ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.18
21:11
Рецензія на поетичну збірку Миколи Грицая "Під музику дощу")
Буває так, коли тебе зачепить за живе чиєсь слово і ти уже знаходишся у його колі, воно невидимими нитками тримає тебе на відстані і ти не можеш звільнитися від нього, а заглиблюєшся все бі
2024.03.18
13:46
Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
2024.03.18
08:49
Поміж ромашок-штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
2024.03.18
05:40
Защеміло серце від сигналу
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
2024.03.18
05:14
Після слів: «Сьогодні прибирання» –
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
2024.03.18
01:03
У пульсі відіб'ється кожна мить,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
2024.03.18
00:16
Гроші від торгівлі нафтою пахнуть на диво бездоганно.
Коли у політиків мовкне розум, говорять гармати.
Тим, хто перекроює кордони, треба розкроїти голову.
Коли тузом стає шестірка – усі козирі зарання биті.
У гіганта мислі усе інше мізерне.
2024.03.17
19:32
Коли сказав мені «перетерпи»,
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
2024.03.17
18:57
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
2024.03.17
18:45
Чи можна, люди, все оте простити,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
2024.03.17
18:06
У час стрімкий , шалений, час смартфонів
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
2024.03.17
15:28
Прокинься синку! Час уже вставати! –
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
2024.03.17
15:23
Переважна більшість людей не знає як пишуться закони, хто і як їх насправді приймає. Приходять раз на кілька років до виборчих урн, кинули папірця з прізвищами уподобаних улюбленців та й усе. Але законодавство має свою специфіку та правила.
Перший раз я
2024.03.17
11:22
Чомусь на Галину Украйну не поширюється вимога: публікувати за добу в режимі «афішувати публікацію» не більше, ніж один твір!
Майже щодня бачу аж кілька її шедеврів, яких, до речі, практично ніхто й не читає.
Та сама історія, що й з Олександром Сушком:
2024.03.17
06:49
Спаде вода і знову будуть луки,
травою освіжиться оболонь.
Настане час, візьму сюди онуків,
нехай нап’юся сонця із долонь.
Бо, що вони у стольнім граді бачать?
Куди не кинеш оком скрізь асфальт.
Чи, то пощезла нація козача,
чи душі скам’яніли на ба
травою освіжиться оболонь.
Настане час, візьму сюди онуків,
нехай нап’юся сонця із долонь.
Бо, що вони у стольнім граді бачать?
Куди не кинеш оком скрізь асфальт.
Чи, то пощезла нація козача,
чи душі скам’яніли на ба
2024.03.17
05:49
Темно-сині ночі,
Стрічі до світань, -
Думи парубочі,
Повні сподівань.
Не забулись досі
Весняні гаї
І в рудім волоссі
Пальці рук моїх.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Стрічі до світань, -
Думи парубочі,
Повні сподівань.
Не забулись досі
Весняні гаї
І в рудім волоссі
Пальці рук моїх.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
2023.05.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Питання
Моя берегиня сьогодні вельми заклопотана: ставить експеримент, який мусить дати остаточну відповідь: що таке чаклунські здібності та звідки вони беруться. Я ж тихенько лежу на печі та докінчую фундаментальну працю «Теорія єдиного поля», яку пишу ось уже протягом чверть століття. Нобелівський лауреат сер Роджер Пенроуз був вражений моїми міркуваннями з приводу того що таке Всесвіт і з чого він складається, спираючись на його оригінальну версію квантової механіки, в яку я ввів досі невідому константу – матрицю любові. І у мене все зійшлося! Принаймні, в теорії.
Те, що на масштабах близько 300 мегапарсек Всесвіт практично однорідний ще нічого не означає, оскільки чергування каустин та войдів вказує на те, що гравітаційна нестійкість тільки в нашому, окремо взятому часопросторі має такі властивості.
А в інших вимірах? Не знаєте що сказати? Чи, вважаєте, що так як у нас мусить бути скрізь? Авжеж. Навіть така дитяча наука як квантова механіка .до такого глупства не опускається, а теорія імовірностей стверджує, що варіантів безліч.
А як щодо любові? Які вона створює завихрення в реальності? Як вона розповсюджується у просторі? Так само як і гравітаційні хвилі – з такими довгими амплітудами коливання, що їх і зафіксувати довгий час було практично неможливо, чи як високоенергетичні фотони рентгенівського проміння, яке пропікає наскрізь закохані серця? Га?
Винахідливі уми понабудовували космічних інтерферометрів для реєстрації гравітаційних хвиль ціною в півмільярда доларів кожен, цілі комплекси радіо, ультра та інфра телескопів поза межами землі та на самій планеті. Але не існує жодного вимірювального приладу для реєстрації хвиль любові. І це в 21-столітті! Це ж наскільки низько може впасти людська мораль, аби спостерігати об’єкти на краю видимого всесвіту, реєструвати події, які відбулися майже 14 мільярдів років тому, а те, що коїться у власній любовній аурі навіть не намагатися дослідити та зрозуміти. А там відбувається щось грандіозне, повірте мені на слово.
