Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.30
10:27
дивись
бо що лишається
дивитися
через банальну дич
і смертний жах
у лиця
що не лики ангельські
не пики
бо що лишається
дивитися
через банальну дич
і смертний жах
у лиця
що не лики ангельські
не пики
2026.06.30
10:12
Розділ Х. ЛІСОВИЙ ЗАМОК КРЕПІ:
ПРИХИСТОК ЗАКОХАНИХ ВОВКІВ
Далеко на північ від Парижа, там, де вікові дуби замку Крепі вростали корінням у саму глибину галльської землі, панував зовсім інший світ. Тут не було золоченої розкоші Парижа, але був дух во
2026.06.30
09:06
Літо, сонце і засмага не з тобою, а проти, якщо розповідаєш, який ти крутий мореход і що тобі дали ті зароблені валюти, які для тебе – ніщо, бо тобі потрібні лише моря з океанами – простір, вільний від будь-яких семафорів твого шляху.
Вусате обличчя стри
2026.06.30
07:20
Знову літо, знову море,
Знову ледь помітний бриз, -
Знову далеч неозора
І щодня - блакитна вись.
Знов дозвілля цілий місяць
Без повітряних тривог, -
Знов я вибрав гарне місце,
Де купатись будем вдвох.
Знову ледь помітний бриз, -
Знову далеч неозора
І щодня - блакитна вись.
Знов дозвілля цілий місяць
Без повітряних тривог, -
Знов я вибрав гарне місце,
Де купатись будем вдвох.
2026.06.30
00:40
Сутносте вітрова, дика безупряжна, вільна,
було б мені дослухатись твоїх научань:
бігти прозоро крізь вістря натикані щільно,
не обдиратись гілками до рваних - до ран.
Духу вогневий, було мені яро палати-
іскрою витися до Пачамами висот.
Бач, блід
було б мені дослухатись твоїх научань:
бігти прозоро крізь вістря натикані щільно,
не обдиратись гілками до рваних - до ран.
Духу вогневий, було мені яро палати-
іскрою витися до Пачамами висот.
Бач, блід
2026.06.29
17:04
Серпень згадаю я тільки у лютому,
тільки у лютому оці твоєму.
Крізь Казахстан, Киргизстан поміж юртами
вітер мене пронесе до гарему.
Франціє! Азія! – очі ці – Азія!
Шкіра ця – шовк і гаряча пустеля.
Груди – це літо, де знов, мов у сказі я
тільки у лютому оці твоєму.
Крізь Казахстан, Киргизстан поміж юртами
вітер мене пронесе до гарему.
Франціє! Азія! – очі ці – Азія!
Шкіра ця – шовк і гаряча пустеля.
Груди – це літо, де знов, мов у сказі я
2026.06.29
14:07
Розділ ІХ: ГРОЗОВІ ХМАРИ НАД ПАЛАЦОМ СІТЕ
Новина про зникнення Королеви-матері вибухнула в Парижі, мов удар грому серед ясного неба. Коли мисливці повернулися без Анни, а вартові Рауля де Крепі відкрито оголосили, що Королева-вдова перебуває під захис
2026.06.29
13:30
Поступово нас час затирає
В порохно, у ніщо, в пустоту.
Волосина від пекла до раю
Народила нову німоту.
Поступово у нас забирає
Час усе найдорожче, коли
Нам читає прокислі моралі
В порохно, у ніщо, в пустоту.
Волосина від пекла до раю
Народила нову німоту.
Поступово у нас забирає
Час усе найдорожче, коли
Нам читає прокислі моралі
2026.06.29
12:16
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
2026.06.29
10:59
Гонить літо — суховій,
Віражем по колу.
Не твоя і ти не мій —
Не зійтись ніколи.
Заблукала, не знайти
Стежку на осонні.
Хай ідуть, під три чорти,
Віражем по колу.
Не твоя і ти не мій —
Не зійтись ніколи.
Заблукала, не знайти
Стежку на осонні.
