ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2020.01.26 04:02
Заколядую, мабуть, у життя.
У влади марно. Вона вічні злидні.
Ой, коляд, коляд, коляд, коляда…
Чому дурні? Певно тому, що бідні.

У полі рясно сходять будяки
І будуть нам родити вони доти –
Із хабарем воюють мідяки,

Ярослав Чорногуз
2020.01.26 03:40
Світлячки, як манливі принади,
Розлились між гілля вусібіч…
Ув обійми принишклого саду
Опустилась, як сон, біла ніч.

Мов потоками світлого лою
Розтеклась по алеях зима.
Насміхалась вона над імлою,

Королева Гір
2020.01.25 20:21
Ні! Не однаково мені
Удома жить чи в чужині,
Чи є що їсти, чи нема,
Чи нарід гине задарма!

І не однаково мені
Люди веселі чи сумні,
Чи веселяться, чи сумують,

Ігор Деркач
2020.01.25 20:09
Поети, які забавляють ся віршами,
кайфують, а муза дає втікача.
Клепай небилиці і найімовірніше
піймає за фалди вона читача.

***
Уловлюю у водограї
акорди музики Бізе.

Тата Рівна
2020.01.25 17:01
Вона лежить під деревом життя — лежить та дихає
Її груди піднімаються вгору-вниз
Вдих-видих, вдих-видих
Тисячі золотих ниток зв‘язують її з кожним своїм дитям
Вгору-вниз, вдих-видих

Через пам‘ять, серце, кров, віру, безнадію
Через безвихідь, любо

Олена Музичук
2020.01.25 15:30
Яструб у зеніті,
поки ще літає,
на золоту клітку
волю не міняє.
Дикі коні в полі,
поки є ще сили,
розірвуть стремена,
погризуть вудила

Сергій Губерначук
2020.01.25 11:53
О, ієроґліфе злий!
Беззастережний оракуле!
Краще вже, Дракуло, згний!
Згинь – пропади, каракуле!

Зміна – за зміною форм!
Псевдо- чи архіновація?
Суперечсуперінформ!

Ірина Білінська
2020.01.25 11:38
Я на планеті імені Тебе.
Вона - жива.
Усе про мене знає.
Вона -
мій анексований Тибет,
який мене до Мене повертає...

Я тут - своя.

Козак Дума
2020.01.25 07:36
Перун із громом темні хмари навпіл
розрізав вогняним своїм мечем.
Відомий здавна громовержця нахил –
він небо, коли сердиться, січе.

Насупилося все над головою,
ось-ось на землю злива упаде
і стріли полетять сами собою –

Королева Гір
2020.01.25 01:11
Тебе я бачу й подих свій тамую,
Ти, наче зарево на небі між зірок,
Серцебиття на відстані я чую,
Та не наважуюсь назустріч зробить крок.

Тебе з думок своїх не випускаю,
Та не наважуся зізнатися тобі –
Я потайки давно тебе кохаю

Серго Сокольник
2020.01.24 23:37
андеграунд, під смаки не адаптовано***

Тілом плаття твоє сповзало
Хтивоницо від ДО до ВІД...
- Мій ти кремене! Я- кресало!
Заінтри... Ні!.. Запалим світ,
Що за вікнами зацікавле-
но пітьмою припав до скла!

Редакція Майстерень
2020.01.24 19:42
Лао-цзи - найбільший чинайський (? чи китайський?) майстер, який жив багато століть тому. Він створив вчення чотирьох чеснот, або правила життя. Якщо застосовувати їх на практиці, тоді ви зможете провести життя в істинному світі і зрозумієте свою мету або

Микола Дудар
2020.01.24 12:32
За течією...
За нічією...
Ти - проти всіх.
Вогнестихія
Болеволіє
В серці усім...
А за межею
Поспіхом клеють

Іван Потьомкін
2020.01.24 12:20
А діти виростуть.
От тільки б нам не старіть.
Щоб дівчина,
Яку ти оглядаєш так не по-батьківськи,
Не кинула, мов докір:
«Дядьку...»
Аби дружина наніч не сказала:
«А пам’ятаєш?..»

