Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.20
21:41
Жовкне лист на верхів”ї беріз,
І туман над Десною спроквола в'ється,
І туманіє зір під навалою сліз,
І на все озивається серце.
Це пора призабуть ким ти був, ким ти є.
Це нагода заглянуть у завтрашню днину.
...Що так хутко павук на ожині снує –
Ка
І туман над Десною спроквола в'ється,
І туманіє зір під навалою сліз,
І на все озивається серце.
Це пора призабуть ким ти був, ким ти є.
Це нагода заглянуть у завтрашню днину.
...Що так хутко павук на ожині снує –
Ка
2026.08.20
20:36
В річці пуголовок плаче,
бо хвоста свого не бачить.
«Хто цей жарт зі мною втнув?
Як у рибки, хвостик був.
Хіба можна без хвоста?
Плавать — справа непроста...»
«Не журись, дурне маля, —
сом басує звіддаля. —
бо хвоста свого не бачить.
«Хто цей жарт зі мною втнув?
Як у рибки, хвостик був.
Хіба можна без хвоста?
Плавать — справа непроста...»
«Не журись, дурне маля, —
сом басує звіддаля. —
2026.08.20
19:04
падати із тобою
або літати
дальше та більше
аніж я гадав
сумніватися
але чому би не
стриваючи
із нетерплячим
або літати
дальше та більше
аніж я гадав
сумніватися
але чому би не
стриваючи
із нетерплячим
2026.08.20
18:08
Той серпень, що ближче до осені,
Верхівки дерев обпалив.
В душі світлі спогади носимо...
Реальність, немов абразив,
Шліфує, гартує, вирівнює...
І так, щоб уже до кінця!
Світанок із першими півнями
Верхівки дерев обпалив.
В душі світлі спогади носимо...
Реальність, немов абразив,
Шліфує, гартує, вирівнює...
І так, щоб уже до кінця!
Світанок із першими півнями
2026.08.20
17:38
Копирсаються спомини в часі -
Чом бентега ніяк не мине?
Звідки Ти в моїм серці взялася,
Чим тоді полонила мене?
Заціловане сонцем дівчатко,
Ти являлась – мій погляд горів.
Що Тобі я тоді міг сказати? -
Чом бентега ніяк не мине?
Звідки Ти в моїм серці взялася,
Чим тоді полонила мене?
Заціловане сонцем дівчатко,
Ти являлась – мій погляд горів.
Що Тобі я тоді міг сказати? -
2026.08.20
17:33
Дід Микола любить «молодь» розуму навчати,
А йому вже дев’яносто, є чого згадати.
Він ще й покозакувати устиг свого часу,
Поки Січ не розвалили москалики ласі
До добра чужого. Світом розбрелось козацтво,
Січове навік розпалось козацькеє братство.
То
А йому вже дев’яносто, є чого згадати.
Він ще й покозакувати устиг свого часу,
Поки Січ не розвалили москалики ласі
До добра чужого. Світом розбрелось козацтво,
Січове навік розпалось козацькеє братство.
То
2026.08.20
13:29
На білу кригу знову випав сніг.
Постійні потрясіння й катаклізми
Нас привели на істини поріг,
Яку побачиш крізь новітні призми.
Це біле нескінченне полотно
Взяло в полон і вже не відпускає.
Поеми білі пише, мов панно,
Постійні потрясіння й катаклізми
Нас привели на істини поріг,
Яку побачиш крізь новітні призми.
Це біле нескінченне полотно
Взяло в полон і вже не відпускає.
Поеми білі пише, мов панно,
2026.08.20
12:53
Радників багато —
допомоги ніде взяти.
Якось так виходить:
портулак розрісся,
в бур'яні городи:
кропива, берізка.
Встану з сонцем рано.
Копаниця вправна
допомоги ніде взяти.
Якось так виходить:
портулак розрісся,
в бур'яні городи:
кропива, берізка.
Встану з сонцем рано.
Копаниця вправна
2026.08.20
08:07
Залізна «черепаха»
«Коли фортуна зраджує царів,
золото їхніх обладунків стає їхньою труною».
Давньоримський афоризм часів Александрійської війни
Клинки легіонерів вириваються з піхов із пронизливим, холодним скреготом. Цей залізний звук я вже чу
2026.08.20
07:04
Пекуче сонце вище й вище
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.
2026.08.19
21:33
Краватка в синю рисочку, сорочка біла,
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.
Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.
Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила
2026.08.19
21:09
Вже навхрест шиє дощ думки- печалі.
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
2026.08.19
21:00
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози
2026.08.19
20:54
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник.
Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент
2026.08.19
19:09
скажи мені скажи
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім
2026.08.19
18:35
Націоналіст не нацист – есей
0 Українцям на часі.
1 Є країни з титульними націями.
2 Є в цих краях гості – етнічні діаспори.
3 Є націоналізм в них.
