ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.06
22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
2025.07.06
18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
2025.07.06
16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
2025.07.06
10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
2025.07.06
05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
2025.07.05
21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
2025.07.05
19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
2025.07.04
16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
2025.07.04
12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
2025.07.03
10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анна Дудник (1990) /
Проза
Осені
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Осені
Коли б ти не була така... осіння. Коли б ти не була така... терпка. З гірковатим присмаком. Коли б від тебе не віяло страхом - не встигнути, загубити, втратити... Можливо, тебе б любили. Так, Осінь?...Уявляєш, скільки палких прихильників, залицяльників було б у тебе? Вони б обожнювали тебе. Раділи. Плескали тобі в долоні. Співали б тобі романси. Називали б сотнею ніжних імен.
Хвилювалися б. Стискали кулаки - нервово і трішки злякано. Писали б віріші і есе - хоч якось би торкнутись втого серця...
Ти б проміняла себе на це?..
Ти б стала теплішою, добрішою, кращою?...
Ти б пішла колоти собі губи і підкачувати груди?.
Мостити ще декілька теплих місяців під спідниці - лиш би їх - обожнювачів - стало більше?.
Цікаво, ти - як жінка - думала про таку спокусу?. Стати улюбленецею всіх? За літом - Осінь, але ні, не та, яка з дощами, холодом і натяком на близьку зиму?.
А інша! Вона - ідеальна! Вона - мрія. У неї зовсім нічого зайвого, лиш свій особливий шарм і - ох! - такий погляд!
У неї - ідеальна талія, спокусливі лінії, трішки загадки в очах, трішки зверхності в голосі - перчинка!
Ти відчуваєш, Осінь, як багато втрачаєш?.. Ти вже, мабуть, шукаєш пластичного хірурга і просиш в Бога і людей (проси в останніх, то вони останнім часом змінюють себе, меблі, рукавички, клімат, домашніх улюбленців, віросповідання, принципи і погляди, автомобілі...- усе зі швидкістю звуку і без зайвих роздумів...), щоб таки хоч хтось зробив тебе ідеальною, потрібною, необхідною?..
Ти уявляєш ці захоплені очі, наповнені сліпим захватом?.
Міліони... Біля твоїх ніг. Давай, наважуйся, такі великі ставки!!! Зірвеш куш!
Що кажеш?.
Ти кажеш - тобі затишно ТАКІЙ?.. Ти кажеш - ти щаслива?.. І досить тих, хто любить тебе й так?.
А раптом - не любить ніхто?.
Ніхто, уявляєш?
Нічого?.
Можна й так?.
Ти - не зверхня, Осінь. І знай - я люблю тебе. І знай - це щиро. Твоя невимовна осінність змушує мене народжуватися щораз разом з тобою. Твоя гірковата напівтемрява. Твоя терпка прохолода. Торкають такі струни. Які не під силу торкати нікому, крім тебе. За це теж. Люблю. Тебе. Осінь. Будь ласка. Завжди. Залишайся. Тільки. Собою.
І я знаю, що так і буде.
Брини.
02.09.19.
Хвилювалися б. Стискали кулаки - нервово і трішки злякано. Писали б віріші і есе - хоч якось би торкнутись втого серця...
Ти б проміняла себе на це?..
Ти б стала теплішою, добрішою, кращою?...
Ти б пішла колоти собі губи і підкачувати груди?.
Мостити ще декілька теплих місяців під спідниці - лиш би їх - обожнювачів - стало більше?.
Цікаво, ти - як жінка - думала про таку спокусу?. Стати улюбленецею всіх? За літом - Осінь, але ні, не та, яка з дощами, холодом і натяком на близьку зиму?.
А інша! Вона - ідеальна! Вона - мрія. У неї зовсім нічого зайвого, лиш свій особливий шарм і - ох! - такий погляд!
У неї - ідеальна талія, спокусливі лінії, трішки загадки в очах, трішки зверхності в голосі - перчинка!
Ти відчуваєш, Осінь, як багато втрачаєш?.. Ти вже, мабуть, шукаєш пластичного хірурга і просиш в Бога і людей (проси в останніх, то вони останнім часом змінюють себе, меблі, рукавички, клімат, домашніх улюбленців, віросповідання, принципи і погляди, автомобілі...- усе зі швидкістю звуку і без зайвих роздумів...), щоб таки хоч хтось зробив тебе ідеальною, потрібною, необхідною?..
Ти уявляєш ці захоплені очі, наповнені сліпим захватом?.
Міліони... Біля твоїх ніг. Давай, наважуйся, такі великі ставки!!! Зірвеш куш!
Що кажеш?.
Ти кажеш - тобі затишно ТАКІЙ?.. Ти кажеш - ти щаслива?.. І досить тих, хто любить тебе й так?.
А раптом - не любить ніхто?.
Ніхто, уявляєш?
Нічого?.
Можна й так?.
Ти - не зверхня, Осінь. І знай - я люблю тебе. І знай - це щиро. Твоя невимовна осінність змушує мене народжуватися щораз разом з тобою. Твоя гірковата напівтемрява. Твоя терпка прохолода. Торкають такі струни. Які не під силу торкати нікому, крім тебе. За це теж. Люблю. Тебе. Осінь. Будь ласка. Завжди. Залишайся. Тільки. Собою.
І я знаю, що так і буде.
Брини.
02.09.19.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1209 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1209 seconds