Нейрофізіологічну активність кори головного мозку, яка спричинюється біохімічними процесами в тілі людини, ми намагаємося дослідити з точки зору енергетичної доцільності. Наприклад: треба народити дитину – хап мавку під пахву і в кущі. З’єдналася потенційна енергія двох тіл, породила зародок життя. А як він той зародок буде розвиватися далі? Є дітки з генетичними хворобами, але чуйні, виховані та розумні. А є здорові як бички бевзі, від яких віє небезпекою або відразливою вульгарністю.
Люди знаходять безліч причин для пояснення такої різноманітності людських доль та характерів, нехтуючи самою головною – любов’ю матері та батька одне до одного.
Ой, вибачте, не про власні наукові пошуки йде мова, а про експерименти моєї берегині. Так що тут я зупинюся, розкажу про результат моїх досліджень іншим разом.
Дружина поклала нашого кота Жоржика на спину, розвела його задні лапи в сторони і почала читати над ним сакральні замовляння.
«О богине Ладо! Посади мене поруч у свою колісницю, запряжену голубами та лебедями! Покажи мені чисте сонце! Дай потримати священне яблуко, аби пізнати все суще! Хай освітить мій шлях до істини камінь Алатир!
Далі вона прошептала щось зовсім тихо, провела рукою над ковшиком з джерельною водою, умочила в них пальці і…
І сталося диво!
У кімнату, через мишачу дірку під стіною спочатку пролізла тендітна жіноча рука, потім голова красуні з волоокими очима, тремтливі циці та решта опуклих тендітностей. Встала несподівана з’ява на повен зріс, обтрусила мишачий послід , чхнула та приязно посміхнулася до моєї дружини. І зрозумів я, що то сама богиня Лада власною персоною прийшла погостювати в нашій господі.
- Мир дому вашому, любі дітки,- обізвалася голопупа богиня. –Бачу, не просто так ви мене сюди покликали. І добре що прогнали з ліжка, бо сплю вже з тисячу років, пролежні на боках завбільшки з тарілку.
- Здрастуй, хрещена! - одказала жінка. – І справді, є нагальна потреба. Але спочатку давайте нагодуємо вас, одягнемо у щось святкове, а то мій чоловік з мислями плутається коли вас бачить, а потім і погомонімо про нагальне, гаразд?
- Гаразд! Давно не жувала страв, приготовлених людськими руками. Мабуть, все як завжди – капуста, житні сухарі, карасі запечені та квас?
- Ну, з капустою вгадали! – одказує дружина. – А решта блюд сучасні. Вам сподобається. Чоловіче, давай з холодильника пепсі-колу, - гукнуло моє ясне сонечко.
- А, може, не варто? Людина такого зроду до рота не брала, спала тисячу років. Може подіяти як проносне. Нащо гостю мучати? Давай сироватки хлюпну. І безпечно, і корисно.
Задумалася берегиня, навіть макітру свою мізинцем почухала, і таки згідливо кивнула головою:
- Неси сироватку. А до неї - вівсяної каші та одну сардельку, аби не спучило з незвички.
Поки я куховарив, жінка одягнула гостю у свій святковий одяг: вишиванку з півниками та сонцем на грудях, спідницю гаптовану сріблястими та золотими нитками, хотіла насунули їй на брови очіпка, але нічого не вийшло: волосся у богині було півтораметрової довжини, коса завтовшки як моя литка. Тож моя дружина хутко заплела їй косу та уклала домашньою ковбаскою на кшталт як у Юлії Тимошенко.
Підсунув їй блюда з делікатесами під носа та сів навпроти поруч зі своєю берегинею.
Богиня хутко працювала ложкою, шматочком білого хліба обтерла тарілку, допила сироватку з трилітрового кухлика та гречно подякувала за гостинність.
Невдовзі залізли ми втрьох на теплу піч. Я дружину одсунув всередину, подалі від гріха та знадливої богині. Укрилися однією ковдрою і аж тоді богиня й питає:
- Та кажіть вже, чого мене викликали? Що вас турбує? Бо вже вечір, спати дуже хочеться. А уранці мені треба додому повернутися. Лапне коханий чоловік спросоння під ковдрою місце де я мушу лежати, а мене там немає, хвилюватися почне. А я йому що скажу? Літала до знайомців полежати на печі з чоловіком моєї похресниці? Знаєте, що він мені на це скаже?
- Хрещена, буду лаконічною. Знаєш мабуть, що я чаклунка, берегиня, дитя природи та світлих стихій. Але дай відповідь на питання: звідки у мене ті чари? Як вони з’являються і нашо?
