Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.25
22:19
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
2025.11.25
18:07
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
2025.11.25
15:00
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
2025.11.25
13:49
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
2025.11.25
13:06
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
2025.11.25
12:59
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
2025.11.25
10:42
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
2025.11.25
07:19
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
2025.11.24
22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
2025.11.24
12:28
Мій любий щоденнику!
Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч
2025.11.24
10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
2025.11.24
06:12
Ксенії Кучерук
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
2025.11.24
00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій.
Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі.
Жадоба влади нестерпніша за сверблячку.
Ніщо так не дістає, як чужі достатки.
2025.11.23
22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
2025.11.23
20:03
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
2025.11.23
17:27
Осінь, що тільки торкнулась перону,
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Олехо (1954) /
Проза
Бредятина…
- Смотрите... Хуже не будет – сказал сказочник, показывая средний палец на общее обозрение.
- Ура! – сильно возбудились сказанным и показанным особо одаренные. - Не будет, не будет!
- Будет, будет… – бумерангом отозвалось эхо.
- Да сколько же можно? – недовольно заворчала толпа. Заворчала, заворочалась, зашевелилась, зашипела на зловредное эхо и выплюнула из своего нутра многочисленных адептов возрождения чистой воды, сотворивших идола и поверивших в полный холодильник с Вечерним Порталом на десерт.
- Эх, раз, да еще раз, да еще много-много раз… – захрипел динамик старенького магнитофона доисторической эпохи развитого социализма. Потом в нем что-то переключилось и тот же голос давно почившего барда сменил тональность:
- Все люди братья, обниму китайца…
- Не надо китайца – хором испугались особо одаренные и те, которые не они, а другие... В Китае короновали вирус, теперь жди неприятностей.
- Кризис, кризис… Скоро грянет кризис – злорадно активировались оппоненты.
- Я пришел, чтобы дать вам волю – напомнил о себе сказочник. - Волю от необходимости думать. Вам просто надо верить.
- Ура! – снова возликовали одаренные. – Теперь мы, как боги. Думать не надо…
- Жизнь изменилась к лучшему – продолжал сказочник. Правда, вы этого пока не ощутили, но это не ваша вина. Это все придумал Порох в восемнадцатом году.
- Ату его! На нары злодея! – закричал хор имени Пятницкого из далекой братской страны.
- Вот именно – согласился сказочник. - У меня – он показал средним пальцем на свой карман, стопроцентный свой прокуратор. Щас позвоню, мигом распнет. А нет, то уволю без выходного пособия.
- Ух ты! – по-прежнему ликовали адепты. - Красава! Крутяк! Он сможет, он самый лучший всех времен и народов.
- У него стальные яйца – изнемогали в вожделении некоторые особи женского пола.
- А пенсии? – как черт из табакерки, из толпы выскочило непонятное существо: то ли старикашка то ли старушенция, одним словом что-то, явно обделенное благами материального мира, но с надеждой на улучшения всего и сразу.
- Первым делом, первым делом олигархи, ну а пенсии? А пенсии потом – динамик окончательно сошел с ума, плутая слова когда-то весьма популярной песни.
- Товарищ сказочник, а когда мы будем делить наши деньги? – робко отозвались труженики полей и глубоких забоев.
Сказочник слегка помрачнел, но оптимизм не утратил:
- У меня все под контролем. Вот продадим землю, недра, Родину и тогда проиндексируем все и всех.
- Не верьте ему – вдруг появились агрессивные недруги. – Он пустышка, он фокусник, он манипулятор… Он не настоящий!
- Бакланов! Ванечка! – закричал сказочник. - Тут черти мутят воду. Срочно бригаду реанимации в зал Верховного Привета. - Будем менять стулья…
И тут я проснулся. За окном светало пока еще не ярким, но явно настроенным на весенний лад, солнышком.
- Что за бредятина снится – подумал я и включил телевизор. В утреннем выпуске новостей показывали вчерашнее внеочередное заседание ВС. Что-то меняли. То ли министров, то ли стулья. Спросонок не разобрать. Время покажет…
5.02.2020
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Бредятина…
- Смотрите... Хуже не будет – сказал сказочник, показывая средний палец на общее обозрение.
- Ура! – сильно возбудились сказанным и показанным особо одаренные. - Не будет, не будет!
- Будет, будет… – бумерангом отозвалось эхо.
- Да сколько же можно? – недовольно заворчала толпа. Заворчала, заворочалась, зашевелилась, зашипела на зловредное эхо и выплюнула из своего нутра многочисленных адептов возрождения чистой воды, сотворивших идола и поверивших в полный холодильник с Вечерним Порталом на десерт.
- Эх, раз, да еще раз, да еще много-много раз… – захрипел динамик старенького магнитофона доисторической эпохи развитого социализма. Потом в нем что-то переключилось и тот же голос давно почившего барда сменил тональность:
- Все люди братья, обниму китайца…
- Не надо китайца – хором испугались особо одаренные и те, которые не они, а другие... В Китае короновали вирус, теперь жди неприятностей.
- Кризис, кризис… Скоро грянет кризис – злорадно активировались оппоненты.
- Я пришел, чтобы дать вам волю – напомнил о себе сказочник. - Волю от необходимости думать. Вам просто надо верить.
- Ура! – снова возликовали одаренные. – Теперь мы, как боги. Думать не надо…
- Жизнь изменилась к лучшему – продолжал сказочник. Правда, вы этого пока не ощутили, но это не ваша вина. Это все придумал Порох в восемнадцатом году.
- Ату его! На нары злодея! – закричал хор имени Пятницкого из далекой братской страны.
- Вот именно – согласился сказочник. - У меня – он показал средним пальцем на свой карман, стопроцентный свой прокуратор. Щас позвоню, мигом распнет. А нет, то уволю без выходного пособия.
- Ух ты! – по-прежнему ликовали адепты. - Красава! Крутяк! Он сможет, он самый лучший всех времен и народов.
- У него стальные яйца – изнемогали в вожделении некоторые особи женского пола.
- А пенсии? – как черт из табакерки, из толпы выскочило непонятное существо: то ли старикашка то ли старушенция, одним словом что-то, явно обделенное благами материального мира, но с надеждой на улучшения всего и сразу.
- Первым делом, первым делом олигархи, ну а пенсии? А пенсии потом – динамик окончательно сошел с ума, плутая слова когда-то весьма популярной песни.
- Товарищ сказочник, а когда мы будем делить наши деньги? – робко отозвались труженики полей и глубоких забоев.
Сказочник слегка помрачнел, но оптимизм не утратил:
- У меня все под контролем. Вот продадим землю, недра, Родину и тогда проиндексируем все и всех.
- Не верьте ему – вдруг появились агрессивные недруги. – Он пустышка, он фокусник, он манипулятор… Он не настоящий!
- Бакланов! Ванечка! – закричал сказочник. - Тут черти мутят воду. Срочно бригаду реанимации в зал Верховного Привета. - Будем менять стулья…
И тут я проснулся. За окном светало пока еще не ярким, но явно настроенным на весенний лад, солнышком.
- Что за бредятина снится – подумал я и включил телевизор. В утреннем выпуске новостей показывали вчерашнее внеочередное заседание ВС. Что-то меняли. То ли министров, то ли стулья. Спросонок не разобрать. Время покажет…
5.02.2020
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
