Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.14
14:20
Не спіши у час важких прозрінь,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.
Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.
Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,
2026.10.14
12:08
щось написати я хотів
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво
2026.10.14
11:19
Вірш «Кукувала зозуленька» Володимира Мацюцького (Мацуцького) — це сучасна патріотична поезія, написана в червні 2025 року та присвячена полеглим українським воїнам і пам'яті героїв. У творі переплітаються мотиви трагічної втрати, незламності та відсилки
2026.10.14
06:43
Не думав я, що чутиму колись
Виття сирен і вибухи "шахедів", -
Ще й дні з ночами так переплелись,
Що радощів прийдешніх не розгледіть.
Повсюди морок, втома і обман,
Який уперто убиває віру
У те, що здохне прОклятий тиран,
Або собі учинить харакір
Виття сирен і вибухи "шахедів", -
Ще й дні з ночами так переплелись,
Що радощів прийдешніх не розгледіть.
Повсюди морок, втома і обман,
Який уперто убиває віру
У те, що здохне прОклятий тиран,
Або собі учинить харакір
2026.10.13
20:55
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.
Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.
Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -
2026.10.13
19:53
Охрещених молитва лине
бо ми разом будь-де й коли.
Тебе цей вірус* не поглине
покайся й Господа моли.
Щоб мати участь у молитві,
зручним щоб був для тебе час –
твій стогін хай звучить у битві
бо ми разом будь-де й коли.
Тебе цей вірус* не поглине
покайся й Господа моли.
Щоб мати участь у молитві,
зручним щоб був для тебе час –
твій стогін хай звучить у битві
2026.10.13
15:12
Що відбувається у світі?
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.
2026.10.13
14:44
Він прокидався в лісі,
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.
2026.10.13
10:46
Де ви, герої діорами
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.
2026.10.13
10:06
У Баден-Бадені москалики* й цикади,
Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.
Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,
Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.
Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,
2026.10.13
07:35
Знову осінь: дощ і сирість,
І принишклий голий сад, -
І синоптиків нещирість
У прогнозах невпопад.
Знову осінь: жаль і смуток,
І на серці гіркота,
Бо не змінює маршруту
Непотрібна самота.
І принишклий голий сад, -
І синоптиків нещирість
У прогнозах невпопад.
Знову осінь: жаль і смуток,
І на серці гіркота,
Бо не змінює маршруту
Непотрібна самота.
2026.10.12
22:04
у кращому разі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі
2026.10.12
17:23
Наступний дубль? . .
Окей!
Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція
Окей!
Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція
2026.10.12
15:28
Жовтень ступає у шовкових шатах,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у тінь берегів.
Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у тінь берегів.
Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,
2026.10.12
12:23
Я іду в елегійнім тумані
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.
2026.10.12
10:02
Пам’ятаю тебе, абрикосовий дух серед липня,
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…
Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…
Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Дух свободи
Ох і затуркали простий люд баєчкою, що часник допомагає від вампірів! Ох і наплели! А люди й вірять. Насправді ж, від упиряк допомагають квашені огірки. І капуста, до речі, також. Тушкована теж годиться. Тут головне ловкенько її наїстися на ніч (десь з цебро або невеличкі ночовки для коня) і тоді спокійно лягайте спати. Повірте - всі злі капосники, які аж рояться біля праведного люду, як тільки почують моцний дух з-під ковдри – тікають від нього, як чорти від ладану.
Жодна армія світу не обходиться без цього благословенного овочу, особливо та, яка веде наступальні війни. Російські збройні сили запрошують навіть попів, аби ті кропили святою водою овочесховища та довбанки, обкладені брилами льоду, в яких роками накопичуються стратегічні запаси цієї зброї масового знищення. Звідси й переможні війни над своїми найближчими сусідами – українцями, грузинами, фінами та японцями. На черзі китайці. Мені військовий аташе по секрету розповів, що ночами, таємно, вже цілий рік підвозять ешелонами качанисту під китайський кордон. І коли пролунають перші залпи з російських вгодованих дуп у сторону Піднебесної – почнеться всесвітній Армагедон. Як на мене – хай краще туди стріляють, а не в сторону України.
Хоча наш очільник, останнім часом, трохи вчадів від того моцного духу, оскільки спілкується по телефону з кремлівським чортом мало не щотижня. Мабуть, внюхався і звик, як наркоман до конопель. Кажуть, скоро до престольної на колінах попоповзе заключати мир. А те, що українці цього не бажають - його не обходить: він не українець ні по духу, ні по крові. Ще й кацапомовний на додачу.
