поки пританцьовувальний негритянський блюз переходить у білий рок-н-рол, таємну зброю холодної війни, якій нічого протиставити, як вечірні сутінки переходять у ранкові, як умирає попіл, породжуючи фіміам, як фіміамний дим умирає за мить ані до чого, поки умирання розмежовується із загибеллю, якій вірогідно щастить, гортаючи дальше в рекламаційну агресію, депресуючу павзу, лаймовий трешак —
 
auctor ego швендяє своїм квіпрокво, коридором люстерним, порталом за відчуттям привокзалі, між неони луна-парків, опріч афіші кінотеатрів розкошів проминулих розшуком арлекінади ґатунку вищого—магії, якій не складаєш мито, через патетику, мелодраму, випадкове шобулó, навіть якщо б не тó —
 
останній покупець чесно скаже:
мені два біляші & каву.
 
 
 
✴
 
 
 
& типу анонс:
 
 . . . циркова-задзеркальна інфіналь відбувається в декупажний спосіб, опівночі, на південному схилі птолемеївського цирку—небо чистий кришталь, а десь по центру того кришталю срібернопрозорим аерозолем вже начертане cheps, діючі фантомні фігури проходять авторизацію, попивається revō, завезення & монтаж декорацій та реквізиту триває. . . .