалі вициганює якщо не цигарку то бодай 40 копійок, недоперепій-бо, з релаксною байдужістю роздивляючись на тривіальні вивіски й вітрини, за котрими відбувається теж багацько всякого. Інкасаторські сирени через армагеддонський алярм невідкладної медбригади контрапунктами симфонічної стихії вечірньо~зіркової. Сотні тисяч неявних голосів із усіх усюд, що моляться мовби торгуються до своїх кумирів ймення їм легіон, зазвичаєм аби лиш тільки торгнутися. Майже кожен прохач ладен офірувати причетній кумирні жертви, жертви, й патетика о цім саме кадансі особиста й окрема. Ще нагадуємо про инших, тих, кому незле чується цеї саме пори, котрих навряд задуриш літургіями, голограмними підсвітками, фейєрверками порожняковими, зигзагами й демаршами епік-алко, etc. Обізнані стосовно цеї саме ночі, й до наступної ночі, залюбки. А щодо інцидентів, так воно мало кого влаштовує, коли ліхтариком в самі окуляри, із тупо випитуванням & ніяк достоту—якихсь немудрених очевидностей, задля висновків дедальше спонтанніших, та бо давно ясно все зрозуміло, ну але шо тепер, пане мусор. Тоість на ділі все це зовсім нетак було, та понятно шо було, я так і кáжу — —




 



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-10-21 20:50:39
Переглядів сторінки твору 5111
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.02.28 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2019-10-22 12:02:44 ]
Зрима замальовка, природне вживлення або навіть інкрустація незнайомих, малознайомих і діалектичних соломинок, на яких частково, але успішно тримається купи вся урбаністична пастель, яка вийшла з-під пензля автора.
Семен


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2019-10-22 21:02:16 ]
та бо Вавилон жеж
можна було би домішати ще яких арабів-негрів із їхніми приколами
але ж насправді, метою умовного малозвісного автора завжди є читабельність
це вже якщо Джойс наваяв Улісса, то тоді він може взятися й
за Фінеганові Поминки, зі всяким презирством щодо того, чи
це взагалі хтось читатиме, знаючи, що читатимуть хоч би як, якщо вже Улісса читали etc.

насамперед, хоч трохи вже нижче по текстові коментаря, та дякую, правда
здебільшого мало хто находить якісь мислі, щоби ними ще й ділитися
& це також ок. значить, читання саме по собі не викликає, мабуть, питань

ми оце не так давно із Вами про іронію якщо пригадуєте, якби почали ~
тут, в цім калейдоскопові, іронія якраз і є методом
від компонування до деталізації дрібної
тобто, іронія, як я оце розумію, чи там, звик осягати

суґестія, безперечно, але суґестія тут вже чисто використовується, як інструмент
на кшталт молотка, чи дрилі