Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.02
20:34
Свобода як усвідомлення неминучості («Пробудження»)
У вірші [«Добрий Кабанчик»] Володимира Мацуцького філософський підтекст свободи є центральним стрижнем усього твору. Попри «дитячу» форму казки про тварин, автор порушує глибокі екзистенційні питання,
2026.10.02
20:19
У садочку світлячки
сяють, ніби зірочки.
Я їх кілька вніс у хату.
«Подивись, — гукаю, — тату!»
А у жменьці лиш жучки.
Де поділись світлячки?
сяють, ніби зірочки.
Я їх кілька вніс у хату.
«Подивись, — гукаю, — тату!»
А у жменьці лиш жучки.
Де поділись світлячки?
2026.10.02
16:50
Оброблений канвою золотою,
Тримав він лише тишу до пори,
У зорях марився корою під горою,
Здіймаючись у церкві на хори!
У норові доконаних івентів,
Де попід небом парить Кант нудний,
Облудний розум пестив компліментом,
Тримав він лише тишу до пори,
У зорях марився корою під горою,
Здіймаючись у церкві на хори!
У норові доконаних івентів,
Де попід небом парить Кант нудний,
Облудний розум пестив компліментом,
2026.10.02
13:39
Я відчуваю борг святий, несплатний
Перед полями і перед людьми.
Я - ніби лицар у залізних латах,
Вкриваю вічність сильними грудьми.
Я світові явлю слова закриті,
Слова, заховані у тайниках,
Слова, що небесами оповиті
Там, де ширяє нескоримий птах.
Перед полями і перед людьми.
Я - ніби лицар у залізних латах,
Вкриваю вічність сильними грудьми.
Я світові явлю слова закриті,
Слова, заховані у тайниках,
Слова, що небесами оповиті
Там, де ширяє нескоримий птах.
2026.10.02
10:34
Не знаю, чи кохав мене завжди,
чи розважався у жазі нестримній,
спиваючи із губ моїх меди,
солодкі, наче ночі лебедині.
Напевно, хто б там що не говорив,
для тебе я була палким натхненням,
веселкою посеред теплих злив,
п'янким дурманом, сло
чи розважався у жазі нестримній,
спиваючи із губ моїх меди,
солодкі, наче ночі лебедині.
Напевно, хто б там що не говорив,
для тебе я була палким натхненням,
веселкою посеред теплих злив,
п'янким дурманом, сло
2026.10.02
06:11
В життєвім ломбарді припали вже пилом
Залишені мною фрагменти надій,
Які нещодавно служили вітрилом
Для судна, що згинуло в гущі подій.
Десь там, під водою, і компас, і карта,
І пляшка зелена сухого вина, -
Утрачене мною чогось, певно, варте,
Коли
Залишені мною фрагменти надій,
Які нещодавно служили вітрилом
Для судна, що згинуло в гущі подій.
Десь там, під водою, і компас, і карта,
І пляшка зелена сухого вина, -
Утрачене мною чогось, певно, варте,
Коли
2026.10.01
23:54
осяяно вітражний
фірмовий день осінній
оспіваний у римах
стрункіших за мої
засипаний плодами
а поруч – все у квітах
яких ти не купляєш
і я так само ні
фірмовий день осінній
оспіваний у римах
стрункіших за мої
засипаний плодами
а поруч – все у квітах
яких ти не купляєш
і я так само ні
2026.10.01
22:54
Частина I: Принц Руперт Пробуджується(0:00–4:31)
Прощавайте, дзвони майстра храму
Його кіоск і чорний кмин
Ґречність вибраного слова
Едем обіцяний
Принц Руперт при скляних сльозах
Шафран шабат кров із повік
Прощавайте, дзвони майстра храму
Його кіоск і чорний кмин
Ґречність вибраного слова
Едем обіцяний
Принц Руперт при скляних сльозах
Шафран шабат кров із повік
2026.10.01
21:39
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
2026.10.01
20:31
Бринить над яром тиша десь далеко.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.
Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.
Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.
2026.10.01
19:48
Москалям на вулкані Камчатки
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.
На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.
На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.
2026.10.01
19:09
Коли упхались в Україну москалі,
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се
2026.10.01
16:23
Я вип'ю келих осені гіркої,
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.
Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.
Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.
2026.10.01
14:52
Води ніколи не нап'єшся
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.
Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.
Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці
2026.10.01
12:46
Захлинаюся зболеним віршем —
у сутемряві місяця німб.
Задивляюся в небо частіше,
щоб побачити Бога у нім.
Та пітьма затуляє Світило,
сіллю вкрила чумацький мій шлях.
Я колись божевільно любила
у сутемряві місяця німб.
Задивляюся в небо частіше,
щоб побачити Бога у нім.
Та пітьма затуляє Світило,
сіллю вкрила чумацький мій шлях.
Я колись божевільно любила
2026.10.01
11:24
Розірвеш тенета власного страху,
зробиш перший крок —
і починають рости крила.
І ширшає обрій,
бо ти вже — над собою колишнім.
