Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.13
17:23
Купає небо хмари кучеряві
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Голчасті айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Голчасті айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
2026.09.13
13:29
Розвал відбудеться людини,
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.
2026.09.13
08:17
ЦИКЛ "МЕСОПОТАМІЯ" (Додаток ІІ)
«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»
(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)
«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»
(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)
2026.09.13
07:47
Спокійно земля Руська спочивала.
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б
2026.09.13
06:46
У природному парку в Японії
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.
У злиден
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.
У злиден
2026.09.13
06:31
Минають безрадісно роки,
Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.
Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.
2026.09.12
21:46
переконай себе у тім
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи
2026.09.12
21:04
Рука ще пестить Фаберже,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.
Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.
Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,
2026.09.12
21:01
Понеділок. Час до школи
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.
Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.
Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:
2026.09.12
13:06
До давніх каменів я припадаю
І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
2026.09.12
12:52
Хоч хилить вітер стебла до стебла,
І тирсу нагинає аж до млості,
Осіннє сонце - часточка тепла,
Як міні-літо зігріває простір.
Радіє вересневий сонцелюб,
Бо золотаві кучері шле сонце.
І для душі якийсь незвичний люкс,
І тирсу нагинає аж до млості,
Осіннє сонце - часточка тепла,
Як міні-літо зігріває простір.
Радіє вересневий сонцелюб,
Бо золотаві кучері шле сонце.
І для душі якийсь незвичний люкс,
2026.09.12
06:15
Душу змучує тривога,
Серце стиснув міцно страх, -
Потяглась моя дорога
По небажаних місцях.
Тут, де палиці в колеса
Уставляють через день,
То не в захваті від п'єси,
То байдужі до пісень.
Серце стиснув міцно страх, -
Потяглась моя дорога
По небажаних місцях.
Тут, де палиці в колеса
Уставляють через день,
То не в захваті від п'єси,
То байдужі до пісень.
2026.09.11
20:41
небосвітло вищезає
пітьма прохолоду ллє
був у тому вищий задум
що у нім було чиє
що із цих думок бездарних
із безрадних цих думок
мріями бреде ліхтарник
в сутінковий вогкий смог
пітьма прохолоду ллє
був у тому вищий задум
що у нім було чиє
що із цих думок бездарних
із безрадних цих думок
мріями бреде ліхтарник
в сутінковий вогкий смог
2026.09.11
18:51
ЦИКЛ І МЕСОПОТАМІЯ (Додаток)
«ВЕЛИЧ І ПОПІЛ НІНЕВІЇ»
(драматичний «ескіз» у ритмічній прозі на три з’яви
в дусі шумеро-аккадського епосу)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Хронос – Час Старого Світу, безпристрасний свідок епох.
«ВЕЛИЧ І ПОПІЛ НІНЕВІЇ»
(драматичний «ескіз» у ритмічній прозі на три з’яви
в дусі шумеро-аккадського епосу)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Хронос – Час Старого Світу, безпристрасний свідок епох.
2026.09.11
16:51
Сексі Сейді, чому, чого
Ти обдурила всіх і кожного
Ти обдурила всіх і кожного
Сексі Сейді, охох, чому, чого?
Сексі Сейді, зламавши гру
На показ виклала усім
На показ виклала усім
Ти обдурила всіх і кожного
Ти обдурила всіх і кожного
Сексі Сейді, охох, чому, чого?
Сексі Сейді, зламавши гру
На показ виклала усім
На показ виклала усім
2026.09.11
15:18
Кручені паничі, ой, кручені.
Як в танкУ, вигинатись научені.
По паркану плетуться з квітами,
далі — вище — вишневими вітами.
Незбагненно плетуться стінами,
щоби ті не були просто сірими.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як в танкУ, вигинатись научені.
По паркану плетуться з квітами,
далі — вище — вишневими вітами.
Незбагненно плетуться стінами,
щоби ті не були просто сірими.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Михайло Булгаков. Свято з сифілісом
У день робітниці, який святкуємо щороку в березні восьмого дня, розчинилися двері хати-читальні, що в селі Лака-Тижма, яке перебуває під прихильним шефством Казанської дороги , і впустили до хати-читальні місцевого санітара-фельдшера (назвімо його бодай Іван Іванович).
Якби не та обставина, що в день 8 березня жоден свідомий громадянин не може з’явитися п’яним, та ще на доповідь, та ще в хату-читальню, якби не та обставина, що фельдшер Іван Іванович, як добре відомо, в рота не бере спиртного, – можна б було закластися, що фельдшер був п’яний по вінця.
Його очі були подібні на два сургучеві корки з сороковок російської гіркої, і температуру фельдшер мав не вище 30 градусів. І настільки вдарило в хаті спиртом, що голова зборів припинив палити й надав слово Іванові Івановичу в таких виразах:
- Слово для доповіді з приводу Міжнародного дня робітниці надаю Івану Йвановичу.
