ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.07.19 02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.

Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,

Борис Костиря
2025.07.18 22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне

Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.

Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить

М Менянин
2025.07.18 21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.

Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,

С М
2025.07.18 17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?

Артур Сіренко
2025.07.18 16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –

Іван Потьомкін
2025.07.18 13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

Ігор Шоха
2025.07.18 10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.

***
А косолапе рижого не чує.

Віктор Кучерук
2025.07.18 05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.

Олександр Буй
2025.07.17 22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.

З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,

Борис Костиря
2025.07.17 21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу

Євген Федчук
2025.07.17 20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги

Ігор Герасименко
2025.07.17 18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.

Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки

Вячеслав Руденко
2025.07.17 11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анна Дудник (1990) / Проза

 Осені
Коли б ти не була така... осіння. Коли б ти не була така... терпка. З гірковатим присмаком. Коли б від тебе не віяло страхом - не встигнути, загубити, втратити... Можливо, тебе б любили. Так, Осінь?...Уявляєш, скільки палких прихильників, залицяльників було б у тебе? Вони б обожнювали тебе. Раділи. Плескали тобі в долоні. Співали б тобі романси. Називали б сотнею ніжних імен.
Хвилювалися б. Стискали кулаки - нервово і трішки злякано. Писали б віріші і есе - хоч якось би торкнутись втого серця...

Ти б проміняла себе на це?..
Ти б стала теплішою, добрішою, кращою?...
Ти б пішла колоти собі губи і підкачувати груди?.
Мостити ще декілька теплих місяців під спідниці - лиш би їх - обожнювачів - стало більше?.

Цікаво, ти - як жінка - думала про таку спокусу?. Стати улюбленецею всіх? За літом - Осінь, але ні, не та, яка з дощами, холодом і натяком на близьку зиму?.
А інша! Вона - ідеальна! Вона - мрія. У неї зовсім нічого зайвого, лиш свій особливий шарм і - ох! - такий погляд!
У неї - ідеальна талія, спокусливі лінії, трішки загадки в очах, трішки зверхності в голосі - перчинка!

Ти відчуваєш, Осінь, як багато втрачаєш?.. Ти вже, мабуть, шукаєш пластичного хірурга і просиш в Бога і людей (проси в останніх, то вони останнім часом змінюють себе, меблі, рукавички, клімат, домашніх улюбленців, віросповідання, принципи і погляди, автомобілі...- усе зі швидкістю звуку і без зайвих роздумів...), щоб таки хоч хтось зробив тебе ідеальною, потрібною, необхідною?..

Ти уявляєш ці захоплені очі, наповнені сліпим захватом?.
Міліони... Біля твоїх ніг. Давай, наважуйся, такі великі ставки!!! Зірвеш куш!

Що кажеш?.
Ти кажеш - тобі затишно ТАКІЙ?.. Ти кажеш - ти щаслива?.. І досить тих, хто любить тебе й так?.
А раптом - не любить ніхто?.
Ніхто, уявляєш?
Нічого?.
Можна й так?.
Ти - не зверхня, Осінь. І знай - я люблю тебе. І знай - це щиро. Твоя невимовна осінність змушує мене народжуватися щораз разом з тобою. Твоя гірковата напівтемрява. Твоя терпка прохолода. Торкають такі струни. Які не під силу торкати нікому, крім тебе. За це теж. Люблю. Тебе. Осінь. Будь ласка. Завжди. Залишайся. Тільки. Собою.
І я знаю, що так і буде.
Брини.

02.09.19.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-03-15 11:19:54
Переглядів сторінки твору 415
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2020.03.19 11:31
Автор у цю хвилину відсутній