Хай ідуть, під три чорти,
2026.06.29
10:45
барабан розбився на синкопи
грає слепом фанковий басист
хай воно подібне до хіп-хопу
бог не видасть а свиня не з’їсть
караван що у дамаск ішов був
зупинивсь а дехто і осліп
ще поету віднімає мову
йди руками заробляй на хліб
грає слепом фанковий басист
хай воно подібне до хіп-хопу
бог не видасть а свиня не з’їсть
караван що у дамаск ішов був
зупинивсь а дехто і осліп
ще поету віднімає мову
йди руками заробляй на хліб
2026.06.29
07:20
Хоч співало далі про кохання
Двійко невгамовних солов'їв, -
Вдосвіта підкралося світання
І щербатий місяць потьмянів.
І клуби туману обгорнули
Береги півсонної ріки, -
І шугнули радісно в минуле
Любощами зроджені думки.
Двійко невгамовних солов'їв, -
Вдосвіта підкралося світання
І щербатий місяць потьмянів.
І клуби туману обгорнули
Береги півсонної ріки, -
І шугнули радісно в минуле
Любощами зроджені думки.
2026.06.28
22:22
десь отам, де твій альков
на крісла набитий шовк
ти жартуєш із багатими
чи тобі потрібен я
улична компанія
одиноким я не буду, ні
збав мене, мила сюзі, збав мене
на крісла набитий шовк
ти жартуєш із багатими
чи тобі потрібен я
улична компанія
одиноким я не буду, ні
збав мене, мила сюзі, збав мене
2026.06.28
21:11
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
2026.06.28
20:40
Сосни в білому вбранні —
вітру наречені.
У прозорій далині
обрії студені.
Білі іскри навкруги
мерехтять грайливо.
Сліпить очі білий луг —
вітру наречені.
У прозорій далині
обрії студені.
Білі іскри навкруги
мерехтять грайливо.
Сліпить очі білий луг —
2026.06.28
15:32
Сновидіння — схлип свічада,
що сміялось у минулім.
Тягне нитку Аріадна
крізь печалі наші — чули,
як шепоче нитка-змійка,
шлях обмотуючи звитий?
Скільки снів — пробуджень стільки,
а з минулим все ж не квити
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що сміялось у минулім.
Тягне нитку Аріадна
крізь печалі наші — чули,
як шепоче нитка-змійка,
шлях обмотуючи звитий?
Скільки снів — пробуджень стільки,
а з минулим все ж не квити
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Дух свободи
Ох і затуркали простий люд баєчкою, що часник допомагає від вампірів! Ох і наплели! А люди й вірять. Насправді ж, від упиряк допомагають квашені огірки. І капуста, до речі, також. Тушкована теж годиться. Тут головне ловкенько її наїстися на ніч (десь з цебро або невеличкі ночовки для коня) і тоді спокійно лягайте спати. Повірте - всі злі капосники, які аж рояться біля праведного люду, як тільки почують моцний дух з-під ковдри – тікають від нього, як чорти від ладану.
Жодна армія світу не обходиться без цього благословенного овочу, особливо та, яка веде наступальні війни. Російські збройні сили запрошують навіть попів, аби ті кропили святою водою овочесховища та довбанки, обкладені брилами льоду, в яких роками накопичуються стратегічні запаси цієї зброї масового знищення. Звідси й переможні війни над своїми найближчими сусідами – українцями, грузинами, фінами та японцями. На черзі китайці. Мені військовий аташе по секрету розповів, що ночами, таємно, вже цілий рік підвозять ешелонами качанисту під китайський кордон. І коли пролунають перші залпи з російських вгодованих дуп у сторону Піднебесної – почнеться всесвітній Армагедон. Як на мене – хай краще туди стріляють, а не в сторону України.
Хоча наш очільник, останнім часом, трохи вчадів від того моцного духу, оскільки спілкується по телефону з кремлівським чортом мало не щотижня. Мабуть, внюхався і звик, як наркоман до конопель. Кажуть, скоро до престольної на колінах попоповзе заключати мир. А те, що українці цього не бажають - його не обходить: він не українець ні по духу, ні по крові. Ще й кацапомовний на додачу.
І команда у нього підходяща: ніхто на фронті не воював, ніхто на плитах Майдану свободу не виборював, в буцегарнях за свої переконання не сидів, в мордовських таборах та на засланні не був.