Іван Іванович, сповнений алкогольної гідності, за третім разом узяв приступом естраду і доповів таке:
- Перш ніж говорити про Міжнародний день, скажемо кілька слів про венеричні хвороби.
Цей вступ мав повний успіх: настало могильне мовчання, і в ньому луснула електрична лампа.
- Так-то… Мої любі міжнародні робітниці, – вів далі фельдшер, тяжко здуваючись, – ось я бачу ваші личка переді мною в кількості 80 штук…
- Сорока, – здивовано мовив голова, глянувши в контрольний аркуш.
- Сорока. Тим гірше… Тобто ліпше, – вів далі оратор, – жаль мені вас, мої любі дівчата і пані… Пардон!.. Жінки… Адже чим менше населення в певній області, як показує статистика, тим менше захворювань на венеричні хвороби, і навпаки. І зокрема на сифіліс… На цей жахливий бич для пролетаріату, який не щадить нікого… Чи знаєте ви щó є сифіліс?
- Іване Йвановичу! – вигукнув голова.
- Помовчи хвилинку. Не перебивай мене. Сифіліс, – у затяжний спосіб, гикаючи, казав оратор, – жарт, який підхопити надзвичай легко! Ви тут сидите і думаєте, що, можливо, ви застраховані? (Тут фельдшер зловісно засміявся…) Гм!.. Дуля з маком. Ось тут яка-небудь дівчина ходить у червоній пов’язці, радіє – усілякі там восьмі березня і тому подібне, а тоді ожениться, і диви, стане сякатися одного чудового дня… сякнеться – і клац! Ніс в умивальнику, а замість носа, вибачте за вираз, дірка!
Гул пройшов усіма рядами, і одна робітниця, зовсім біла, вийшла за двері.
- Іване Йвановичу! – вигукнув голова.
- Винен. Мені доручено, я й кажу. Ви гадаєте, що, може, невинність вас порятує? Го-го-го! Та й чи багато серед вас неви…
- Іване Йвановичу!!. – вигукнув голова.
Ще дві робітниці пішли, з жахом озирнувшись на естраду.
- Прийдете ви, наприклад, сюди; ну, скажімо, бак із кип’яченою водою… Те та се… Парко, ясна річ, – розстібуючи розкислий комірець, вів далі оратор, – зараз, ясна річ, до кухля…. Над вами «Не пийте сирої води» й тому подібні плакати Комінтерну, а перед вами сифілітик пив зі своєю губою… Ну, скажімо, наш же голова…
Голова безсловесно завив.
20 робітниць відразливо витерли губи хустками, а хто їх не мав – подолами.
- Чого ти виєш? – спитав фельдшер голову.
- Я на жоден сифіліс не хворів!! – закричав голова і став зовсім ніякий, наче журавлина.
- Дивак… Я для прикладу кажу… Ну, скажімо, вона, – і фельдшер вказав тремтливим пальцем кудись у перший ряд, який весь спорожнів, шарудячи спідницями.
- Коли жінка 8-го березня… досягає статевої, вибачте за вираз, зрілості, – співав далі оратор, якого все більше розносило в задусі, – що вона собі думає?..
- Безсоромник! – сказав тонкий голос у задніх рядах.
- Єдине, про що вона мріє в місячні ночі, – це попрямувати до свого статевого партнера, – доповів фельдшер, зовсім розходжуючись по швах.
Тут у хаті-читальні почався стогін і скрегіт зубів. Лави загриміли й спорожніли. Вийшли всі робітниці до одної, багато – ридаючи.
Залишилися двоє: голова і фельдшер.
- А її статевий партнер, – бурчав фельдшер, хитаючись і дивлячись на голову, – моя люба робітнице, віддається коханню та іншим порокам…
- Я не робітниця! – скрикнув голова.
- Вибачте, ви чоловік? – спитав фельдшер, вирячуючи очі крізь серпанок.
- Чоловік! – скривджено скрикнув голова.
- Несхоже, – гикнув фельдшер.
- Знаєте, Іване Йвановичу, ви п’яний, наче хам, – тремтячи від обурення, скрикнув голова, – ви мені, вибачте, свято зірвали! Я на вас скаржитимуся в центр і навіть вище.
- Ну, скаржся, – мовив фельдшер, сів у крісло і заснув.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Михайло Булгаков. Свято з сифілісом
Переклав Василь Білоцерківський
За матеріалом, який завірила Лака-Тижменська сільрада.
У день робітниці, який святкуємо щороку в березні восьмого дня, розчинилися двері хати-читальні, що в селі Лака-Тижма, яке перебуває під прихильним шефством Казанської дороги , і впустили до хати-читальні місцевого санітара-фельдшера (назвімо його бодай Іван Іванович).
