Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.13
16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
2026.06.13
14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
2026.06.13
13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
2026.06.13
12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
2026.06.13
09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна місцевість – зізнайся сама,
Підійшла, щоби я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, хай не дуже
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна місцевість – зізнайся сама,
Підійшла, щоби я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, хай не дуже
2026.06.13
07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
2026.06.12
22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
2026.06.12
20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
2026.06.12
18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
2026.06.12
13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
2026.06.12
12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
2026.06.12
09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
2026.06.12
07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
2026.06.11
21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
2026.06.11
20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
2026.06.11
17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Михайло Булгаков. Свято з сифілісом
У день робітниці, який святкуємо щороку в березні восьмого дня, розчинилися двері хати-читальні, що в селі Лака-Тижма, яке перебуває під прихильним шефством Казанської дороги , і впустили до хати-читальні місцевого санітара-фельдшера (назвімо його бодай Іван Іванович).
Якби не та обставина, що в день 8 березня жоден свідомий громадянин не може з’явитися п’яним, та ще на доповідь, та ще в хату-читальню, якби не та обставина, що фельдшер Іван Іванович, як добре відомо, в рота не бере спиртного, – можна б було закластися, що фельдшер був п’яний по вінця.
Його очі були подібні на два сургучеві корки з сороковок російської гіркої, і температуру фельдшер мав не вище 30 градусів. І настільки вдарило в хаті спиртом, що голова зборів припинив палити й надав слово Іванові Івановичу в таких виразах:
- Слово для доповіді з приводу Міжнародного дня робітниці надаю Івану Йвановичу.
Іван Іванович, сповнений алкогольної гідності, за третім разом узяв приступом естраду і доповів таке:
- Перш ніж говорити про Міжнародний день, скажемо кілька слів про венеричні хвороби.
Цей вступ мав повний успіх: настало могильне мовчання, і в ньому луснула електрична лампа.
- Так-то… Мої любі міжнародні робітниці, – вів далі фельдшер, тяжко здуваючись, – ось я бачу ваші личка переді мною в кількості 80 штук…
- Сорока, – здивовано мовив голова, глянувши в контрольний аркуш.
- Сорока. Тим гірше… Тобто ліпше, – вів далі оратор, – жаль мені вас, мої любі дівчата і пані… Пардон!.. Жінки… Адже чим менше населення в певній області, як показує статистика, тим менше захворювань на венеричні хвороби, і навпаки. І зокрема на сифіліс… На цей жахливий бич для пролетаріату, який не щадить нікого… Чи знаєте ви щó є сифіліс?
- Іване Йвановичу! – вигукнув голова.
- Помовчи хвилинку. Не перебивай мене. Сифіліс, – у затяжний спосіб, гикаючи, казав оратор, – жарт, який підхопити надзвичай легко! Ви тут сидите і думаєте, що, можливо, ви застраховані? (Тут фельдшер зловісно засміявся…) Гм!.. Дуля з маком. Ось тут яка-небудь дівчина ходить у червоній пов’язці, радіє – усілякі там восьмі березня і тому подібне, а тоді ожениться, і диви, стане сякатися одного чудового дня… сякнеться – і клац! Ніс в умивальнику, а замість носа, вибачте за вираз, дірка!
Гул пройшов усіма рядами, і одна робітниця, зовсім біла, вийшла за двері.
- Іване Йвановичу! – вигукнув голова.
- Винен. Мені доручено, я й кажу. Ви гадаєте, що, може, невинність вас порятує? Го-го-го! Та й чи багато серед вас неви…
- Іване Йвановичу!!. – вигукнув голова.
Ще дві робітниці пішли, з жахом озирнувшись на естраду.
- Прийдете ви, наприклад, сюди; ну, скажімо, бак із кип’яченою водою… Те та се… Парко, ясна річ, – розстібуючи розкислий комірець, вів далі оратор, – зараз, ясна річ, до кухля…. Над вами «Не пийте сирої води» й тому подібні плакати Комінтерну, а перед вами сифілітик пив зі своєю губою… Ну, скажімо, наш же голова…
Голова безсловесно завив.
20 робітниць відразливо витерли губи хустками, а хто їх не мав – подолами.
- Чого ти виєш? – спитав фельдшер голову.
- Я на жоден сифіліс не хворів!! – закричав голова і став зовсім ніякий, наче журавлина.
- Дивак… Я для прикладу кажу… Ну, скажімо, вона, – і фельдшер вказав тремтливим пальцем кудись у перший ряд, який весь спорожнів, шарудячи спідницями.
- Коли жінка 8-го березня… досягає статевої, вибачте за вираз, зрілості, – співав далі оратор, якого все більше розносило в задусі, – що вона собі думає?..
- Безсоромник! – сказав тонкий голос у задніх рядах.
- Єдине, про що вона мріє в місячні ночі, – це попрямувати до свого статевого партнера, – доповів фельдшер, зовсім розходжуючись по швах.
Тут у хаті-читальні почався стогін і скрегіт зубів. Лави загриміли й спорожніли. Вийшли всі робітниці до одної, багато – ридаючи.
Залишилися двоє: голова і фельдшер.
- А її статевий партнер, – бурчав фельдшер, хитаючись і дивлячись на голову, – моя люба робітнице, віддається коханню та іншим порокам…
- Я не робітниця! – скрикнув голова.
- Вибачте, ви чоловік? – спитав фельдшер, вирячуючи очі крізь серпанок.
- Чоловік! – скривджено скрикнув голова.
- Несхоже, – гикнув фельдшер.