Володимир Бойко
2020.01.24 10:55
Виколисує вітер далеку дорогу,
В океані небеснім гойдається день,
Починаючи стежку, не бійся нічого,
І розвіється лихо на крилах пісень.

Хоч направду життя – недоспівана пісня,
І незнаний мотив не впізнати на слух.
Та єднаються в пісні красиве й

Тетяна Левицька
2020.01.24 07:37
У блакиті лелека білий
світлу стежку шукає в рай.
Наболіло і відболіло.
На все воля... Нехай, нехай.

В низині мапа долі степом,
річка злетів, багно падінь,
сітка чорних доріг. Лелекам -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Влад Дяден
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19

Тарас Ріль
2020.01.18

Сергій Зубець
2020.01.01

Юра Ясінський
2019.11.13

Станіслав Н
2019.11.12

Микола Кора
2019.09.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 «Блаженні віруючі, бо є у них Царство Небесне»
Віряни, як правило, доктринальні книги не читають, бо слово «вірити» наказує передусім «слухати», а не читати. Але як могло статися, що ті, хто збирав біблійні книги воєдино, поєднав непоєднуване?
Відповідь напрошується сама: канонізація несумісних книг відбулася значно пізніше їх створення, коли баталії між першими поводирями церковних течій забулися, а предмети спору стали незрозумілими для наступних поколінь вірян.
Зниження загального культурного рівня знизило й культурній рівень самих християн. Золотоусті у 6-8-му століттях були непотрібними. Ось тут і з’явилися численні діяння та житія.
Всі книги, написані грецькою або будь-якою іншою мовою, крім арамейської, були відкинуті, незважаючи на те, що в Єрусалимський храм приїжджали «юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом – парфяни, і мідяни, і еламіти, і Мешканці Месопотамії. Юдеї з Каппадокії, і захожі в Рим юдеї і нововірці». Це повідомляють Діяння апостолів (2.5) – книга, в своїх невідредагованих, найбільш древніх шарах, юдео-християнська.
Середньовіччя ж стримане, мовчазне. Тому питання про те, коли і як виникли обидва конони, найбільш важне в історії християнства і юдаїзму.
Християни в 16-му столітті опублікували невідомо звідки взятий рукопис «Церковної історії» та інші твори Євсевія Памфіла (цей персонаж потребує окремої статті), в яких повідомляється, що канонічні вчення визначені на Нікейському соборі, де був присутній сам Імператор Костянтин I.
Костянтину, звичайно, там робити було нічого. Понад 10 років, починаючи з 306-го, він боровся за престол з численними претендентами. Коли ж претендентів перебив геть усіх, то зайнявся невідкланими справами в царині язичницької віри (проголосив свого батька богом) і питаннями невідкладної державної ваги. Наприклад,- як стратити власного сина – відрубати голову чи четвертувати і розпороти живіт?) (Йому відрубали голову). У чому зварити власну дружину - у воді чи олії? (Її зварили у воді). Так що ні про який Нікейський собор і мови бути не могло. Влада тоді була божественною, а її носій мав титул Господа (Dominus). То що ж тоді за зібрання відбулося, га? Відбулися збори групи східних єпископів, на яких, внаслідок теософських суперечок сталася бійка – і вигнані були зі зборів якраз ті, чиє віровчення лягло згодом в основу канонічних Євангелій. Але про все по порядку.
Йшов Нікейський Собор. Пресвітер Александрійської церкви Арій (256-336 р.н.е) виклав свої судження щодо того, що всі християнські конфесії можна об’єднати навколо вчення про єдиного бога Єгови, та Ісуса Христа як його посередника між ним та людьми.
Згідно з ученням Арія, людина Ісус не може розглядатися як єдиносутній Бог, а його божественність проявилася, коли Ісус був відроджений Богом, забраний на небо і знайшов безсмертя, ставши духовним главою між людьми і ніким, і ніколи не видимим – непізнаним Богом. «Один бо Бог, один і посередник між Богом та людьми - людина Христос Ісус» - 1 Тим. (2.5.).
Однак згоди в Нікеї досягти не вдалося, стався різкий розкол. Богословські дебати закінчилися бійкою. Єпископ Миколай Чудотворець, противник теократичної ідеї, який відстоював необхідність одержавлення церкви, вдарив Арія. За вчинену бійку постановою собору Миколу позбавили єпископського сану і вигнали, хоч це і виглядає дещо дивним, оскільки переможців не судять. Фантасмагорія тієї пригоди пов’язана з пізнішою спробою приписати цьому собору канонізацію Нового Заповіту і визнання ортодоксального символу віри, що є історично неймовірно.