А був манюпунький карлик веселим клоуном, артистом оригінального жанру, на корпоративах та закордонних вояжах паскудив Україну та українців як тільки міг. І повією її називав, і калікою.
То що ж нам, простим громадянам, належить зробити?
Правильно! Необхідно наїстися капусти, вийти на Банкову, коли туди під’їде кортеж із випадково-тимчасовим керівником держави, і зробити потужний багатотисячний залп з усіх «стволів».
А мій кум вважає, що пшуканням тут не допоможеш. Позавчора взяв мегафона, став перед місцевим клубом, в якому влаштував собі чергове збіговисько районний осередок команди «ГЕ»., і давай читати свої вірші на все містечко. А почав він так:
Нетяма-землячок! Ти знаєш що накоїв?
Кому вручив корону? Дотумкав? Ех, якби ж…
Лукавці-крутії, - оце твої «герої»!
Суспільні паразити, полюючі на гріш…
І що б ви думали? Увесь райцентр за півгодини збігся на майдан і до вечора слухав промови мого друга, фермерів, лікарів, учителів тощо. Осередок «ГЕ» розчинився у натовпі. А людей ставало все більше та більше, несанкціонований мітинг перетворився на стихійну демонстрацію протесту. Поприбігали торговці м’ясом із закривавленими ножаками, фермери з вилами, лісоруби з сокирами. вагітні мами з бультер'єрами без намордників.
Тільки люта злива з градом розігнала невдоволених людей. А так і не знаю чим би закінчилося народне невдоволення.
Сидимо зараз з кумом на кухні, гріємося. Він бурчить:
- Потрібно, аби люд утопився в нестатках, щоб не стало грошей і на окрайця хліба, щоб за несплату боргів роботяг почали масово викидати з їхніх осель, щоб припинили платити жебрацьку зарплату навіть у конвертах , відключили світло, воду, газ, опалення. А саме головне – забрали землю. І аж тоді (можливо!) – сонна біомаса розліпить свої баньки, візьме до руки вила і не дасть можливості цій тлі, яка нині при владі, добігти до кордону з награбованим, як це вдалося Януковичу.
А як Ви гадаєте, шановні друзі, що нині потрібно: капуста чи вила? Я правий чи мій кум? Га?
Якщо я – давайте збирати качанисту прямо зараз, допоки землю не продали ізям, беням та абрамам. Адресу, куди привозити плоди природи, дам кожному окремо в месенджері, аби не довідалися сатаністи та не зірвали нам спецоперацію.
Прошу звернути увагу на те, що овочі повинні бути найвищого ґатунку, свіжі, не репані, не гризені зайцями, оскільки ними доведеться годувати іноземних туристів та послів дружніх нам країн.
Сподіваюся, що кияни до нас поставляться з розумінням, оскільки звикли дихати смородом правителів, які міняються на печерських пагорбах з космічною швидкістю.
Ну, а поки будемо готуватися до акції «Капуста спасе Україну!» у Вас є час відвідати мій творчий вечір, який відбудеться 30 листопада ( субота) в Музеї літератури України за адресою: м. Київ, бул. Богдана Хмельницького , 11. Початок о 16-00. Можливо, прямо там і домовимося про наші подальші дії в цьому напрямі.
Усім цьом.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дух свободи
Ох і затуркали простий люд баєчкою, що часник допомагає від вампірів! Ох і наплели! А люди й вірять. Насправді ж, від упиряк допомагають квашені огірки. І капуста, до речі, також. Тушкована теж годиться. Тут головне ловкенько її наїстися на ніч (десь з цебро або невеличкі ночовки для коня) і тоді спокійно лягайте спати. Повірте - всі злі капосники, які аж рояться біля праведного люду, як тільки почують моцний дух з-під ковдри – тікають від нього, як чорти від ладану.
Жодна армія світу не обходиться без цього благословенного овочу, особливо та, яка веде наступальні війни. Російські збройні сили запрошують навіть попів, аби ті кропили святою водою овочесховища та довбанки, обкладені брилами льоду, в яких роками накопичуються стратегічні запаси цієї зброї масового знищення. Звідси й переможні війни над своїми найближчими сусідами – українцями, грузинами, фінами та японцями. На черзі китайці. Мені військовий аташе по секрету розповів, що ночами, таємно, вже цілий рік підвозять ешелонами качанисту під китайський кордон. І коли пролунають перші залпи з російських вгодованих дуп у сторону Піднебесної – почнеться всесвітній Армагедон. Як на мене – хай краще туди стріляють, а не в сторону України.
