ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2021.04.15 10:35
А чи справді люди люблять правду
(особливо лірики-поети)?
Хто зі мною поетичну варту
Гиритиме, наче пес котлету?

Не про квіточки чи мусі-пусі
Піде мова, а про люту січу.
Нагадаю тим, хто ще не в курсі:

Ігор Шоха
2021.04.15 08:28
Коли умру, не хочеться зотліти.
Життя і так точили хробаки...
аби душі у пеклі не горіти –
хай полум’я поглине на віки.

На камені – один рядок поезій:
« Усім живим світитиму в імлі...»
А від золи моєї у землі

Ніна Виноградська
2021.04.15 08:22
Коли почалася війна з німцями, мамі було сімнадцять років. У серпні1941 року майже всю сільську молодь примусово вивезли на роботу до Німеччини у товарних вагонах, як худобу. Мама розповідала, як її та інших дівчат німці заставляли митися, тобто проходит

Віктор Кучерук
2021.04.15 08:15
Мов порою весняною
Повернув снігопад, –
Білизною духмяною
Затуманився сад.
Замітає порошею
Поміж яблунь стежки,
Де з тобою хорошою
Я гуляв залюбки.

Сергій Губерначук
2021.04.15 07:53
Користолюбством вирізняєшся між інших…
Між іншим, величаво добра зовні…
По літаках, де поруч тебе в кріслі
знаходжусь я,
минають дні безмовні,
куняють тисячі ночей безбарвних,
і сотні стюардес пішли у безвість;
а ти рахуєш, одягнувши окуляри,

Микола Соболь
2021.04.15 04:08
Нічна поезія наповнена коханням,
цілунками і світлом ліхтарів…
Ніхто не знає вперше, чи востаннє
тобі лунає її ніжний спів.

Угледівши у місячному сяйві
дві зірочки закоханих очей
і коси неприборкано-русяві

Іван Потьомкін
2021.04.14 18:25
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Що кілометрами розгорнеться зненацька.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує

Олена Музичук
2021.04.14 12:16
Уплету анапести у ямби
і впишу у рубрику – «сонет»...
і тоді почую дифірамби,
що співає іноді поет.

Правила поетики – до лампи.
Сяду на Пегаса і... вперед!
Де шукають меду косолапі,

Віктор Кучерук
2021.04.14 10:23
Хоч я боятися не звик,
Та побратими чують крик
І мій, буває,
Коли знайти не можу слів,
Щоб обернуть на радість гнів,
Жаркий до краю.
Раптовим подувом вогню
Торкнуло голову мою

Сергій Губерначук
2021.04.14 08:15
Дощі роз’їли землю і втопили.
Ми ходимо у вогкому взутті.
Весна була востаннє у житті.
Ми вперше так любили – й розлюбили!

Весна в калюжах березень купала.
Я з буханця щипав для горобців,
грів подумки твій дім, а прикінці,

Олександр Сушко
2021.04.14 08:06
Товстунці! Голодні ненажери!
Всі у кого зайві є кіло -
Не мордуйтеся на тренажерах,
Приїздіть до мене у село.

В п'ястуки засуну вам лопати
І поставлю...сполом на межі.
Будете городика копати,

Микола Соболь
2021.04.14 03:47
Замовкає на горі трембіта
і смереки умиває дощ…
Чи ви чули на початку літа,
як співає Чорний Черемош.

Переспівом задзюрчали води
і хори каміння на зорі…
Аж гроза затамувала подих

Ярослав Чорногуз
2021.04.14 01:14
Вкрилось небо сизою імлою,
Сяє вечір тихо вдалині.
За Дніпром - неонові вогні...
Як, мій саде, скучив за тобою!

Перейду кущі і переліски,
І немов спалахують в гаю,
Душу розтривожують мою -

Сергій Гупало
2021.04.13 22:37
Як же бути з людьми й не боятися тиші,
І не мислити: завтра озветься біда,
А відчути, як думи щоразу мудріші,
І що кров не змінилася – ще молода?

Приплететься непевність, охоплена болем,
Що пора вже ставати таким, як усі.
І тоді перейти доведетьс

Олексій Кацай
2021.04.13 21:55
лечу у вихорі думок
над океаном
темним і незнаним
наповненим до таємниць
безмежжям хвиль і блискавиць
миттєвостями
щоб ракетопланом
і бризки і молекули

Іван Потьомкін
2021.04.13 21:12
Не з добра-дива вітер цей з Долини сопілок,
Що під Єрусалимом, зриває пелюстки із руж
І птаство змушує замовкнуть.
З Долини сопілок цей вітер злинув,
Щоб вище й вище здіймались прапори,
Щоб наші погляди здіймались в небо,
А губи в унісон сирені про
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Наталія Чумак
2021.03.31