І команда у нього підходяща: ніхто на фронті не воював, ніхто на плитах Майдану свободу не виборював, в буцегарнях за свої переконання не сидів, в мордовських таборах та на засланні не був.
А був манюпунький карлик веселим клоуном, артистом оригінального жанру, на корпоративах та закордонних вояжах паскудив Україну та українців як тільки міг. І повією її називав, і калікою.
То що ж нам, простим громадянам, належить зробити?
Правильно! Необхідно наїстися капусти, вийти на Банкову, коли туди під’їде кортеж із випадково-тимчасовим керівником держави, і зробити потужний багатотисячний залп з усіх «стволів».
А мій кум вважає, що пшуканням тут не допоможеш. Позавчора взяв мегафона, став перед місцевим клубом, в якому влаштував собі чергове збіговисько районний осередок команди «ГЕ»., і давай читати свої вірші на все містечко. А почав він так:
Нетяма-землячок! Ти знаєш що накоїв?
Кому вручив корону? Дотумкав? Ех, якби ж…
Лукавці-крутії, - оце твої «герої»!
Суспільні паразити, полюючі на гріш…
І що б ви думали? Увесь райцентр за півгодини збігся на майдан і до вечора слухав промови мого друга, фермерів, лікарів, учителів тощо. Осередок «ГЕ» розчинився у натовпі. А людей ставало все більше та більше, несанкціонований мітинг перетворився на стихійну демонстрацію протесту. Поприбігали торговці м’ясом із закривавленими ножаками, фермери з вилами, лісоруби з сокирами. вагітні мами з бультер'єрами без намордників.
Тільки люта злива з градом розігнала невдоволених людей. А так і не знаю чим би закінчилося народне невдоволення.
Сидимо зараз з кумом на кухні, гріємося. Він бурчить:
- Потрібно, аби люд утопився в нестатках, щоб не стало грошей і на окрайця хліба, щоб за несплату боргів роботяг почали масово викидати з їхніх осель, щоб припинили платити жебрацьку зарплату навіть у конвертах , відключили світло, воду, газ, опалення. А саме головне – забрали землю. І аж тоді (можливо!) – сонна біомаса розліпить свої баньки, візьме до руки вила і не дасть можливості цій тлі, яка нині при владі, добігти до кордону з награбованим, як це вдалося Януковичу.
А як Ви гадаєте, шановні друзі, що нині потрібно: капуста чи вила? Я правий чи мій кум? Га?
Якщо я – давайте збирати качанисту прямо зараз, допоки землю не продали ізям, беням та абрамам. Адресу, куди привозити плоди природи, дам кожному окремо в месенджері, аби не довідалися сатаністи та не зірвали нам спецоперацію.
Прошу звернути увагу на те, що овочі повинні бути найвищого ґатунку, свіжі, не репані, не гризені зайцями, оскільки ними доведеться годувати іноземних туристів та послів дружніх нам країн.
Сподіваюся, що кияни до нас поставляться з розумінням, оскільки звикли дихати смородом правителів, які міняються на печерських пагорбах з космічною швидкістю.
Ну, а поки будемо готуватися до акції «Капуста спасе Україну!» у Вас є час відвідати мій творчий вечір, який відбудеться 30 листопада ( субота) в Музеї літератури України за адресою: м. Київ, бул. Богдана Хмельницького , 11. Початок о 16-00. Можливо, прямо там і домовимося про наші подальші дії в цьому напрямі.
Усім цьом.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дух свободи
Ох і затуркали простий люд баєчкою, що часник допомагає від вампірів! Ох і наплели! А люди й вірять. Насправді ж, від упиряк допомагають квашені огірки. І капуста, до речі, також. Тушкована теж годиться. Тут головне ловкенько її наїстися на ніч (десь з цебро або невеличкі ночовки для коня) і тоді спокійно лягайте спати. Повірте - всі злі капосники, які аж рояться біля праведного люду, як тільки почують моцний дух з-під ковдри – тікають від нього, як чорти від ладану.
