Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.08
14:33
За небокраєм першим і наступним,
і скільки би їх не нарахував,
не знайдеться людей, яких шукаєш,
бо там лише – ілюзія нова.
Для неї виглядаєш ти так само,
Водночас – і немовби й на землі,
але на голові, а ти не далай-лама,
і скільки би їх не нарахував,
не знайдеться людей, яких шукаєш,
бо там лише – ілюзія нова.
Для неї виглядаєш ти так само,
Водночас – і немовби й на землі,
але на голові, а ти не далай-лама,
2026.05.08
13:30
За цю реальність і гроша не дам я!
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.
Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.
Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,
2026.05.08
13:02
Сильний вітер історії дише
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.
Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.
Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
2026.05.08
11:35
Сьогодні день пам’яті мами, омитий дощами.
І небо захмарене плаче над нами за нами…
Та квітне бузок, наливаються трунком тюльпани,
І образ малюють далекої юної панни –
То спогад-відлуння, то хміль чи видіння, а може…
То сміх дзвінкострунний рясний, н
І небо захмарене плаче над нами за нами…
Та квітне бузок, наливаються трунком тюльпани,
І образ малюють далекої юної панни –
То спогад-відлуння, то хміль чи видіння, а може…
То сміх дзвінкострунний рясний, н
2026.05.08
11:29
Що таке війна?
Це коли весна,
неба свіжа блакить…
А в труні - юнак,
наче просто спить.
Що таке війна?
Це коли весна,
Це коли весна,
неба свіжа блакить…
А в труні - юнак,
наче просто спить.
Що таке війна?
Це коли весна,
2026.05.08
10:15
Знай!- за восьмим не завжди приходить сьоме,
Не тривке, марке, зманіжене, кошлате,
Тихо-мирно, проникати в підсвідоме
Тріскотінням довгим вправної цикади.
Дні друїдів ефемерні і тривожні,
Німфи Фів миліши нам за кола в ЦЕРНі*,
Є крихке передчуття,
Не тривке, марке, зманіжене, кошлате,
Тихо-мирно, проникати в підсвідоме
Тріскотінням довгим вправної цикади.
Дні друїдів ефемерні і тривожні,
Німфи Фів миліши нам за кола в ЦЕРНі*,
Є крихке передчуття,
2026.05.08
09:57
сьогодні був хороший день
а завтра буде ліпший
і я співатиму пісень
на пересічні вірші
чи споглядатиму усе
здійнявшись трішки вище
бо травень і кудись несе
природа ідентичність
а завтра буде ліпший
і я співатиму пісень
на пересічні вірші
чи споглядатиму усе
здійнявшись трішки вище
бо травень і кудись несе
природа ідентичність
2026.05.08
08:37
Я б тебе в юрбі пізнала
серед тисячі облич.
Чом же на воротах раю
просиш «Богу помолись»?
Нащо ті псалми читати
з помислом пустих благань?
Перед образом розп'ятим —
серед тисячі облич.
Чом же на воротах раю
просиш «Богу помолись»?
Нащо ті псалми читати
з помислом пустих благань?
Перед образом розп'ятим —
2026.05.07
19:50
Коли війна ця, врешті, закінчиться,
Повернуться додому українці,
Які по закордонах рятувались,
Дітей порятувати намагались?
Питання багатьох сьогодні мучить.
Я думаю, історія научить,
Як це питання треба розглядати,
Щоб відповідь на нього точну да
Повернуться додому українці,
Які по закордонах рятувались,
Дітей порятувати намагались?
Питання багатьох сьогодні мучить.
Я думаю, історія научить,
Як це питання треба розглядати,
Щоб відповідь на нього точну да
2026.05.07
19:40
Сів Василь під образами,
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
"Знов думками у вдовиці?
Бодай їй вже утопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати..."
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
"Знов думками у вдовиці?
Бодай їй вже утопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати..."
2026.05.07
18:11
Сліди, сліди... О , скільки їх стежками!
Таких несхожих, як самі стежки.
Коли ходила, що по них шукала?
Куди спішила ними навпрошки?
Вони то вдалині, то за порогом,
Вкриваються то в сніг, то в жовтий лист,
То радо розбігаються на боки,
Таких несхожих, як самі стежки.
Коли ходила, що по них шукала?
Куди спішила ними навпрошки?
Вони то вдалині, то за порогом,
Вкриваються то в сніг, то в жовтий лист,
То радо розбігаються на боки,
2026.05.07
13:44
Летять роями —
через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.
Вже майже дикі —
через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.
Вже майже дикі —
2026.05.07
13:41
По вулиці моїй який вже рік
Лунають кроки, — друзі йдуть від мене.
Загублений тим втратам з часом лік,
Та темрява їх знає поіменно.
Там справи всі запущені давно.
В оселях зникли музика і співи.
Лише Дега, дівчатка, все одно
Лунають кроки, — друзі йдуть від мене.
Загублений тим втратам з часом лік,
Та темрява їх знає поіменно.
Там справи всі запущені давно.
В оселях зникли музика і співи.
Лише Дега, дівчатка, все одно
2026.05.07
13:16
собак простих із передмістя
ми пам’ятаємо усіх
як обривалися з ланців
як викупляли їх від гицлів
у них була правдивість що
згальмовувала твою гідність
і всяку дійсність теж і тож
при паркані довкіл обійстя
ми пам’ятаємо усіх
як обривалися з ланців
як викупляли їх від гицлів
у них була правдивість що
згальмовувала твою гідність
і всяку дійсність теж і тож
при паркані довкіл обійстя
2026.05.07
12:27
Де я здобуду свій нічліг,
Паломник без мети й дороги?
