За народними мотивами.



" Де блукала ти

протягом ночі,

Мов примара,

додому прийшла,

Чом замріяні очі

дівочі

Стали наче холодна

зола!?" --

" Танці … зовсім …

позбавили … тями"… --

" Не дури хвору матір,

не смій!" --

"Файний… пан… проводжав…

мальований"… --


"То не пан! То – облудливий

Змій!

" Доню, доню,

дитина кохана..,

Я красива була

молода,

Я любила

негідника-пана,


І спливало життя,

як вода.

Він дівчат молоденьких

морочить,

Ненаситний пекельний

ласун,

Він потроху виснажує,

точить,

Як вино, випиває

красу…

Він – потвора,

гріхами покрита,

Він катує чужого,

свого"… --

" Та не вийшло мене

спокусити,

Не зумів,

я здолала його!

…Ми зійшлись у смертельнім

двобої,

Між потворних кружляли

тіней,

Скаженів темний ліс,

божеволів,

Танцювали ми

хоро* смертей.


Обпікали вмовляння

та зваби,

Що дівчат на погибель

ведуть,

Та вони не змогли

подолати

Оберіг мій –

“ Ненависть і Лють”!

Чорним Огнем спокуса

палала,

Насувалась

Стіна Вогняна,


Та Ненависть спокусу

здолала,

Нечестивця спалила

вона!

…До чаклунських поселень

ходила,

Вчилась там

не коритись йому…

Я хотіла, зуміла

і вбила!

І за вбивство

я Кару прийму!" --

" То не вбивство,

зробила ти благо,

Хай розвіється

чорний дурман:

Він – твій батько!" --

"Не батько ніякий!


Справжній батько –

відлюдник Іван!


Ви із батьком

жили у любові,

У любові

зростала і я,

А чаклун - заморочив,

знедолив,

Затуманилась

пам'ять твоя,

Та розчавлена згуби

змія!

Чорна кривда не мучить,

не душить,

Повертається щастя

назад,

Відновляються скривджені

душі

Заморочених

бідних дівчат.


Об’єднається

наша родина,

Прийде батько,

розвіє біду..,

Рідний дім я навіки

покину,

У обитель жіночу

піду:

Відворотне закляття

не зняти -

Вже зійшла

нещаслива зоря,

Я ніколи не зможу

кохати,

Це – спокута,

це – Кара моя!"
___________
* ХОРО – народний танок-хоровод.