Жодна армія світу не обходиться без цього благословенного овочу, особливо та, яка веде наступальні війни. Російські збройні сили запрошують навіть попів, аби ті кропили святою водою овочесховища та довбанки, обкладені брилами льоду, в яких роками накопичуються стратегічні запаси цієї зброї масового знищення. Звідси й переможні війни над своїми найближчими сусідами – українцями, грузинами, фінами та японцями. На черзі китайці. Мені військовий аташе по секрету розповів, що ночами, таємно, вже цілий рік підвозять ешелонами качанисту під китайський кордон. І коли пролунають перші залпи з російських вгодованих дуп у сторону Піднебесної – почнеться всесвітній Армагедон. Як на мене – хай краще туди стріляють, а не в сторону України.
Хоча наш очільник, останнім часом, трохи вчадів від того моцного духу, оскільки спілкується по телефону з кремлівським чортом мало не щотижня. Мабуть, внюхався і звик, як наркоман до конопель. Кажуть, скоро до престольної на колінах попоповзе заключати мир. А те, що українці цього не бажають - його не обходить: він не українець ні по духу, ні по крові. Ще й кацапомовний на додачу.
І команда у нього підходяща: ніхто на фронті не воював, ніхто на плитах Майдану свободу не виборював, в буцегарнях за свої переконання не сидів, в мордовських таборах та на засланні не був.
А був манюпунький карлик веселим клоуном, артистом оригінального жанру, на корпоративах та закордонних вояжах паскудив Україну та українців як тільки міг. І повією її називав, і калікою.
То що ж нам, простим громадянам, належить зробити?
Правильно! Необхідно наїстися капусти, вийти на Банкову, коли туди під’їде кортеж із випадково-тимчасовим керівником держави, і зробити потужний багатотисячний залп з усіх «стволів».
А мій кум вважає, що пшуканням тут не допоможеш. Позавчора взяв мегафона, став перед місцевим клубом, в якому влаштував собі чергове збіговисько районний осередок команди «ГЕ»., і давай читати свої вірші на все містечко. А почав він так:
Нетяма-землячок! Ти знаєш що накоїв?
Кому вручив корону? Дотумкав? Ех, якби ж…
Лукавці-крутії, - оце твої «герої»!
Суспільні паразити, полюючі на гріш…
І що б ви думали? Увесь райцентр за півгодини збігся на майдан і до вечора слухав промови мого друга, фермерів, лікарів, учителів тощо. Осередок «ГЕ» розчинився у натовпі. А людей ставало все більше та більше, несанкціонований мітинг перетворився на стихійну демонстрацію протесту. Поприбігали торговці м’ясом із закривавленими ножаками, фермери з вилами, лісоруби з сокирами. вагітні мами з бультер'єрами без намордників.
Тільки люта злива з градом розігнала невдоволених людей. А так і не знаю чим би закінчилося народне невдоволення.
Сидимо зараз з кумом на кухні, гріємося. Він бурчить:
- Потрібно, аби люд утопився в нестатках, щоб не стало грошей і на окрайця хліба, щоб за несплату боргів роботяг почали масово викидати з їхніх осель, щоб припинили платити жебрацьку зарплату навіть у конвертах , відключили світло, воду, газ, опалення. А саме головне – забрали землю. І аж тоді (можливо!) – сонна біомаса розліпить свої баньки, візьме до руки вила і не дасть можливості цій тлі, яка нині при владі, добігти до кордону з награбованим, як це вдалося Януковичу.
А як Ви гадаєте, шановні друзі, що нині потрібно: капуста чи вила? Я правий чи мій кум? Га?
Якщо я – давайте збирати качанисту прямо зараз, допоки землю не продали ізям, беням та абрамам. Адресу, куди привозити плоди природи, дам кожному окремо в месенджері, аби не довідалися сатаністи та не зірвали нам спецоперацію.
Прошу звернути увагу на те, що овочі повинні бути найвищого ґатунку, свіжі, не репані, не гризені зайцями, оскільки ними доведеться годувати іноземних туристів та послів дружніх нам країн.
Сподіваюся, що кияни до нас поставляться з розумінням, оскільки звикли дихати смородом правителів, які міняються на печерських пагорбах з космічною швидкістю.
Ну, а поки будемо готуватися до акції «Капуста спасе Україну!» у Вас є час відвідати мій творчий вечір, який відбудеться 30 листопада ( субота) в Музеї літератури України за адресою: м. Київ, бул. Богдана Хмельницького , 11. Початок о 16-00. Можливо, прямо там і домовимося про наші подальші дії в цьому напрямі.
Усім цьом.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