Треба лише втримати напрямок польоту,
аби вітри спокус
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...зробиш перший крок —
і починають рости крила.
І ширшає обрій,
бо ти вже — над собою колишнім.
Треба лише втримати напрямок польоту,
аби вітри спокус
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Панін (1948) /
Поеми
Танок - герць
За народними мотивами.
" Де блукала ти
протягом ночі,
Мов примара,
додому прийшла,
Чом замріяні очі
дівочі
Стали наче холодна
зола!?" --
" Танці … зовсім …
позбавили … тями"… --
" Не дури хвору матір,
не смій!" --
"Файний… пан… проводжав…
мальований"… --
"То не пан! То – облудливий
Змій!
" Доню, доню,
дитина кохана..,
Я красива була
молода,
Я любила
негідника-пана,
І спливало життя,
як вода.
Він дівчат молоденьких
морочить,
Ненаситний пекельний
ласун,
Він потроху виснажує,
точить,
Як вино, випиває
красу…
Він – потвора,
гріхами покрита,
Він катує чужого,
свого"… --
" Та не вийшло мене
спокусити,
Не зумів,
я здолала його!
…Ми зійшлись у смертельнім
двобої,
Між потворних кружляли
тіней,
Скаженів темний ліс,
божеволів,
Танцювали ми
хоро* смертей.
Обпікали вмовляння
та зваби,
Що дівчат на погибель
ведуть,
Та вони не змогли
подолати
Оберіг мій –
“ Ненависть і Лють”!
Чорним Огнем спокуса
палала,
Насувалась
Стіна Вогняна,
Та Ненависть спокусу
здолала,
Нечестивця спалила
вона!
…До чаклунських поселень
ходила,
Вчилась там
не коритись йому…
Я хотіла, зуміла
і вбила!
І за вбивство
я Кару прийму!" --
" То не вбивство,
зробила ти благо,
Хай розвіється
чорний дурман:
Він – твій батько!" --
"Не батько ніякий!
Справжній батько –
відлюдник Іван!
Ви із батьком
жили у любові,
У любові
зростала і я,
А чаклун - заморочив,
знедолив,
Затуманилась
пам'ять твоя,
Та розчавлена згуби
змія!
Чорна кривда не мучить,
не душить,
Повертається щастя
назад,
Відновляються скривджені
душі
Заморочених
бідних дівчат.
Об’єднається
наша родина,
Прийде батько,
розвіє біду..,
Рідний дім я навіки
покину,
У обитель жіночу
піду:
Відворотне закляття
не зняти -
Вже зійшла
нещаслива зоря,
Я ніколи не зможу
кохати,
Це – спокута,
це – Кара моя!"
___________
* ХОРО – народний танок-хоровод.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Танок - герць
За народними мотивами.
" Де блукала ти
протягом ночі,
Мов примара,
додому прийшла,
Чом замріяні очі
дівочі
Стали наче холодна
зола!?" --
" Танці … зовсім …
позбавили … тями"… --
" Не дури хвору матір,
не смій!" --
"Файний… пан… проводжав…
мальований"… --
"То не пан! То – облудливий
Змій!
" Доню, доню,
дитина кохана..,
Я красива була
молода,
Я любила
негідника-пана,
І спливало життя,
як вода.
Він дівчат молоденьких
морочить,
Ненаситний пекельний
ласун,
Він потроху виснажує,
точить,
Як вино, випиває
красу…
Він – потвора,
гріхами покрита,
Він катує чужого,
свого"… --
" Та не вийшло мене
спокусити,
Не зумів,
я здолала його!
…Ми зійшлись у смертельнім
двобої,
Між потворних кружляли
тіней,
Скаженів темний ліс,
божеволів,
Танцювали ми
хоро* смертей.
Обпікали вмовляння
та зваби,
Що дівчат на погибель
ведуть,
Та вони не змогли
подолати
Оберіг мій –
“ Ненависть і Лють”!
Чорним Огнем спокуса
палала,
Насувалась
Стіна Вогняна,
Та Ненависть спокусу
здолала,
Нечестивця спалила
вона!
…До чаклунських поселень
ходила,
Вчилась там
не коритись йому…
Я хотіла, зуміла
і вбила!
І за вбивство
я Кару прийму!" --
" То не вбивство,
зробила ти благо,
Хай розвіється
чорний дурман:
Він – твій батько!" --
"Не батько ніякий!
Справжній батько –
відлюдник Іван!
Ви із батьком
жили у любові,
У любові
зростала і я,
А чаклун - заморочив,
знедолив,
Затуманилась
пам'ять твоя,
Та розчавлена згуби
змія!
Чорна кривда не мучить,
не душить,
Повертається щастя
назад,
Відновляються скривджені
душі
Заморочених
бідних дівчат.
Об’єднається
наша родина,
Прийде батько,
розвіє біду..,
Рідний дім я навіки
покину,
У обитель жіночу
піду:
Відворотне закляття
не зняти -
Вже зійшла
нещаслива зоря,
Я ніколи не зможу
кохати,
Це – спокута,
це – Кара моя!"
___________
* ХОРО – народний танок-хоровод.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