Примружилася богиня, пильно подивилася на нас обох, і каже:
- Це дуже важливе питання. Питання, яке дає відповідь на усі інші. Так знайте: жодні чари на світі не виникають просто так. Вони пробуджуються тільки у тих істот, які чекають любові, які боготворить любов, які живуть любов’ю. Якщо всі три умови виконано, то людина стає джерелом могутньої сили, слугуючи суспільству лікарем, провидцем, вчителем, захисником. А рождається цей вогонь з любові чоловіка до жінки, жінки до чоловіка, переливається до дитини, росте в ній, розвивається. І якщо така дитина знайде собі в майбутньому люблячу пару, то цей священний дар буде передано далі. Якщо ж ні – він погасне. Ось тому так мало на землі чарівників. Хоча для цього потрібно лиш одне: любити. Ми – боги – дали вам цей дар, аби зробити рівними собі. Але…
Гомоніли ми довго. А коли жінки поснули я ще довго лежав з розплющеними очима і думав якими будуть мої діти? Чи увіллється в них сила їхньої матері- чаклунки, чи так і залишаться сліпими і глухими до могутніх сил природи? Але одне я знаю точно: я люблю свою берегиню, люблю так, наче вона – мій найдорожчий скарб у світі, моя душа, мій найвідданіший друг, без якого життя не має смислу. А у вас хіба не так?
23.11.2019р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Питання
Моя берегиня сьогодні вельми заклопотана: ставить експеримент, який мусить дати остаточну відповідь: що таке чаклунські здібності та звідки вони беруться. Я ж тихенько лежу на печі та докінчую фундаментальну працю «Теорія єдиного поля», яку пишу ось уже протягом чверть століття. Нобелівський лауреат сер Роджер Пенроуз був вражений моїми міркуваннями з приводу того що таке Всесвіт і з чого він складається, спираючись на його оригінальну версію квантової механіки, в яку я ввів досі невідому константу – матрицю любові. І у мене все зійшлося! Принаймні, в теорії.
Те, що на масштабах близько 300 мегапарсек Всесвіт практично однорідний ще нічого не означає, оскільки чергування каустин та войдів вказує на те, що гравітаційна нестійкість тільки в нашому, окремо взятому часопросторі має такі властивості.
А в інших вимірах? Не знаєте що сказати? Чи, вважаєте, що так як у нас мусить бути скрізь? Авжеж. Навіть така дитяча наука як квантова механіка .до такого глупства не опускається, а теорія імовірностей стверджує, що варіантів безліч.
А як щодо любові? Які вона створює завихрення в реальності? Як вона розповсюджується у просторі? Так само як і гравітаційні хвилі – з такими довгими амплітудами коливання, що їх і зафіксувати довгий час було практично неможливо, чи як високоенергетичні фотони рентгенівського проміння, яке пропікає наскрізь закохані серця? Га?
Винахідливі уми понабудовували космічних інтерферометрів для реєстрації гравітаційних хвиль ціною в півмільярда доларів кожен, цілі комплекси радіо, ультра та інфра телескопів поза межами землі та на самій планеті. Але не існує жодного вимірювального приладу для реєстрації хвиль любові. І це в 21-столітті! Це ж наскільки низько може впасти людська мораль, аби спостерігати об’єкти на краю видимого всесвіту, реєструвати події, які відбулися майже 14 мільярдів років тому, а те, що коїться у власній любовній аурі навіть не намагатися дослідити та зрозуміти. А там відбувається щось грандіозне, повірте мені на слово.
Нейрофізіологічну активність кори головного мозку, яка спричинюється біохімічними процесами в тілі людини, ми намагаємося дослідити з точки зору енергетичної доцільності. Наприклад: треба народити дитину – хап мавку під пахву і в кущі. З’єдналася потенційна енергія двох тіл, породила зародок життя. А як він той зародок буде розвиватися далі? Є дітки з генетичними хворобами, але чуйні, виховані та розумні. А є здорові як бички бевзі, від яких віє небезпекою або відразливою вульгарністю.
Люди знаходять безліч причин для пояснення такої різноманітності людських доль та характерів, нехтуючи самою головною – любов’ю матері та батька одне до одного.
Ой, вибачте, не про власні наукові пошуки йде мова, а про експерименти моєї берегині. Так що тут я зупинюся, розкажу про результат моїх досліджень іншим разом.
Дружина поклала нашого кота Жоржика на спину, розвела його задні лапи в сторони і почала читати над ним сакральні замовляння.
«О богине Ладо! Посади мене поруч у свою колісницю, запряжену голубами та лебедями! Покажи мені чисте сонце! Дай потримати священне яблуко, аби пізнати все суще! Хай освітить мій шлях до істини камінь Алатир!