Якби не та обставина, що в день 8 березня жоден свідомий громадянин не може з’явитися п’яним, та ще на доповідь, та ще в хату-читальню, якби не та обставина, що фельдшер Іван Іванович, як добре відомо, в рота не бере спиртного, – можна б було закластися, що фельдшер був п’яний по вінця.
Його очі були подібні на два сургучеві корки з сороковок російської гіркої, і температуру фельдшер мав не вище 30 градусів. І настільки вдарило в хаті спиртом, що голова зборів припинив палити й надав слово Іванові Івановичу в таких виразах:
- Слово для доповіді з приводу Міжнародного дня робітниці надаю Івану Йвановичу.
Іван Іванович, сповнений алкогольної гідності, за третім разом узяв приступом естраду і доповів таке:
- Перш ніж говорити про Міжнародний день, скажемо кілька слів про венеричні хвороби.
Цей вступ мав повний успіх: настало могильне мовчання, і в ньому луснула електрична лампа.
- Так-то… Мої любі міжнародні робітниці, – вів далі фельдшер, тяжко здуваючись, – ось я бачу ваші личка переді мною в кількості 80 штук…
- Сорока, – здивовано мовив голова, глянувши в контрольний аркуш.
- Сорока. Тим гірше… Тобто ліпше, – вів далі оратор, – жаль мені вас, мої любі дівчата і пані… Пардон!.. Жінки… Адже чим менше населення в певній області, як показує статистика, тим менше захворювань на венеричні хвороби, і навпаки. І зокрема на сифіліс… На цей жахливий бич для пролетаріату, який не щадить нікого… Чи знаєте ви щó є сифіліс?
- Іване Йвановичу! – вигукнув голова.
- Помовчи хвилинку. Не перебивай мене. Сифіліс, – у затяжний спосіб, гикаючи, казав оратор, – жарт, який підхопити надзвичай легко! Ви тут сидите і думаєте, що, можливо, ви застраховані? (Тут фельдшер зловісно засміявся…) Гм!.. Дуля з маком. Ось тут яка-небудь дівчина ходить у червоній пов’язці, радіє – усілякі там восьмі березня і тому подібне, а тоді ожениться, і диви, стане сякатися одного чудового дня… сякнеться – і клац! Ніс в умивальнику, а замість носа, вибачте за вираз, дірка!
Гул пройшов усіма рядами, і одна робітниця, зовсім біла, вийшла за двері.
- Іване Йвановичу! – вигукнув голова.
- Винен. Мені доручено, я й кажу. Ви гадаєте, що, може, невинність вас порятує? Го-го-го! Та й чи багато серед вас неви…
- Іване Йвановичу!!. – вигукнув голова.
Ще дві робітниці пішли, з жахом озирнувшись на естраду.
- Прийдете ви, наприклад, сюди; ну, скажімо, бак із кип’яченою водою… Те та се… Парко, ясна річ, – розстібуючи розкислий комірець, вів далі оратор, – зараз, ясна річ, до кухля…. Над вами «Не пийте сирої води» й тому подібні плакати Комінтерну, а перед вами сифілітик пив зі своєю губою… Ну, скажімо, наш же голова…
Голова безсловесно завив.
20 робітниць відразливо витерли губи хустками, а хто їх не мав – подолами.
- Чого ти виєш? – спитав фельдшер голову.
- Я на жоден сифіліс не хворів!! – закричав голова і став зовсім ніякий, наче журавлина.
- Дивак… Я для прикладу кажу… Ну, скажімо, вона, – і фельдшер вказав тремтливим пальцем кудись у перший ряд, який весь спорожнів, шарудячи спідницями.
- Коли жінка 8-го березня… досягає статевої, вибачте за вираз, зрілості, – співав далі оратор, якого все більше розносило в задусі, – що вона собі думає?..
- Безсоромник! – сказав тонкий голос у задніх рядах.
- Єдине, про що вона мріє в місячні ночі, – це попрямувати до свого статевого партнера, – доповів фельдшер, зовсім розходжуючись по швах.
Тут у хаті-читальні почався стогін і скрегіт зубів. Лави загриміли й спорожніли. Вийшли всі робітниці до одної, багато – ридаючи.
Залишилися двоє: голова і фельдшер.
- А її статевий партнер, – бурчав фельдшер, хитаючись і дивлячись на голову, – моя люба робітнице, віддається коханню та іншим порокам…
- Я не робітниця! – скрикнув голова.
- Вибачте, ви чоловік? – спитав фельдшер, вирячуючи очі крізь серпанок.
- Чоловік! – скривджено скрикнув голова.
- Несхоже, – гикнув фельдшер.
- Знаєте, Іване Йвановичу, ви п’яний, наче хам, – тремтячи від обурення, скрикнув голова, – ви мені, вибачте, свято зірвали! Я на вас скаржитимуся в центр і навіть вище.
- Ну, скаржся, – мовив фельдшер, сів у крісло і заснув.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