Ну а як можна було відкинути аріанство й одночасно канонізувати вчення Павла-Арія (колективне псевдо аріанських проповідників) викладене в Посланнях? І про який символ віри, що стверджує Трійцю, може йти мова, коли написано «Ніхто не Бог, якщо не один». Адже в Нікеї єпископи читали не переклади послань, як зараз роблять усі православні попи, а оригінали. Вони знали грецьку і здатні були оцінити їх крамольність і руйнівність по відношенню до ідеї Трійці. А грекомовна церква, в якій сповідувалася Трійця і яка називала себе ортодоксальною (православною) Послання Павла не могла канонізувати.
Тому в канон Нового Заповіту Павла включили, коли при перекладі на латину найбільш яскраві моменти аріанського вчення затушували, оскільки воно містило неймовірне – чітке, послідовне і тверде аріанство. Так відбулася підміна.
Найбільші зусилля перекладачів Павла зосереджені на затушовуванні людської природи Ісуса Христа.
Ось що написано в оригіналі « Пам'ятай Ісуса Христа, пробудженого з мертвих, з сімені Давида, згідно з благовістуванням моїм» - II Тим (2.8). А ось що вийшло в російському та українському перекладах « Пам’ятай Господа Ісуса Христа з сімені Давидового, що воскрес із мертвих по благовіствуванню моєму». Павло підкреслює, що Ісус – перша «пробуджена з мертвих» в історії людина, має аж ніяк не божественнее походження, а походить з роду Давида – «згідно з болаговістуванням моїм». У перекладі ж порядок слів змінений, і «благовістуванню моєму» віднесено до акту воскресіння. Ще й додане відсутнє в оригіналі слово Господь. Патріарх Несторій на початку 5-го століття називав навіть Богородицю – людинородицею. Про це церковники, як правило, мовчать.
Навіть саму дату написання Послань та існування апостола Павла-Арія церковники підмінили: стверджують, що він був одним з учнів Христа. Але анахронізми його писань аж занадто виразні. Ось приклад.
Послання до Филип'ян. Адресовані вони «єпископам і дияконам» і всій їхній пастві. Завершуються Послання так: «Вітайте кожного святого в Христі Ісусі. Вітають вас також усі мої побратими, вітають вас усі святі, особливо ж Цезареві домашні».
У I-III-му століттях не було жодно Цезаря – прихильника християн, та до того ж усім сімейством.
А ось ще одна цікава деталь.
Серед аріанських «Послань Павла» є одне прямо підписане автором. У кінці послання до Римлян (16.21-22) серед заключних численних вітань, зокрема, йдеться «Вітаю вас Тимофій, помічник мій, і Лука, і Ясон, і Сосипатр, родичі мої. Вітаю вас я, Тертій, що писав послання в основному».
У деяких древніх списках, що дійшли до нас, значиться, що писав не Тертій, а Терентій. Але це ім’ я тут не є суттєвим. Не має значення хто писав, а важливо - що писав він «в основному». Брав участь у написанні, очевидно, ще й «помічник Тимофій», а можливо ще й при зазначених родичах.
Скандальну ситуацію з не тим, що вимагається, підписом перекладачі постаралися приховати. Зворот «в основному» перекладено «в Господі», що лінгвістично неможливо. До того ж безглуздо в контексті. Ще й «в Господі» навмисно перенесли на початок фрази.
А ось в англійській Біблії, яку скалькувала сучасна українська церква, зроблено навпаки - перенесено в кінець фрази слово «вітаю». В обох випадках здивованому читачеві перекладів можна відповісти: фактично писав не малий раб Бога (саме так починається це Послання), а «Павло, раб Бога) А Тертій тільки під диктовку записував. Ну, а помічник Тертія взагалі ні при чому.
Це вельми пізнє послання, яке було передане в Рим через якусь дияконесу Фіву. Про його пізнє походження свідчить як догматичний характер посилань на біблейські тексти, що не властиво іншим посланням Павла, так і знання такого пророка як Ісайя. Тобто, написане воно Тертієм не раніше 5 століття нашої ери, ери пророків-монотеїстів, що створювали апокрифовані, віднесені до глибокої давнини твори, але не зуміли приховати, що володіють дуже пізніми знаннями.
Ось так службова підміна на догоду власному віровченню викривила первісну сутність оригінального письма.
Приховування історичної правди та відсутність лінгвістичних знань у пастви тримає її у невідомості та змушує вірити у що завгодно – тільки не у правду.
Наступна моя розповідь буде про Святого Миколая. Але не та, якою користуються церковники, а та, яка відома історикам. Одне тільки тривожить: чи не поб'ють мене віряни камінням?

