Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.20
20:36
В річці пуголовок плаче,
бо хвоста свого не бачить.
«Хто цей жарт зі мною втнув?
Як у рибки, хвостик був.
Хіба можна без хвоста?
Плавать — справа непроста...»
«Не журись, дурне маля, —
сом басує звіддаля. —
бо хвоста свого не бачить.
«Хто цей жарт зі мною втнув?
Як у рибки, хвостик був.
Хіба можна без хвоста?
Плавать — справа непроста...»
«Не журись, дурне маля, —
сом басує звіддаля. —
2026.08.20
19:04
падати із тобою
або літати
дальше та більше
аніж я гадав
сумніватися
але чому би не
стриваючи
із нетерплячим
або літати
дальше та більше
аніж я гадав
сумніватися
але чому би не
стриваючи
із нетерплячим
2026.08.20
18:08
Той серпень, що ближче до осені,
Верхівки дерев обпалив.
В душі світлі спогади носимо...
Реальність, немов абразив,
Шліфує, гартує, вирівнює...
І так, щоб уже до кінця!
Світанок із першими півнями
Верхівки дерев обпалив.
В душі світлі спогади носимо...
Реальність, немов абразив,
Шліфує, гартує, вирівнює...
І так, щоб уже до кінця!
Світанок із першими півнями
2026.08.20
17:38
Копирсаються спомини в часі -
Чом бентега ніяк не мине?
Звідки Ти в моїм серці взялася,
Чим тоді полонила мене?
Заціловане сонцем дівчатко,
Ти являлась – мій погляд горів.
Що Тобі я тоді міг сказати? -
Чом бентега ніяк не мине?
Звідки Ти в моїм серці взялася,
Чим тоді полонила мене?
Заціловане сонцем дівчатко,
Ти являлась – мій погляд горів.
Що Тобі я тоді міг сказати? -
2026.08.20
17:33
Дід Микола любить «молодь» розуму навчати,
А йому вже дев’яносто, є чого згадати.
Він ще й покозакувати устиг свого часу,
Поки Січ не розвалили москалики ласі
До добра чужого. Світом розбрелось козацтво,
Січове навік розпалось козацькеє братство.
То
А йому вже дев’яносто, є чого згадати.
Він ще й покозакувати устиг свого часу,
Поки Січ не розвалили москалики ласі
До добра чужого. Світом розбрелось козацтво,
Січове навік розпалось козацькеє братство.
То
2026.08.20
13:29
На білу кригу знову випав сніг.
Постійні потрясіння й катаклізми
Нас привели на істини поріг,
Яку побачиш крізь новітні призми.
Це біле нескінченне полотно
Взяло в полон і вже не відпускає.
Поеми білі пише, мов панно,
Постійні потрясіння й катаклізми
Нас привели на істини поріг,
Яку побачиш крізь новітні призми.
Це біле нескінченне полотно
Взяло в полон і вже не відпускає.
Поеми білі пише, мов панно,
2026.08.20
12:53
Радників багато —
допомоги ніде взяти.
Якось так виходить:
портулак розрісся,
в бур'яні городи:
кропива, берізка.
Встану з сонцем рано.
Копаниця вправна
допомоги ніде взяти.
Якось так виходить:
портулак розрісся,
в бур'яні городи:
кропива, берізка.
Встану з сонцем рано.
Копаниця вправна
2026.08.20
08:07
Залізна «черепаха»
«Коли фортуна зраджує царів,
золото їхніх обладунків стає їхньою труною».
Давньоримський афоризм часів Александрійської війни
Клинки легіонерів вириваються з піхов із пронизливим, холодним скреготом. Цей залізний звук я вже чу
2026.08.20
07:04
Пекуче сонце вище й вище
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.
2026.08.19
21:33
Краватка в синю рисочку, сорочка біла,
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.
Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.
Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила
2026.08.19
21:09
Вже навхрест шиє дощ думки- печалі.
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
2026.08.19
21:00
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози
2026.08.19
20:54
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник.
Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент
2026.08.19
19:09
скажи мені скажи
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім
2026.08.19
18:35
Націоналіст не нацист – есей
0 Українцям на часі.
1 Є країни з титульними націями.
2 Є в цих краях гості – етнічні діаспори.
3 Є націоналізм в них.
4 Є національна держава, що піклується за свій народ, спонукає до бажання бути тут, або поверн
2026.08.19
15:45
Поклич мене зажуреним сонетом -
І я прийду. Як важко б не було, -
Прорвуся крізь заплутані тенета,
Знесилений, постукаю у скло.
Поклич мене замріяним ронделем -
І я прийду крізь пафосну юрбу.