Хоча наш очільник, останнім часом, трохи вчадів від того моцного духу, оскільки спілкується по телефону з кремлівським чортом мало не щотижня. Мабуть, внюхався і звик, як наркоман до конопель. Кажуть, скоро до престольної на колінах попоповзе заключати мир. А те, що українці цього не бажають - його не обходить: він не українець ні по духу, ні по крові. Ще й кацапомовний на додачу.
І команда у нього підходяща: ніхто на фронті не воював, ніхто на плитах Майдану свободу не виборював, в буцегарнях за свої переконання не сидів, в мордовських таборах та на засланні не був.
А був манюпунький карлик веселим клоуном, артистом оригінального жанру, на корпоративах та закордонних вояжах паскудив Україну та українців як тільки міг. І повією її називав, і калікою.
То що ж нам, простим громадянам, належить зробити?
Правильно! Необхідно наїстися капусти, вийти на Банкову, коли туди під’їде кортеж із випадково-тимчасовим керівником держави, і зробити потужний багатотисячний залп з усіх «стволів».
А мій кум вважає, що пшуканням тут не допоможеш. Позавчора взяв мегафона, став перед місцевим клубом, в якому влаштував собі чергове збіговисько районний осередок команди «ГЕ»., і давай читати свої вірші на все містечко. А почав він так:
Нетяма-землячок! Ти знаєш що накоїв?
Кому вручив корону? Дотумкав? Ех, якби ж…
Лукавці-крутії, - оце твої «герої»!
Суспільні паразити, полюючі на гріш…
І що б ви думали? Увесь райцентр за півгодини збігся на майдан і до вечора слухав промови мого друга, фермерів, лікарів, учителів тощо. Осередок «ГЕ» розчинився у натовпі. А людей ставало все більше та більше, несанкціонований мітинг перетворився на стихійну демонстрацію протесту. Поприбігали торговці м’ясом із закривавленими ножаками, фермери з вилами, лісоруби з сокирами. вагітні мами з бультер'єрами без намордників.
Тільки люта злива з градом розігнала невдоволених людей. А так і не знаю чим би закінчилося народне невдоволення.
Сидимо зараз з кумом на кухні, гріємося. Він бурчить:
- Потрібно, аби люд утопився в нестатках, щоб не стало грошей і на окрайця хліба, щоб за несплату боргів роботяг почали масово викидати з їхніх осель, щоб припинили платити жебрацьку зарплату навіть у конвертах , відключили світло, воду, газ, опалення. А саме головне – забрали землю. І аж тоді (можливо!) – сонна біомаса розліпить свої баньки, візьме до руки вила і не дасть можливості цій тлі, яка нині при владі, добігти до кордону з награбованим, як це вдалося Януковичу.
А як Ви гадаєте, шановні друзі, що нині потрібно: капуста чи вила? Я правий чи мій кум? Га?
Якщо я – давайте збирати качанисту прямо зараз, допоки землю не продали ізям, беням та абрамам. Адресу, куди привозити плоди природи, дам кожному окремо в месенджері, аби не довідалися сатаністи та не зірвали нам спецоперацію.
Прошу звернути увагу на те, що овочі повинні бути найвищого ґатунку, свіжі, не репані, не гризені зайцями, оскільки ними доведеться годувати іноземних туристів та послів дружніх нам країн.
Сподіваюся, що кияни до нас поставляться з розумінням, оскільки звикли дихати смородом правителів, які міняються на печерських пагорбах з космічною швидкістю.
Ну, а поки будемо готуватися до акції «Капуста спасе Україну!» у Вас є час відвідати мій творчий вечір, який відбудеться 30 листопада ( субота) в Музеї літератури України за адресою: м. Київ, бул. Богдана Хмельницького , 11. Початок о 16-00. Можливо, прямо там і домовимося про наші подальші дії в цьому напрямі.
Усім цьом.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