4 Є національна держава, що піклується за свій народ, спонукає до бажання бути тут, або поверн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анна Дудник (1990) /
Проза
Осені
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Осені
Коли б ти не була така... осіння. Коли б ти не була така... терпка. З гірковатим присмаком. Коли б від тебе не віяло страхом - не встигнути, загубити, втратити... Можливо, тебе б любили. Так, Осінь?...Уявляєш, скільки палких прихильників, залицяльників було б у тебе? Вони б обожнювали тебе. Раділи. Плескали тобі в долоні. Співали б тобі романси. Називали б сотнею ніжних імен.
Хвилювалися б. Стискали кулаки - нервово і трішки злякано. Писали б віріші і есе - хоч якось би торкнутись втого серця...
Ти б проміняла себе на це?..
Ти б стала теплішою, добрішою, кращою?...
Ти б пішла колоти собі губи і підкачувати груди?.
Мостити ще декілька теплих місяців під спідниці - лиш би їх - обожнювачів - стало більше?.
Цікаво, ти - як жінка - думала про таку спокусу?. Стати улюбленецею всіх? За літом - Осінь, але ні, не та, яка з дощами, холодом і натяком на близьку зиму?.
А інша! Вона - ідеальна! Вона - мрія. У неї зовсім нічого зайвого, лиш свій особливий шарм і - ох! - такий погляд!
У неї - ідеальна талія, спокусливі лінії, трішки загадки в очах, трішки зверхності в голосі - перчинка!
Ти відчуваєш, Осінь, як багато втрачаєш?.. Ти вже, мабуть, шукаєш пластичного хірурга і просиш в Бога і людей (проси в останніх, то вони останнім часом змінюють себе, меблі, рукавички, клімат, домашніх улюбленців, віросповідання, принципи і погляди, автомобілі...- усе зі швидкістю звуку і без зайвих роздумів...), щоб таки хоч хтось зробив тебе ідеальною, потрібною, необхідною?..
Ти уявляєш ці захоплені очі, наповнені сліпим захватом?.
Міліони... Біля твоїх ніг. Давай, наважуйся, такі великі ставки!!! Зірвеш куш!
Що кажеш?.
Ти кажеш - тобі затишно ТАКІЙ?.. Ти кажеш - ти щаслива?.. І досить тих, хто любить тебе й так?.
А раптом - не любить ніхто?.
Ніхто, уявляєш?
Нічого?.
Можна й так?.
Ти - не зверхня, Осінь. І знай - я люблю тебе. І знай - це щиро. Твоя невимовна осінність змушує мене народжуватися щораз разом з тобою. Твоя гірковата напівтемрява. Твоя терпка прохолода. Торкають такі струни. Які не під силу торкати нікому, крім тебе. За це теж. Люблю. Тебе. Осінь. Будь ласка. Завжди. Залишайся. Тільки. Собою.
І я знаю, що так і буде.
Брини.
02.09.19.
Хвилювалися б. Стискали кулаки - нервово і трішки злякано. Писали б віріші і есе - хоч якось би торкнутись втого серця...
Ти б проміняла себе на це?..
Ти б стала теплішою, добрішою, кращою?...
Ти б пішла колоти собі губи і підкачувати груди?.
Мостити ще декілька теплих місяців під спідниці - лиш би їх - обожнювачів - стало більше?.
Цікаво, ти - як жінка - думала про таку спокусу?. Стати улюбленецею всіх? За літом - Осінь, але ні, не та, яка з дощами, холодом і натяком на близьку зиму?.
А інша! Вона - ідеальна! Вона - мрія. У неї зовсім нічого зайвого, лиш свій особливий шарм і - ох! - такий погляд!
У неї - ідеальна талія, спокусливі лінії, трішки загадки в очах, трішки зверхності в голосі - перчинка!
Ти відчуваєш, Осінь, як багато втрачаєш?.. Ти вже, мабуть, шукаєш пластичного хірурга і просиш в Бога і людей (проси в останніх, то вони останнім часом змінюють себе, меблі, рукавички, клімат, домашніх улюбленців, віросповідання, принципи і погляди, автомобілі...- усе зі швидкістю звуку і без зайвих роздумів...), щоб таки хоч хтось зробив тебе ідеальною, потрібною, необхідною?..
Ти уявляєш ці захоплені очі, наповнені сліпим захватом?.
Міліони... Біля твоїх ніг. Давай, наважуйся, такі великі ставки!!! Зірвеш куш!
Що кажеш?.
Ти кажеш - тобі затишно ТАКІЙ?.. Ти кажеш - ти щаслива?.. І досить тих, хто любить тебе й так?.
А раптом - не любить ніхто?.
Ніхто, уявляєш?
Нічого?.
Можна й так?.
Ти - не зверхня, Осінь. І знай - я люблю тебе. І знай - це щиро. Твоя невимовна осінність змушує мене народжуватися щораз разом з тобою. Твоя гірковата напівтемрява. Твоя терпка прохолода. Торкають такі струни. Які не під силу торкати нікому, крім тебе. За це теж. Люблю. Тебе. Осінь. Будь ласка. Завжди. Залишайся. Тільки. Собою.
І я знаю, що так і буде.
Брини.
02.09.19.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