Дамо початок райдужним новелам,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І я прийду. Як важко б не було, -
Прорвуся крізь заплутані тенета,
Знесилений, постукаю у скло.
Поклич мене замріяним ронделем -
І я прийду крізь пафосну юрбу.
Дамо початок райдужним новелам,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сонце Місяць /
Поеми
нетлінки
Навіщо дивитися в
цьому дурдомі
Тримайся за миску
зганяй з ліжка
Все так буває
як пише книжка
Або не буває
це ж андеґраунд
Кошлаті & шизі
у хостелі вбитім
Веселі & крейзі
чимало поезій
Для того хто вибіг
на мить на ментик
Йому пробачайте
на пів сантименті
Що далі незна
така розмальовка
Індастріал~ пост
& бензинскипидар
Старається дехто
виходить ловко
Душа роздягається
червоне світло
Лінзи тремтять
супер джізес крайст
Стар
вечірнє читання в
Алькові мислей
прогулянки там ж
Все незмінне & там ж
питання питання
Злиденна харизма
& діаманти
& Годі
ватсоне
Хіромант на
зводі а на сході
Воюют
ссука чуєш
Воюют
нах
✴
Керуак запалює піч
уповзає в дійсність
Ледь початий рулон
& наступний стакан
Ми висловлюєм
щирість безвихідну
При сходинах
руїнам землистим
Переходячи в приспів
& задумуйся сам
Формат ворогам назло
немож почекати ізвісно
В нереальній зимі
трохи снів
Поки гинуть сніги
білошум
Незадушений звіку
сутінкова церковність
Словá
жодна пристрасть
Але все ще не
вечір майн дáме
Для когось
не вечір
Жодного разу більш
й андеґраунд
Нічим не хренове слово
або все суєта
Єклезіястом згідно з
& суламіта вжеж
Суєта собі
✴
Ми летимо на кулі
поміж комет & смíття
Демони черви віруси
збуджені пацани
Що через кого лляється
чи викидали зцвіле
Допоки вони лунають
кипарисові д н ı
Пресвітлі
небеснобрами
Прочинені
ексклюзивно
Бажав би тільки
& попрохав бога
Ексклюзивно
чому б ні
Й манекени з
перуками скрізь
Вивищуються
продаючи вам із
Суперзнижкою
панчішки різні
Приймають платіжні
картки
Не всякі кредитки
& поруч них
Розїжджають
таксисти
Й поліція
шпарить
Інколи
&
Пойма
оцим
✴
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
нетлінки
Навіщо дивитися в
цьому дурдомі
Тримайся за миску
зганяй з ліжка
Все так буває
як пише книжка
Або не буває
це ж андеґраунд
Кошлаті & шизі
у хостелі вбитім
Веселі & крейзі
чимало поезій
Для того хто вибіг
на мить на ментик
Йому пробачайте
на пів сантименті
Що далі незна
така розмальовка
Індастріал~ пост
& бензинскипидар
Старається дехто
виходить ловко
Душа роздягається
червоне світло
Лінзи тремтять
супер джізес крайст
Стар
вечірнє читання в
Алькові мислей
прогулянки там ж
Все незмінне & там ж
питання питання
Злиденна харизма
& діаманти
& Годі
ватсоне
Хіромант на
зводі а на сході
Воюют
ссука чуєш
Воюют
нах
✴
Керуак запалює піч
уповзає в дійсність
Ледь початий рулон
& наступний стакан
Ми висловлюєм
щирість безвихідну
При сходинах
руїнам землистим
Переходячи в приспів
& задумуйся сам
Формат ворогам назло
немож почекати ізвісно
В нереальній зимі
трохи снів
Поки гинуть сніги
білошум
Незадушений звіку
сутінкова церковність
Словá
жодна пристрасть
Але все ще не
вечір майн дáме
Для когось
не вечір
Жодного разу більш
й андеґраунд
Нічим не хренове слово
або все суєта
Єклезіястом згідно з
& суламіта вжеж
Суєта собі
✴
Ми летимо на кулі
поміж комет & смíття
Демони черви віруси
збуджені пацани
Що через кого лляється
чи викидали зцвіле
Допоки вони лунають
кипарисові д н ı
Пресвітлі
небеснобрами
Прочинені
ексклюзивно
Бажав би тільки
& попрохав бога
Ексклюзивно
чому б ні
Й манекени з
перуками скрізь
Вивищуються
продаючи вам із
Суперзнижкою
панчішки різні
Приймають платіжні
картки
Не всякі кредитки
& поруч них
Розїжджають
таксисти
Й поліція
шпарить
Інколи
&
Пойма
оцим
✴
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
