Якось ти пішов в курник, на тебе напав індик,
І погнав аж до заводу, що покинутий стоїть.
Інвестиції просрали і станки усі продали,
Метадон і амфетамін - тепер у цеху продукт один.
Прогнили всі балки, позатікали дощами підлоги і шафки.
Потім ти побіг до церкви, що на горбку цнотливо стоїть,
Там нині «Пансионъ» для дів – 100 за годину, 500 за ніч.
Біг ти через все село, репетував як ненормальний,
Біля магазину згубив штани (ледь на пузі резинкою тримались).
А за тобою індик, ні краплі жалю, ні краплі страху,
В очах тільки сльози і пір’я ворушиться на вітру.

м. Київ, 04.12.2019