ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.12.15 08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.

Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча

Микола Дудар
2025.12.15 07:40
Попри снігу і дощу,
Попри слюнь і всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…

Віктор Кучерук
2025.12.15 06:33
Дочекалися і ми
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...

Тетяна Левицька
2025.12.15 00:20
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.

Борис Костиря
2025.12.14 22:21
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.

Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.

Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.

Іван Потьомкін
2025.12.14 18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.

Артур Сіренко
2025.12.14 17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео

Ярослав Чорногуз
2025.12.14 15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.

Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,

Євген Федчук
2025.12.14 11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.

Світлана Пирогова
2025.12.14 10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.

Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,

Тетяна Левицька
2025.12.14 10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.

Віктор Кучерук
2025.12.14 09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.

С М
2025.12.14 06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе

нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.

Прівіт, мала.

Микола Дудар
2025.12.14 00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анна Дудник (1990) / Проза

 Осені
Коли б ти не була така... осіння. Коли б ти не була така... терпка. З гірковатим присмаком. Коли б від тебе не віяло страхом - не встигнути, загубити, втратити... Можливо, тебе б любили. Так, Осінь?...Уявляєш, скільки палких прихильників, залицяльників було б у тебе? Вони б обожнювали тебе. Раділи. Плескали тобі в долоні. Співали б тобі романси. Називали б сотнею ніжних імен.
Хвилювалися б. Стискали кулаки - нервово і трішки злякано. Писали б віріші і есе - хоч якось би торкнутись втого серця...

Ти б проміняла себе на це?..
Ти б стала теплішою, добрішою, кращою?...
Ти б пішла колоти собі губи і підкачувати груди?.
Мостити ще декілька теплих місяців під спідниці - лиш би їх - обожнювачів - стало більше?.

Цікаво, ти - як жінка - думала про таку спокусу?. Стати улюбленецею всіх? За літом - Осінь, але ні, не та, яка з дощами, холодом і натяком на близьку зиму?.
А інша! Вона - ідеальна! Вона - мрія. У неї зовсім нічого зайвого, лиш свій особливий шарм і - ох! - такий погляд!
У неї - ідеальна талія, спокусливі лінії, трішки загадки в очах, трішки зверхності в голосі - перчинка!

Ти відчуваєш, Осінь, як багато втрачаєш?.. Ти вже, мабуть, шукаєш пластичного хірурга і просиш в Бога і людей (проси в останніх, то вони останнім часом змінюють себе, меблі, рукавички, клімат, домашніх улюбленців, віросповідання, принципи і погляди, автомобілі...- усе зі швидкістю звуку і без зайвих роздумів...), щоб таки хоч хтось зробив тебе ідеальною, потрібною, необхідною?..

Ти уявляєш ці захоплені очі, наповнені сліпим захватом?.
Міліони... Біля твоїх ніг. Давай, наважуйся, такі великі ставки!!! Зірвеш куш!

Що кажеш?.
Ти кажеш - тобі затишно ТАКІЙ?.. Ти кажеш - ти щаслива?.. І досить тих, хто любить тебе й так?.
А раптом - не любить ніхто?.
Ніхто, уявляєш?
Нічого?.
Можна й так?.
Ти - не зверхня, Осінь. І знай - я люблю тебе. І знай - це щиро. Твоя невимовна осінність змушує мене народжуватися щораз разом з тобою. Твоя гірковата напівтемрява. Твоя терпка прохолода. Торкають такі струни. Які не під силу торкати нікому, крім тебе. За це теж. Люблю. Тебе. Осінь. Будь ласка. Завжди. Залишайся. Тільки. Собою.
І я знаю, що так і буде.
Брини.

02.09.19.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-03-15 11:19:54
Переглядів сторінки твору 445
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2020.03.19 11:31
Автор у цю хвилину відсутній