Іван Іванченко
2021.01.05

Марина Олексіївна
2020.12.03

Зозулько Зузулько
2020.10.11

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 HOME WORKS

«Whether we find a joke funny or not largely depends on where been brought up. The sense of humor is mysteriously bound up with national characteristics ”,- сказано в зарисовке “Funny or not”.
Отчасти соглашаясь с автором, что юмор россиянина покажется французу несколько тяжеловесным, а тот же русский не найдет ничего смешного в том, от чего англичанин будет смеяться до слез, замечу, что при этом упущен очень важный момент.
Наверняка не одному мне приходилось встречаться с людьми не глупыми и даже с учеными степенями, которые напрочь не воспринимали заложенный в юморе подтекст.
Вспоминаю при этом свою редакцию, куда стекались юмористы, сказать бы, союзного масштаба. Будто это было вчера, а не три десятка лет тому, вижу низенького, длинноносого собкора «Советского спорта». Прикуривая сигарету от своей же сигареты, он выдает такое, от чего окна нашего полуподвального помещения вот-вот треснут под напором смеха.
А чего стоили анекдоты и шутки другого нашего завсегдатая, который впервые появился с, видимо, на ходу сочиненным: «Незваный гость – хуже Татарского». Да, это был он, известный историк цирка и автор реприз для Карандаша, Юрия Никулина и многих других комиков Советского Союза – Михаил Татарский.
И вот в этот коллектив, который, кажется, и собирался исключительно для того, чтобы днем запастись юмором для ночных бдений над сочинением статей и очерков о роли спорта в подъеме урожайности кукурузы или же в борьбе с алкоголизмом, был заброшен бывший партийный работник, начисто лишенный чувства юмора. После того, как все уже отсмеялись до слез, он подходил к рассказчику и просил повторить хохму, а потом тщательно записывал услышанное в блокнотик.
Вспоминаю и одно из совещаний пропагандистов в райкоме партии, когда во время скучнейшей лекции старые большевики, смежив глаза, склоняли свои седые головы на столы, а молодежь читала газеты, дожидаясь конца тягомотины.
Но вот лектор начал рассказывать о новом Папе Римском – Иоанне Павле втором. Пока речь шла об известных всем фактах, аудитория по-прежнему оставалась равнодушной к лектору. Но стоило ему произнести: «Он, как и я,- доктор философии», как вся аудитория взорвалась неистовым смехом. Ветераны партии подняли свои очумелые от сна головы и спрашивали у соседей, в чем дело.
Лектор, видимо, заметил это и, по-своему оценив настроение слушателей, повторил на полном серьезе: «Да, он, как и я,- доктор философии». Но теперь уже не смех, а рев потряс своды райкома партии.
И все же чемпионом в полнейшем отсутствии чувства юмора и до сих пор считаю того полковника в отставке, который должен был помочь руководству «Киевпроекта» очистить учреждение от антисоветской и сионистской скверны.
Поначалу, как рассказали мне знакомые сотрудники, ничто не предвещало юмористического финала отредактированной партийными чинушами лекции. Только наиболее внимательные слушатели уловили курьез в казалось бы безобидном начале одной из фраз: «Вся прогрессивная печать, в том числе печать наших врагов…» Но вот, как это и ведется, настало время для вопросов. И среди прочих кто-то решился на этот:
«Когда наши войска будут выведены из оккупированной Чехословакии?»
Ответ был, как выстрел из-за угла: «Наши войска не уйдут из Чехословакии, покуда не восторжествует мир во всем мире».
Долгое время мне казалось, что, если и есть народ, наделенный повсеместно чувством юмора, то это прежде всего – евреи. И вот не где-нибудь, а в Израиле пришлось, к сожалению, усомниться в этом.
…Аркадия здесь называли «директором». Наверное потому, скажете, что требовательный. Не без этого. Иначе, как справиться с потоком машин, въезжающих в это медицинское учреждение. А наш герой вот уже более десяти лет изо дня в день открывает и закрывает шлагбаум. Его воле подчиняются даже те, кто до этого вообще никому не хотел подчиняться.
Правда, требовательность Аркадия связана была не только с поддержанием порядка, но и с другим значением этого слова. Сказать бы, первоосновой: то есть попросту – требовать.
Нет, конечно же, сам он считал, что не требует, когда просил дать ему семечек или же сигаретку, хоть одна уже торчала у него за ухом. Но въезжающие воспринимали это как требование, не выполнив которое можно и не получить разрешение на парковку.
Тем, кто знал Аркадия еще до приезда в Израиль, это не было в новинку. И на бывшей своей родине, он постоянно «стрелял» курево даже у женщин. В Израиле же да еще при такой должности это переросло в хроническую болезнь, захватив уже, кроме сигарет и семечек, также чай и кофе.
Вот и в тот раз, оставив свой пост, Аркадий пришел к нам попить чего-нибудь. Но начал почему-то не с этого:
«Послушайте, что это творится?»
«И что же?»
«Вы разве не знаете, что мы сегодня дежурим?»
Конечно же, мы знали об этом. Более того, наслушавшись от тех, кто уже испытал подобные «прелести» подобного дежурства, даже попросили Всевышнего облегчить нашу участь и направить ожидаемый поток посетителей только после ухода со смены. Эту-то аномалию и имел ввиду Аркадий, прежде чем дело дошло до чая и кофе, которые в достатке покоились у него в будке.
Тут следует упомянуть еще об одной особенности Аркадия – редкой невосприимчивости подтекста. Все, что спрятано, как говорится, между строк, было для него тайной за семью печатями. Самый незамысловатый анекдот он просил не только повторить несколько раз, но еще и прояснить. И после всего этого все услышанное тщательно записывал. А это, согласитесь, испытание для рассказчика не из приятных.
«Вы понимаете что-нибудь?»- допытывался Аркадий.
«Конечно».
«И что же?»
«Мы попросили Его,- сказал кто-то из нас и сделал многозначительную паузу,- несколько притормозить традиционный поток».
«Кого его?»
«Того, Чьи глаза в любом месте».
«Начальника охраны?»
Вместо ответа мы налили Аркадию чаю и вышли на улицу, чтобы не рассмеяться в лицо сослуживцу.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-03-28 21:45:42
Переглядів сторінки твору 157
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.977 / 5.55)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.100 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2021.04.15 06:57
Автор у цю хвилину відсутній