За матеріалами книги Ігора Мельниченка «Коли і скільки заплатили Юді Іскаріоту»

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-12-15 07:04:19
Переглядів сторінки твору 166
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.038 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.042 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.773
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.01.21 18:37
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-12-15 12:17:22 ]
Вітаю, цікава спроба. Є над чим задуматися.
Але маю вас опечалити своїм баченням - всі матеріали на цю тему, нмсд, тотально сфальсифіковані і перекручені. Ні на що там опиратися не можна. Так званий старий завіт переписаний від "а" до "я" в 1500-1600 роках, те саме і з Євангеліями. Та й самі події, наприклад, з Ісусом відбувалися у т.з. Франції в порівняно недавні часи - біля 1050 року н.е. Єрусалим - це зовсім інше місто, ніж недавно побудований протягом останніх пару століть новий Єрусалим (Ель-Куц) в новому, ніколи в цьому місці не існуючому, Ізраїлі. Але від нинішнього Ізраїля нині пряма користь. Хоча це й не пов'язано з т.з. "християнством".
Можливо від релігій суто в дикунських цивілізаціях і є певна тимчасова користь, але потім починає проявлятися інституційний характер цього явища - ще одна інституція влади і поневолення особи, що найчастіше таки не доречно... Бо де "віра" а де "релігія" - різні полюси світла й тьми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-12-15 14:37:41 ]
Вітаю. Що сказати - можливо так і є. А, можливо, і на вербі груші ростуть. Час нині злий, секретне розсекречують, а глупство тиражують. Тому тему цю сьогодні неодмінно поглиблю, розкажу про цеших діючиз осіб всесвітеього вертепу. А те, що мракобісся під напором знань потроху відступає - це добре.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2019-12-15 18:11:40 ]
Правильне трактування не так канонічних як апокрифічних текстів - це наше всьо:) Але з глибин віків істина визначається абревіатурою ОБС. От і від Вас я вперше чую, що Павло, він же - Савл, сучасник Ісуса, був одночасно проповідником аріанського вчення, що датується на кілька століть пізніше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-12-15 20:04:50 ]
Так, шановний пане Ігоре. Павло - ніякий не сучасник Ісуса. І це, на жаль, доведений факт. Необхідно написати про це статтю, інакше люди геть заплутаються.