Прийшло, мов звір-єдиноріг,
Прозріння посеред тривоги.
Я ліг і зразу занеміг.
Хитаються святі триноги.
Яка вакханка уночі
Паломник без мети й дороги?
Прийшло, мов звір-єдиноріг,
Прозріння посеред тривоги.
Я ліг і зразу занеміг.
Хитаються святі триноги.
Яка вакханка уночі
2026.05.07
11:57
О, здалося, це кошмарний сон
Але усе реально
Іще казали “Не зволікай, бо
Диявол іде за нами”
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Але усе реально
Іще казали “Не зволікай, бо
Диявол іде за нами”
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Панін (1948) /
Поеми
Танок - герць
За народними мотивами.
" Де блукала ти
протягом ночі,
Мов примара,
додому прийшла,
Чом замріяні очі
дівочі
Стали наче холодна
зола!?" --
" Танці … зовсім …
позбавили … тями"… --
" Не дури хвору матір,
не смій!" --
"Файний… пан… проводжав…
мальований"… --
"То не пан! То – облудливий
Змій!
" Доню, доню,
дитина кохана..,
Я красива була
молода,
Я любила
негідника-пана,
І спливало життя,
як вода.
Він дівчат молоденьких
морочить,
Ненаситний пекельний
ласун,
Він потроху виснажує,
точить,
Як вино, випиває
красу…
Він – потвора,
гріхами покрита,
Він катує чужого,
свого"… --
" Та не вийшло мене
спокусити,
Не зумів,
я здолала його!
…Ми зійшлись у смертельнім
двобої,
Між потворних кружляли
тіней,
Скаженів темний ліс,
божеволів,
Танцювали ми
хоро* смертей.
Обпікали вмовляння
та зваби,
Що дівчат на погибель
ведуть,
Та вони не змогли
подолати
Оберіг мій –
“ Ненависть і Лють”!
Чорним Огнем спокуса
палала,
Насувалась
Стіна Вогняна,
Та Ненависть спокусу
здолала,
Нечестивця спалила
вона!
…До чаклунських поселень
ходила,
Вчилась там
не коритись йому…
Я хотіла, зуміла
і вбила!
І за вбивство
я Кару прийму!" --
" То не вбивство,
зробила ти благо,
Хай розвіється
чорний дурман:
Він – твій батько!" --
"Не батько ніякий!
Справжній батько –
відлюдник Іван!
Ви із батьком
жили у любові,
У любові
зростала і я,
А чаклун - заморочив,
знедолив,
Затуманилась
пам'ять твоя,
Та розчавлена згуби
змія!
Чорна кривда не мучить,
не душить,
Повертається щастя
назад,
Відновляються скривджені
душі
Заморочених
бідних дівчат.
Об’єднається
наша родина,
Прийде батько,
розвіє біду..,
Рідний дім я навіки
покину,
У обитель жіночу
піду:
Відворотне закляття
не зняти -
Вже зійшла
нещаслива зоря,
Я ніколи не зможу
кохати,
Це – спокута,
це – Кара моя!"
___________
* ХОРО – народний танок-хоровод.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Танок - герць
За народними мотивами.
" Де блукала ти
протягом ночі,
Мов примара,
додому прийшла,
Чом замріяні очі
дівочі
Стали наче холодна
зола!?" --
" Танці … зовсім …
позбавили … тями"… --
" Не дури хвору матір,
не смій!" --
"Файний… пан… проводжав…
мальований"… --
"То не пан! То – облудливий
Змій!
" Доню, доню,
дитина кохана..,
Я красива була
молода,
Я любила
негідника-пана,
І спливало життя,
як вода.
Він дівчат молоденьких
морочить,
Ненаситний пекельний
ласун,
Він потроху виснажує,
точить,
Як вино, випиває
красу…
Він – потвора,
гріхами покрита,
Він катує чужого,
свого"… --
" Та не вийшло мене
спокусити,
Не зумів,
я здолала його!
…Ми зійшлись у смертельнім
двобої,
Між потворних кружляли
тіней,
Скаженів темний ліс,
божеволів,
Танцювали ми
хоро* смертей.
Обпікали вмовляння
та зваби,
Що дівчат на погибель
ведуть,
Та вони не змогли
подолати
Оберіг мій –
“ Ненависть і Лють”!
Чорним Огнем спокуса
палала,
Насувалась
Стіна Вогняна,
Та Ненависть спокусу
здолала,
Нечестивця спалила
вона!
…До чаклунських поселень
ходила,
Вчилась там
не коритись йому…
Я хотіла, зуміла
і вбила!
І за вбивство
я Кару прийму!" --
" То не вбивство,
зробила ти благо,
Хай розвіється
чорний дурман:
Він – твій батько!" --
"Не батько ніякий!
Справжній батько –
відлюдник Іван!
Ви із батьком
жили у любові,
У любові
зростала і я,
А чаклун - заморочив,
знедолив,
Затуманилась
пам'ять твоя,
Та розчавлена згуби
змія!
Чорна кривда не мучить,
не душить,
Повертається щастя
назад,
Відновляються скривджені
душі
Заморочених
бідних дівчат.
Об’єднається
наша родина,
Прийде батько,
розвіє біду..,
Рідний дім я навіки
покину,
У обитель жіночу
піду:
Відворотне закляття
не зняти -
Вже зійшла
нещаслива зоря,
Я ніколи не зможу
кохати,
Це – спокута,
це – Кара моя!"
___________
* ХОРО – народний танок-хоровод.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