Далі вона прошептала щось зовсім тихо, провела рукою над ковшиком з джерельною водою, умочила в них пальці і…
І сталося диво!
У кімнату, через мишачу дірку під стіною спочатку пролізла тендітна жіноча рука, потім голова красуні з волоокими очима, тремтливі циці та решта опуклих тендітностей. Встала несподівана з’ява на повен зріс, обтрусила мишачий послід , чхнула та приязно посміхнулася до моєї дружини. І зрозумів я, що то сама богиня Лада власною персоною прийшла погостювати в нашій господі.
- Мир дому вашому, любі дітки,- обізвалася голопупа богиня. –Бачу, не просто так ви мене сюди покликали. І добре що прогнали з ліжка, бо сплю вже з тисячу років, пролежні на боках завбільшки з тарілку.
- Здрастуй, хрещена! - одказала жінка. – І справді, є нагальна потреба. Але спочатку давайте нагодуємо вас, одягнемо у щось святкове, а то мій чоловік з мислями плутається коли вас бачить, а потім і погомонімо про нагальне, гаразд?
- Гаразд! Давно не жувала страв, приготовлених людськими руками. Мабуть, все як завжди – капуста, житні сухарі, карасі запечені та квас?
- Ну, з капустою вгадали! – одказує дружина. – А решта блюд сучасні. Вам сподобається. Чоловіче, давай з холодильника пепсі-колу, - гукнуло моє ясне сонечко.
- А, може, не варто? Людина такого зроду до рота не брала, спала тисячу років. Може подіяти як проносне. Нащо гостю мучати? Давай сироватки хлюпну. І безпечно, і корисно.
Задумалася берегиня, навіть макітру свою мізинцем почухала, і таки згідливо кивнула головою:
- Неси сироватку. А до неї - вівсяної каші та одну сардельку, аби не спучило з незвички.
Поки я куховарив, жінка одягнула гостю у свій святковий одяг: вишиванку з півниками та сонцем на грудях, спідницю гаптовану сріблястими та золотими нитками, хотіла насунули їй на брови очіпка, але нічого не вийшло: волосся у богині було півтораметрової довжини, коса завтовшки як моя литка. Тож моя дружина хутко заплела їй косу та уклала домашньою ковбаскою на кшталт як у Юлії Тимошенко.
Підсунув їй блюда з делікатесами під носа та сів навпроти поруч зі своєю берегинею.
Богиня хутко працювала ложкою, шматочком білого хліба обтерла тарілку, допила сироватку з трилітрового кухлика та гречно подякувала за гостинність.
Невдовзі залізли ми втрьох на теплу піч. Я дружину одсунув всередину, подалі від гріха та знадливої богині. Укрилися однією ковдрою і аж тоді богиня й питає:
- Та кажіть вже, чого мене викликали? Що вас турбує? Бо вже вечір, спати дуже хочеться. А уранці мені треба додому повернутися. Лапне коханий чоловік спросоння під ковдрою місце де я мушу лежати, а мене там немає, хвилюватися почне. А я йому що скажу? Літала до знайомців полежати на печі з чоловіком моєї похресниці? Знаєте, що він мені на це скаже?
- Хрещена, буду лаконічною. Знаєш мабуть, що я чаклунка, берегиня, дитя природи та світлих стихій. Але дай відповідь на питання: звідки у мене ті чари? Як вони з’являються і нашо?
Примружилася богиня, пильно подивилася на нас обох, і каже:
- Це дуже важливе питання. Питання, яке дає відповідь на усі інші. Так знайте: жодні чари на світі не виникають просто так. Вони пробуджуються тільки у тих істот, які чекають любові, які боготворить любов, які живуть любов’ю. Якщо всі три умови виконано, то людина стає джерелом могутньої сили, слугуючи суспільству лікарем, провидцем, вчителем, захисником. А рождається цей вогонь з любові чоловіка до жінки, жінки до чоловіка, переливається до дитини, росте в ній, розвивається. І якщо така дитина знайде собі в майбутньому люблячу пару, то цей священний дар буде передано далі. Якщо ж ні – він погасне. Ось тому так мало на землі чарівників. Хоча для цього потрібно лиш одне: любити. Ми – боги – дали вам цей дар, аби зробити рівними собі. Але…
Гомоніли ми довго. А коли жінки поснули я ще довго лежав з розплющеними очима і думав якими будуть мої діти? Чи увіллється в них сила їхньої матері- чаклунки, чи так і залишаться сліпими і глухими до могутніх сил природи? Але одне я знаю точно: я люблю свою берегиню, люблю так, наче вона – мій найдорожчий скарб у світі, моя душа, мій найвідданіший друг, без якого життя не має смислу. А у вас хіба не так?
23.11.2019р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію