В далеку давнину сусідом рабі Єгошуа бен Леві був єретик, що відійшов від юдаїзму і глузував над правовірними.
«Візьму-но півня,- сказав рабі,- прив’яжу до ліжка і, як гребінь побіліє, прокляну негідника».
Це, власне, був час, коли Господь карає грішників.
Радів Єгошуа, що знайшов нарешті те, про що неодноразово думав. Радів і... заснув. А як прокинувся, задумавсь: «Видно, неспроста найшов на мене сон, бо негоже праведнику проклинати навіть єретика.
Пригадались мудрі настанови з «Книги приказок Соломонових»:
«Хто картає насмішника, той ганьбить себе. Хто безбожникові дорікає, сорому собі набуває. Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він» (9:7-8).
«Гнів нерозумного пізнається відразу, розумний же мовчки ховає зневагу»(12:16).
«Хто вуста свої свої стереже, той душу свою береже» (13:3).
«Сильніший од силача, хто не скорий до гніву» (16:32).
«Не кажи, як зробив він мені, так і я зроблю йому» (24:29).
Ребе вийшов надвір і тільки-но побачив сусіда привітався з ним.