- Знаєте, Іване Йвановичу, ви п’яний, наче хам, – тремтячи від обурення, скрикнув голова, – ви мені, вибачте, свято зірвали! Я на вас скаржитимуся в центр і навіть вище.
- Ну, скаржся, – мовив фельдшер, сів у крісло і заснув.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Михайло Булгаков. Свято з сифілісом
Переклав Василь Білоцерківський
За матеріалом, який завірила Лака-Тижменська сільрада.
У день робітниці, який святкуємо щороку в березні восьмого дня, розчинилися двері хати-читальні, що в селі Лака-Тижма, яке перебуває під прихильним шефством Казанської дороги , і впустили до хати-читальні місцевого санітара-фельдшера (назвімо його бодай Іван Іванович).
Якби не та обставина, що в день 8 березня жоден свідомий громадянин не може з’явитися п’яним, та ще на доповідь, та ще в хату-читальню, якби не та обставина, що фельдшер Іван Іванович, як добре відомо, в рота не бере спиртного, – можна б було закластися, що фельдшер був п’яний по вінця.
Його очі були подібні на два сургучеві корки з сороковок російської гіркої, і температуру фельдшер мав не вище 30 градусів. І настільки вдарило в хаті спиртом, що голова зборів припинив палити й надав слово Іванові Івановичу в таких виразах:
- Слово для доповіді з приводу Міжнародного дня робітниці надаю Івану Йвановичу.
Іван Іванович, сповнений алкогольної гідності, за третім разом узяв приступом естраду і доповів таке:
- Перш ніж говорити про Міжнародний день, скажемо кілька слів про венеричні хвороби.
Цей вступ мав повний успіх: настало могильне мовчання, і в ньому луснула електрична лампа.
- Так-то… Мої любі міжнародні робітниці, – вів далі фельдшер, тяжко здуваючись, – ось я бачу ваші личка переді мною в кількості 80 штук…
- Сорока, – здивовано мовив голова, глянувши в контрольний аркуш.
- Сорока. Тим гірше… Тобто ліпше, – вів далі оратор, – жаль мені вас, мої любі дівчата і пані… Пардон!.. Жінки… Адже чим менше населення в певній області, як показує статистика, тим менше захворювань на венеричні хвороби, і навпаки. І зокрема на сифіліс… На цей жахливий бич для пролетаріату, який не щадить нікого… Чи знаєте ви щó є сифіліс?
- Іване Йвановичу! – вигукнув голова.
- Помовчи хвилинку. Не перебивай мене. Сифіліс, – у затяжний спосіб, гикаючи, казав оратор, – жарт, який підхопити надзвичай легко! Ви тут сидите і думаєте, що, можливо, ви застраховані? (Тут фельдшер зловісно засміявся…) Гм!.. Дуля з маком. Ось тут яка-небудь дівчина ходить у червоній пов’язці, радіє – усілякі там восьмі березня і тому подібне, а тоді ожениться, і диви, стане сякатися одного чудового дня… сякнеться – і клац! Ніс в умивальнику, а замість носа, вибачте за вираз, дірка!
Гул пройшов усіма рядами, і одна робітниця, зовсім біла, вийшла за двері.
- Іване Йвановичу! – вигукнув голова.
- Винен. Мені доручено, я й кажу. Ви гадаєте, що, може, невинність вас порятує? Го-го-го! Та й чи багато серед вас неви…
- Іване Йвановичу!!. – вигукнув голова.
Ще дві робітниці пішли, з жахом озирнувшись на естраду.
- Прийдете ви, наприклад, сюди; ну, скажімо, бак із кип’яченою водою… Те та се… Парко, ясна річ, – розстібуючи розкислий комірець, вів далі оратор, – зараз, ясна річ, до кухля…. Над вами «Не пийте сирої води» й тому подібні плакати Комінтерну, а перед вами сифілітик пив зі своєю губою… Ну, скажімо, наш же голова…
Голова безсловесно завив.
20 робітниць відразливо витерли губи хустками, а хто їх не мав – подолами.
- Чого ти виєш? – спитав фельдшер голову.
- Я на жоден сифіліс не хворів!! – закричав голова і став зовсім ніякий, наче журавлина.
- Дивак… Я для прикладу кажу… Ну, скажімо, вона, – і фельдшер вказав тремтливим пальцем кудись у перший ряд, який весь спорожнів, шарудячи спідницями.
- Коли жінка 8-го березня… досягає статевої, вибачте за вираз, зрілості, – співав далі оратор, якого все більше розносило в задусі, – що вона собі думає?..
- Безсоромник! – сказав тонкий голос у задніх рядах.
- Єдине, про що вона мріє в місячні ночі, – це попрямувати до свого статевого партнера, – доповів фельдшер, зовсім розходжуючись по швах.
Тут у хаті-читальні почався стогін і скрегіт зубів. Лави загриміли й спорожніли. Вийшли всі робітниці до одної, багато – ридаючи.
Залишилися двоє: голова і фельдшер.
- А її статевий партнер, – бурчав фельдшер, хитаючись і дивлячись на голову, – моя люба робітнице, віддається коханню та іншим порокам…
- Я не робітниця! – скрикнув голова.
- Вибачте, ви чоловік? – спитав фельдшер, вирячуючи очі крізь серпанок.
- Чоловік! – скривджено скрикнув голова.
- Несхоже, – гикнув фельдшер.
- Знаєте, Іване Йвановичу, ви п’яний, наче хам, – тремтячи від обурення, скрикнув голова, – ви мені, вибачте, свято зірвали! Я на вас скаржитимуся в центр і навіть вище.
- Ну, скаржся, – мовив фельдшер, сів у крісло і заснув.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
